Ухвала

від 14.02.2024 по справі 752/11773/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/11773/21 Головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.

Провадження № 22-з/824/178/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук Ілони Вікторівни про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання електронних торгів недійсними,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В., ДП «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «ОТП Банк», в якому з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову просила визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом проведення електронних торгів № 534582 від 15 квітня 2021 року, в процедурі примусового виконання виконавчого листа № 752/15911/15-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 14 березня 2016 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Числовської І.В. оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року - без змін.

01 грудня 2023 року представник відповідача - адвокат Мельничук І.В. надіслала до апеляційного суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях.

Заперечення на вказане клопотання про стягнення судових витрат до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник відповідачапросила розглядати клопотання за її відсутності, інші сторони причини неявки до суду не повідомили, а тому на підставі положеньчастини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та вимоги клопотання про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що клопотання слід залишити без задоволення з таких підстав.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».

Зі змісту клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І.В. про стягнення витрат на правову допомогу та доданих до нього документів вбачається, що відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн, з яких:

30 000,00 грн - за розглядом справи у суді першої інстанції;

20 000,00 грн - за перегляд у суді апеляційної інстанції (подання клопотання про відкладення судового засідання 04 жовтня 2023 року та участь у судовому засіданні 29 листопада 2023 року);

20 000,00 грн - гонорар успіху.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах другій, тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення по суті спору у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

29 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року про відмову у задоволенні позову - без змін.

Таким чином, вищевказаною постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції не змінювалось і нове судове рішення не ухвалювалось в апеляційному порядку, тому питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відноситься до компетенції Голосіївського районного суду м. Києва, оскільки саме ним ухвалено рішення по суті спору у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Щодо розподілу витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Встановлено, що 20 квітня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Числовської І.В. звернулася з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року було відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 04 липня 2023 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу, який є першими процесуальним документом (заявою) по суті спору на стадії апеляційного провадження, від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надійшов, під час апеляційного провадження у справі питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу він не порушував, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи не наводив.

01 грудня 2023 року представник відповідача - адвокатМельничук І.В. надіслала до апеляційного суду засобами електронного зв`язку клопотання про відкладення розгляду справи 04 жовтня 2023 року та взяла участь у наступному судовому засіданні 29 листопада 2023 року.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За статтею 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 757/66309/21-ц.

У заяві, яка була одержана Київським апеляційним судом 05 грудня 2023 року після прийняття ним постанови від 29 листопада 2023 року по суті заявлених у справі вимог за результатами розгляду апеляційної скарги позивача на рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року, представник відповідача - адвокат Мельничук І.В. просить здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в тому числі в суді апеляційної інстанції.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, норми процесуального закону надають суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17 та від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 також викладено висновок щодо застосування положень частини другої статті 124 ГПК України, які є тотожними за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, та вказано, що «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 761/12678/21.

Відповідач та його представник разом з першою заявою по-суті (відзивом на позовну заяву) не подав орієнтовного розрахунку суми судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із переглядом справи в апеляційному порядку, а клопотання про стягнення таких витрат надійшло до суду апеляційної інстанції уже після прийняття постанови Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представник ОСОБА_1 - адвоката Мельничук І.В. про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогуу зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 640/16818/18 та ухвалах від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/16818/18 та від 11 жовтня 2023 року у справі № 569/13244/21.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що клопотання представника відповідача - адвокатаМельничук І.В. про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В., ДП «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «ОТП Банк», про визнання електронних торгів недійсними є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а тому правові підстави для прийняття апеляційним сулом додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог статей 246, 270 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 134, 141, 270, 368, 381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мельничук Ілони Вікторівни про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Вадима Вячеславовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання електронних торгів недійсними залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній