Ухвала

від 01.05.2024 по справі 910/10647/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10647/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» (далі - ТОВ «Енерджи 365», скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365»

до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

про стягнення 105 841, 26 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Енерджи 365» 19.04.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 залишити без змін.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/10647/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ТОВ «Енерджи 365» 10.04.2024 вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/10647/23.

У поданій вперше касаційній скарзі ТОВ «Енерджи 365» визначило підставу касаційного оскарження посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Водночас, ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/10647/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню з тих підстав, що вказана справа малозначна, а скаржник не навів випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі.

Приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Між тим скаржник у касаційній скарзі поданій вдруге з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає на відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 (далі - Положення № 148), в подібних правовідносинах.

Також ТОВ «Енерджи 365» у касаційній скарзі з посиланням на підпункти «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що:

є учасником ринку електричної енергії і постачальником кінцевому споживачу, яким є відповідач у справі. З початку військової агресії вели кількість споживачі опинились на окупованій території чи на території де ведуться бойові дії. Формування єдиної правозастосовної практики застосування підпунктів 1,2 Положення № 148 має фундаментальне значення та впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми, так як в аналогічній ситуації опинились майже всі постачальники електричної енергії кінцевому споживачу в Україні та велика кількість споживачів Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Сумської та Чернігівської областей. Тільки у ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на окупованій території та на територіях де ведуться бойові дії перебуває 11 споживачів із заборгованістю на загальну суму 7 983 472, 33 грн;

у Північному апеляційному господарському суді перебуває справа № 911/1353/23 за позовом ТОВ «Енерджі 365» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості в сумі 2 076 659, 61 грн, з аналогічних підстав, за період перебування підприємства в окупації;

винятковість значення справи для скаржника полягає в тому, що незалежно від того малозначна справа чи ні, без сформованої єдиної правозастосовної практики буде нівельований принцип правової визначеності для розгляду даної категорії справ;

така справа має суспільний інтерес, так як її вирішення і сформування правових висновків Верховним Судом вплине на формування єдиної практики розгляду аналогічних спорів.

Проте, Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що ця справа є малозначною, а відтак застосування наявності / відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був прередбачувальним, скаржник у касаційній скарзі поданій вперше не навів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справ, тоді як можливість реалізувати свої процесуальні права та межі їх реалізації залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Разом з тим Суд вважає за необхідне зазначити про те, що правилами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України касаційному суду приписано імперативно відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов`язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21 відповідно до якої Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі № 903/357/21 щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на те ж саме судове рішення.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Енерджи 365» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/10647/23 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024 вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.

Відтак Суд не оцінює питання щодо сплати судового збору і строків касаційного оскарження, адже прийшов до висновків про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Енерджі 365» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/10647/23, оскільки ТОВ «Енерджі 365» вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на це саме судове рішення.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/10647/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець