Постанова

від 31.07.2024 по справі 904/2573/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2573/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідача),

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Афанасенко К.В. (в залі суду) - прокурор відділу;

від позивача: Сидоренко О.А. (в залі суду) - адвокат;

від відповідача-1: Коломейко Д.С. (в залі суду) - самопредставництво;

від відповідача-2: Паращенко Ю.О. (в залі суду) - самопредставництво;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_1 (в залі суду), Плотниченко Д.Г. (в залі суду) - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Дар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 року (повний текст складено 09.05.2023 року, суддя Бажанова Ю.А.) у справі № 904/2573/22

за позовом: Фермерського господарства "Дар", село Попаське, Новомосковського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Дніпро

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Нікіта-Ром", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Підгородне, Дніпропетровської області

про стягнення 2 976 131,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Фермерське господарство "Дар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 за відсутності повноважень обвинуваченої ОСОБА_1 (посадової особи - державного виконавця) на примусове виконання, та за відсутності виконавчого документу як такого. Так, позивач посилається на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства - неправомірність дій Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з Фермерського господарства "Дар" встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін; 2) наявність шкоди та її розмір (так, розмір шкоди у сумі 2 976 131,48 грн. підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін та інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження №67707 від 08.12.2021); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) залишена без змін доведено, що протиправна поведінка конкретної особи (державного виконавця) є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у даній справі у задоволенні позову Фермерського господарства "Дар" до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 2 976 131,48 грн відмовлено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у цьому конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі № 804/6996/17, не є обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків (здійснювалось виконання судового наказу, який не видавався судом у період, коли підприємство-боржник (позивач у справі № 904/2573/22) знаходився під рейдерським захопленням), а тому, бездіяльність державного виконавця не може бути визнана причиною завдання шкоди позивачу. Обставини справи підтверджують недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні. Встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо строків вчинення виконавчих дій, порядку направлення постанов у виконавчому провадженні - вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі № 804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Дар" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131, 48 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17 задоволено позов Фермерського господарства "Дар" до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з Фермерського господарства "Дар" грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2;

- відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 у справі №646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків;

- з обставин, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17, а також з інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження №67707 вбачається, що державний виконавець ОСОБА_1, маючи доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме до адреси місцезнаходження боржника, не повернула виконавчий лист, а відкрила виконавче провадження з порушенням пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 у справі №203/2173/18 закрито кримінальне провадження №12018040000000500 у зв`язку із закінченням строків давності на притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно до даної ухвали ОСОБА_1 була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на притягнення до кримінальної відповідальності. Цією ж ухвалою було залишено без розгляду цивільний позов ФГ "Дар" з підстав закриття кримінального провадження та роз`яснено цивільному позивачу право пред`явити аналогічний позов у порядку цивільного (в даному випадку господарського) судочинства;

- розмір шкоди, заподіяної Фермерському господарству "Дар" внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , яка є службовою особою органу державної виконавчої служби, складає 2 976 131,48 грн. Ці кошти були незаконно списані з банківських рахунків позивача за відсутності повноважень ОСОБА_1 на примусове виконання та за відсутності виконавчого документу як такого.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

11.09.2023 від третьої особи-2 ОСОБА_1 до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ "Дар".

Відзив обґрунтований наступним:

- розгляд справи №804/6996/17 був здійснений без змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, наслідком чого 28.03.2018 було прийнято постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у цій справі, якою суд хибно встановив обставини щодо спірних правовідносин;

- з огляду на приписи частини 5 статті 75 ГПК України наявні підстави для спростування обставин, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17;

- суд апеляційної інстанції під час розгляду справи №804/6996/17 не врахував, що державний виконавець не зобов`язаний перевіряти відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичної адреси боржника, а також не зобов`язаний перевіряти зміст заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження;

- також апеляційний адміністративний суд не врахував, що заходом примусового виконання, який призвів до фактичного виконання рішення суду, було звернення стягнення на кошти боржника - Фермерського господарства "Дар", що чітко передбачено частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", отже, виконавчі дії на території, на яку не поширюється компетенція Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заступником начальника відділу ОСОБА_1 не проводились;

- ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 у справі №203/2173/18 закрито кримінальне провадження №12018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності;

- за частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містить жодних позицій щодо винуватості особи, наявність у вигляді припущень стосовно такої винуватості;

- права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Рішенням суду у справі №804/6996/17 встановлено, що грошові кошти стягнуті з позивача перераховано державним виконавцем на користь ПП «Нікіта-Ром».

12.09.2023 від Першого Правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить в задоволенні апеляційної скарги ФГ "Дар" відмовити в повному обсязі.

Відзив обґрунтований наступним:

- кошти у розмірі 2 686 077,48 грн. знаходяться у стягувача ПП "Нікіта-Ром", що не є майновою шкодою, а стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок особи, що безпідставно набула майно, повернути таке майно;

- неповернення коштів є безпосереднім наслідком незаконних дій саме ПП "Нікіта-Ром", а не Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- заявляючи про відшкодування шкоди, позивач повинен був довести такі складові як настання шкоди, вину, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, однак, такі обставини позивачем не доведені, відсутні складові настання шкоди, а саме - вина державного органу виконавчої влади;

- твердження позивача про те, що державний виконавець ОСОБА_1 під час здійснення своїх службових обов`язків вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України та у рамках справи №203/2173/18 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, не відповідає обставинам справи, так як обвинувальний вирок відсутній;

- виконавче провадження НОМЕР_2 відкрито 02.11.2016, у т.ч. постанови про арешт коштів та майна винесено 02.11.2016, а списання коштів із рахунків ФГ "Дар" відбулось у період з 07.03.2017 року по 20.03.2017; будь-яких звернень на адресу Відділу від Фермерського господарства "Дар" протягом зазначеного періоду не надходило;

- у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є пред`явлення позову про стягнення з ПП "Нікіта-Ром" безпідставно отриманих коштів в порядку, передбаченому статтями 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: ОСОБА_2, Парусніков Ю.Б.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023, відповідно до рішення ВРП від 29.06.2023 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, визначена наступна колегія суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22 скасовано. Ухвалено нове рішення. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" (51242, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Попасне, код ЄДРПОУ 20209819) матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн. Стягнуто з Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Фермерського господарства "Дар" судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 44 642,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги 66 963,00 грн.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем доведено всі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: неправомірність дій органу ДВС, наявність у позивача збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями органу ДВС та завданими збитками. Суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки вказані обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, законність якої підтверджена судом касаційної інстанції. Оскільки державний виконавець ОСОБА_1 під час здійснення своїх службових обов`язків вчинила неправомірні дії щодо безпідставного списання з рахунку позивача 2 976 131,48 грн і цей факт підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17, а в рамках кримінальної справи № 203/2173/18 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки), ОСОБА_1 визнала факт вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у цій справі суму завданої йому майнової шкоди.

Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 904/2573/22 касаційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вх. № 8721/2023 задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі № 904/2573/22 скасовано, а справу № 904/2573/22 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Верховний Суд у зазначеній постанові зазначив, зокрема, про таке.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність преюдиціальної обставини - протиправної поведінки державного виконавця. Тому, відповідно, суд не вбачав підстав для повторного доказування неправомірності дій органу виконавчої служби, оскільки ці обставини були встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17. Однак, суд апеляційної інстанції мав надати оцінку рішенню адміністративного суду у справі № 804/6996/17 та на підставі аналізу цього та інших доказів встановити наявність/відсутність протиправної поведінки у діях державного виконавця, чого не було зроблено цим судом. Судова колегія Верховного Суду вважає, що допущені процесуальні порушення, є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи судом апеляційної інстанції. Судові рішення, прийняті з порушенням норм процесуального права щодо обґрунтованості судового рішення, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на справедливий суд. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновків про передчасність ухвалення апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови без належного дослідження доводів учасників справи та поданих ними доказів. З огляду на процесуальну неможливість, встановлену статтею 300 ГПК України, суду касаційної інстанції встановлювати обставини справи, перевіряти і досліджувати докази, то таку процесуальну дію повинен здійснити суд апеляційної інстанції. Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням цієї справи до апеляційного господарського суду на новий розгляд. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати оцінку доводам і запереченням усіх учасників справи, встановити наявність/відсутність усіх елементів делікту та вирішити спір відповідно до вимог закону".

18.03.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22; розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Дар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22 призначено у судове засідання на 08.05.2024 об 11:40 год.

17.04.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури до ЦАГС надійшла заява, якою просить: з метою всебічного розгляду справи та повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для ухвалення законного та справедливого судового рішення, залучити Дніпропетровську обласну прокуратуру в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача до участі у справі №904/2573/22 за позовом Фермерського господарства «Дар» до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Нікіта-Ром", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення 2 976 131,48 грн.

07.05.2024 від апелянта до ЦАГС надійшла заява, якою просить відкласти судове засідання, призначене на 08.05 2024, у зв`язку з раптовим погіршенням стану здоров`я представника апелянта ФГ "Дар" - адвоката Сидоренка О.А., через що представник позбавлений можливості з`явитися у судове засідання. На підтвердження викладеного, надано висновок від 07.05.2024, в якому зазначено про відкриття лікарняного листа непрацездатності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024 розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Дар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2573/22 відкладено на 31.07.2024 об 11:20 год.

20.05.2024 від ФГ "Дар" до ЦАГС надійшло клопотання про витребування доказів, яким просить поновити представнику апелянта - Сидоренку Олегу Андрійовичу строк на подання клопотання про витребування доказів. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи № 804/6996/17 за позовом Фермерського господарства «Дар» до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - заступник начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1, про визнання протиправними дій.

20.05.2024 від ФГ "Дар" до ЦАГС надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, яким просить поновити представнику апелянта - Сидоренку Олегу Андрійовичу строк на подання додаткових доказів. Долучити до матеріалів справи № 904/2573/22 наступні докази: фотокопія меморіальних ордерів, відповідь Господарського суду Дніпропетровської області, копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.

21.06.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури до ЦАГС надійшла заява про вступ у справу в порядку ст. 53 ГПК України. Прокуратура вважає, що позивач безпідставно покладає відповідальність за безпідставне стягнення, на його думку, з рахунку ФГ «Дар» грошових коштів державним виконавцем ОСОБА_1 на Державу. При цьому, Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42017040000000899 від 21.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за фактом можливого привласнення службовими особами ФГ «Дар» коштів підприємства. У межах здійснення досудового розслідування здобуваються докази на підтвердження наявності/відсутності неправомірних дій з боку ПП «Нікіта- РОМ», зокрема, проведено тимчасові доступи до речей та документів у банківських установах, органах ДВС та ДФС. Дніпропетровська обласна прокуратура вважає, що у даному конкретному випадку здобуті докази у кримінальному провадженні №42017040000000899, досудове розслідування у якому наразі триває, можуть вплинути на результат розгляду даної справи по суті спору, оскільки існує причинно-наслідковий зв`язок між досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42017040000000899 та розглядом справи №904/2573/22, яка перебуває наразі у провадженні Центрального апеляційного господарського суду. З метою недопущення необґрунтованих втрат коштів Державного бюджету України Дніпропетровською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адреси Державної казначейської служби України та Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро направлені відповідні листи щодо представництва обласною прокуратурою в даній справі інтересів держави в суді, на що отримано відповіді про те, що вказані органи не заперечують проти вступу в дану справу Дніпропетровської обласної прокуратури, оскільки вони не мають належних повноважень надавати пояснення, міркування та докази щодо наявності шкоди, спричиненої позивачу, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) така шкода була заподіяна. На підставі викладеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, прокурор повідомляє про вступ у господарську справу №904/2573/22 за позовом Фермерського господарства «Дар» до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Нікіта-Ром", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 2 976 131,48 грн. на захист інтересів держави.

У судове засідання 31.07.2024 з`явилися прокурор, представники позивача, відповідача-1, -2, третьої особи - 2 та третя особа - 2 особисто.

Третя особа-1 своїм правом участі в судовому засіданні не скористалася, про дату час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом положень ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Головуючий суддя доповіла учасникам справи про надходження 17.04.2024 та 21.06.2024 заяв від Дніпропетровської обласної прокуратури та про її вступ у справу №904/2573/22 на захист інтересів держави.

Також, у судовому засіданні 31.07.2024, колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів справи №804/6996/17 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду та клопотання про долучення додаткових доказів.

Позивач, звертаючись до апеляційного господарського суду, з заявами про поновлення пропущеного строку для подання вищевказаних клопотань, обґрунтовував неможливість подання таких клопотань/доказів висновком Верховного Суду по даній справі щодо необхідності доведення протиправності поведінки державного виконавця.

Проте, колегія суддів вважає, що оскільки доведення позивачем протиправності дій входить до предмета доказування у даній категорії справ, а відповідні докази мали бути подані до суду першої інстанції, апелянт не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, а також не надав доказів на підтвердження неможливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції. Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

У судовому засіданні 31.07.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

02.11.2016 до Центрального ВДВС м. Дніпра надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від Приватного підприємства "Нікіта-Ром" разом з виконавчим документом - наказом № 904/5242/16, виданим 27.08.2016 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" боргу у розмірі 2 900 000 грн, за яким державним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та цього ж дня вказану постанову внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. У постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 адресою боржника зазначено м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3.

02.11.2016 державним виконавцем ОСОБА_1 прийнято постанову про арешт коштів боржника відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", яка прийнята ПАТ КБ "ПриватБанк" до виконання.

З метою примусового виконання судового рішення державним виконавцем ОСОБА_1 подані до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з Фермерського господарства "Дар", кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07.03.2017 по 20.03.2017 та сума боргу у розмірі 2 686 077,48 грн була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

18.04.2017 цим же державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 9.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Копії постанови про закінчення виконавчого провадження за вих. № 13.5-47/1416/10 направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5242/16 від 27.08.2016 щодо стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу у розмірі 2 900 000 грн, які надіслані простою кореспонденцією, про що зазначено відповідачем у запереченнях.

12.09.2017 виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.09.2017 вилучено відповідними правоохоронними органами згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2017 у рамках кримінального провадження № 42017040000000899 від 21.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

Судами констатовано, що в адміністративній справі № 804/6996/17 встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання Приватного підприємства "Нікіта-Ром", а саме наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства "Дар" на користь Приватного підприємства "Нікіта-Ром" суми основного боргу в розмірі 2 900 000 грн, не видавався Господарським судом Дніпропетровської області; справа № 904/5242/16 за позовом Приватного підприємства "Нікіта-Ром" до Фермерського господарства "Дар" про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 грн не перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області.

У ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201704000000089 від 21.07.2017 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2017 в справі № 200/17592/17, 20.10.2017 проведено обшук в службовому кабінеті заступника начальника Центрального ВДВС м. Дніпра ОСОБА_1, в ході якого виявлено у шафі серед документів копію наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016 в справі № 904/5242/16.

Судом у справі № 804/6996/17 встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вилученого в ході іншого обшуку, відсутній.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі № 804/6996/17 визнані протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з Фермерського господарства "Дар" грошових коштів у сумі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження № К\9901/49773/18) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 залишено без змін.

Центральним апеляційним господарським судом під час апеляційного перегляду справи № 904/2573/22 також встановлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 закрито кримінальне провадження № 121018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 267 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки) та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; цивільний позов Фермерського господарства "Дар" залишено без розгляду.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень проти її задоволення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Фермерського господарства "Дар" матеріальної шкоди, заподіяної органом ДВС, в сумі 2 976 131,48 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади та її посадових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 910/9095/18.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

Колегія суддів, досліджуючи питання наявності/відсутності протиправної поведінки у діях державного виконавця ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, надає оцінку фактам, що були встановлені рішенням адміністративного суду по справі №804/6996/17.

За приписами частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Юридичною адресою боржника ФГ «Дар» відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є с. Попасне Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначена у заяві ПП «Нікіта-Ром» адреса позивача (вул. Челюскіна, 3 у м. Дніпрі) також територіально не знаходиться у Центральному районі м. Дніпра (раніше - Кіровський район).

Тобто, державним виконавцем відкрите виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Оскільки виконавчий документ (наказ) пред`явлено не за місцем виконання, такий виконавчий документ державним виконавцем на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII повинен бути повернуто стягувачу.

Зважаючи на обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом № 1404-VIII, здійснення виконавчих дій поза межами місця знаходження боржника, а також невиконання обов`язку із повернення виконавчого документу на виконання приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, є порушенням вимог Закону № 1404-VIII, що призвело до необґрунтованого здійснення дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання ПП «Нікіта-Ром», а саме наказ господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2016 року в справі № 904/5242/16 про стягнення з Фермерського господарства «Дар» на користь Приватного підприємства «Нікіта-Ром» суми основного боргу в розмірі 2 900 000 гривень, не видавався Господарським судом Дніпропетровської області; справа № 904/5242/16 за позовом Приватного підприємства «Нікіта-Ром» до Фермерського господарства «Дар» про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 гривень не перебувала в провадженні господарського суду Дніпропетровської області. Судом також встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відсутній.

Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто, якщо вважати, що держаним виконавцем, дійсно, виконавчий документ повернуто господарському суду Дніпропетровської області, що спростовано відомостями, наданими цим судом, то таке повернення здійснено із порушенням частини першої статті 28 вказаного Закону, яким передбачено надсилання простою кореспонденцією або доставку кур`єром тільки копій постанов виконавця та інших документів виконавчого провадження сторонам та інших учасників виконавчого провадження. Крім того, самі матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про направлення позивачу копій постанов, прийнятих державним виконавцем у цьому виконавчому провадженні.

Зазначені обставини вказують на порушенням державним виконавцем приписів частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII щодо порядку повернення виконавчого документу та повідомлення боржника про вчинені виконавчі дії.

Таким чином, сукупність встановлених судом апеляційної інстанції порушень Закону № 1404-VIII в ході здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 грн.

Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду з приводу преюдиціальності, що міститься у п.9.6 - 9.15 постанови від 16.11.2022 у справі №910/6355/20:

" 9.6. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

9.7. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

9.8. У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

9.9. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

9.10. Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

9.11. Водночас у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421 містяться протилежні висновки - про те, що «збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди. Причому належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків».

9.12. Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок Верховного Суду України таким, що не може бути врахований у цій справі, та не вбачає підстав для відступу від нього, оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права, коли вони висловлені після набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яким до процесуального законодавства були запроваджені зміни стосовно обов`язковості врахування висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді інших справ (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду у пунктах 29, 33- 35 постанови від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20)). Отже, правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421, хоч і є частиною практики Верховного Суду України, однак не створює для судів процесуального обов`язку щодо її врахування чи необхідності відступу від неї, а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні підстави для вирішення питання відступу.

9.13. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ця практика Верховного Суду України була поширена і видозмінена у численних постановах КЦС ВС, ухвалених за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у спорах про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державного виконавця.

9.14. Так, висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, були покладені в основу висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18, від 29.04.2021 у справі № 405/500/18, від 01.09.2021 у справі № 554/10055/20, від 10.11.2021 у справі № 760/26905/17 та від 01.12.2021 у справі № 757/64086/19, про те, що неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

9.15. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків КЦС ВС, від яких колегія суддів КГС ВС пропонувала відступити в ухвалі від 08.07.2021, оскільки на відміну від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, вони не визначають надання рішення суду про задоволення скарги на дії судового виконавця як необхідної преюдиційної обставини у доказуванні підстав для задоволення позову про стягнення із судового виконавця збитків, завданих утратою арештованого майна, а зазначають про можливість подання такого доказу поряд з іншими доказами".

Матеріалами справи підтверджується, що під час позапланової цільової перевірки Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 28.12.2016 встановлено, зокрема, неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків у виконавчому провадженні НОМЕР_2, які порушують права стягувача - Приватного підприємства "Нікіта-Ром". З метою усунення недоліків у роботі, після вчинення виконавчих дій стягнення коштів відбувалось на рахунок стягувача - Приватного підприємства "Нікіта-Ром".

В подальшому директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з власної ініціативи проведено перевірку виконавчого провадження НОМЕР_2 24.05.2019 за результатами якої встановлено несвоєчасне вжиття заходів направлених на стягнення заборгованості.

З наведеного вбачається, що під час вчинення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 позаплановою цільовою перевіркою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 28.12.2016 встановлено, зокрема, неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків у виконавчому провадженні НОМЕР_2, які порушують права стягувача - Приватного підприємства "Нікіта-Ром". Після вказаної перевірки державним виконавцем вчинені дії щодо стягнення коштів у розмірі 2 976 131,48 грн. (т. 1, а.с. 208-211).

Таким чином, матеріалами позапланової перевірки не підтверджується, що державний виконавець не проявив розумну обачність при отриманні копії судового рішення від представника стягувача та чи вчинив будь-які дії, щоб мінімізувати ризик помилки щодо достовірності виконавчого документу.

Апеляційний господарський суд, надаючи оцінку рішенню у справі №804/6996/17, з урахуванням викладеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду щодо преюдиціальності, іншим наявним у справі доказам, доходить висновку про наявність протиправної поведінки в діях державного виконавця ОСОБА_1, що полягає у невідповідності дій у ВП НОМЕР_2 вимогам ст. 24, п. 10 ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 Верховний Суд констатував, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, у вирішенні спору про відшкодування шкоди в порядку статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що саме протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) відповідного органу чи його посадової особи є причиною завданої шкоди. Отже, між діями чи бездіяльністю та шкодою має бути прямий причинний зв`язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності такого зв`язку збитки не відшкодовуються.

Колегія суддів, встановлюючи наявність/відсутність такого складу делікту як наявність шкоди (позивачем заявлено збитки у вигляді суми списаних коштів за неіснуючим виконавчим документом), враховує той факт, що ФГ «Дар» достеменно відомо та учасниками справи не заперечується перебування спірної суми в розмірі 2 976 131,48 грн., що заявлена як шкода в межах даної справи, у безпідставному володінні ПП «Нікіта-Ром». При цьому, позивач не реалізував наявні процесуальні способи для захисту свого права шляхом звернення до ПП «Нікіта-Ром» з позовом про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 976 131,48 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України.

Оскільки можливість повернення таких коштів не є втраченою, судова колегія вважає, що формування висновку про наявність шкоди (списання коштів з позивача у розмірі 2 976 131,48 грн.) як складової делікту в контексті притягнення до відповідальності державного органу (її посадової особи) у вигляді стягнення шкоди є передчасним.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі 804/6996/17, не є тією обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн.), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків (здійснювалось виконання судового наказу, який не видавався судом у період, коли підприємство - боржника (позивач у справі №904/2573/22) знаходився під рейдерським захопленням), а тому бездіяльність державного виконавця не може бути визнана причиною завдання шкоди позивачу.

Вищевикладене у сукупності підтверджує про недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягненої у виконавчому провадженні НОМЕР_2, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні.

Колегія суддів зазначає, що встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо місця виконання рішення, порядку повернення виконавчого документа, направлення постанов у виконавчому провадженні - вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі №804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №910/5578/19).

Підсумовуючи наведене, апеляційним господарським судом встановлено:

- наявність протиправної поведінки державного виконавця ОСОБА_1, що виражена у порушенні вимог ст. 24, п. 10 ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII;

- відсутність заподіяної шкоди з огляду на те, що можливість повернення спірної суми коштів від ПП «Нікіта-Ром» до ФГ «Дар» не є втраченою, а позивачем не реалізовано своє право на повернення цих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України;

- відсутність зв`язку між протиправної поведінкою та заподіяною шкодою.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність усіх трьох обов`язкових елементів делікту, що є підставою для відмови у притягненні органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди з Державного бюджету в порядку статей 1173, 1174 ЦК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поніс витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 44 642,00 грн. згідно з квитанцією №36811144 від 23.08.2022 (а.с. 8, т. 1) та за подання апеляційної скарги в розмірі 66 963,00 грн. згідно з квитанцією від 28.06.2023 (а.с. 42, т. 2).

Однак, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не справляється судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади (позов у справі №904/2573/22).

Процедура повернення судового збору як помилково зарахованого до державного бюджету відбувається згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Цей Порядок розроблено зокрема на виконання статті 7 Закону України "Про судовий збір" та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (пункти 1, 2 Порядку).

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється у відповідності до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 за відповідним поданням до органів Казначейства.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №910/7591/19.

Враховуючи викладене, повернення Фермерському господарству "Дар" сплаченого судового збору за подання позову в сумі 44 642,00 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 66 963,00 грн. здійснюється у відповідності до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 за відповідним поданням до органів Казначейства.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-277, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Дар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі № 904/2573/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.08.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін