Постанова

від 15.02.2024 по справі 757/55483/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/55483/23 Головуючий у І інстанції Литвинова І.В.

Провадження №22-ц/824/6716/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києвавід 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, інші особи: Окружний адміністративний суд м. Києва, Шостий апеляційний адміністративний суд, Державна казначейська служба України про стягнення майнової та моральної шкоди,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України 5 037 євро матеріальної шкоди, 2 000 000 грн. моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями органів державної влади: Пенсійного фонду України, Окружного адміністративного суду м. Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Печерського районногосуду м. Києва від 14 грудня 2023 рокупозовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Печерського районногосуду м. Києва від 27 грудня 2023 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, інші особи: Окружний адміністративний суд м. Києва, Шостий апеляційний адміністративний суд, Державна казначейська служба України про стягнення майнової та моральної шкодивизнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав і не аргументував, які виявлені обставини в позовній заяві свідчать про недодержання позивачем вимог, передбачених статей 175, 177 ЦПК України і перешкоджають відкриттю провадження в справі. Вказав також, що відмова у задоволенні клопотання про залучення перекладача для перекладу документів з португальської мови, не є підставою для відмови у відкритті провадження.

В порядку, передбаченому статті 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно приписів частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8, 9, 10 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 14 грудня 2023 року суд першої інстанції залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв`язку з тим, що серед документів, поданих як додатки до позовної заяви, викладені іноземною мовою, без надання перекладу, не зазначено ідентифікуючих даних учасників справи, а саме адреси проживання чи місцезнаходження, а також вказано, що позивачу необхідно уточнити коло учасників справи та їх процесуальні статуси, узгодивши з позовними вимогами, як це передбачено п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Також суд вказав, що додані до позовної заяви копії документів не містять підпису із зазначенням дати засвідчення та не відповідають вимогам допустимої якості: поля документів, копії яких зроблені шляхом фотографування, зміщені, документи були зім`яті, їхні фотокопії масштабовані і розміри змінені, текст подекуди нечитабельний.

24.12.2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Печерського районного суду заяву про усунення недоліків, в якій, на виконання вимог ухвали суду від 14 грудня 2023 року зазначив, що не має фінансової можливості для оплати роботи перекладача, тому для виконання роботи з перекладу поданих ним документів португальською мовою просить суд призначити такого перекладача своєю ухвалою. У заяві також зазначив коло учасників справи, повне найменування та адресу позивача, найменування, адреси та ідентифікуючі дані інших учасників справи; навів зміст обґрунтування позовних вимог, підстави для зменшення судового збору та виклав прохальну частину позовної заяви.

Визнаючи заяву неподаною та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено невиконаним стороною заявника.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.

Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З огляду на викладене не можна вважати, що позивач ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ним до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків.

Зі змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що позивачем зазначено коло учасників справи, повне найменування та адресу позивача, найменування, адреси та ідентифікуючі дані інших учасників справи; наведено зміст обґрунтування позовних вимог, підстави для зменшення судового збору та викладено прохальну частину позовної заяви. Крім того, позивачем подано клопотання про призначення судом перекладача із посиланням на відсутність фінансової можливості оплатити послуги з перекладу документів, доданих ним до позовної заяви.

Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20)

Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції не дав належної оцінки змісту поданої ОСОБА_1 заяви про усунення недоліків, фактично обмежившись висновком про те, що заявником на виконання вимог ухвали про усунення недоліків позовної заяви лише ініційовано питання призначення перекладача для перекладу його документів з португальської мови.

Апеляційний суд звертає увагу, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі виконав вимоги суду першої інстанції, а тому підстав повертати позовну заяву останньому у суду не було.

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а недоліки, встановлені судом щодо подання документів іноземною мовою без перекладу, могли бути усунуті під час підготовчого провадження та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви з зазначених судом підстав.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року скасувати та направити матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, інші особи: Окружний адміністративний суд м. Києва, Шостий апеляційний адміністративний суд, Державна казначейська служба України про стягнення майнової та моральної шкоди до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 15 лютого 2024 року.

Судді: Д.О. Таргоній

С.А. Голуб

Т.А. Слюсар