Рішення

від 20.02.2024 по справі 400/2384/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 р. Справа № 400/2384/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптхім-Будторг», вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, до відповідачаВолинської митниці, вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, провизнання протиправним та скасування рішення №UA 205030/2023/000063/2 від 01.03.2023 року,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптхім-Будторг» (далі позивач, ТОВ «Оптхім-Будторг») звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 01.03.2023 року № UА205030/2023/000063/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2023 року № UА205030/2023/000144.

Ухвалою від 20.03.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у рішенні про коригування митної вартості в якості підстави для коригування митної вартості товарів вказано «розбіжності», які нібито містяться в поданих позивачем документах, а саме: рахунок-фактура від 28.02.2023 року № ОСВТ-005/2023/0077 не містить підписів та відбитків печаток отримувача товару. При цьому не прийнято до уваги, що можлива наявність такого відбитку могла б бути підтвердженням згоди покупця, в цьому випадку позивача, з вказаними у рахунку-фактурі відомостями щодо номенклатури та цін товарів, однак вже самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення відповідної операції купівлі за визначеними цінами. Крім того суб`єкт підприємницької діяльності в Україні може вести свою діяльність взагалі за відсутності печатки, що не позбавляє його права на проведення господарських операцій.

Позивач вважає, що наявність в ЄАІС Держмитслужби більших показників вартості саме по собі не може бути підставою для їх застосування до інших імпортерів, так само як вказання на відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, без конкретизації про які саме складові йдеться, не може бути підставою для невизнання заявленої імпортером митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення вимог позивача заперечував. У своєму відзиві відповідач зазначив, що митну вартість товарів за митною декларацією позивача визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Відповідач звернув увагу на те, що декларант не надав висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідач зауважив, що декларант мав право на подання додаткових документів, проте своїм правом не скористався, що свідчить про байдужість та можливе навмисне приховування даних.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

10.11.2020 року між ТОВ «Оптхім-Будторг» та CKS IMPORT EXPORT LLC укладено Контракт № ОВТ-577 на поставку товару на умовах СІР-Миколаїв. В рамках Контракту продавець (CKS IMPORT EXPORT LLC) 28.02.2023 року автомобільним транспортом відправив на адресу позивача товар за рахунком-фактурою (Invoice) № ОСВТ-005/2023/0077 загальною вартістю 23590,50 дол. США.

Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

З метою митного оформлення товару позивачем 01.03.2023 року була подана електронна митна декларація № 23UA205030003052U9, до якої надані копії наступних документів: рахунок-фактура (Commercial invoice) № ОСВТ-005/2023/0077 від 28.02.2023 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 1194405 від 28.02.2023 року; пакувальний лист.

Додатково, за вимогою відповідача, позивачем був наданий прайс-лист від 28.02.2023 року.

01.03.2023 року Волинською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000063/2, яким скориговано митну вартість наступних товарів:

- товар 1/1 «Шпаклівки полімерні» ТМ MOTO-GAMA, ROBERLO, країна виробництва EU, виробник Р.Н. MOTO-GAMA, ROBERLO S.A., загальна вага нетто 6846,50 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 10201,30 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за рішенням 27180,61 дол. США (3,97 дол. США/кг);

- товар 2/1 «Суміші для підготування поверхонь» ТМ MOTO-GAMA, NOVOL, DESMODUR, країна виробництва EU, виробник Р.Н. MOTO-GAMA, NOVOL Sp. z o.o., Covestro International SA, загальна вага нетто 4134,06 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 6159,76 дол. США (1,49 дол. США/кг), митна вартість за рішенням 10996,60 дол. США (2,66 дол. США/кг);

- товар 6/1 «Шліфувальні матеріали» ТМ 3М, країна виробництва CA, виробник 3M Europe N.V., вага нетто 95.25 кг. Митна вартість згідно з рахунком-фактурою 171,45 дол. США (1,8 дол. США/кг), митна вартість за рішенням 3897,63 дол. США (40,92 дол. США/кг).

Таким чином за рішенням від 01.03.2023 року № UA205030/2023/000063/2 митну вартості товарів було збільшено на 25542,33 дол. США, що за діючим курсом НБУ склало 934047,25 грн. Відповідно збільшилися належні до оплати митні платежі на суму 265388,04 грн.

Відповідно до рішення від 01.03.2023 року № UA205030/2023/000063/2, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- рахунок-фактура від 28.02.2023 року № ОСВТ-005/2023/0077 не містить підписів та відбитків печаток отримувача товару.

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів.

01.03.2023 Волинською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2023/000144, якою відмовлено позивачеві у митному оформлені (випуску) товарів.

Підстава відмови: неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст. 53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями Волинської митниці, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З даного приводу суд зазначає, що товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту № ОВТ-577 від 10.11.2020 року.

Крім того, у митній декларації зазначена вартість товару окремо і його вартість співпадає з інвойсом. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов`язаність позивача з постачальником.

Як під час митного оформлення, так і під час судового розгляду, митницею вмотивовано рішення про коригування тим, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять усіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та мають розбіжності та неточності. Тобто, декларантом документально не підтверджена заявлена митна вартість.

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту № ОВТ-577 від 10.11.2020 року, саме на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митноготкодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на страхування цих товарів лише у тому випадку, коли ці витрати раніше не включалися до ціни.

Оплата вартості страхування товарів покладалася цілком на постачальника та була включена ним до контрактної вартості оцінюваних товарів.

Тому, вимога до позивача надати якийсь документ про страхування товару, є безпідставною.

Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна на товари установлюється у доларах США на умовах СІР - м. Миколаїв ІНКОТЕРМС-2000. Загальна сума договору становить 2000000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем документів, визначених у рішенні про коригування митної вартості, суд звертає увагу на наступне:

Позивачем було надано пояснення відповідачу, що товариства вказаних документів не було.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що контракт № ОСВТ-577 від 10.11.2020 року є довго строковим (3 роки) зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, який містить базові договірні умови між сторонами, які його уклали, і жодним чином не може вплинути на числові значення складових митної вартості, оскільки не містить таких відомостей.

Що ж стосується відбитку печатки отримувача на рахунку-фактурі, то можлива наявність такого відбитку могла б бути підтвердженням згоди покупця, в цьому випадку позивача, з вказаними у рахунку-фактурі відомостями щодо номенклатури та цін товарів. Однак вже самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення відповідної операції купівлі за визначеними цінами. Крім того суб`єкт підприємницької діяльності в Україні може вести свою діяльність взагалі за відсутності печатки, що не позбавляє його права на проведення господарських операцій.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.

Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави зробити висновок, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано інформації щодо товарів, заявлених у митних деклараціях, згідно до яких було скориговано митну вартість.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 року у справі № 826/6346/16.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з цим, представник позивача заявив клопотання про присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2023 року; додаткової угоди до договору від 10.01.2023 року; детального опису робіт (наданих послуг) від 15.04.2023 року; акта приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2023 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, суд зазначає наступне:

В даному випадку суд зауважує про безпідставність включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості за надання усної консультації, системного аналізу обставин справи та перспективи вирішення даної справи з досігненням бажаного результату, аналізу діючого законодавства та судової практики, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього та не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії з окремо визначеною вартістю.

Враховуючи викладене, з урахуванням предмету позову та обсягу досліджених та зібраних доказів, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

За таких обставин, наявні підстави для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптхім-Будторг» (вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43870615) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 01.03.2023 року № UА205030/2023/000063/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.03.2023 року № UА205030/2023/000144.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптхім-Будторг» (вул. Адміральська, 27/3, кв. 204, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43870615) судові витрати у сумі 2694,00 грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.02.2024 року.

Суддя О.В. Малих