Постанова

від 20.02.2024 по справі 906/624/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Справа № 906/624/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 906/624/23 (суддя Лозинська І.В., повний текст складено 14.11.2023)

за позовом Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

до Приватного підприємства "Брикетуючі технології"

про стягнення 173 470, 14 грн

ВСТАНОВИВ:

Семенівська сільська рада (далі - позивач, Сільська рада) звернулася до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Брикетуючі технології" (далі - відповідач, ПП "Брикетуючі технології") 173 470, 14 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Сільська рада зазначає, що ПП "Брикетуючі технології" у період із 04.05.2020 по 03.05.2023 користувалося земельною ділянкою площею 0,9556 га, кадастровий номер 1820882400:03:001:0002, розташованою за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, Семенівська сільська рада, не оформлюючи права користування цією земельною ділянкою і не сплачуючи коштів за таке користування, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг кошти за рахунок ради як власника земельної ділянки у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню на користь позивача згідно з положеннями статей 1212- 1214 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 5 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутнє рішення позивача про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, тому розрахунок збережених відповідачем коштів без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати, здійснений позивачем на підставі відповідного витягу з такої технічної документації, є безпідставним. Беручи до уваги викладене, а також необґрунтованість періоду розрахунку суми, заявленої до стягнення позивачем - з 04.05.2020, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 906/624/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги ст. ст. 14, 19 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 236 ГПК України, ст. 206, п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 10, 265 ПК України, ст. 19 ч. 1 ст. 64 БК України, ст. 1212 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";

- на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002 перейшла до комунальної власності територіальної громади з 27.05.2021. Позивач звернувся із цим позовом в межах строку позовної давності тривалістю у три роки з 04.05.2020 по 03.05.2023;

- кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002 підлягають сплаті до місцевого бюджету Семенівської сільської ради, зокрема, за період перебування вказаної земельної ділянки у державній власності;

- помилковими є висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок збережених відповідачем коштів без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати, здійснений позивачем на підставі відповідного витягу з такої технічної документації. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період;

- витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який сформований 23.08.2022, є належним та єдиним доказом на обґрунтування оцінки спірної земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.

Листом від 04.12.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.

15.12.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Семенівської сільської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 906/624/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дана ухвала суду направлена учасникам справи.

ПП "Брикетуючі технології" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- позивачем до позову доданий розрахунок боргу на суму 173 470, 14 грн та копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 23.08.2022, які є неналежними та недопустимими доказами безпідставного збереження коштів, а саме орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період 04.05.2020 по 03.05.2023 (включно);

- позивачем не надано жодних доказів користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,9556 га; кондикційні зобов`язання виникають у власників/землекористувачів, а позивач став власником земельної ділянки тільки 10.05.2023, до фактичної реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку, відповідний договір оренди земельної ділянки фізично не міг бути укладений з відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Семенівської сільської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 906/624/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ПП "Брикетуючі технології" на підставі свідоцтва № 802 від 25.07.2012 на праві власності належить майно, що складається з будівлі майстерні літера Б-2, площею 1366,0 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул. Шелушкова, 116, стартова ціна майна - 552 996, 50 грн (а. с. 26).

Відповідно до даного свідоцтва, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шелушкова, 116 придбане відповідачем у ТОВ "Оазис-М" за договором купівлі - продажу 07.11.2006 № 7999, що посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу та зареєстрований у КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради в книзі № 68, реєстраційний запис 16669623.

Згідно із витягом КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про державну реєстрацію прав № 35493262, право власності на майно зареєстроване за відповідачем 13.09.2012 (а. с. 26 на звороті).

Рішенням виконавчого комітету Семенівської сільської ради від 28.03.2019 № 39 "Про присвоєння фактичної адреси", визначено фактичну адресу об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності відповідача та розташовані на території позивача за межами населеного пункту с. Іванківці, а саме: Житомирська обл., Бердичівський р-н, за межами населених пунктів Семенівської сільської ради, комплекс будівель та споруд № 1. У п. 1.1 цього рішення зазначено, що до комплексу будівель і споруд входять об`єкти нерухомого майна: буд. № 1 - будівля майстерні (Б-2), загальною площею 1366,3 м2; буд. № 2 - будівля трансформаторної (Н-1), загальною пл. 18,7 м2 (а. с. 30).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 166470039 від 14.05.2019 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №330340039 від 26.04.2023, право власності за ПП "Брикетуючі технології" на будівлі майстерні (Б-2) (загал. пл. - 1366,3 м2) та трансформаторної (Н-1) (загал. пл. - 18,7 м2) зареєстровано 08.05.2019 (а. с. 27, 28-29).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800318442022 від 18.02.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, площею 0,9556 га, розташована за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, Семенівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 1, буд. 1 та зареєстрована на праві комунальної власності за Семенівською сільською радою (а. с. 20-23, 54 - 56). В розділі "Відомості про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром земель" наявні відомості про орендаря ТОВ "Оазис-М", дата державної реєстрації речового права: 18.05.2009.

Згідно витягу Житомирської філії ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 23.08.2022, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002 складає 1 140 802, 92 грн (а. с. 23).

25.10.2022 позивачем зареєстровано заяву ПП "Брикетуючі технології" від 25.10.2022 про надання в оренду земельної ділянки "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02), кадастровий номер 1820882400:03:001:0002, розташованої за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, за межами населених пунктів Семенівської сільської ради, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1", на якій знаходяться будівлі та споруди, що перебувають у власності, терміном на 49 років (а. с. 31).

Рішенням Семенівської сільської ради від 02.11.2022 № 592 "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Брикетуючі технології", вирішено передати в оренду відповідачу земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002 терміном на 49 років (а. с. 32, 33).

У п. 2, 3 вказаного рішення встановлено розмір орендної плати в розмірі 12 % від діючої нормативно грошової оцінки землі в рік та доручено сільському голові Семенюк Н. В. укласти від імені сільської ради відповідний договір.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного рішення відповідачу було надано для підписання та належного оформлення два примірники проекту договору оренди землі, однак останній ухилявся від його укладення.

Предметом позову у справі є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди в сумі 173470, 14 грн за період з 04.05.2020 по 03.05.2023. Підставою позову є користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке користування.

Надаючи оцінку обставинам у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за умовами ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на підставі свідоцтва №802 від 25.07.2012 ПП "Брикетуючі технології" на праві власності належить майно, що складається з будівлі майстерні літера Б-2, площею 1366,0 м2, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шелушкова, 116 (а. с. 26). Відповідно до даного свідоцтва, нерухоме майно придбане ПП "Брикетуючі технології" у ТОВ "Оазис-М" за договором купівлі - продажу 07.11.2006 № 7999.

Право власності на майно зареєстроване за відповідачем 13.09.2012 (а. с. 26 на звороті).

Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 166470039 від 14.05.2019 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №330340039 від 26.04.2023, право власності за ПП "Брикетуючі технології" на будівлі майстерні (Б-2) (загал. пл. - 1366,3 м2) та трансформаторної (Н-1) (загал. пл. - 18,7 м2) зареєстровано 08.05.2019 (а. с. 27, 28-29).

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, зокрема у спірний період, користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, тому відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно - грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. ч. 1- 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як убачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка кадастровий номер 1820882400:03:001:0002, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру - 05.11.2008 (а. с. 20-23, 54 - 56).

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок несільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

В той же час, з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в справі.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі 905/1680/20.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що витяг Житомирської філії ДП "Науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки 1820882400:03:001:0002, сформований 23.08.2022, є належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а висновок суду першої інстанції про те, що даний витяг не є належним доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки, безпідставним.

Суд приймає до уваги те, що витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення нормативної грошової оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно - грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. В матеріалах справи відсутні докази того, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки змінювалася у спірний період.

До того ж суд приймає до уваги, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок несільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Суд звертає увагу на те, що позивач надав суду першої інстанції розрахунок безпідставно збережених коштів за користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 04.05.2020 по 27.05.2022 на суму 173 470, 14 грн орендної плати, виходячи із даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки кадастровий номер 1820882400:03:001:0002, які містяться у витязі Житомирської філією ДП "Науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованому 23.08.2022 (а. с. 23-25).

Даний розрахунок безпідставно збережених коштів здійснено із урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1 140 802, 92 грн; коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік - 1,15; ставки орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та 12 % з 15.11.2022 на підставі рішення сільської ради від 02.11.2022 № 592 (а. с. 32, 33).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України був доповнений п. 24. Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021.

Як вказує позивач, право власності та інші речові права на спірну земельну ділянку не були внесені до державного реєстру, а матеріалами справи не підтверджується, що право державної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відтак, спірна земельна ділянка кадастровий номер 1820882400:03:001:0002 з 27.05.2021 (дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин") вважається земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади. При цьому, здійснення (10.05.2023) державної реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку, не впливає на наявність права комунальної власності у ради на відповідну земельну ділянку.

Із урахуванням викладеного, дослідивши розрахунок заявлених до стягнення коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати) на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 173 470, 14 грн за весь період фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без правових підстав.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,9556 га, то суд вказує, що ПП "Брикетуючі технології" звертався до Семенівської сільської ради із заявою від 25.10.2022 про надання йому в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Бердичівський р-н, за межами населених пунктів Семенівської сільської ради, на якій знаходяться будівлі та споруди, що перебувають у власності відповідача. Тобто, із вказаного слідує, що відповідачу для обслуговування майна, яке перебуває у його власності потрібна земельна ділянка з кадастровим номером 1820882400:03:001:0002, яка має площу саме 0,9556 га.

Окрім того, наявність у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1820882400:03:001:0002 інформації про орендаря земельної ділянки ТОВ "Оазис-М", дата реєстрації права - 18.05.2009, не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення із відповідача коштів за користування земельною ділянкою без правових підстав на якій знаходяться будівлі та споруди, що перебувають у власності відповідача; в матеріалах справи відсутні докази того, що у ТОВ "Оазис-М" існували правовідносин щодо оренди земельної ділянки у спірний період.

Беручи до уваги вказане, відповідач, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду апеляційної інстанції не спростував, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задоволити позовні вимоги в повному розмірі.

Щодо судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції, беручи до уваги положення ст. ст. 123, 129 ГПК України, вважає, що вказані витрати слід покласти на відповідача.

Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, то суд апеляційної інстанції, виходячи із того, що позов за результатом розгляду справи в суді апеляційної інстанції було задоволено в повному обсязі, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Семенівської сільської ради задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2023 у справі № 906/624/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Брикетуючі технології" (13372, Житомирська область, Бердичівський район, сільрада Іванковецька, за межами населених пунктів Семенівської сільської ради, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1, код ЄДРПОУ 36802651) на користь Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13372, Житомирська область, Бердичівський район, с. Семенівка, вул. Героїв Майдану, буд. 4, код ЄДРПОУ 04345463) 173 470, 14 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Брикетуючі технології" (13372, Житомирська область, Бердичівський район, сільрада Іванковецька, за межами населених пунктів Семенівської сільської ради, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1, код ЄДРПОУ 36802651) на користь Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13372, Житомирська область, Бердичівський район, с. Семенівка, вул. Героїв Майдану, буд. 4, код ЄДРПОУ 04345463) 2684 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 4 026 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.