Ухвала

від 31.01.2024 по справі 910/13905/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13905/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ромсат" та Акціонерного товариства "Алгоритмцентр" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (колегія суддів: Шапран В. В., Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Алгоритмцентр" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державний реєстратор Мироненко Дмитро Олександрович (Київська філія Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрказа", 3) Приватне підприємство "Юридична консалтингова фірма "Геровскі", про визнання протиправним та скасування наказу,

за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ромсат" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу,

за участю представників:

позивача - Трембіч А. Я.,

відповідача - Рєпкін Н. І.,

третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Опаріна А. Л.,

третіх осіб 2, 3, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Попов А. С.

третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Касьянов І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року Акціонерне товариство "Алгоритмцентр" (далі - АТ "Алгоритмцентр") звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державного реєстратора Мироненка Дмитра Олександровича (Київська філія Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг"), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки"(далі - Державне підприємство), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрказа" ТОВ "Укрказа", Приватного підприємства "Юридична консалтингова фірма" "Геровскі" (далі - Юрфірма), про визнання протиправним і скасування наказу від 23.04.2021 № 1498/5, яким скасовано рішення державного реєстратора від 21.04.2017 № 34874000 про реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог АТ "Алгоритмцентр" послалося на порушення МЮ при прийнятті цього наказу норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки колегія МЮ розглянула скаргу на рішення реєстратора про державну реєстрацію права, яке було набуто на підставі судового рішення; наказ прийнятий за скаргою третіх осіб, які не мали права оскаржувати реєстраційну дію; скарга третіх осіб до МЮ подана з порушенням установленого законом строку оскарження реєстраційних дій; відповідач не повідомив позивача про розгляд скарги, чим порушив пункти 11, 12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів, затвердженого наказом МЮ від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

3. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Ромсат" (далі - ТОВ "НВО "Ромсат") як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору звернулося з аналогічним позовом до МЮ про визнання протиправним і скасування названого вище наказу, вважаючи, що він порушує майнові права ТОВ "НВО "Ромсат" як нового власника названих вище приміщень, право власності на які виникло на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2021, укладеного з АТ "Алгоритмцентр".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 21.04.2017 реєстратор прийняв рішення № 34874000 про відкриття розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно № 1230208280000 на об`єкт незавершеного будівництва (бойлерний блок № 4, готовністю 90 %, загальною площею 180 кв. м), розташований за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, та зареєстрував за АТ "Алгоритмцентр" право власності, підставою цієї реєстрації було рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.11.2004.

5. 03.03.2021 Державне підприємство, ТОВ "Укрказа" та Юрфірма звернулися до МЮ зі скаргою на це рішення реєстратора, за результатами розгляду якої колегія МЮ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів рекомендувала її задовольнити, а оскаржуване рішення реєстратора скасувати. В основу цього висновку покладено те, що треті особи є власниками сусідніх об`єктів, які знаходяться за тією ж адресою, однак під іншою літерою (м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. "А"), за якою АТ "Алгоритмцентр" здійснює реконструкцію м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. "В", чим порушені їх права на безпечні умови реалізації своїх правомочностей як власників щодо належного їм майна, а реєстратор, зі свого боку, належним чином не перевірив документів, поданих для реєстрації таких прав, позаяк у рішенні Святошинського районного суду міста Києва від 29.11.2004, яке було підставою для реєстрації об`єкта незавершеного будівництва, не зазначено номера справи, в якій воно прийнято, а також не встановлено, що таке рішення відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв`язку з чим ним не було зупинено розгляд скарги третіх осіб та не направлено запитів до відповідного суду задля отримання копії судового рішення. Комісія дійшла висновку, що реєстратор порушив вимоги статей 10, 23, 24 та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і пункту 1 Порядку № 1128.

6. 23.04.2021 на підставі цього висновку комісії МЮ прийняло оспорюваний наказ № 1498/5, задовольнило скаргу третіх осіб і скасувало оспорюване рішення реєстратора.

7. АТ "Алгоритмцентр" вважає незаконним цей наказ, оскільки позбавлено його права власності на нерухоме майно.

8. ТОВ "НВО "Ромсат" у поданому ним як третьою особою із самостійними вимогами позові також оскаржує цей наказ, посилаючись на набуття права власності на майно на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2021, укладеного з АТ "Алгоритмцентр". До того ж зазначає, що 26.11.2021 (під час розгляду справи у суді першої інстанції) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромсат" (далі - ТОВ "Ромсат") і ТОВ "НВО "Ромсат" уклали договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 1, літ. "В" за названою вище адресою.

9. МЮ, Державне підприємство, ТОВ "Укрказа" та Юрфірма заперечували проти позовних вимог з огляду на таке:

- АТ "Алгоритмцентр" за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. "В", здійснює самочинне будівництво шляхом щільної забудови поряд з будівлями Державного підприємства, ТОВ "Укрказа" та Юрфірми, розташованими за цією ж адресою, але літ. "А", з використанням земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, співвласниками якої вони є,

- АТ "Алгоритмцентр" під час реєстрації права власності використав документ невідомого походження, яким імітовано рішення Святошинського районного суду міста Києва, тоді як матеріали справи у цьому суді відсутні,

- звертаючись до МЮ зі скаргою, Державне підприємство, ТОВ "Укрказа" та Юрфірма не пропустили строку оскарження, а АТ "Алгоритмцентр" повідомлено про її розгляд шляхом публікації на офіційному веб сайті МЮ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. 23.05.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, про відмову у задоволенні обох позовів.

11. Суди виходили з того, що реєстратор, встановивши відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.11.2004, яким визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за АТ "Алгоритмцентр", зобов`язаний був направити до Святошинського районного суду міста Києва запит про отримання належним чином засвідченої копії судового рішення від 29.11.2004 та зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав. Проте таких дій реєстратор не вчинив і протиправно ухвалив оспорюване рішення.

12. Суди спростували посилання АТ "Алгоритмцентр" і ТОВ "НВО "Ромсат" на те, що скарги Державного підприємства, ТОВ "Укрказа" та Юрфірми подані 03.03.2021 з порушенням строку оскарження реєстраційних дій (частина третя статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження"), оскільки про початок самочинного будівництва АТ "Алгоритмцентр" вони дізналися лише з відповіді Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 19.02.2021 і після цього отримали інформацію про зареєстрований за позивачем на праві власності об`єкт.

13. Суди перевірили, що з метою повідомлення про час і місце засідання, яке відбулося 16.03.2021 о 14:10, на офіційному веб сайті МЮ 12.03.2021 було розміщено оголошення про засідання, а крім того, скаржники повідомлялись телефонограмою від 11.03.2021.

14. У підсумку суди зробили висновок про те, що оскаржуваним наказом не порушуються права АТ "Алгоритмцентр" і ТОВ "НВО "Ромсат", оскільки позивач 11.06.2021 продав спірне майно ТОВ "Ромсат", яке останній 26.11.2021 продав ТОВ "НВО "Ромсат" і відсутні підстави стверджувати про порушення спірним наказом прав АТ "Алгоритмцентр".

Короткий зміст касаційних скарг

15. ТОВ "НВО "Ромсат" і АТ "Алгоритмцентр" звернулися з касаційними скаргами про скасування цих судових рішень й ухвалення нового - про задоволення позовів.

16. Підставами касаційного оскарження визначили пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. Скаржники наполягають на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування:

- статті 41 Конституції України, статей 15, 16, частини першої статті 21, частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 4 ГПК України, викладених у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/14060/21 та від 15.11.2021 у справі № 757/37253/20-ц у подібних правовідносинах;

- пункту 1 частини другої і пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених у постанові від 15.11.2021 у справі № 757/37253/20-ц.

18. Наполягають також на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 3, частин першої, третьої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 9 частини першої статті 27, частин першої, третьої, п`ятої - сьомої, пунктів 1, 8, 9 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 391 ЦК України, частини першої статті 76, частини першої статті 77, статей 86, 236 ГПК України та пунктів 11, 12 Порядку № 1128 у подібних правовідносинах.

19. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, послалися на пункт 4 частини третьої статті 310 і частину другу статті 311 цього ж Кодексу.

20. Узагальнено доводи скаржників зводяться до такого:

- прийняття реєстратором рішення на підставі судового рішення, що набрало законної сили, виключає компетенцію МЮ щодо розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні згідно з пунктом 1 частини другої та пунктом 9 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- помилковим є висновок судів про порушення прав третіх осіб на тій підставі, що права власників сусідніх об`єктів залежать від додержання норм і правил забудови об`єкта, належного позивачу, і його реєстрації;

- МЮ, розглянувши скарги третіх осіб, які не є співвласниками спірного об`єкта, вирішив спір про право;

- помилковими є висновки судів про дотримання третіми особами строку на подання скарги до МЮ;

- суди не надали належну оцінку доводам АТ "Алгоритмцентр" про розгляд скарги без належного повідомлення його як заінтересованої особи.

21. ТОВ "НВО "Ромсат" у додаткових поясненнях також звернуло увагу на те, що воно є добросовісним власником нерухомого майна, тоді як оскаржувані судові рішення ставлять під сумнів такий його титул, що є порушенням статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. МЮ та Державне підприємство у відзивах на касаційні скарги просять залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

23. МЮ на обґрунтування своїх доводів відзиву на касаційну скаргу посилається на те, що треті особи є власниками сусідньої будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. "А", тоді як позивач здійснює самочинне будівництво сусідньої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37, літ. "В"; копія рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.11.2004, на підставі якого реєстратором відкрито розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно на об`єкт незавершеного будівництва та зареєстровано право власності на нього за позивачем, не містить номера справи, в якій воно прийняте, рішення відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а реєстратор не направив запиту до Святошинського районного суду міста Києва з метою отримання належним чином засвідченої копії цього судового рішення. Тому під час прийняття оскаржуваного рішення реєстратор порушив вимоги статей 10, 23, 24, пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 1 Порядку № 1128. При цьому звертає увагу на дотримання третіми особами строку для звернення зі скаргою, а МЮ вимог пунктів 10, 11 Порядку № 1128 щодо повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду скарги.

24. Державне підприємство на обґрунтування своїх доводів відзиву на касаційну скаргу ТОВ "НВО "Ромсат" посилається на те, що оспорюваним наказом не порушені права останнього, оскільки це товариство не було власником майна на момент прийняття МЮ оскаржуваного наказу. Наполягає також на безпідставному вчиненні реєстратором реєстраційних дій щодо спірного майна за відсутності копії рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29.11.2004, порушенні прав третіх осіб щодо забудови сусідніх об`єктів за цією ж адресою, однак під іншою літерою, спростовує посилання скаржника на подібність правовідносин у цій справі та справі № 910/14060/21. Інші доводи Державного підприємства тотожні доводам, викладеним МЮ у відзиві на касаційну скаргу.

25. ТОВ "Укрказа" у поясненнях просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, оскільки вважає, що позовні вимоги стосуються захисту неіснуючого права власності у спосіб, який не визначений, і вони не підлягають захисту у судовому порядку. На переконання ТОВ "Укрказа", у цій справі наявна виключна правова проблема щодо застосування частини другої статті 376 ЦК України, вирішення якої потребує надання висновку Великою Палатою Верховного Суду. Оскільки у цій справі йдеться про право власності на об`єкт незавершеного будівництва, то у позивача та ТОВ "НВО "Ромсат" відповідно не виникло право власності на нього. Тому ці особи не довели порушеного права на спірне майно.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

26. Керуючись частиною першою статті 300 ГПК України, колегія суддів на підставі встановлених фактичних обставин справи зосереджує увагу на здійсненні аналізу доводів касаційних скарг стосовно неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в аспекті виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності єдиного підходу до оскарження наказів МЮ, якими скасовані рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності особи на нерухоме майно, яким після скасування такої реєстрації ніхто не володіє. Крім того, постає питання чи позовна вимога про оскарження наказу МЮ у разі її задоволення призводить до повного захисту прав позивача і не зумовлює необхідність звернення до суду з новим позовом.

27. Як убачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач і третя особа заявили вимоги про визнання протиправним та скасування наказу МЮ, яким за скаргою Державного підприємства, ТОВ "Укрказа" та Юрфірми скасовано рішення реєстратора щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за АТ "Алгоритмцентр".

28. До моменту прийняття скасованого наказом МЮ рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не було власника цього об`єкта, за наслідками прийняття відповідачем наказу не установлено особи, якій повернулися у власність майнові права на спірне майно.

29. Позивач посилається на те, що він є власником об`єкта незавершеного будівництва на підставі названого вище судового рішення й у реєстратора, який зареєстрував право власності, не було підстав для відмови у такій реєстрації, бо йому надані всі необхідні документи; відповідно МЮ не вправі було скасовувати рішення про державну реєстрацію.

30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими за принципом реєстраційного підтвердження володіння може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19).

31. Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 92), від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19)).

32. Таким чином, у результаті державної реєстрації права власності за особою така особа стає володільцем нерухомого майна, а особа, за якою право власності було зареєстроване раніше, втрачає володіння нерухомим майном.

33. Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення МЮ, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення МЮ, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою МЮ. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

34. Згідно з абзацом вісімнадцятим частини сьомої статті 37 цього ж Закону у чинній редакції у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав МЮ забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно). Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 26 цього Закону у чинній редакції у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі рішення МЮ відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

35. У постанові від 09.08.2023 у справі № 910/18929/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що:

- у результаті державної реєстрації права власності за особою така особа стає володільцем нерухомого майна, а особа, за якою право власності було зареєстроване раніше, втрачає володіння нерухомим майном;

- у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі рішення МЮ проводиться державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав;

- у разі визнання прийнятим з порушенням закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав МЮ забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав;

- у разі скасування (анулювання) МЮ рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за певною особою, до Державного реєстру вноситься новий запис про реєстрацію права власності за тією особою, за якою воно було зареєстроване раніше (до державної реєстрації на підставі анульованого рішення державного реєстратора);

- при розгляді скарги на рішення державного реєстратора МЮ не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість до повноважень МЮ належить повернення майна у володіння скаржника (особи, за якою було зареєстроване право власності до оскаржуваної реєстрації), якщо майно вибуло з володіння скаржника за відсутності його волевиявлення, а державна реєстрація вчинена з порушенням закону, внаслідок чого інша особа за посередництва державного реєстратора самоправно заволоділа майном скаржника

- повернення майна у володіння скаржника на підставі наказу МЮ можливе лише в тому випадку, якщо право власності на майно досі зареєстроване за тією особою, за якою воно було зареєстроване на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора;

- для ухвалення судового рішення, яке є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, необхідно принаймні встановити, що право власності і досі зареєстроване за скаржником, чия скарга була задоволена наказом МЮ. Цю обставину суд встановлює під час розгляду справи за позовною вимогою до такого скаржника про витребування майна з його володіння.

Саме така вимога і відповідає належному способу захисту прав позивача, причому відповідачем за цією вимогою є не МЮ, а скаржник.

Зазначені висновки сформульовані в розвиток усталеного підходу Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру; та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин; належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/259/19 (пункт 5.18).

Оскільки в разі, якщо право на нерухомість було зареєстроване за позивачем, а на виконання наказу МЮ стало зареєстроване за іншою особою (яка звернулась до МЮ зі скаргою), МЮ фактично діяло як державний реєстратор, то і підхід до способів захисту має бути таким самим, тобто належним відповідачем має бути не МЮ, а особа, за якою на виконання наказу МЮ зареєстроване право.

36. Колегія суддів звертає увагу на те, що ці висновки стосовно способів захисту прав зроблені для випадку, коли оскаржена державна реєстрація не була первинною, тобто до її здійснення право власності було зареєстроване за особою, яка звернулась до МЮ зі скаргою; внаслідок виконання наказу МЮ за цією особою знову було зареєстроване право власності.

37. Водночас у справі, яка переглядається, суди не встановили факту державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва ані за Державним підприємством, ані за ТОВ "Укрказа", ані за Юрфірмою, ані за будь-якою іншою особою до реєстрації права власності за АТ "Алгоритмцентр". Отже, оскаржується наказ МЮ, внаслідок виконання якого не виникає нового володільця нерухомості (зокрема, в особі скаржників), але особа, за якою була здійснена первинна реєстрація права власності, втрачає володіння. Іншими словами, внаслідок виконання наказу МЮ нерухомим майном не володіє ніхто. Зазначене виключає звернення особи, постраждалої від незаконних дій МЮ, з позовом про витребування нерухомого майна з чужого володіння.

38. Натомість, як зазначено вище, згідно з абзацом вісімнадцятим частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав МЮ забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

39. Тож існує виключна правова проблема щодо застосування частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка полягає у тому, що у випадку скасування наказом МЮ державної реєстрації права власності за позивачем, якщо на час державної реєстрації таке право ні за ким не зареєстроване, як у таких справах вирішувати спір у контексті реєстрації права власності, коли нерухомим майном не володіє ніхто. Адже в цьому випадку єдиним порушником прав позивача є МЮ (а не особа, за чиєю скаргою наказом МЮ скасована реєстрація права позивача).

40. Крім того, як зазначено у пункті 26 цієї ухвали, постає питання чи позовна вимога про оскарження наказу МЮ у разі її задоволення призводить до повного захисту прав позивача і не зумовлює необхідність звернення до суду з новим позовом. Тому необхідно дати відповідь на питання про те, чи є судове рішення про задоволення такої позовної вимоги підставою для повторної державної реєстрації права позивача на нерухоме майно (за умови, що на час державної реєстрації таке право ні за ким не зареєстроване або зареєстроване за особою, чия скарга була задоволена МЮ).

Ще одна виключна правова проблема полягає у належному тлумаченні положень абзацу першого частини третьої, пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які вказують на те, що звернутися зі скаргою до МЮ може лише особа, права якої порушено у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав. Постає питання щодо належного розуміння того, в чому саме може полягати порушення прав скаржника, яке вправі встановити МЮ.

Так, у справі, що переглядається, МЮ видав наказ на підставі висновку колегії МЮ. Остання обґрунтувала свій висновок тим, що відповідно до Державного реєстру прав за скаржниками зареєстроване право власності на частину будівлі по сусідству (які не стверджують, що є власниками спірного об`єкта), і що ПАТ "Алгоритмцентр" здійснює самовільне будівництво.

При цьому МЮ, не будучи судом, не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки як про те, чи є будівництво самовільним, так і про те, чи порушує таке будівництво права скаржників. Тому постає питання, чи може порушення права скаржника проявлятися у тому, що виходить за межі відомостей Державного реєстру прав, чи під таким порушенням слід розуміти лише випадки позбавлення скаржника реєстрації права всупереч його волі з порушенням закону (тобто МЮ може встановлювати тільки порушення прав скаржників самоправством, вчиненим за посередництва реєстратора), а будь-які спори про право має вирішувати тільки суд.

41. Крім того, як зазначено у пункті 26 цієї ухвали, постає питання чи позовна вимога про оскарження наказу МЮ у разі її задоволення призводить до повного захисту прав позивача і не зумовлює необхідність звернення до суду з новим позовом.

42. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що оскарження рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки вирішення спору про державну реєстрацію є вирішенням цивільного, майнового спору про право, за винятком випадків, коли позивач оскаржує реєстраційні дії, вчинені за його заявою, в суді адміністративної юрисдикції.

43. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать:

? визнання права власності (стаття 392);

? витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388);

? усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391);

? заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386);

? визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393);

? зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

44. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

45. Разом з тим, у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила: «Спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування наказу Мін`юсту безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельних ділянок з ПАФ «Вікторія», яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за СТОВ «Подільська зоря» права оренди цих же земельних ділянок. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами господарського чи цивільного судочинства». Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18 (провадження № 11-958апп19).

46. Отже, приймаючи рішення щодо скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, МЮ фактично виконує функції державного реєстратора, тоді як спір про право стосовно спірного майна залишається невирішеним. Відповідно взаємосуперечливими є висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оскарження рішення державного реєстратора, яким по суті є наказ МЮ.

47. Тому колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також унаслідок того, що вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а щодо того, що позовна вимога про скасування наказу МЮ, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права, є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

48. Наведене є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частинами третьою та п`ятою статті 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ТОВ "Укрказа" про передачу справи № 910/13905/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити частково.

2. Справу № 910/13905/21 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя С. К. Могил