Рішення

від 13.02.2024 по справі 914/3017/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 Справа № 914/3017/23

Суддя Манюк П.Т., розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля, с. Перемога Хмільницького району Вінницької області,

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/3017/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля, с. Перемога Хмільницького району Вінницької області,

до відповідача 1: Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів,

до відповідача 2: Головного управління ДПС у Рівненській області, м. Рівне Рівненської області,

про припинення податкових застав

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники сторін: не з`явилися

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3017/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля до Головного управління ДПС у Львівській області та до Головного управління ДПС у Рівненській області про припинення податкових застав.

15.01.2024 Господарським судом Львівської області у справі № 914/3017/23 прийнято рішення, яким позов задоволено повністю, припинено податкову заставу щодо належного на підставі акта про проведений електронний аукціон від 10.05.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля рухомого майна автомобіля легкового УАЗ 3909, 2005 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі акта опису майна від 22.03.2023 року № 34, що виданий Головним управлінням ДПС у Рівненській області, номер обтяження 30404531, дата реєстрації обтяження 22.03.2023 року; припинено податкову заставу щодо належного на підставі акта про проведений електронний аукціон від 10.05.2023 року Товариству з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля рухомого майна автомобіля легкового УАЗ 3909, 2005 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі акта опису майна від 06.04.2023 року № 31, що виданий Головним управлінням ДПС у Львівській області, стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області 2 684, 00 грн судового збору, стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області 2 684, 00 грн судового збору. Встановлено позивачу п`ятиденний термін з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.

22.01.2024 через систему електронний суд до Господарського суду Львівської області надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про відшкодування понесених ним судових витрат на правову допомогу, судове засідання призначено на 13.02.2024.

В судове засідання, 13.02.2024, представник позивача не з`явився, через систему Електронний суд подав заяву про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, 13.02.2024, представники відповідача не з`явилися, через систему Електронний суд подали заперечення щодо стягнення з них витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України і ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години роботи того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Таким чином діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 15.06.2023 № 15/06-1; копію додатку № 1 про розмір та умови оплати до договору про надання правової допомоги від 15.06.2023 № 1; копію акту прийняття-передачі правової допомоги від 18.01.2024; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги»; копію рахунку від 18.01.2024 № 01/24-2.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім цього, суд звертає увагу відповідачів, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

З врахуванням вищезазначеного, зокрема положень ч. 4 ст. 126 ГПК України, щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на заперечення відповідачів щодо їх доцільності та обгрунтованості їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними із складністю даної справи. За таких обставин, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідачів витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000, 00 грн, шляхом сплати кожним з відповідачів на користь позивача суми в розмірі 5 000, 00 грн.

Оскільки в рішенні від 15.01.2024 не було вирішено питання щодо розподілу вказаних витрат, керуючись статтею 244 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі № 914/3017/23.

Керуючись 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля задовольнити частково.

2. Ухвалити додаткове рішення у справі № 914/3017/23.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне (з) Рівненської області, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля (22134, с. Перемога Хмільницього району Вінницької області, вул. Чорноуса Володимира, 47, код ЄДРПОУ 41951372) 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

4. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ ПН Поділля (22134, с. Перемога Хмільницього району Вінницької області, вул. Чорноуса Володимира, 47, код ЄДРПОУ 41951372) 5 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

5. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

6. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

7. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.