Постанова

від 08.02.2024 по справі 757/46491/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/46491/18-ц Головуючий в суді І інстанції Остапчук Т.В.,

Провадження № 22-ц/824/2269/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ КАПІТАЛ", третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний Індустріальний Банк", про зобов`язання вчинити певні дії та визнати кредитні зобов`язання припиненими,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 11 лютого 2008 року між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/05-01/0028/08.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» Протоколом засідання Комітету з проблемних кредитів Банку мережі від 16 жовтня 2012 року № 25/651 затвердив прощення залишку заборгованості за Кредитним договором № 010/05- 01/0028/08 від 11 лютого 2008 року, після внесення позичальником суми, не менше 80 000 грн. (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення), а також зобов`язався підписати з позичальником Договір про припинення зобов`язань за Кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року.

23 жовтня 2012 року за вих. № 10460 АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав на його адресу лист, згідно якого запропонував наступну схему врегулювання заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, а саме: внести позичальником до каси банку 80 000 грн. (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення) на погашення заборгованості за кредитним договором № 010/05- 01/0028/08 від 11 лютого 2008 року та 1 252 грн. 44 коп. на погашення судових витрат (судового збору).

24 жовтня 2012 року ним було виконано вимогу Банку та внесено в рахунок погашення заборгованості за № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року в розмірі 80 000 грн що в еквіваленті на момент здійснення погашення становить 9 782,00 дол. США та 1 252,44 грн. судових витрат.

21 лютого 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав на його адресу повідомлення про те, що 16 лютого 2018 року всі права вимоги Банку до нього за Кредитним Договором № 0295559100 від 09 лютого 2006 року були відступлені ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», на підставі договору відступлення права вимоги № 114/55 від 14 лютого 2018 року укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

16 лютого 2018 року ним було отримано повідомлення вимогу ТОВ «ФК «Кредит Капітал», відповідно до якої ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступив право вимоги за кредитом № 0295559100 новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № КП-14022018 від 14 лютого 2018 року.

Позивав зазначав, АТ «Райфайзен Банк Аваль» не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань відповідно до Протоколу засідання Комітету з проблемних кредитів Банку мережі від 16 жовтня 2012 року № 25/651, та листа вимоги № 10460 від 23.10.2012 р., а саме, не підписано договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року, відповідно до якого буде здійснено прощення залишку заборгованості за даним кредитом.

У зв`язку з вищевикладеним, просив суд зобов`язати АТ «Райфайзен Банк Аваль» підписати з ним Договір про припинення зобов`язань за Кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року; визнати зобов`язання за Кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року - припиненими; визнати вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» - незаконними; стягнути в солідарному порядку з відповідачів моральну компенсацію в розмірі 10 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги звертає увагу на те, що ним було виконано вимогу Банку та внесено в рахунок погашення заборгованості за № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року в розмірі 80 000 грн, що в еквіваленті на момент здійснення погашення становить 9 782,00 дол. США та 1 252,44 грн. судових витрат, а тому, вважає, що суд має зобов`язати АТ «Райфайзен Банк Аваль» підписати з ним Договір про припинення зобов`язань за Кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року.

Від АТ «Райфайзен Банк Аваль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано на неналежність обраного позивачем способу захисту порушено права та зазначено про те, що оскільки кредитний договір не припинено та позичальником не виконано його умови в повному обсязі, банк правомірно відступив право вимоги за даним кредитним договором на користь ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», а Протоколом засідання Комітету проблемних кредитів Банку від 16 жовтня 2012 року № 25/651 лише затверджено можливі шляхи врегулювання проблемної заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/05-01/0028/08.

Відповідно до п. 1.2, кредитор на умовах цього договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію до карткового рахунку вказаного в п. 1.1. для здійснення розрахунків за допомогою платіжної картки, отримання в коштів в касах банків або через мережу банкоматів. Розмір кредитної лінії за цим Договором становить 10000 до. США 00 центів (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору, кредитна лінії відкривається на строк 12 місяці з 08 лютого 2006 року по 07 лютого 2007 року.

Згідно пункту 2.1. Договору за користування коштами, які обліковуються за дебітом карткового рахунку Кредитор щомісячно нараховує проценти за ставкою, встановленою рішенням Комітету з управління активами та пасивами кредитора, чинним на дату розрахунку таких процентів, та стягує їх з Позичальника в день нарахування, шляхом списання з карткового рахунку.

08.04.2009 Саксаганським районним судом м. Кривій Ріг Дніпропетровської області було видано судовий наказ за яким з позивача стягнуто на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» код19358201, заборгованість у розмірі 81036 грн. 10 коп.

23 жовтня 2012 року за вих. № 10460 АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав на адресу Позивача лист, в якому вказав, що відповідно до Протоколу засідання Комітету з проблемних кредитів Банку мережі АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 16 жовтня 2012 року № 25/651, було затверджено схему врегулювання заборгованості шляхом прощення залишку заборгованості за Кредитним договором № 010/05- 01/0028/08 від 11 лютого 2008 року після внесення позичальником суми, не менше 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. (еквівалент у дол. США за комерційним курсом на момент здійснення погашення), а також підписання з позичальником Договору про припинення зобов`язань за Кредитним договором № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року.

24 жовтня 2012 року позивачем було виконано вимогу Банку та внесено в рахунок погашення заборгованості за № 010/05-01/0028/08 від 11 лютого 2008 року в розмірі 80 000 грн що в еквіваленті на момент здійснення погашення становить 9 782,00 дол. США та 1 252,44 грн. судових витрат.

21 лютого 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав на адресу позивача повідомлення про те, що 16 лютого 2018 року всі права вимоги Банку до позивача за Кредитним Договором № 0295559100 від 09 лютого 2006 року були відступлені ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», на підставі договору відступлення права вимоги № 114/55 від 14 лютого 2018 року укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

16 лютого 2018 року позивачем було отримано повідомлення вимогу ТОВ «ФК «Кредит Капітал», відповідно до якої ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступив право вимоги за кредитом № 0295559100 новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № КП-14022018 від 14 лютого 2018 року.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення правовідношення.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року по праві № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказала про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 27.04.2022 по справі №477/33/20 звернув увагу на те, що тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №552/6381/17, від 02.02.2021 по справі №925/642/19.

Таким чином, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прощення боргу належить до повноважень кредитора, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження припинення зобов`язань за спірним кредитним договором у зв`язку з прощенням боргу, невиконання сторонами всіх домовленостей, які направлені на укладення договору про припинення зобов`язань за кредитним договором, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання АТ «Райфайзен Банк Аваль» підписати з ним договір про припинення зобов`язань за кредитним договором, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту порушеного права.

Крім цього, позовні вимоги про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим також не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення апелянтом норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: