Постанова

від 20.02.2024 по справі 569/17365/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/17365/21

Провадження № 22-ц/4815/301/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Харечко С.П.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини) об 11 год. 02 хв.

05 грудня 2023 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 15 грудня 2023 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, - виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури Грисюк Юрій Ігорович;

позивач Рівненська міська рада Рівненської області;

відповідач1 ОСОБА_1 ;

відповідач2 ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчук Юрій Сергійович;

за участі: прокурора Котяй Ірини Вікторівни та представника ОСОБА_2 адвоката Цуняка Володимира Йосиповича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Цуняка Володимира Йосиповича та представника ОСОБА_1 адвоката Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Левчук Юрій Сергійович; про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний реєстратор виконавчого комітету Корнинської сільської ради Левчук Ю.С. (далі державний реєстратор); де з урахуванням уточнених вимог просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54410159 від 05.10.2020; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №58568173 від 04.06.2021 з одночасним припиненням права приватної власності за ОСОБА_2 на приміщення площею 10,8 м2 по АДРЕСА_1 .

Мотивуючи свої вимоги, прокурором вказувалося, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54410159 та проведено реєстрацію права власності об`єкт - приміщення, торгове приміщення площею 10,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (номер запису про право власності № 38505589). Відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчать, що підставою для державної реєстрації був технічний паспорт, серія та номер: 3879-2020, виданий 31.08.2020, видавник: ТОВ «Арт Буд Проект»; виписка, серія та номер: 470, виданий 31.08.2020, видавник: ТОВ «Арт Буд Проект».

Вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43576385 від 19.10.2018, прийнято із порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим воно є незаконним та підлягає скасуванню, а вчинений запис про реєстрацію права власності № 28447962 у Державному реєстрі прав має бути скасовано.

Зокрема, ОСОБА_1 для державної реєстрації не подано жодних інших документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127,та можуть бути підставою для реєстрації права власності на господарчу будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Пункти 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації прав передбачають вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на вказані у ст.ст. 9, 18, 24, 25 норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення він приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Звертає увагу, що технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності за ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості.

Отже, державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54410159 від 05.10.2020, щодо торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято незаконно, всупереч вимогам закону і за відсутності усіх необхідних документів.

Крім того, порушення законодавства при прийнятті рішення про державну реєстрацію речового права на спірний об`єкт підтверджується також інформацією уповноважених органів.

Так, відповідно до Положення про управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 25.10.2013 №3389, до повноважень Управління відноситься присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна, які розташовані на території міста. Натомість листом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2021 № 01-11/1188 надано інформацію про відсутність відомостей про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_1 . Тобто ці факти свідчать про проведення реєстрації за відсутності передбаченого Порядком державної реєстрації прав документа, що підтверджує присвоєння адреси.

Інформацією Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради (далі Управління ДАБК) встановлено відсутність документів щодо реєстрації або видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт по спірному об`єкту, а також документів про прийняття його в експлуатацію.

Тому оспорюване рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності має бути визнано незаконним та скасоване, а запис про реєстрацію права власності підлягає скасуванню.

Згодом ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2021 передав у власність ОСОБА_2 торгове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього договору приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію № 58568173 від 04.06.2021, яким право власності на приміщення площею 10,8 м2 по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вважає, що відомості про цей об`єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправомірно та за відсутності передбачених документів, а тому подальші рішення про реєстрацію права власності також підлягають скасуванню.

Даний об`єкт нерухомості розташований на землях запасу Рівненської міської ради, що підтверджується змістом Публічної кадастрової карти. Жодних рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось.

Тобто компетентним суб`єктом, який має здійснювати захист інтересів держави, є саме цей орган місцевого самоврядування.

З наданого листа-відповіді Управління ДАБК №01-05/74 від 12.08.2021 видно, що Рівненська міська рада та її виконавчі органи заходів щодо скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт не вживали. Разом з тим про причини їх невжиття Рівненська міська рада не повідомляла.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54410159 від 05.10.2020.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №58568173 від 04.06.2021 з одночасним припиненням права приватної власності за ОСОБА_2 на приміщення площею 10,8 м2 по АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Рівненської обласної прокуратури по 2 270 гривень судового збору з кожного.

На рішення суду представником ОСОБА_2 адвокатом Цуняком В.Й. і представником ОСОБА_1 адвокатом Власик В.Я. подано апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права та його прийнятті з порушенням прав, свобод, інтересів і (або) обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі, просить його скасувати, відмовивши у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом положень ст.ст. 6, 8, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 263 ЦПК України, рішень Європейського суду з прав людини у справах "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини" та "Пантелеєнко проти України", висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №815/5933/15 і постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №127/10011/18.

Заявником звертається увага на принцип диспозитивності цивільного судочинства та хибність обраного прокурором способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому посилається на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13, від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №757/12726/18-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №442/302/17, від 02 червня 2021 року у справі №509/11/17, від 24 березня 2021 року у справі №200/2192/18.

Виходячи з наведеного, вважає, що законодавцем чітко визначено спосіб захисту у спорах про самочинне збудоване нерухоме майно, а саме таким способом є вимога про знесення такого будівництва відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Окрім цього, спірний об`єкт нерухомості знаходиться у АДРЕСА_1 , що є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_2 . У цьому будинку діє Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оселя Рубін" (далі ОСББ "Оселя Рубін"), яке до участі у справі залучене не було, незважаючи на те, що вирішення справи безпосередньо стосується інтересів цього ОСББ.

З урахуванням правил п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, п. 38 постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі №725/7187/19 заявник вважає наведену обставину безумовною і обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 покликається на помилковість рішення суду першої інстанції, адже судом неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

На її обґрунтування вказувалося, що самочинним будівництвом прибудови нежитлового приміщення до стіни багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 права Рівненської міської ради не порушуються. Вважає, що спірна будівля розташована на прибудинковій території багатоквартирного будинку, що підтверджується висновком експерта у судовій комплексній земельно-технічній та будівельно-технічній експертизі №220714/1_ФМ від 05 вересня 2022 року. Оскільки не враховано ці обставини та вимоги п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 42, ч. 2 ст. 89 ЗК України, ч. 2 ст. 382 ЦК України, тому безпідставним є висновок суду про порушення інтересів територіальної громади.

Заявник, вважаючи, що обраний прокурором спосіб захисту права є неефективним і не забезпечить усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом, покликається на правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №918/1034/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 та від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20.

Натомість з огляду на зроблені Верховним Судом висновки у постановах від 20 січня 2021 року у справі №442/302/17 і від 27 жовтня 2021 року у справі №202/7377/16-ц переконаний, що належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого приміщення.

З викладених міркувань просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 05 грудня 2023 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У поданих відзивах керівник Рівненської окружної прокуратури, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги, подані представником ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.

Як з`ясовано судом, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54410159 та 05 жовтня 2020 року проведено реєстрацію права власності об`єкта - приміщення, торгове приміщення площею 10,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (номер запису про право власності № 38505589).

Підставою для державної реєстрації був технічний паспорт, серія та номер: 3879-2020, виданий 31.08.2020, видавник: ТОВ «Арт Буд Проект»; виписка, серія та номер: 470, виданий 31.08.2020, видавник: ТОВ «Арт Буд Проект».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Згідно з ч. ч, 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Частиною першою ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) ви дача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрі в), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Норма частини третьої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, встановлено, що державна реєстрація вперше на новозбудоване майно здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 41, 42, 43 Порядку реєстрації.

Пункт 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, передбачає, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

При цьому технічний паспорт, на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомості.

Так, згідно із п. 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності. Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п.п. 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Отже, ОСОБА_1 для державної реєстрації не подано жодних інших документів або відомостей, які відповідають вимогам Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, та можуть бути підставою для реєстрації права власності на приміщення у АДРЕСА_1 .

Разом з тим статтями 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено перелік підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а також перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пунктів 4-5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок проведення державної реєстрації включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).

Тому саме пунктами 41, 42, 43 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, передбачено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені положення у статтях 9, 18, 24, 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Між тим, державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54410159 від 05.10.2020 щодо приміщення, торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято всупереч встановленому Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме за відсутності усіх необхідних документів.

Відповідно до Положення про Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 25.10.2013 №3389, до повноважень цього Управління відноситься присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна, які розташовані на території міста.

Листом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.07.2021 № 01-11/1188 підтверджено відсутність відомостей про присвоєння поштової адреси: АДРЕСА_1 . Цей факт свідчить про проведення реєстрації за відсутності передбаченого документа, що підтверджує присвоєння адреси.

Також з листа Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради 23.07.2021 № 01-06/34 вбачається факт неотримання заяв з питань надання у власність чи користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Управління ДАБК своїм листом №01/05-74 від 12.08.2021 ствердило про відсутність документів щодо реєстрації або видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт по спірному об`єкту, а також документів про прийняття в експлуатацію об`єкта в експлуатацію. При цьому листом цього Управління від 22.07.2021 № 01-17/407 встановлено, що право на виконання підготовчих чи будівельних робіт на будівництво торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не набувалось.

Як обгрунтовано зауважив суд, за правилами пункту 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на час первинної державної реєстрації, право власності за ОСОБА_1 , можливість прийняття в експлуатацію об`єктів без дозвільного документа на виконання будівельних робіт проводиться виключно за результатами технічного обстеження та поширюється лише на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року, а також споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року.

Отже, спірний об`єкт нерухомого майна - торгове приміщення не відноситься до категорії об`єктів, реєстрація яких можлива виключно на підставі технічного паспорта.

Тому реєстрація права власності на торгове приміщення площею 10,8 м? за адресою: АДРЕСА_1 , і прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54410159 від 05.10.2020, при якому реєстрація права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна була проведена виключно на підставі технічного паспорту, не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

04 червня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. і зареєстрованим в реєстрі за №390, ОСОБА_2 набув право власності на торгове приміщення площею 10,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на факт укладення договору приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А.М. того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію № 58568173, яким право власності на приміщення площею 10,8 м2 по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу будівлі, споруди після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

У правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, зазначається, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів ст. 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки спірне приміщення по АДРЕСА_1 в експлуатацію у встановленому законом порядку не приймалося, державну реєстрацію проведено з порушенням вимог закону, тому державна реєстрація є незаконною. При цьому звертається увага на те, що ОСОБА_1 не набув права власності на даний об`єкт нерухомості та не міг розпоряджатися ним, в т.ч. і відчужувати.

За таких обставин державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на торгове приміщення (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58568173 від 04.06.2021) підлягає скасуванню, а право приватної власності - припиненню.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягали норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав прокурор, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Не можна погодитися з аргументами заявників про нефективність та неналежність обраного прокурором способу захисту права.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Окрім того, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі 910/14139/20.

Між тим, докази здійснення будівництва спірного об`єкта нерухомого майна саме відповідачами матеріали справи не містять.

Отже, знесення об`єктів нерухомого майна, на які протиправно зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , а в подальшому - за ОСОБА_2 , не є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

Згідно із абз. третім ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Тому задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту.

Подібна правова позиція виснована у постанові Касаційного господарського суду від 22 лютого 2023 року у справі № 918/1034/21.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 вказується, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Крім цього, ці обставини свідчать про наявність підстав для отримання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт нерухомості, у позаконкурентний спосіб на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України, що у свою чергу негативно впливає на економічні інтереси територіальної громади та позбавляє можливості отримано найвищу плату за таку земельну ділянку. Наведене вказує про порушення інтересів територіальної громади в особі Рівненської міської ради та наявність підстав для застосування прокурором наданих Конституцією України і Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо представництва цих інтересів у суді.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції уже дав вичерпну і детальну оцінку, залишивши без уваги заперечення відповідачів проти позову.

Щодо доводів апеляційних скарг про те, що спірна самочинна будівля знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 , а тому оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, обов`язки та інтереси ОСББ "Оселя Рубін", то з ними погодитися не можна.

Так, абзац перший ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42, ч.ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що сформована внаслідок розробки проекту землеустрою земельна ділянкамає бути зареєстрована як об`єкт права в державному земельному кадастрі.

Наслідком такої реєстрації будуть:

- присвоєння земельній ділянці унікального кадастрового номера;

- поява земельної ділянки на публічній кадастровій карті;

- отримання замовником витягу з державного земельного кадастру.

Ще одним етапом приватизації земельної ділянки як прибудинкової території є прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проєкту землеустрою з наданням її у власність чи постійне користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

І, безумовно, необхідною є державна реєстрація речового права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Між тим,об`єктивних іпереконливих доказівпро те,що земельнаділянка багатоквартирногожитлового будинку АДРЕСА_2 , наякій розташованіцей будинокта належнідо ньогобудівлі іспоруди, має правовий статус "прибудинкова територія" в розумінні вимог закону, а на цій прибудинковій території розташований об`єкт самочинного будівництва за АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять, а апеляційним судом їх не було здобуто.

Тим паче, у засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 пояснив, що процедура приватизації земельної ділянки як прибудинкової теориторії перебуває у стадії опрацювання і на даний час ще не завершена.

Отже, самі по собі посилання на схему прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , затвердженій начальником ЖКП "Західне", погодженій головним спеціалістом УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради і рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 07 квітня 2015 року №65, та висновок експерта №220714/1_ФМ від 05 вересня 2022 року у судовій комплексній земельно-технічній та будівельно-технічній експертизі є необґрунтованими і не свідчать про те, що земельна ділянка будинку АДРЕСА_2 , на якійрозташовані багатоквартирнийбудинок іналежні донього будівліта споруди, є прибудинковою територією.

Поготів, з документів, долучених до відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що проєкт рішення Рівненської міської ради (восьме скликання) "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки ОСББ "Оселя Рубін" на АДРЕСА_2 (на земельній ділянці розташований обєкт нерухомого майна)" 26 жовтня 2023 року розглянуто на пленарному засіданні сесії міської ради і цей проект відхилено (не набрав необхідної кількості голосів.).

Тому не можна погодитися із тими твердженнями заявників, що внаслідок незалучення до участі у справі ОСББ "Оселя Рубін", яке є об`єднанням власників квартирта/абонежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_2 , вирішено питання про права, обов`язки й інтереси цієї юридичної особи, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Тобто земельна ділянка багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади в особі Рівненської міської ради.

Більше того, ОСББ "Оселя Рубін" апеляційної скарги на оскаржуване рішення, де б зазначалося про вирішення питання про його права і обов`язки як особи, що не брала участі у справі, не подавало. При цьому ОСББ "Оселя Рубін" не уповноважувало заявників на представництво своїх інтересів у суді.

Правильністю висновків суду попередньої інстанції спростовуються і аргументи осіб, що подали апеляційні скарги, про помилковість застосування норм матеріального права.

Не заслуговують на увагу і їхні доводи про недодержання судом положень процесуального законодавства.

Так, відповідно до абз. другого ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявники не надали, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

З приводу хибного застосування правових висновків Верховного Суду, то з ними також погодитися не можна, адже спірні правовідносини не є подібними із спорами, які були предметом вирішення касаційним судом і Великої Палати Верховного Суду, відрізняються своїми обставинами, правовою природою та характеристиками.

Решта аргументів заявників теж є необґрунтованими, а тому колегією суддів відхиляються.

Зважаючи на те, що апеляційним судом справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами з перевіркою законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, тому в частині, яка не оскаржувалася, судове рішення колегією суддів не переглядалося (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

З огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір заявникам не повертається внаслідок відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Цуняка Володимира Йосиповича та представника ОСОБА_1 адвоката Власик Вікторії Яківни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 20.02.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків