Постанова

від 12.02.2024 по справі 910/10647/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/10647/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 (про повернення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню без розгляду)

у справі №910/10647/23 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365»

до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

про стягнення 105 841,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 105 841,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/10647/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» 105 841, 26 грн основної заборгованості та 2 147, 20 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду 25.12.2023 видано відповідний наказ.

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду міста Києва в порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України із заявою від 27.12.2023, в якій просило суд наказ Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 у справі №910/10647/23 про примусове виконання рішення визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 заяву Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повернуто заявнику без розгляду.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в силу пункту 1 частини першої статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Оскільки всупереч наведеним вимогам заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету стягувача та боржника суд повернув подану до суду заяву заявнику без розгляду в порядку приписів частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 та направити до суду першої інстанції для розгляду заяви Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт».

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що зазначена норма права пункту 1 частини першої статті 170 Господарського процесуального кодексу України не зазначає, в якій саме частині заяви мають міститися відомості про наявність електронного кабінету, так само ця норма права також не передбачає усталену форму надання таких відомостей. На думку заявника, сторони є вільними при зазначенні таких відомостей у заяві. Також апелянт вказує, що Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» у заяві №507/С від 27.12.2023 було відображено усі відомості, в тому числі в тексті заяви відповідач не одноразово зазначав про наявність у нього електронного кабінету, а саме в абзаці 7 заяви заявник звертав увагу суду, що «повний текст рішення по зазначеній справі надійшов до електронного кабінету...», в 11 абзаці заяви заявник так само відображав про ознайомлення з рішенням в електронному кабінеті.

Апелянтом наголошено, що судом першої інстанції не прийнято до уваги зазначені вище абзаци заяви, що призвело до прийняття не обгрунтованої ухвали, ухваленої на підставі не повно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог. Крім того, до тексту заяви заявник додав викопіювання з електронної пошти, з якого вбачається сповіщення від системи електронного суду про надходження рішення по справі. Тобто, зазначений доказ так само підтверджує наявність електронного кабінету у Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт».

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Кравчук Г.А., Хрипун О.О.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 12.02.2024 на 13 год. 00 хв.

У судовому засіданні 12.02.2024 представник відповідача підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 скасувати, матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду заяви по суті.

У судовому засіданні 12.02.2024 представник позивача просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

29.06.2023 прийнято Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3200-IX, зміни, що вносяться до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.

Разом з тим 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" (далі - Закон №3424-IX).

Статтею 42 ГПК України (у редакції вказаного Закону №3200-IX) передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою та шостою згаданої норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX та Закону № 3424-IX) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини шостої статті 6 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 №3200-IX) реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Тобто, відповідач як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені статтею 170 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини першої вказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини другої згаданої норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Відповідно до частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» від 27.12.2023 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, наявні відомості про наявність у юридичної особи електронного кабінету.

При цьому згідно з довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа Державному підприємству «Маріупольський морський торговельний порт» рішення суду було доставлено та отримано Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» в електронний кабінет 30.11.2023 о 18:48.

Тобто в матеріалах справи наявна інформація про те, що в заявника наявний зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

З огляду на те, що заявник зареєстрований в електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в обов`язковому порядку, суд дійшов неправильного висновку про необхідність повернення без розгляду поданої Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» заяви згідно з наведеними приписами частини четвертої статті 170 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції робить висновок, що повернення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з підстави не зазначення в ній відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету стягувача та боржника, якщо така була відома суду, без наведення будь-якої аргументації щодо необхідності таких відомостей є надмірним формалізмом та порушенням принципу пропорційності.

Частиною п`ятою статті 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення про ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У справі, що розглядається, у суду була наявна інформації щодо наявності електронних кабінетів стягувача та боржника, а тому повернення заяви з підстави не зазначення у заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є порушенням принципу пропорційності (забезпечення розумного балансу).

Крім того, в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню апелянтом декілька разів було зазначено про надходження до його електронного кабінету рішення суду, а також до заяви в якості додатків було додано інформацію про надходження до електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справи яка надійшла користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту.

Отже, станом на час подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідач у даній справи виконав свій обов`язок щодо реєстрації його електронного кабінету. Суд мав можливість для вручення будь-яких документів у справі, у якій такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до їх Електронного кабінету, як то передбачено частиною п`ятою та восьмою статті 6 ГПК України, пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Оскільки заявником було додержано пункт 1 частини 1 статті 170 ГПК України та те, що частина 4 статті 170 ГПК України передбачає повернення письмової заяви (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, а заявник станом на час звернення до суду з заявою був зареєстрований в електронному кабінеті у суду були відсутні підстави для повернення без розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає, з огляду на встановлені вище обставини. Таким чином доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для повернення заяви Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню від 27.12.2023 без розгляду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 170, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/10647/23 скасувати.

4. Справу №910/10647/23 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню від 27.12.2023.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 19.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Г.А. Кравчук

О.О. Хрипун