Рішення

від 01.02.2024 по справі 760/2039/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/1960/24

Справа № 760/2039/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса представника: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 32Г, оф. 248; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

28.01.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, датована 27.01.2022, за підписом представника позивача - ОСОБА_3 (діє на підставі ордеру), в якій вона просить суд:

- поділити автомобіль ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 , шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку автомобіля ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 , кожному в ідеальних частках;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину орендної плати за надання в оренду автомобіля ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 згідно договору оренди транспортного засобу від 24.01.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» у такому порядку: 36 000,00 грн за період з січня 2018т року по грудень 2021 року, 750,00 грн щомісячно з 01.01.2022 до закінчення строку дії договору оренди транспортного засобу від 24.01.2018;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17500,00 грн вартості половини статутного капіталу ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» (код ЄДРПОУ 34045827);

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини чистого доходу «ФУДСЕРВІС 2» (код ЄДРПОУ 34045827) за період з 25.07.2009 року по дату подання позову;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів (вкладів), внесених у банківські установи за договорами банківського вкладу (депозиту), заробітної плати, інших доходів за період з 25.07.2009 року по дату подання позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляду справи вирішено здійснювати в порядку зального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2022, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

24.05.2022 підготовче засідання було перенесено на 29.09.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.09.2022, зокрема:

- повторно витребувано докази у справі;

- прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна;

- з урахуванням зазначеного у підготовчому засіданні оголошено перерву до 09.02.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.02.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 27.04.2023.

У зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному, 27.04.2023 судове засідання не відбулось та було перенесено на 20.07.2023. З тих же підстав 20.07.2023 судове засідання було перенесено на 19.10.2023.

У судове засідання, призначене на 19.10.2023 з`явився позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 .

Представник позивача по зустрічному позову подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку, проте, у зв`язку з відсутністю вільних залів судових засідань, облаштованих необхідним устаткуванням, через зайнятість для розгляду невідкладних кримінальних справ, з`єднатись з таким представником не вдалось.

Враховуючи таку обставину, з метою дотримання таких принципів цивільного судочинства як рівність та змагальність, 19.10.2023 розгляд справи було відкладено на 01.02.2024. Відповідна дату судом погоджено з присутнім у судовому засіданні позивачем за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 ).

У судове засідання, призначене на 01.02.2024, сторони та/або їх представники не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

31.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі.

Враховуючи наведені обставини та належне повідомлення всіх учасників судового процесу про дату судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні 01.02.2024 без участі учасників судового процесу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України).

Доводи позивача за первісним позовом ( ОСОБА_1 )

У первісному позові, зокрема вказується, що 25.07.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1073 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ).

Зазначається, що від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на утриманні позивача.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що за час шлюбу подружжям набуто спільне майно, а саме:

- автомобіль ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 );

- дохід у вигляді орендної плати згідно договору оренди транспортного засобу від 24.01.2018 на 10 років ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 за плату 1 500,00 грн щомісячно;

- внесок до статутного капіталу ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» 35 000,00 грн;

- заробітна плата, грошові кошти (вклади), внесені у банківські установи, інші доходи.

Як зазначає позивач за первісним позовом, сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначеного спільного майна та ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом про розірвання шлюбу (справа № 760/22521/21).

ОСОБА_1 стверджує, що сторонами шлюбний договір не укладався, домовленості про поділ майна відсутні.

При цьому, звертається увага на те, що 11.10.2011 подружжям було придбано автомобіль ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ).

Зі слів позивача за первісним позовом, ОСОБА_2 передав автомобіль ГАЗ 2705 державний знак НОМЕР_3 в оренду згідно договору оренди транспортного засобу від 24.01.2018 на 10 років ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» з орендною платою 1 500,00 грн щомісячно.

При цьому, ОСОБА_1 , стверджує, що з моменту укладення шлюбу з 25.07.2009 по січень 2022 року, відповідач за первісним позовом отримав дохід у вигляді орендної плати в загальному розмірі 36 000,00 грн та 1 500,00 грн щомісячно з січня 2022 року.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що їй належить 1/2 частина доходу у вигляді орендної плати в розмірі 36 000,00 грн та 750,00 грн з січня 2022 по дату припинення договору оренди.

Також позивач за первісним позовом, вважає, що їй належить право вимоги виплати половини вартості внесеного майна (статутного капіталу) ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» в розмірі 17 500,00 грн та 1/2 частина чистого доходу ТОВ «ФУДСЕРВІС 2».

У первісному позові вказується, що окрім заробітної плати, дохід складають грошові кошти, що отримуються ОСОБА_2 від підприємницької діяльності неофіційно, на особисті рахунки в банківських установах, що на думку ОСОБА_1 , в розумінні закону також віднесено до спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, як стверджує позивач за первісним позовом, їй також належить право вимоги виплати половини вартості грошових коштів (вкладів), внесених у банківські установи за договорами банківського вкладу (депозиту) та інших доходів відповідача за первісним позовом.

Доводи позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_2 )

У зустрічній позовній заяві (т. І, а.с. 216-223), зокрема, звертається увага на те, що кошти отримані ОСОБА_2 внаслідок позик, господарської діяльності та заробітної плати, після фактичного припинення сімейних відносин та ведення спільного господарства є такими, що не являються спільною власністю подружжя.

Водночас ОСОБА_2 , зауважує, що під час шлюбу, подружжям, на ім`я ОСОБА_1 було придбано квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 56,40 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 07.12.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караваєвою Л. А.

Також, звертається увага, що під час шлюбу позивачем, в інтересах сім`ї бралися позики, кошти з цих позик використовувались для побутових та господарських потреб сім`ї, та поверталися особисто позивачем за зустрічним позовом вже після фактичного припинення шлюбних відносин та продовжують повертатися на даний момент.

Так, у зустрічній позовній заяві зазначається, що 05.12.2016 у зв`язку з необхідністю проведення ремонту сімейного авто та усунення недоліків ДТП, ОСОБА_2 взяв позику у ОСОБА_5 в розмірі 250 000,00 грн, зі строком повернення до 31.12.2018.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у зв`язку з тим, що станом на жовтень 2018 року у сім`ї не було вільних коштів для погашення вказаної позики, а також була потреба у придбанні побутової техніки, 24.12.2018 ОСОБА_2 взяв у позику 200 000,00 грн у ОСОБА_6 строком до 10.12.2020 та 190 000,00 грн у ОСОБА_7 строком до 07.07.2022.

Також, у зустрічному позові, вказується, що 23.03.2018 в інтересах сім`ї для поліпшення побутових умов та задоволення поточних господарських потреб, ОСОБА_8 позичив 210 000,00 грн у ОСОБА_9 строком до18.07.2022.

Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, за час шлюбу у подружжя утворилась заборгованість у розмірі 600 000,00 грн, про наявність якої дружина знала, проте жодним чином не сприяла їх погашенню.

При цьому, зауважується, що зазначена заборгованість була погашена ОСОБА_2 вже після припинення введення спільного господарства шляхом позичення грошових коштів у ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується відповідними розписками.

Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом має компенсувати йому 300 000,00 грн за погашеними ним спільними зобов`язаннями.

Разом з тим, ОСОБА_2 , звертає увагу на те, що ОСОБА_1 під час подружнього життя також систематично отримувала кошти на власні рахунки, а тому, на його думку, ці кошти являються спільною власністю подружжя.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.07.2009 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було укладено шлюб (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 від 25.07.2009, т. І, а.с. 11).

У цьому шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 31.01.2012 (т І, зворотній бік а.с. 11).

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 760/22521/21 шлюб між сторонами розірвано (т. ІІ, а.с. 83-84).

До матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу від 07.12.2010 (т. І, а.с. 230), укладеного між ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_8 (Продавець) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (Покупець), за яким продавець передає у власність, а покупець приймає у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 та сплачує її вартість за ціною та у порядку, що передбачені договором.

При цьому, в п. 13 такого договору зазначено наступне: «цей договір посвідчено за письмовою згодою на купівлю зазначеної в цьому договорі квартири чоловіка покупця, ОСОБА_2 , посвідченою ОСОБА_15 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.12.2010 за реєстровим № 3018» (т. І, а.с. 230).

З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрації транспортного засобу від 11.10.2011 (зворотній бік т. І, а.с. 8), вбачається, що власником автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 2004 року випуску є ОСОБА_2 .

В матеріалах справи міститься копія договору оренди транспортного засобу від 24.01.2018 (т. І, а.с. 6-8) укладеного між ОСОБА_2 (Орендодавець), РНОКПП: НОМЕР_2 , та ТОВ «ФУДСЕРВІС 2», ЄДРПОУ: 34045827, в особі директора Світко О.В. (Орендар), РНОКПП: НОМЕР_9 , за яким орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб зазначений в п. 1.2 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору предмет оренди - автомобіль марки ГАЗ, модель - 2705, тип - вантажний фургон, 2004 року випуску, колір - білий, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_10 , державний номер - НОМЕР_3 (т. І, а.с. 6).

Зі змісту п. 9.2 Договору вбачається наступне: «цей договір посвідчено за письмовою згодою на укладення договору оренди зазначеного в цьому договорі автомобіля дружини орендодавця, ОСОБА_1 , справжність підпису на якій засвідчена ОСОБА_15 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.01.2018 за реєстровим № 172» (т. І, а.с. 7).

Відповідно до наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку, за період з 25.07.2009 плата за оренду вантажного автомобіля ГАЗ 2705 згідно з Договором оренди транспортного засобу від 22.01.2013 та Договором оренди транспортного засобу від 22.01.2018 складає 60 214,13 грн, у тому числі 15 697,50 грн за період з 01.09.2020 по 28.02.2022 (т. І, а.с. 178-196).

У т. І на а.с. 9-10 міститься інформаційна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» зареєстровано 01.03.2006, засновник - ОСОБА_2 ; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 35 000,00 грн.

На підтвердження зарахування коштів уставного фонду ТОВ «ФУДСЕРВІС», ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи квитанції: № 2-5-3/36754 від 24.02.2006 на суму 17 500,00 грн (т. І, а.с. 210); № 1 (*18720676) від 17.01.2007 на суму 4 500,00 грн (т. І, а.с. 211); № 4 (*19067220) від 14.02.2007 на суму 4 000,00 грн (т. І, а.с. 211); № 4 (*18191413 від 04.12.2006 на суму 2 000,00 грн (т. І, а.с. 211); № 2 (*17285264) від 26.09.2006 на суму 3 000,00 грн (т. І, а.с. 212); № 9 (*17968701) від 16.11.2006 на суму 4 000,00 грн (т. І, а.с. 212).

До матеріалів справи долучено довідку про доходи від 15.07.2022 № 00000000001, за період з 01.01.12 по 31.07.2022 (т. І, а.с. 175-176), з якої вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «ФУДСЕРВІС» складає 331 676,97 грн.

З наданої відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 14.07.2022 № 20.1.0.0.0/7-220713/15565 (т. І, а.с. 74) вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 не має відкритих рахунків в АТ КБ «ПриватБанк».

В матеріалах справи наявна інформація відносно клієнта банка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надана АТ «УКРСИББАНК» від 14.07.2022 № 29-4-1-07/1612-БТ (т. І, а.с. 76-143), а саме щодо: рахунку № НОМЕР_11 , який відкрито 31.05.2016 та закрито 09.10.2018 у зв`язку зі змінами в законодавстві України щодо балансових рахунків з ініціативи банку; рахунку № IBAN НОМЕР_12 , який відкрито 06.10.2018; рахунку № НОМЕР_13 , який відкрито 13.11.2014 та 11.09.2018 у зв`язку зі змінами в законодавстві України щодо балансових рахунків з ініціативи банку; рахунку № IBAN НОМЕР_14 , який відкрито 08.09.2018 та закрито 25.10.2021; рахунку № НОМЕР_15 , який відкрито 11.12.2019.

У т. І на а.с. 144 міститься відповідь АТ «Акцент-Банк» від 19.07.2022 № 20.1.0.0.0/7-20220715/1201, з якої вбачається, що на рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_16 ( НОМЕР_17 ) - 104,42 грн.

З наданої відповіді АТ «АЛЬФА-БАНК» від 14.07.2022 № 07704БТ-34-б/б (т. І, а.с. 146-159), вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , був клієнтом банку та йому були відкриті наступні рахунки: № НОМЕР_18 , відкрито 06.07.2010, закрито 06.03.2018, рух коштів по рахунку відсутній; № НОМЕР_19 , рахунок відкрито 06.07.2010, закрито 06.03.2018, рух коштів по рахунку за період з 01.01.2016 по дату закриття 06.03.2018 відсутній, рух коштів по рахунку за період з дати відкриття 06.07.2010 по 31.12.2015 надається; № НОМЕР_20 , стан рахунку закритий, дата відкриття 17.09.2013, рух коштів за період з дати відкриття 17.09.2013 по дату закриття 16.01.2017 відсутній; № НОМЕР_21 , стан рахунку закритий, виписка про рух коштів по рахунку з дати відкриття 17.09.2013 по дату закриття 16.01.2017 додається; № НОМЕР_22 , стан рахунку закритий, дата відкриття 17.09.2013, рух коштів по рахунку за період з дати відкриття 17.09.2013 по дату закриття 16.01.2017 відсутній; № НОМЕР_23 , стан рахунку закритий, дата відкриття 17.09.2013, рух коштів по рахунку за період з дати відкриття рахунку 17.09.2013 по дату закриття 16.01.2017 відсутній.

Як вбачається, з відповіді АТ «Райфайзен Банк» від 18.07.2022 № 81-15-9/3930-БТ (т. І, а.с. 161), на ім`я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 - рахунків не знайдено.

З наданого електронного повідомлення АТ «Укрексімбанк» від 20.07.2022 № 0022801/25296-22 (т. І, а.с. 163) вбачається, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за період з 25.07.2009 по 18.07.2022 рахунки не відкривав.

Як вбачається, з відповіді АТ «Універсал Банк» від 11.07.2022 1664-А-БТ (т. ІІ, а.с. 2-62), за період з 25.07.2009 по 13.07.2022 на ім`я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , обліковуються наступні рахунки: НОМЕР_24 , дата відкриття 22.01.2019; НОМЕР_25 , дата відкриття 22.01.2019; НОМЕР_26 , дата відкриття 22.10.2021; НОМЕР_27 , дата відкриття 11.10.2021; НОМЕР_28 , дата відкриття 22.10.2021; НОМЕР_29 , дата відкриття 27.10.2021; НОМЕР_30 , дата відкриття 10.03.2022; НОМЕР_31 , дата відкриття 14.03.2022.

Зі змісту відповіді АТ «ОТП БАНК» від 13.07.2022 № 68-3-73-1-1/1530-БТ (т. ІІ, а.с. 64), вбачається, що ім`я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 відсутні відкриті рахунки.

В матеріалах справи містяться копії: розписки ОСОБА_2 від 05.01.2016 про позику грошових коштів у ОСОБА_5 в розмірі 250 000,00 грн, без зазначення мети використання, зі строком повернення до 31.12.2018 (т. І, а.с. 232); розписки ОСОБА_2 від 23.03.2018 про позику у ОСОБА_9 з метою використання на господарські потреби у розмірі 210 000,00 грн строком до 18.07.2022 (т. І, а.с. 238); розписки ОСОБА_2 від 24.12.2018 про позику грошових коштів у ОСОБА_6 у розмірі 200 000,00 грн, без зазначення мети використання, строком до 10.12.2020 (т. І, а.с. 234); розписки ОСОБА_2 від 24.12.2018 про позику грошових коштів у ОСОБА_7 з метою використання на господарські потреби у розмірі 190 000,00 грн строком до 31.12.2022 (т. І, а.с. 236); розписки ОСОБА_5 від 31.12.2018 про виплату боргу взятого 05.01.2016 ОСОБА_2 , у сумі 250 000,00 грн (т. І, а.с. 231); розписки ОСОБА_2 від 05.08.2020 про позику 5 000 доларів США у ОСОБА_10 , без зазначення мети використання, строком до 31.12.2023 (т. І, а.с. 239); розписки ОСОБА_6 від 10.12.2020 про виплату боргу взятого ОСОБА_2 24.12.2018, в розмірі 188 815,00 грн шляхом надсилання на особистий картковий рахунок, а залишок повернуто готівкою 10.12.2020 (т. І, а.с. 233); розписки ОСОБА_2 від 24.07.2021 про позику грошових коштів у ОСОБА_12 в розмірі 35 000,00 грн, без зазначення мети використання, зі строком повернення до 31.12.2024 (т. І, а.с. 241); розписки ОСОБА_2 від 24.12.2021 про позику грошових коштів у ОСОБА_11 в розмірі 80 000,00 грн, без зазначення мети використання, зі строком повернення до 31.12.2023 (т. І, а.с. 240); розписки ОСОБА_2 від 02.07.2022 про позику грошових коштів у ОСОБА_13 в розмірі 150 000,00 грн, без зазначення мети використання, зі строком повернення до 31.12.2023 (т. І, а.с. 242); розписки ОСОБА_7 від 07.07.2022 про виплату боргу взятого 24.12.2018 ОСОБА_2 (т. І, а.с. 235); розписки ОСОБА_9 від 18.07.2022 про виплату боргу взятого 23.03.2018 ОСОБА_2 (т. І, а.с. 237).

Також до матеріалів справи долучено копії: акту передачі автомобіля в оренду від 24.01.2018 (т. І, а.с. 8); паспорту ОСОБА_1 (т. І, а.с. 12-13); картки платника податків ОСОБА_1 (т. І, а.с. 12); пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (т. І, зворотній бік а.с. 12; а.с. 13); паспорту ОСОБА_2 (т. І, а.с. 15); протоколу № 1 установчих зборів учасників ТОВ «ФУДСЕРВІС» від 24.02.2006 (т. І, а.с.197); статуту ТОВ «ФУДСЕРВІС» (т. І, а.с. 198-208).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкції правил ст. 60 СК України свідчать про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 335/10739/17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 521/1695/18 (провадження № 61-17105св20) критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 344/16831/20 (провадження № 61-11614св23) зазначено, що:

«згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними».

Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Висновок суду про віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.01.2024 № 755/12204/18, провадження № 61-2401св21).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд враховує, що відповідно до ч 1 ст. 70 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, положення значених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на транспортний засіб ГАЗ 2705 з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 2004 року випуску, 11.10.2011 зареєстровано на ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом не заперечує проти права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля (т. І, а.с. 166), а тому кожна зі сторін має рівні права на нього, оскільки спір щодо цього майна відсутній.

Згідно із ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди транспортного засобу від 24.01.2018 укладений за письмовою згодою ОСОБА_1 , під час шлюбу подружжя.

Суд дійшов висновку, що грошові кошти отримані на підставі вказаного договору використовувались в інтересах сім`ї та підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення 1/2 частини орендної плати за надання в оренду автомобіля відсутні. Іншого, позивачем за первісним позовом не доведено.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , просить стягнути з ОСОБА_2 17 500,00 грн вартості половини статутного капіталу ТОВ «ФУДСЕРВІС 2».

Натомість, зі змісту інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що ТОВ «ФУДСЕРВІС 2» зареєстровано 01.03.2006, тобто за 4 роки до укладення шлюбу між сторонами.

Також, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів (вкладів), внесених у банківські установи за договорами банківського вкладу (депозиту), заробітної плати, інших доходів за період з 25.07.2009 року по дату подання позову.

Суд враховує, що вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 359/441/20 /провадження № 61-6735св22/).

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 481/635/20 (провадження № 61-949св22), грошові кошти, які були внесені за час зареєстрованого шлюбу та обліковувалися на розрахунковому рахунку, є спільним майном подружжя, а тому підлягають поділу. За таких обставин, встановивши, що сума залишку коштів на рахунках відповідача на день припинення шлюбних відносин сторін становила 1 114,91 грн, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації частини від цієї суми у розмірі 557,46 грн

Враховуючи відомості щодо стану рахунків, відкрити на ім`я ОСОБА_2 , наданих банками на запит суду, ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині з вказівкою конкретної суми коштів, яка підлягає поділу, уточнено не було. Сума грошових коштів на момент припинення шлюбних відносин не доведена, тому суд на вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Установивши, що квартира АДРЕСА_1 , придбана під час шлюбу сторін, суд дійшов висновку про те, що таке нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами у рівних частинах, та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на спірну квартиру, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, не спростована.

Задоволення вимоги про поділ квартири як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та колишньою дружиною права власності на її частину за кожним саме собою свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об`єкт. Тому у немає підстав для зазначення в резолютивній частині рішення про припинення такого режиму щодо квартири.

Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності.

У випадку, якщо заявлено вимогу про поділ майна, то скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту прав члена подружжя. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про поділ майна подружжя та визнання за ними ідеальних часток на майно.

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, провадження №14-22цс20.

Щодо наданих ОСОБА_2 розписок про отримання грошових коштів, суд зазначає наступне.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно із ч. 3 якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч. 3 ст. 63 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення ч. 4 ст. 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

За таких обставин згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Крім того, суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) для визначення вартості вчинюваного одним з подружжя правочину (договору позики), з метою його кваліфікації як такого, що виходить за межі дрібного побутового та укладений щодо цінного майна, що у свою чергу потребувало б письмової згоди іншого з подружжя, слід враховувати конкретну межу, встановлену законодавцем у ч. 1 ст. 1047 ЦК України, та брати за основу неоподатковуваний мінімум доходів громадян, перевищення десятикратного розміру якого обумовлює обов`язковість укладення договору позики в письмовій формі

З огляду на викладене, суд приходить висновку що матеріали справи не містять доказів одержання і використання ОСОБА_2 зазначених позик саме в інтересах сім`ї, крім того, в розписках від 23.03.2018 та від 24.12.2018 зазначено, що кошти отримуються для господарських потреб, а усі інші розписки складені без зазначення мети використання. Тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо розподілу сум судового збору, суд виходить з часткового задоволення як первісного так і зустрічного позову, а також того, що позивача за первісним позовом звільнено від сплати судового збору в силу приписів п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», тому вважає, що судовий збір компенсації не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 2705, державний знак НОМЕР_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 2705, державний знак НОМЕР_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 56,40 кв.м.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 56,40 кв.м.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2022 у справі № 760/2039/22, а саме: заборону ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) відчужувати автомобіль ГАЗ 2705, державний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_32 ).

Зазначені заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2022 у справі № 760/2039/22, зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2024.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України)

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич