Постанова

від 08.02.2024 по справі 904/2573/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 904/2573/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.

учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,

перевіривши матеріали касаційної скарги Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вх. № 8721/2023

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуюча), Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

у справі № 904/2573/22

за позовом Фермерського господарства "Дар"

до відповідача-1 Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

та відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Нікіта-Ром"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 2 976 131,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку матеріальної шкоди, заподіяної незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження за відсутності повноважень посадової особи - державного виконавця - на примусове виконання та за відсутності виконавчого документу як такого.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

1. 02.11.2016 до Центрального ВДВС м. Дніпра надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від Приватного підприємства "Нікіта-Ром" разом з виконавчим документом - наказом № 904/5242/16, виданим 27.08.2016 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" боргу у розмірі 2 900 000 грн, за яким державним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та цього ж дня вказану постанову внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. У постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 адресою боржника зазначено м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3.

2. 02.11.2016 державним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про арешт коштів боржника відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", яка прийнята ПАТ КБ "ПриватБанк" до виконання.

3. Із метою примусового виконання судового рішення державним виконавцем ОСОБА_1 подані до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з Фермерського господарства "Дар", кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07.03.2017 по 20.03.2017 та сума боргу у розмірі 2 686 077,48 грн була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

4. 18.04.2017 цим же державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 9.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Копії постанови про закінчення виконавчого провадження за вих. № 13.5-47/1416/10 направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5242/16 від 27.08.2016 щодо стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу у розмірі 2 900 000 грн, які надіслані простою кореспонденцією, про що зазначено відповідачем у запереченнях.

6. 12.09.2017 виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.09.2017 вилучено відповідними правоохоронними органами згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2017 у рамках кримінального провадження № 42017040000000899 від 21.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

7. Судами констатовано, що в адміністративній справі № 804/6996/17 встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання Приватного підприємства "Нікіта-Ром", а саме наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу в розмірі 2 900 000 грн, не видавався Господарським судом Дніпропетровської області; справа № 904/5242/16 за позовом Приватного підприємства "Нікіта-Ром" до Фермерського господарства "Дар" про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 грн не перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області.

8. У ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704000000089 від 21.07.2017 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2017 в справі № 200/17592/17, 20.10.2017 проведено обшук в службовому кабінеті заступника начальника Центрального ВДВС м. Дніпра ОСОБА_1, в ході якого виявлено у шафі серед документів копію наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016 в справі № 904/5242/16.

9. Судом у справі № 804/6996/17 встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вилученого в ході іншого обшуку, відсутній.

10. Також у нинішній справі судами встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17 визнані протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з Фермерського господарства "Дар" грошових коштів у сумі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 залишено без змін.

11. Центральним апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду справи № 904/2573/22 також встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 закрито кримінальне провадження № 121018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 267 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки) та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; цивільний позов Фермерського господарства "Дар" залишено без розгляду.

Подача до суду позову.

12. З огляду на наведені вище обставини Фермерське господарство "Дар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн.

13. Позовні вимоги обґрунтовані незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за відсутності повноважень обвинуваченої ОСОБА_1 (посадової особи - державного виконавця) на примусове виконання, та за відсутності виконавчого документу як такого. Так, позивач посилається підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства - неправомірність дій Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з Фермерського господарства "Дар" встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін; 2) наявність шкоди та її розмір (так, розмір шкоди у сумі 2 976 131,48 грн підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін та інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження № 67707 від 08.12.2021); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін доведено, що протиправна поведінка конкретної особи (державного виконавця) є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду).

Розгляд справи судами.

14. 03.05.2023 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позову відмовлено.

15. Суд першої інстанції своє рішення мотивував таким.

У цьому конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі № 804/6996/17, не є обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків (здійснювалось виконання судового наказу, який не видавався судом у період, коли підприємство-боржник (позивач у справі № 904/2573/22) знаходився під рейдерським захопленням), а тому бездіяльність державного виконавця не може бути визнана причиною завдання шкоди позивачу.

Обставини справи підтверджують недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні.

Встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо строків вчинення виконавчих дій, порядку направлення постанов у виконавчому провадженні - вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі № 804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту.

16. 18.10.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн. Стягнуто з Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Фермерського господарства "Дар" судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 44 642 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги 66 963 грн.

17. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: неправомірність дій органу ДВС, наявність у позивача збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями органу ДВС та завданими збитками.

Суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки вказані обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, законність якої підтверджена судом касаційної інстанції.

Оскільки державний виконавець ОСОБА_1 під час здійснення своїх службових обов`язків вчинила неправомірні дії щодо безпідставного списання з рахунку позивача 2 976 131,48 грн і цей факт підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, а в рамках кримінальної справи № 203/2173/18 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки), ОСОБА_1 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у цій справі суму завданої йому майнової шкоди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

18. 12.12.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22.

19. Скаржник стверджує, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17 не було встановлено обставин завдання стягувачу збитків бездіяльністю державного виконавця чи причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та неможливістю виконання судового наказу у справі № 904/5242/16.

20. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував неефективність обраного позивачем способу захисту права. На його переконання, належним способом захисту права у спірних правовідносинах є подача позову до Приватного підприємства "Нікіта-Ром" про стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

21. Крім того, у скарзі наголошується на безпідставності здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки того, що ОСОБА_1 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав.

22. Скаржник вказував, що позиція суду апеляційної інстанції стосовно доведеності усіх елементів деліктної відповідальності не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 16.09.2020 у справі № 916/978/19, від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19, від 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, від 20.03.2019 у справі № 918/203/18, від 02.09.2020 у справі № 910/15758/19, від 27.05.2020 у справі № 910/5578/19.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

24. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

25. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем доведено всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: неправомірність дій органу ДВС, наявність у позивача збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями органу ДВС та завданими збитками.

При цьому в оскарженій постанові зазначено, що "суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки вказані обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, законність якої підтверджена судом касаційної інстанції", вважаючи це преюдиціальними обставинами.

26. Судова колегія не погоджується з цими висновками з огляду на таке.

27. На розгляд суду поставлено питання стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальної шкоди, заподіяної органом ДВС, у сумі 2 976 131,48 грн.

28. Позивач вважав, що в результаті неправомірних дій державного виконавця йому було заподіяно матеріальну шкоду, яка обумовлена була списанням з банківських рахунків позивача відповідних сум під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

29. Судова колегія відзначає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

32. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

33. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

34. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

35. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

36. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 910/9095/18.

37. Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

38. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

39. Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

40. Як вже зазначалося вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність преюдиціальної обставини - протиправної поведінки державного виконавця. Тому відповідно суд не вбачав підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки ці обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17.

41. Судова колегія вважає цей висновок помилковим, оскільки Велика Палата Верховного Суду з приводу преюдиціальності висловила наступну позицію у пунктах 9.6-9.15 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20:

" 9.6. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

9.7. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

9.8. У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

9.9. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

9.10. Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

9.11. Водночас у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421 містяться протилежні висновки - про те, що «збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди. Причому належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків».

9.12. Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок Верховного Суду України таким, що не може бути врахований у цій справі, та не вбачає підстав для відступу від нього, оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права, коли вони висловлені після набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яким до процесуального законодавства були запроваджені зміни стосовно обов`язковості врахування висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді інших справ (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду у пунктах 29, 33- 35 постанови від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20)). Отже, правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421, хоч і є частиною практики Верховного Суду України, однак не створює для судів процесуального обов`язку щодо її врахування чи необхідності відступу від неї, а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні підстави для вирішення питання відступу.

9.13. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ця практика Верховного Суду України була поширена і видозмінена у численних постановах КЦС ВС, ухвалених за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у спорах про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державного виконавця.

9.14. Так, висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, були покладені в основу висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18, від 29.04.2021 у справі № 405/500/18, від 01.09.2021 у справі № 554/10055/20, від 10.11.2021 у справі № 760/26905/17 та від 01.12.2021 у справі № 757/64086/19, про те, що неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

9.15. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків КЦС ВС, від яких колегія суддів КГС ВС пропонувала відступити в ухвалі від 08.07.2021, оскільки на відміну від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, вони не визначають надання рішення суду про задоволення скарги на дії судового виконавця як необхідної преюдиційної обставини у доказуванні підстав для задоволення позову про стягнення із судового виконавця збитків, завданих утратою арештованого майна, а зазначають про можливість подання такого доказу поряд з іншими доказами".

42. Таким чином суд апеляційної інстанції мав надати оцінку рішенню адміністративного суду у справі № 804/6996/17 та на підставі аналізу цього та інших доказів встановити наявність/відсутність протиправної поведінки у діях державного виконавця, чого не було зроблено цим судом.

43. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Європейський суд з прав людини зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009).

45. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014; "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010).

46. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, від 27.09.2001).

47. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

48. Отже, доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, однак відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи та надавати оцінку доказам перешкоджає ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відповідно до наданих їм процесуальних повноважень із оцінки доказів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

49. Судова колегія вважає, що допущені процесуальні порушення, перераховані вище, є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи судом апеляційної інстанції. Судові рішення, прийняті з порушенням норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на справедливий суд. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновків про передчасність ухвалення апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови без належного дослідження доводів учасників справи та поданих ними доказів. З огляду на процесуальну неможливість, встановлену статтею 300 ГПК України, суду касаційної інстанції встановлювати обставини справи, перевіряти і досліджувати докази, то таку процесуальну дію повинен здійснити суд апеляційної інстанції. Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням цієї справи до апеляційного господарського суду на новий розгляд.

50. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи, встановити наявність/відсутність усіх елементів делікту та вирішити спір відповідно до вимог закону.

В. Розподіл судових витрат.

51. Виходячи з приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду у цій справі рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в цьому випадку касаційним судом справа по суті не вирішувалась, а тому і відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вх. № 8721/2023 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі № 904/2573/22 скасувати, а справу № 904/2573/22 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік