Постанова

від 27.11.2024 по справі 904/2573/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2573/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - не з`явились,

третьої особи 1- не з`явились,

третьої особи 2 - не з`явились,

прокурора - Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Дар"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 (суддя Бажанова Ю.А.)

у справі №904/2573/22

за позовом Фермерського господарства "Дар"

до 1. Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Приватне підприємство "Нікіта-Ром",

2. ОСОБА_1 ,

за участі Дніпропетровської обласної прокуратури,

про стягнення 2 976 131,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Фермерське господарство "Дар" (далі також - ФГ "Дар") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (відповідач 2), в якому просило стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ФГ "Дар" матеріальну шкоду в сумі 2 976 131,48 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 за відсутності повноважень обвинуваченої ОСОБА_1 (посадової особи - державного виконавця) на примусове виконання, та за відсутності виконавчого документу як такого.

1.3.Так, позивач посилається на наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: (1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства - неправомірність дій Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з ФГ "Дар" встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження №К\9901/49773/18) залишена без змін; (2) наявність шкоди та її розміру (так, розмір шкоди у сумі 2 976 131,48 грн підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження №К\9901/49773/18) залишена без змін, та інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження від 08.12.2021 №67707); (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка постановою Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження №К\9901/49773/18) залишена без змін, доведено, що протиправна поведінка конкретної особи (державного виконавця) є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду.

1.4.Заперечення Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мотивовані тим, що (1) кошти у розмірі 2 686 077,48 грн знаходяться у стягувача - ПП "Нікіта-Ром", що не є майновою шкодою, а стаття 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає обов`язок особи, що безпідставно набула майно, повернути таке майно; (2) неповернення коштів є безпосереднім наслідком незаконних дій саме ПП "Нікіта-Ром", а не Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; (3) необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК; (4) вироку суду про визнання винною та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 (посадової особи - державного виконавця) на даний час немає.

1.5.Заперечення Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області проти позову обґрунтовані тим, що (1) Державна казначейська служба України, як і Головне управління, не можуть виступати відповідачами у справі, у зв`язку з тим, що органи Казначейства не порушили жодну норму чинного законодавства; (2) Державна казначейська служба лише виконує рішення суду про стягнення коштів державного бюджет; (3) для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1166, 1173, 1174 ЦК потрібна: наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності державних органів; протиправність дій особи, яка її завдавала; наявність шкоди; причинний зв`язок між його діями та шкодою. Вказане підлягає доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.02.11.2016 до Центрального ВДВС міста Дніпра надійшла заява про відкриття виконавчого провадження від ПП "Нікіта-Ром" разом з виконавчим документом - наказом №904/5242/16, виданим 27.08.2016 Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ФГ "Дар" на користь ПП "Нікіта-Ром" боргу в розмірі 2 900 000 грн, за яким державний виконавець ОСОБА_1 прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та цього ж дня вказану постанову внесла до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. У постанові про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 адресою боржника зазначено м. Дніпро, вул. Челюскіна, 3.

2.2.02.11.2016 державний виконавець ОСОБА_1 прийняла постанову про арешт коштів боржника відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", яка прийнята ПАТ КБ "ПриватБанк" до виконання.

2.3.З метою примусового виконання судового рішення державний виконавець ОСОБА_1 подала до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з ФГ "Дар", кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07.03.2017 по 20.03.2017, та сума боргу у розмірі 2 686 077,48 грн була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

2.4.18.04.2017 державний виконавець ОСОБА_1 прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 9.1 статті 39 та статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

2.5.Копії постанови про закінчення виконавчого провадження за вих. №13.5-47/1416/10 направлені сторонам виконавчого провадження та до суду, який видав виконавчий документ разом з оригіналом наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/5242/16 від 27.08.2016 щодо стягнення з ФГ "Дар" на користь ПП "Нікіта-Ром" суми основного боргу у розмірі 2 900 000 грн, які надіслані простою кореспонденцією, про що зазначено відповідачем у запереченнях.

2.6.12.09.2017 виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.09.2017 вилучено відповідними правоохоронними органами згідно з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2017 у рамках кримінального провадження №42017040000000899 від 21.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

2.7.В адміністративній справі №804/6996/17 встановлено, що виконавчий документ, поданий до примусового виконання ПП "Нікіта-Ром", а саме наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 в справі №904/5242/16 про стягнення з ФГ "Дар" на користь ПП "Нікіта-Ром" суми основного боргу в розмірі 2 900 000 грн, не видавався Господарським судом Дніпропетровської області; справа №904/5242/16 за позовом ПП "Нікіта-Ром" до ФГ "Дар" про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 грн не перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області.

2.8.У ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201704000000089 від 21.07.2017 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2017 у справі №200/17592/17, 20.10.2017 проведено обшук в службовому кабінеті заступника начальника Центрального ВДВС м. Дніпра ОСОБА_1, під час якого виявлено у шафі серед документів копію наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016 в справі №904/5242/16.

2.9.Судом у справі №804/6996/17 встановлено, що оригінал наказу в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_1, вилученого в ході іншого обшуку, відсутній.

2.10.Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 визнані протиправними дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення з ФГ "Дар" грошових коштів у сумі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1.

2.11.Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №804/6996/17 (провадження №К\9901/49773/18) постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17 залишено без змін.

2.13.Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2022 закрито кримінальне провадження №121018040000000500 за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною другою статті 267 Кримінального кодексу України (службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки) та звільнено її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; цивільний позов ФГ "Дар" залишено без розгляду.

2.14.В ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності пояснивши, що їй відомо про те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою та наслідки такого звільнення.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 03.05.2023 у цій справі у задоволенні позову ФГ "Дар" до Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 2 976 131,48 грн відмовив.

3.2.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

(1) у цьому конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі №804/6996/17, не є обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків (здійснювалось виконання судового наказу, який не видавався судом у період, коли підприємство-боржник (позивач у справі №904/2573/22) знаходився під рейдерським захопленням), а тому бездіяльність державного виконавця не може бути визнана причиною завдання шкоди позивачу;

(2) обставини справи підтверджують недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої у виконавчому провадженні НОМЕР_1, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні;

(3) встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо строків вчинення виконавчих дій, порядку направлення постанов у виконавчому провадженні - вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі №804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту.

3.3.Центральний апеляційний господарський суд постановою від 18.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2573/22 скасував; ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив; стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ФГ "Дар" матеріальну шкоду у сумі 2 976 131,48 грн; стягнув з Першого правобережного ВДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ФГ "Дар" судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 44 642 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги 66 963 грн.

3.4.Верховний Суд постановою від 08.02.2024 у справі №904/2573/22 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №904/2573/22 скасував, справу №904/2573/22 передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

3.5.Під час нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд постановою від 31.07.2024 у цій справі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2573/22 залишив без змін.

3.6.Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність усіх трьох обов`язкових елементів делікту, що є підставою для відмови у притягненні органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди з Державного бюджету в порядку статей 1173, 1174 ЦК.

3.7.За результатами дослідження питання наявності/відсутності протиправної поведінки у діях державного виконавця ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, надавши оцінку фактам, що були встановлені рішенням адміністративного суду по справі №804/6996/17, апеляційний суд виснував про наявність протиправної поведінки державного виконавця ОСОБА_1, що виражена у порушенні вимог статті 24, пункту 10 частини четвертої статті 4, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, суд зазначив про відсутність (1) заподіяної шкоди з огляду на те, що можливість повернення спірної суми коштів від ПП "Нікіта-Ром" до ФГ "Дар" не є втраченою, а позивачем не реалізовано своє право на повернення цих коштів у порядку статті 1212 ЦК, а також (2) зв`язку між протиправної поведінкою та заподіяною шкодою.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ФГ "Дар" 23.08.2024 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2573/22 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі відповідно до касаційної скарги (у новій редакції) скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 26.01.2022 у справі №916/3322/19, від 23.12.2019 у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 у справі №646/7744/17, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, стосовно застосування статті 1173 ЦК, статті 75 ГПК.

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.04.2020, має преюдиційне значення та прямо вказує на протиправність дій державного виконавця по списанню коштів з рахунків позивача, відповідно і на причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та збитками;

(2) визнання вказаною постановою протиправними дій ДВС з примусового стягнення з рахунків позивача в рамках виконавчого провадження грошових коштів в розмірі 2 976 121,48 грн вже є доведеним фактом. Встановлені у справі №804/6996/17 обставини щодо неправомірності дій державного виконавця не підлягають повторному доказуванню;

(3) оскаржувані рішення судів суперечать позиції Верховного Суду в цій категорії справ, згідно з якою неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків;

(4) позивач довів усі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: неправомірність дій органу ДВС, наявність у позивача збитків і причинний зв`язок між неправомірними діями органу ДВС та завданими збитками;

(5) оскільки протиправність дій державного виконавця встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, завдану позивачу майнову шкоду необхідно стягнути саме з Державного бюджету.

4.4.Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану рішення судів - без змін.

4.5.Відзив прокурора по суті дублює зміст оскаржуваних судових рішень, а його позиція зводиться до згоди з висновками судів попередніх інстанцій.

4.6.Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, а у разі якщо суд не знайде підстав для закриття касаційного провадження, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

4.7.За твердженнями відповідача 1:

(1) у цій справі та у справах №916/3322/19, №752/4100/17, №646/7744/17, на неврахування висновків в яких посилається скаржник, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними: у кожній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК є підставою для закриття касаційного провадження;

(2) апеляційний суд, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду з приводу преюдиціальності, що викладена в постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, дійшов висновку про відсутність усіх трьох обов`язкових елементів делікту, що є підставою для відмови у притягненні органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди з Державного бюджету в порядку статей 1173, 1174 ЦК;

(3) доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу судових рішень

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення з Державного бюджету матеріальної шкоди в сумі 2 976 131,48 грн, завданої позивачу протиправними діями державного виконавця, а саме незаконним списанням з банківських рахунків позивача грошових коштів під час здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 за відсутності повноважень державного виконавця на примусове виконання та за відсутності виконавчого документу як такого.

5.2.Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.3.Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.4.Відповідно до статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.5.Згідно зі статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

5.6.Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

5.7.Частиною першою статті 1166 ЦК унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

5.8.Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статей 1173, 1174 ЦК.

5.9.Статті 1173, 1174 ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

5.10.Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №910/9095/18.

5.11.Як зазначалось, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що (1) у цьому конкретному випадку дії державного виконавця в тих межах, які були предметом дослідження у справі №804/6996/17, не є обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками (стягнення з позивача коштів у сумі 2 976 131,48 грн); (2) обставини справи підтверджують недоведеність позивачем того факту, що шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої у виконавчому провадженні НОМЕР_1, стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця, а відтак, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між діями державного виконавця та майновими втратами позивача через стягнення цих коштів у виконавчому провадженні; (3) встановлення обставин порушення державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження" (щодо строків вчинення виконавчих дій, порядку направлення постанов у виконавчому провадженні - вказані обставини стали підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця у справі №804/6996/17) не є безумовною підставою для покладення цивільної відповідальності на державу, якщо не буде доведено інших складових цивільного делікту.

5.13.Апеялційний суд за результатами нового розгляду справи, залишаючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову без змін, дійшов висновку про відсутність усіх трьох обов`язкових елементів делікту, що є підставою для відмови у притягненні органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди з Державного бюджету в порядку статей 1173, 1174 ЦК.

5.14.За результатами дослідження питання наявності/відсутності протиправної поведінки у діях державного виконавця ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, надавши оцінку фактам, що були встановлені рішенням адміністративного суду по справі №804/6996/17, апеляційний суд виснував про наявність протиправної поведінки державного виконавця ОСОБА_1, що виражена у порушенні вимог статті 24, пункту 10 частини четвертої статті 4, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, суд зазначив про відсутність (1) заподіяної шкоди з огляду на те, що можливість повернення спірної суми коштів від ПП "Нікіта-Ром" до ФГ "Дар" не є втраченою, а позивачем не реалізовано своє право на повернення цих коштів у порядку статті 1212 ЦК, а також (2) зв`язку між протиправної поведінкою та заподіяною шкодою.

5.15.Верховний Суд вважає висновки судів в частині недоведення позивачем усіх трьох умов, необхідних для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди помилковими з огляду на таке.

5.16.Так, дії (бездіяльність) відповідного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК).

5.19.Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 914/1221/17, яка була врахована у постанові від 26.01.2022 у справі 916/3322/19, на неврахування якої, в свою чергу, посилається скаржник.

5.20.Як встановили суди попередніх інстанцій, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.03.2018 у справі №804/6996/17, яку Верховний Суд постановою від 08.04.2020 залишив без змін, визнав протиправними дії Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з примусового стягнення грошових коштів в розмірі 2 976 131,48 грн в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з ФГ "Дар".

5.21.Визначаючи протиправними дії ДВС у справі №804/6996/17, апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, виходив з того, що сукупність встановлених порушень Закону України "Про виконавче провадження" в ході здійснення виконавчого провадження НОМЕР_1 призвело до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів на суму понад 2 900 000 грн. Зокрема апеляційний суд встановив, що: (1) державний виконавець відкрив виконавче провадження з порушенням правил, встановлених статтею 24 України "Про виконавче провадження"; (2) в порушення приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 цього Закону державний виконавець не виконав обов`язку із повернення виконавчого документа, пред`явленого не за місцем виконання; (3) державний виконавець допустив порушення норм частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку повернення виконавчого документу та повідомлення боржника про вчинені виконавчі дії.

5.22.Відповідачючи на питання чи вимагає закон попереднього ухвалення судового рішення для визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності судового виконавця для стягнення шкоди (збитків), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звертала увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин шостої, сьомої статті 75 ГПК, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

5.23.Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

5.24.У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

5.25.Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 дійшла висновку, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

5.26.Велика Палата Верховного Суду вважала, що попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

5.27.У цій же постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421 містяться протилежні висновки - про те, що "збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди. Причому належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків".

5.28.Велика Палата Верховного Суду зауважила, шо звернула увагу на те, що відповідна позиція Верховного Суду була поширена і видозмінена у численних постановах КЦС ВС, ухвалених за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у спорах про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державного виконавця.

5.30.Так, висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 25.10.2005 у справі №32/421, були покладені в основу висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі №753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі №752/4100/17, від 24.12.2019 у справі №461/3508/17, від 18.03.2020 у справі №2-7317/11, від 12.03.2020 у справі №757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі №642/3839/17, від 12.08.2020 у справі №761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18, від 29.04.2021 у справі №405/500/18, від 01.09.2021 у справі №554/10055/20, від 10.11.2021 у справі №760/26905/17 та від 01.12.2021 у справі №757/64086/19, про те, що неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

5.31.У контексті наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду, досліджуючи питання наявності/відсутності протиправної поведінки у діях державного виконавця ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 та надавши оцінку фактам, що були встановлені рішенням адміністративного суду в справі №804/6996/17, апеляційний суд під час нового розгляду цієї справи №904/2573/22 виснував про наявність протиправної поведінки державного виконавця ОСОБА_1, що виражена у порушенні вимог статті 24, пункту 10 частини четвертої статті 4, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", що в повній мірі узгоджується з встановленими у межах справи №804/6996/17 порушеннями, які допустив державний виконавець в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 (пункт 5.21 цієї постанови).

5.32.Наведене свідчить про доведеність позивачем як у межах справи №804/6996/17, так і у межах цієї справи №904/2573/22 протиправності поведінки державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження НОМЕР_1, про що цілком обґрунтовано стверджує скаржник.

5.33.Щодо другого елементу складу цивільного правопорушення, а саме - наявності шкоди та її розміру, Суд вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини вказують на те, що розмір шкоди, заподіяної позивачу внаслідок протиправних дій державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження НОМЕР_1, складає 2 976 131,48 грн.

5.34.Зокрема, як зазначалось, у межах справи №804/6996/17 було встановлено, що з метою примусового виконання судового рішення у справі №904/5242/16 за позовом ПП "Нікіта-Ром" до ФГ "Дар" про стягнення суми боргу в розмірі 2 900 000 грн, яка не перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, який, в свою чергу, не видавав відповідний наказ про стягнення з позивача 2 900 000 грн, державний виконавець ОСОБА_1 подала до банку платіжні доручення та розпорядження про стягнення боргу з ФГ "Дар", кошти за якими перераховані на рахунок Центрального ВДВС у період з 07.03.2017 по 20.03.2017, та сума боргу у розмірі 2 686 077,48 грн була перерахована на рахунок ДВС, а у подальшому на рахунок стягувача, що підтверджується копіями відповідних розпоряджень та копіями платіжних доручень.

5.35.Отже, встановлені у межах справи №804/6996/17 обставини щодо стягнення з рахунків позивача в ході здійснення виконавчого провадження НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 2 976 131,48 грн в силу частини четвертої статті 75 ГПК не підлягають доказуванню.

5.36.Водночас Суд враховує, що з тексту рішення суду першої інстанції вбачається, що останній встановив, що згідно з інформаційною довідкою з автоматизованої системи виконавчого провадження №67707 від 08.12.2021 під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з ФГ "Дар" стягнуто 2 976 131,48 грн, з них: 54,00 грн - витрати виконавчого провадження, 359,49 грн - виконавчий збір, 289 640,51 грн - виконавчий збір, 2 686 077,48 грн - стягнення на виконання наказу №904/5242/16.

5.37.Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 в справі №904/5242/16 (який не видався Господарським судом Дніпропетровської області) про стягнення з ФГ "Дар" на користь ПП "Нікіта-Ром" суми основного боргу в розмірі 2 900 000 грн, стягнуто розмірі 2 976 131,48 грн з них: грошові кошти у розмірі 2 686 077,48 грн перераховано на користь ПП "Нікіта-Ром", 290 054,00 грн виконавчий збір та витрати, пов`язані з виконавчим провадженням (289 640,51 грн та 359,49 грн - виконавчий збір, 54 грн - витрати, пов`язані з виконавчим провадженням).

5.38.Наведене в сукупності свідчить, що за встановлених судами обставин такий елемент складу цивільного правопорушення як наявність шкоди та її розмір є доведеним.

5.39.Висновки апеляційного суду про відсутність, а отже недоведення позивачем заподіяної йому шкоди, з огляду на те, що можливість повернення спірної суми коштів від ПП "Нікіта-Ром" до ФГ "Дар" не є втраченою, а позивач не реалізував своє право на повернення цих коштів у порядку статті 1212 ЦК, Суд вважає помилковими, адже в аспекті приписів статей 1173, 1174 ЦК, норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, відшкодування деліктної шкоди юридичній особі - це компенсація державою юридичній особі втрат, які вона зазнала за незаконні рішення, дію чи бездіяльність державних органів безвідносно того ким був винагодонабувач втрачених господарським товариством коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №904/2018/19).

5.40.При цьому Суд зауважує, що обрання позивачем такого способу захисту його порушеного права як стягнення збитків в порядку статті 1173, 1174 ЦК не передбачає ні доведення ним факту звернення до особи, якій такі кошти (за вирахуванням суми виконавчого збору) були перераховані, ні доведення наявності підстав для повернення цих коштів в порядку статті 1212 ЦК. Як зазначалось, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про відшкодування на підставі статей 1173, 1174 ЦК шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, його посадовою або службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень, передбачає доведення наявності складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності шкоди та її розміру внаслідок неправомірних дій відповідного органу, його посадової або службової особи, а не можливість/неможливість повернення таких коштів від особи, якій вони були перераховані внаслідок таких неправомірних дій.

5.41.Невчинення позивачем дій ні щодо повернення коштів, стягнутих в процесі виконавчого провадження, з ПП "Нікіта-Ром", ні щодо повернення коштів, зарахованих як виконавчий збір та витрати на виконавче провадження, на що вказував суд першої інстанції, та щодо реалізації процесуальних способів для захисту свого права шляхом звернення до ПП "Нікіта-Ром" з позовом про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 976 131,48 грн в порядку статті 1212 ЦК, про що зазначав апеляційний суд, не можуть свідчити про відсутність такої складової делікту як завдання шкоди, враховуючи встановлення судами факту їх реального незаконного списання державним органом виконання судових рішень з рахунків позивача.

5.42.У контексті наведеного Суд звертає увагу на те, що апеляційний суд вказував, що ФГ "Дар" достеменно відомо та учасники справи не заперечують перебування спірної суми в розмірі 2 976 131,48 грн, що заявлена як шкода в межах даної справи, у безпідставному володінні ПП "Нікіта-Ром", так як за встановлених судом першої інстанції обставин (пункти 5.36, 5.37 цієї постанови) вказана сума не була в повному обсязі перерахована ПП "Нікіта-Ром".

5.43.З огляду на наведене Суд зазначає, що причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки у цьому конкретному випадку полягає в тому, що шкода у розмірі 2 976 131,48 грн (незаконно стягнутої з рахунків позивача суми коштів) стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця при здійсненні виконавчих дій у ході виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2016 в справі №904/5242/16, яка не перебувала в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, та який, в свою чергу, не видавав відповідний наказ про стягнення з позивача 2 900 000 грн. Тобто дії державного виконавця (сукупність встановлених судами порушень Закону України "Про виконавче провадження") у ході виконавчого провадження НОМЕР_1 призвели до незаконного примусового стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 2 976 131,48 грн.

5.44.З огляду на наведене Суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними і достатніми доказами факту завдання йому шкоди неправомірними діями відповідача 1, а також наявності прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та завданою шкодою, тобто наявності всіх елементів складу правопорушення у діях відповідача 1, які необхідні для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

5.45.Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

5.46.Частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

5.47.За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача - ФГ "Дар" шкоди в розмірі 2 976 131,48 грн

5.48.З урахуванням вказаного вище Верховний Суд, користуючись повноваженнями, наданими процесуальним законом, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду про відмову в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2.Згідно з частинами першою-третьою статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3.З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника отримали підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

7. Судові витрати

7.1.При вирішенні питання про розподілі судових витрат Суд враховує, що позивач в силу норм пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, апеляційною та касаційною скаргами) звільнений від спати судового збору за подання позовної заяви, а також за подання апеляційної та касаційної скарг (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №383/1271/2).

7.2.Водночас, оскільки за подання позовної заяви та апеляційної скарги у цій справі позивач сплатив судовий збір, Суд зауважує, що сплачені позивачем суми судового збору підлягають поверненню в порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Фермерського господарства "Дар" задовольнити.

2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 у справі №904/2573/22 скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Дар" (51242, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Попасне, код ЄДРПОУ 20209819) матеріальну шкоду в сумі 2 976 131 (два мільйони дев`ятсот сімдесят шість тисяч сто тридцять одну) грн 48 коп.

5.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець