Рішення

від 02.02.2024 по справі 902/1070/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р. Cправа № 902/1070/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Марчук А.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Клінкер", 75022, Херсонська область, Херсонський район, село Киселівка, вулиця Молодогвардійська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 38594115

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58", 23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Стрижавка, вулиця Молодіжна, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39348815

про стягнення 1 230 402,44 гривень

за участю представників:

від позивача - Алексеєва Н.С., у порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції)

від відповідача - адвокат Парпальос В.В., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 14.08.2023 надійшла позовна заява № б/н від 04.08.2023 (вх. № 1075/23 від 14.08.2023) Приватного підприємства "Клінкер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" про стягнення 1 230 402,44 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року, у тому числі 1 048 864,92 гривень основного боргу, 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 21.08.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/1070/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2023 року о 14:00 год.

19.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 18.09.2023 (вх. № 01-34/8730/23 від 19.09.2023) про відкладення розгляду справи.

19.09.2023 до суду від ГУ ДПС у Вінницькій області із супровідним листом № 12608/5/02-32-04-03-15 від 14.09.2023 (вх. № 01-34/8736/23 від 19.09.2023) надійшли документи на виконання вимог суду.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання відповідача, відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1070/23 на 05.10.2023 о 15:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

27.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № б/н від 26.09.2023 (вх. № 01-34/9045/23 від 27.09.2023) у якому останній проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві у задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні 05.10.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника позивача, оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі 902/1070/23 до 20.10.2023 об 11:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

17.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 13.10.2023 (вх. № 01-34/9784/23 від 17.10.2023) із запереченнями щодо викладеного у відзиві.

20.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 20.10.2023 (вх. № 01-34/9912/23 від 20.10.2023) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.10.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника відповідача, відкладення підготовчого засідання у справі 902/1070/23 до 07.11.2023 о 15:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

06.11.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 06.11.2023 (вх. № 01-34/10484/23 від 06.11.2023) у якому останній зазначив про підтримання позивачем позовних вимог, проти закриття підготовчого провадження не заперечив, клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

07.11.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № б/н від 07.11.2023 (вх. № 01-34/10530/23 від 07.11.2023) у якому останній клопотав про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача, проти закриття підготовчого провадження не заперечив.

Ухвалою від 07.11.2023 судом закрито підготовче провадження у справі №902/1070/23, призначено справу № 902/1070/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.12.2023 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 07.12.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1070/23 по суті 11.01.2024 на 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

10.01.2024 до суду від представника позивача надійшли пояснення по справі № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/333/24 від 10.01.2024).

11.01.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 11.01.2024 (вх. № 01-34/350/24 від 11.01.2024).

У судовому засіданні 11.01.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1070/23 по суті на 19.01.2024 о 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

19.01.2024 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 18.01.2024 (вх. № 01-34/634/24 від 19.01.2024).

19.01.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 18.01.2024 (вх. № 01-34/635/24 від 19.01.2024) про зміну місцезнаходження позивача.

У судовому засіданні 19.01.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1070/23 по суті на 02.02.2024 о 14:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідач підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Приватне підприємство "Клінкер" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" про стягнення 1 230 402,44 гривень заборгованості, у тому числі: 1 048 864,92 гривень основного боргу, 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначив, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно накладних на загальну суму 1 919 008,92 гривень.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 870 144,00 гривень, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 1 230 402,44 гривень заборгованості, у тому числі: 1 048 864,92 гривень основного боргу, 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив укладення між сторонами договору поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року. Водночас відповідач зазначив, що товар було поставлено у с. Зірка Каховського району Херсонської області, яке з 24.02.2022 є тимчасово окупованою територію, відтак ТОВ "ШБУ-58" не може ні підтвердити, ні спростувати фактичне здійснення позивачем поставки товару за видатковими накладними, що долучені ним до позовної заяви. Сторонами у передбачений договором поставки спосіб не було засвідчено факт поставки та прийняття товару, відповідні первинні документи не були складені сторонами, враховуючи вказані обставини непереборної сили, умовами договору не визначено строк оплати за поставлений товар, а тому відповідач вважає, що твердження позивача про здійснення ним поставки товару за договором поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 та наявності у відповідача обов`язку сплати кошти є передчасними та грунтуються на припущеннях, не підкріпленими належними та допустимими доказами.

Також відповідач у відзиві зазначає, що неналежне виконання ТОВ "ШБУ-58" умов договору поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022, на яке посилається позивач, настало в період з лютого 2022 року, посилається на настання форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням воєнного стану в України та зазначає, що станом на момент подання відзиву вказані обставини непереборної сили не закінчилися, що на думку відповідача свідчить про відсутність правових підстав для стягнення коштів та застосування штрафних санкцій за неналежне виконання ТОВ "ШБУ-58" умов договору поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022, навіть за умови, якщо таке мало місце.

З урахуванням наведеного, відповідач просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що у зв`язку з віддаленістю місцезнаходження ПП "Клінкер" (м. Херсон) та ТОВ "ШБУ- 58" (м. Вінниця) оформлення первинних документів безпосередньо під час здійснення поставок цементу було неможливим, тому за усною домовленістю сторін обмін оригіналами документів, які складались ПП "Клінкер" на операції з поставки цементу, мав відбуватися наприкінці кожного місяця засобами поштового зв`язку. При цьому, рахунки на оплату та видаткові накладні надсилались на адресу електронної пошти ТОВ "ШБУ-58" після кожної поставки цементу.

Позивач зазначає, що ПП "Клінкер" було складено та направлено ТОВ "ШБУ-58" електронною поштою рахунки на оплату за період з 02.02.2022 по 21.02.2022 року.

02.02.2022 ТОВ "ШБУ-58" на підставі рахунку від 02.02.2022р., надісланого ПП "Клінкер", було здійснено попередню оплату за цемент у кількості 50т на суму 164 800,00 грн. та оплату за поставлений цемент згідно рахунків від 03.02.2022р., 08.02.2022р., 10.02.2022р.

Також 17.02.2022 року ТОВ "ШБУ-58" надіслало на електронну пошту ПП "Клінкер" гарантійний лист за вих. № 17/02-01 від 17.02.2022р., у якому просило відстрочити оплату за поставлений товар та гарантувало здійснення оплати до 25 лютого 2022 року.

Станом на 17.02.2022 року заборгованість ТОВ "ШБУ-58" перед ПП "Клінкер" складала 473 817,80грн.

Оплата за поставлений цемент, яка була здійснена ТОВ "ШБУ- 58", здійснювалась на підставі рахунків та видаткових накладних, які надсилались відповідачу по електронній пошті, без надсилання оригіналів документів.

Щодо перебування с. Зірка Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 року в окупації позивач зазначив, що поставка цементу відповідачу відбувалась у період з 04.02.22р. по 21.02.2022р., тобто до початку повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, а тому позивач вважає безпідставним твердження відповідача, що він не може ні підтвердити, ні спростувати фактичне здійснення позивачем поставки товару у вказаний населений пункт у цей період, що на думку позивача підтверджується частковою оплатою відповідачем поставленого товару та листом ТОВ "ШБУ-58" від 17.02.2022 у якому товариство підтвердило наявність заборгованості за поставлений цемент, просило відстрочити оплату та гарантувало здійснення оплати до 25 лютого 2022 року.

Щодо виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару позивач зазначає, що строк оплати виставлених рахунків умовами договору не передбачений, однак вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку оплати товару.

Зважаючи на надісланий відповідачем позивачу гарантійний лист № 17/02-01 від 17.02.2022р., у якому він гарантував здійснення оплати заборгованості до 25.02.2022 року, строк виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати заборгованості у розмірі 473 817,80 гривень (що існувала станом на 17.02.2022) сплинув 25.02.2022 року.

Позивач зазначив, що 08.02.2023 року ПП "Клінкер" направило на електронну пошту ТОВ "ШБУ-58" лист за вих. № 0702/23-1 від 07.02.2023р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений цемент у сумі 1 048 864,92 грн., рахунки на оплату, тому позивач вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання у сумі 575 047,12 грн. сплинув 15.02.2023 року.

Оригінали первинних документів з поставки товару також надіслані позивачем відповідачу, що підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 20450663640345, відтак на думку позивача, твердження відповідача про відсутність первинних документів не відповідають дійсності.

Також у відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин та зазначив, що здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачу позивачем підтверджується наданою контролюючим органом інформацією щодо обсягів декларування ТОВ "ШБУ-58" операцій з придбання цементу в ПП "Клінкер", яка відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку ПП "Клінкер": обсяг постачання з ПДВ 1 919 008,92 грн.

На обгрунтування своїх правових позицій позивачем та відповідачем подавалися додаткові письмові пояснення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02 лютого 2022 року між Приватним підприємством "Клінкер" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 02/2022-01 (далі - договір) (т. 1 а.с. 16- 18).

У відзиві на позовну заяву обставину укладення цього договору відповідач визнав.

Відповідно до пункту 1.1. договору на умовах визначених договором - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у власність покупця будівельні матеріали (цемент) та інші товари, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані сторонами починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії є його невід`ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір. Найменування, кількість, вартість товару визначається згідно підписаних сторонами видаткових накладних на товар.

За умовами пунктів 2.1., 2.2. договору одиницею виміру товару є 1 (одна) тона. Кількість товару, що поставляється постачальником за даним договором покупцю, згідно заявки покупця в усному та/або письмовому вигляді.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця, транспортом постачальника.

Пунктом 4.3. договору сторони визначили, що замовлення та умови поставки вважаються узгодженими сторонами після виставлення постачальником рахунку покупцю.

Згідно пункту 4.4. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на об`єкті покупця після доставки відповідної кількості товару на об`єкт покупця.

Пунктом 4.5. договору визначено, що товар вважається, поставленим постачальником та прийнятим покупцем (момент поставки товару) з моменту підписання сторонами видаткової накладної щодо кожної партії товару. Протягом 5 (п`яти) робочих днів по завершенню кожного календарного місяця сторони на підставі видаткових накладних узагальнюють кількість поставленого товару шляхом підписання актів передання-прийняття товару.

Згідно пункту 4.6. договору право власності на відповідну партію товару переходить до покупця з моменту приймання такої партії товару покупцем.

За умовами пункту 5.1. договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, визначається у виставленому постачальником на адресу покупця рахунку, на оплату, та фіксується у підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5.3. договору загальна сума договору складається із всіх сум видаткових накладних, оформлених постачальником.

Згідно пункту 5.4. договору постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну оформлену належним чином, із зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі по тексту ПКУ) та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та в строки, встановлені ПКУ.

Згідно пункту 9.1. договору за порушення умов даного договору, невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за ним, винна сторона несе відповідальність відповідно до положень чинного законодавства України та умов даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань (пункт 12.1. договору).

Договір поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Під час дослідження судом доказів позивачем було надано суду доступ до електронної скриньки позивача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за наслідками якого судом було досліджено електронне листування між сторонами та проведено огляд вкладень до електронних листів.

Судом встановлено, що під час електронного листування позивачем використовувалася електронна скринька ЧП ОСОБА_3 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у свою чергу відповідачем використовувалася електронна скринька MEGO LTD Vinnytsia « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідач заперечив щодо використання електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » посилаючись на те, що має офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та що обмін інформацією та документами при попередній домовленості проводиться через офіційну електронну адресу.

Заперечення відповідача, що вказана електронна адреса не належить відповідачу, судом відхиляються, оскільки зі змісту досліджених судом вкладень до електронних листів вбачається, що позивачем на електрону адресу «ІНФОРМАЦІЯ_2» направлялися документи щодо укладення, виконання договору, листи щодо погашення заборгованості саме відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхово-будівельне управління-58», а не іншій особі.

У свою чергу, відповідач з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_4» направляв позивачу на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1» електронні листи, зокрема:

- 02.02.2022 року від відповідача позивачу надійшов лист, у вкладенні до якого був договір поставки № 02/2022-01 від 02 лютого 2022 року підписаний з боку відповідача з проханням направити цей договір підписаний з боку ПП «Клінкер»;

- 17.02.2022 року від відповідача позивачу надійшов лист у вкладенні якого був гарантійний лист за вих. № 17/02-01 від 17.02.2022р., у якому відповідач просив відстрочити оплату за поставлений товар та гарантував здійснення оплати до 25 лютого 2022 року (т.1 а.с.27);

- 23.02.2022 року від відповідача позивачу надійшов лист з проханням направити останню накладну згідно акту звірки на суму 95 087,68 грн;

- 24.02.2022 року від відповідача позивачу надійшов лист у вкладенні якого був лист від 24 лютого 2022 року вих.№24/02-01 у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхово-будівельне управління-58» повідомило, що у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин (військові дії, війна) підприємство знімає з себе всі договірні зобов`язання (т.1 а.с.32);

- 09.02.2023 р. від відповідача надійшло повідомлення про відсутність оригіналів видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за лютий 2022 року з проханням вислати їх на відділення Нової пошти № 10 у м. Вінниця на представника ТОВ «ШБУ-58».

Представником відповідача не спростовано обставини надсилання позивачу вказаних листів, не спростовано належності товариству вказаних листів, підписання листів, що були вкладенням до електронних листів директором ТОВ "Шляхово-будівельне управління-58" ОСОБА_1 та скріплення їх печаткою товариства.

Судом також враховано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" є ОСОБА_2 , у свою чергу керівником відповідача є ОСОБА_1 (т. 1 а.с.177, т.2. а. с. 63).

Отже, обидва товариства засновані одним засновником, перебувають під його спільним контролем та є пов`язаними особами, що вказує на підставність використання відповідачем електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Твердження відповідача про наявність у відповідача іншої офіційної електронної адреси не відповідає відомостям, що містяться в ЄДР (у яких відсутня будь-яка електронна адреса) та не спростовує обставини використання відповідачем електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під час листування з позивачем.

Доказів повідомлення позивача про наявність іншої електронної адреси, листування з позивачем шляхом використання іншої електронної адреси відповідачем суду не надано.

Судом враховано, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. Роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

При цьому паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій сторона має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких сторона доводить обставини спору, що мають значення для вирішення справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 викладено висновок, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Позивач у справі стверджує, що на виконання умов укладеного договору здійснив на користь відповідача постачання товару згідно видаткових накладних на загальну суму 1 919 008,92 гривень. За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 870 144,00 гривень та заборгованість за поставлений товар становить 1 048 864,92 гривень.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що у зв`язку з тим, що постачання здійснювалося у пункт відвантаження, який знаходиться у населеному пункті, що окупований російською федерацію за відсутності обопільно підписаних сторонами первинних документів не може ні підтвердити, ні спростувати обставину постачання цього товару.

Надаючи оцінку наведеним доводам сторін судом взято до уваги, що із досліджених судом доказів, що містяться у матеріалах справи та дослідженого судом електронного листування між сторонами вбачається, що позивачем направлялися відповідачу рахунки на оплату, видаткові та товарно-транспортні накладні для підписання.

Після їх отримання, відповідач не повідомляв позивача про наявність заперечень щодо їх змісту та не висував претензій щодо кількості та вартості поставленого товару.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленими обставини направлення позивачем відповідачу первинних документів щодо виконання договору, зокрема, рахунків на оплату, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних для підписання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПП "Клінкер" було поставлено ТОВ "ШБУ-58" товар - цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 навал, за переліком та кількістю, зазначеному у видаткових накладних: № 156 від 04.02.2022р., № 157 від 04.02.2022р., № 166 від 05.02.2022р., № 167 від 05.02.2022р., № 168 від 05.02.2022р., № 183 від 09.02.2022р., № 184 від 09.02.2022р., № 185 від 09.02.2022р., № 220 від 11.02.2022р., № 222 від 11.02.2022р., № 241 від 14.02.2022р., № 242 від 14.02.2022р., № 248 від 15.02.2022р., № 257 від 17.02.2022р., № 258 від 17.02.2022р., № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р. на загальну суму 1 919 008,92 гривень (т. 1 а.с. 36-56).

Згідно наявних у справі товарно-транспортних накладних вантажовідправником та перевізником є Приватне підприємство "Клінкер", вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58", супровідні документи на вантаж - видаткові накладні № 156 від 04.02.2022р., № 157 від 04.02.2022р., № 166 від 05.02.2022р., № 167 від 05.02.2022р., № 168 від 05.02.2022р., № 183 від 09.02.2022р., № 184 від 09.02.2022р., № 185 від 09.02.2022р., № 220 від 11.02.2022р., № 222 від 11.02.2022р., № 241 від 14.02.2022р., № 242 від 14.02.2022р., № 248 від 15.02.2022р., № 257 від 17.02.2022р., № 258 від 17.02.2022р., № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р. на загальну суму 1 919 008,92 гривень, найменування вантажу - цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 навал (т. 1 а.с. 63-104).

На оплату товару (цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 навал) позивачем виставлено відповідачу рахунки: рахунок № 87 від 14.02.2022р. на суму 192 581,72 грн., рахунок № 92 від 15.02.2022р. на суму 95 233,52 грн., рахунок № 111 від 17.02.2022р. на суму 191 342,08 грн., рахунок № 95 від 18.02.2022р. на суму 193 165,08 грн., рахунок № 106 від 19.02.2022р. на суму 191 779,60 грн., рахунок № 118 від 21.02.2022р. на суму 190 102,44 грн. (т. 1 а.с. 19, 21, 23, 25, 57-62, 28, 29).

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару в сумі 870 144,00 гривень згідно платіжних інструкцій № 49 від 02.02.2022р. на суму 164 800,00 грн., № 7 від 07.02.2022р. на суму 263 680,00грн., № 9 від 11.02.2022р. на суму 177 984,00грн., № 10 від 11.02.2022р. на суму 263 680,00грн. (т. 1 а.с. 20, 22, 24, 26).

Із змісту вказаних платіжних інструкцій, що містяться у матеріалах справи слідує, що відповідач здійснюючи оплату за товар у графі призначення платежу зазначав у платіжній інструкції №49 від 02.02.2022 - "оплата за матеріали зг.рахунку № 38 від 02.02.22", у платіжній інструкції №7 від 07.02.2022 - "оплата за матеріали зг.рахунку № 47 від 03.02.22", у платіжній інструкції №10 від 11.02.2022 - "оплата за матеріали зг.рахунку № 57 від 08.02.22", у платіжній інструкції №9 від 11.02.2022 - "оплата за матеріали зг.рахунку № 74 від 10.02.22".

З урахуванням часткової оплати поставленого товару, сума заборгованості за договором станом на 17.02.2022 року становила 473 817,80 гривень.

Судом встановлено, що 17.02.2022 року відповідачем із електронної адреси "ІНФОРМАЦІЯ_4" надіслано на електронну адресу позивача "ІНФОРМАЦІЯ_1" листа (гарантійний лист) №17/02-01 від 17.02.2022 року, у якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" звертається до Приватного підприємства "Клінкер" з проханням відстрочити оплату за поставлений товар та гарантує здійснити оплату до 25 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 27, 28).

Після отримання гарантійного листа відповідача позивачем за період з 18.02.2022 по 21.02.2022 згідно видаткових накладних № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р., було поставлено відповідачу товар на суму 575 047,12 гривень.

24.02.2022 відповідачем із електронної адреси "ІНФОРМАЦІЯ_4" надіслано на електронну адресу позивача "ІНФОРМАЦІЯ_1" листа, у якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" повідомляє, що у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин (військові дії, війна) підприємство знімає з себе всі договірні зобов`язання (т. 1 а.с. 28,32).

08.02.2023 позивачем на електронну адресу відповідача "ІНФОРМАЦІЯ_4" було направлено лист № 0702/23-1 від 07.02.2023 із вимогою погасити заборгованість за поставлений цемент у сумі 1 048 864,92 гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та дублікати рахунків на оплату заборгованості (т. 1 а.с. 28, 33).

09.02.2023 року від ТОВ "ШБУ-58" "ІНФОРМАЦІЯ_4" на електронну пошту ПП "Клінкер" "ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшло повідомлення про відсутність оригіналів первинних документів за лютий 2022 року з проханням вислати їх на відділення Нової пошти № 10 у м. Вінниця на представника ТОВ "ШБУ-58" (т. 1 а.с. 34).

На підтвердження обставини направлення відповідачу оригіналів первинних документів позивачем надано експрес-накладну ТОВ "Нова пошта" № 20450663640345 від 12.02.2023, з якої вбачається отримання поштового відправлення представником ТОВ "ШБУ-58" Мусієнко Сергієм 14.02.2023 у відділенні Нової пошти № 10 у м. Вінниця (Хмельницьке шосе, 82) (т. 1 а.с. 35).

Обставини отримання оригіналів документів щодо поставленого товару за договором поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року відповідачем не спростовано.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 230 402,44 гривень заборгованості, у тому числі: 1 048 864,92 гривень основного боргу, 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року 1 230 402,44 гривень заборгованості, у тому числі: 1 048 864,92 гривень основного боргу, 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ПП "Клінкер" було поставлено ТОВ "ШБУ- 58" товар - цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500 навал, за переліком та кількістю, зазначеному у видаткових накладних: № 156 від 04.02.2022р., № 157 від 04.02.2022р., № 166 від 05.02.2022р., № 167 від 05.02.2022р., № 168 від 05.02.2022р., № 183 від 09.02.2022р., № 184 від 09.02.2022р., № 185 від 09.02.2022р., № 220 від 11.02.2022р., № 222 від 11.02.2022р., № 241 від 14.02.2022р., № 242 від 14.02.2022р., № 248 від 15.02.2022р., № 257 від 17.02.2022р., № 258 від 17.02.2022р., № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р. на загальну суму 1 919 008,92 гривень (т. 1 а.с. 36-56).

Здійснивши часткову оплату поставленого товару в сумі 870 144,00 гривень, заборгованість за поставлений товар в сумі 1 048 864,92 гривень відповідач не визнає з підстав відсутності підписаних з його боку первинних документів.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо підтвердження факту поставки товару на спірну суму заборгованості, судом враховано, що на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання зазначеного у видаткових накладних товару позивачем складено та зареєстровано податкові накладні на суму 1 919 008,92 грн, зокрема:

- за видатковими накладними № 156 від 04.02.2022р. та № 157 від 04.02.2022р. складено податкові накладні № 22 від 02.02.2022 року на суму 164 800,00грн., ПДВ 27 466,67грн. та № 33 від 04.02.2022р. на суму 10 019,84грн., ПДВ 1 669,97грн. (зареєстровані в ЄРПН 18.02.2022 р);

- за видатковою накладною № 166 від 05.02.2022р. складено податкову накладну № 38 від 05.02.2022р. на суму 85 827,84 грн., ПДВ 14 304,64 грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 167 від 05.02.2022р. складено податкову накладну № 39 від 05.02.2022р. на суму 86 025,60грн., ПДВ 14 337,60грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 168 від 05.02.2022р. складено податкову накладну № 40 від 05.02.2022р. на суму 87 278,08грн., ПДВ 14 546,35грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 183 від 09.02.2022р. складено податкову накладну № 65 від 09.02.2022р. на суму 85 959,68 грн., ПДВ 14 326,61грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

за видатковою накладною № 184 від 09.02.2022р. складено податкову накладну № 66 від 09.02.2022р. на суму 86 454,08грн., ПДВ 14 409,01грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 185 від 09.02.2022р. складено податкову накладну № 67 від 09.02.2022р. на суму 85 465,28грн., ПДВ 14 244,21 грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 220 від 11.02.2022р. складено податкову накладну № 108 від 11.02.2022р. на суму 87 146,24грн., ПДВ 14 524,37 грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022 р);

- за видатковою накладною № 222 від 11.02.2022р. складено податкову накладну № 95 від 11.02.2022р. на суму 85 827,84 грн ПДВ 14 304,64грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 241 від 14.02.2022р. складено податкову накладну № 116 від 14.02.2022 р. на суму 97 238,82 грн., ПДВ 16 206,47грн. (зареєстрована в ЄРПН 18.02.2022 р);

- за видатковою накладною № 242 від 14.02.2022р. складені податкові накладні № 115 від 14.02.2022р. на суму 90 003,38грн., ПДВ 15 000,56грн. та № 106 від 11.02.2022р. на суму 5 339,52грн., ПДВ 889,92грн. (зареєстровані в ЄРПН 18.02.2022р);

- за видатковою накладною № 248 від 15.02.2022р. складено податкову накладну № 118 від 15.02.2022 р. на суму 95 233,52 грн., ПДВ 15 872,25 грн. (зареєстрована в ЄРПН 22.02.2022 р);

за видатковою накладною № 257 від 17.02.2022р. складено податкову накладну № 139 від 21.02.2022р. на суму 95 014,76грн., ПДВ 15 835,79грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р);

- за видатковою накладною № 258 від 17.02.2022р. складено податкову накладну № 125 від 17.02.2022р. на суму 96 327,32 грн., ПДВ 16 054,55грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р);

- за видатковою накладною № 265 від 18.02.2022р. складено податкову накладну № 130 від 18.02.2022р. на суму 94 723,08 грн, ПДВ 15 787,18 грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р);

- за видатковою накладною № 266 від 18.02.2022р. складено податкову накладну № 131 від 18.02.2022р. на суму 98 442,00 грн., ПДВ 16 407,00грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р);

- за видатковою накладною № 268 від 19.02.2022р. складено податкову накладну № 136 від 19.02.2022 р. на суму 96 837,76грн., ПДВ 16 139,63грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022 р);

- за видатковою накладною № 271 від 19.02.2022р. складено податкову накладну № 137 від 19.02.2022р. на суму 94 941,84грн., ПДВ 15 823,64грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022 р);

- за видатковою накладною № 283 від 21.02.2022р. складено податкову накладну № 139 від 21.02.2022р. на суму 95 014,76 грн., ПДВ 15 835,79 грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р);

- за видатковою накладною № 284 від 21.02.2022р. складено податкову накладну № 140 від 21.02.2022р. на суму 95 087,68грн., ПДВ 15 847,95 грн. (зареєстрована в ЄРПН 03.06.2022р) (т. 1 а. с. 105-148).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим зазначеного пункту, забороняється.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно пункту 192.1. статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації.

Підпунктом 192.1.2. пункту 192.1. статті 192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 192.3. статті 192 ПК України).

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. (пункт 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець передбачив, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Оцінюючи обставину складення та реєстрацію позивачем податкових накладних у сукупності з іншими доказами у справі, судом враховуються фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

На підтвердження обставини відображення спірних господарських операцій у податковому обліку відповідачем надано суду податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2022 року у Додатку 1 до якої відображено включення до складу податкового кредиту (підпункт 2.1 пункту 2.1 розділ II) з придбання у постачальника ПП "Клінкер" (ІПН 385941121039) товару на загальну суму обсягу постачання 660469,10 (без ПДВ) та 132 093,82 - сума ПДВ ( т. 2 а.с. 26 зворот-29).

Водночас, як убачається із відповіді Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14.09.2023 № 12608/5/02-32-04-03-15 відповідно до даних Інформаційних систем ДПС України, ТОВ "Шляхово-будівельне управління-58" (ІПН 393488107012) у Додатку 1 до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2022 року та червень 2022 року задекларовано операції з придбання у постачальника ПП "Клінкер" з індивідуальним податковим номером 385941121039 на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 1 599 174,12 грн., сума ПДВ 319 834,8 грн., в тому числі: за лютий 2022 року на суму ПДВ 132 093,82 грн., за червень 2022 року на суму ПДВ 187 740,98 грн.

Судом встановлено, що суму податку на додану вартість за складеними та зареєстрованими позивачем податковими накладними відображено відповідачем у Додатку 1 до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2022 року та червень 2022 року у складі податкового кредиту за відповідний звітний місяць у загальній сумі поставленого товару 1 919 008, 92 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 319 834,8 гривень (т. 1 а.с. 202-212).

Отже, позивачем віднесено до складу податкового кредиту 319 834,8 гривень за господарськими операціями з постачання позивачем товару на загальну суму 1 919 008, 92 гривень.

З урахуванням встановлених обставин, суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений у постанові від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19.

Зокрема, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та від 21.01.2023 у справі №922/4702/21 викладено висновки щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такими накладними, то така поведінка сторони є не добросовісною та суперечливою.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Враховуючи, що підставою для складення та реєстрації позивачем як постачальником товару податкових накладних № 22 від 02.02.2022 року, № 33 від 04.02.2022р., № 38 від 05.02.2022р., № 39 від 05.02.2022р., № 40 від 05.02.2022р., № 65 від 09.02.2022р., № 66 від 09.02.2022р., № 67 від 09.02.2022р., № 95 від 11.02.2022р., № 106 від 11.02.2022р. на суму 5 339,52грн., № 108 від 11.02.2022р., № 115 від 14.02.2022р., № 116 від 14.02.2022р., № 118 від 15.02.2022р., № 124 від 17.02.2022р., № 125 від 17 02.2022р., № 130 від 18.02.2022р., № 131 від 18.02.2022р., № 136 від 19.02.2022р., № 137 від 19 02 2022р., № 139 від 21 02 2022р., № 140 від 21.02.2022р. є видаткові накладні № 156 від 04.02.2022р., № 157 від 04.02.2022р., № 166 від 05.02.2022р., № 167 від 05.02.2022р., № 168 від 05.02.2022р., № 183 від 09.02.2022р., № 184 від 09.02.2022р., № 185 від 09.02.2022р., № 220 від 11.02.2022р., № 222 від 11.02.2022р., № 241 від 14.02.2022р., № 242 від 14.02.2022р., № 248 від 15.02.2022р., № 257 від 17.02.2022р., № 258 від 17.02.2022р., № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р., такі видаткові накладні є первинними документами, що підтверджують достовірність господарських операцій з постачання позивачем товару відповідачу та їх податкові наслідки як для позивача так і для відповідача, який шляхом відображення зареєстрованих податкових накладних у складі податкового кредиту визнав обставину реального (фактичного) здійснення господарських операцій з поставки позивачем товару на підставі вказаних видаткових накладних.

Обізнаність відповідача зі змістом господарських операцій з постачання товару на його користь підтверджується також частковою оплатою поставленого товару.

Водночас відображення відповідачем у податковому обліку у складі податкового кредиту зареєстрованих позивачем податкових накладних, складених на підставі первинних документів підтверджує визнання відповідачем операцій, що дійсно були здійснені.

Доказів звернення відповідача до позивача щодо коригування складених податкових накладних, доказів подання уточнюючих податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди із коригуванням сум віднесених до податкового кредиту за операціями з постачання позивачем товару відповідачем суду не надано.

Таким чином, обставини, які входять до предмета доказування у цій справі не спростовані відповідачем належними та достовірними доказами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що стверджувана позивачем обставина щодо постачання товару відповідачу та наявність у останнього перед позивачем суми заборгованості визнається судом з урахуванням того, що докази на підтвердження наведених обставин є більш вірогідними.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору та/або повернення отриманого товару.

Пунктом 6.1. договору поставки визначено, що платежі за даним договором, здійснюються на підставі відповідних рахунків на товар шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки договором не встановлено інший строк оплати товару, відповідач повинен був здійснити оплату товару після його прийняття.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 1 048 864,92 гривень.

Доказів сплати вказаної суми боргу матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 048 864,92 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 153 143,26 гривень інфляційних втрат та 28 394,26 гривень 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Судом встановлено, що за період з 04.02.2022 по 17.02.2022 згідно видаткових накладних № 156 від 04.02.2022р., № 157 від 04.02.2022р., № 166 від 05.02.2022р., № 167 від 05.02.2022р., № 168 від 05.02.2022р., № 183 від 09.02.2022р., № 184 від 09.02.2022р., № 185 від 09.02.2022р., № 220 від 11.02.2022р., № 222 від 11.02.2022р., № 241 від 14.02.2022р., № 242 від 14.02.2022р., № 248 від 15.02.2022р., № 257 від 17.02.2022р., № 258 від 17.02.2022р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1 343 961,80 гривень, з яких відповідачем оплачено 870 144,00 гривень згідно платіжних інструкцій № 49 від 02.02.2022р., № 7 від 07.02.2022р., № 9 від 11.02.2022р., № 10 від 11.02.2022р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач листом №17/02-01 від 17.02.2022 року гарантував Приватному підприємству "Клінкер" здійснити оплату за поставлений товар до 25 лютого 2022 року.

Разом з тим, зобов`язання з оплати 473 817,80 гривень (1 343 961,80 - 870 144,00 = 473 817,80) станом на 26.02.2022 та на день розгляду справи у суді відповідачем не були виконані.

За період з 18.02.2022 по 21.02.2022 згідно видаткових накладних № 265 від 18.02.2022р., № 266 від 18.02.2022р., № 268 від 19.02.2022р., № 271 від 19.02.2022р., № 283 від 21.02.2022р., 284 від 21.02.2022р. позивачем було поставлено товар на суму 575 047,12 гривень.

Після прийняття товару, оплата за поставлений товар відповідачем здійснена не була.

08.02.2023 позивачем з огляду на несплату заборгованості на електронну адресу відповідача "ІНФОРМАЦІЯ_4" було направлено лист № 0702/23-1 від 07.02.2023 із вимогою погасити заборгованість за поставлений цемент у сумі 1 048 864,92 гривень (473 817,80 + 575 047,12 = 1 048 864,92) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та дублікати рахунків на оплату заборгованості (т. 1 а.с. 33, 28).

З урахуванням направленої вимоги за розрахунком позивача остаточний розрахунок за отриманий у періоді з 18.02.2022 по 21.02.2022 та не оплачений товар на суму 575 047,12 гривень відповідач повинен був здійснити у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги до 15.02.2023 року.

Зобов`язання з оплати 575 047,12 гривень станом на 16.02.2023 та на день розгляду справи у суді відповідачем не були виконані.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, що нараховані на суми основного боргу за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 28 394,26 гривень 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем за період з 26.02.2022 по 03.08.2023 на суму 473 817,80 гривень та за період з 16.02.2023 по 03.08.2023 на суму 575 047,12 гривень, загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат складає 153 143,26 гривень.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулася дефляція).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд встановив його часткову помилковість з огляду на неврахування позивачем, що у липні 2023 року індекс інфляції становив 99,40%.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, що нараховані на суму заборгованості за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат складає 145 931,21 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 145 931,21 гривень, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 7 212,05 гривень слід відмовити у зв`язку із їх необгрунтованістю.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв`язку з цим воєнного стану в Україні та просить відмовити у задоволенні позову.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно пункту 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання зобов`язань передбачених цим договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажор). Під форс-мажорними обставинами в цьому договорі розуміються будь-які обставини, що виникли поза волею сторін або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було передбачити та уникнути, а саме: стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі), а також обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, страйки, бойкоти тощо).

Відповідно до пункту 10.2. договору сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим договором внаслідок-дії форс-мажорних обставин, повинна протягом трьох календарних днів письмово повідомити іншу сторону про такі обставини і існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за цим договором. Якщо форс-мажорні обставини тривають протягом 6 (шести) місяців поспіль і не виявляють ознак припинення, цей договір може бути розірваний продавцем або покупцем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні.

За умовами пункту 10.3. договору форс-мажорні обставини підтверджується стороною яка їх зазнала на підставі відповідних висновків Торгово-промислової палати України.

Суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов`язання за договором.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, судом враховано, що сам лише факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов`язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична особа / фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для господарської діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов`язання за договором.

Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов`язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.

13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 за кожним зобов`язанням окремо.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов`язання за договором поставки № 02/2022-01 від 02.02.2022 року.

Суд вважає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), але й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов`язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором.

Будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються судом як необгрунтовані.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 1 223 190,39 гривень заборгованості, у тому числі 1 048 864,92 гривень основного боргу, 145 931,21 гривень інфляційних втрат, 28 394,26 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 44 від 03.08.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 18 456,04 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 18 347,15 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 108,89 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" (23211, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Стрижавка, вулиця Молодіжна, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39348815) на користь Приватного підприємства "Клінкер" (75022, Херсонська область, Херсонський район, село Киселівка, вулиця Молодогвардійська, будинок 53, ідентифікаційний код юридичної особи 38594115) 1 223 190,39 гривень (один мільйон двісті двадцять три тисячі сто дев`яносто гривень, 39 копійок) заборгованості, у тому числі 1 048 864,92 гривень основного боргу, 145 931,21 гривень інфляційних втрат, 28 394,26 гривень 3% річних та 18 347,15 гривень (вісімнадцять тисяч триста сорок сім гривень, 15 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 212,05 гривень інфляційних втрат відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 108,89 гривень покласти на позивача.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

У зв`язку із проходженням суддею онлайн-підготовки суддів місцевих господарських судів з 12.02.2024 по 16.02.2024 повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС