Постанова

від 20.02.2024 по справі 440/8839/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 р. Справа № 440/8839/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/8839/23

за позовом ОСОБА_1

до Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича , Октябрського районного суду м. Полтави , Служби судової охорони , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області

про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, в якому просив суд про:

- визнання наказу №7/од.с від 03 березня 2022 року Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича незаконним, протиправним та нечинним (таким, що порушує права ОСОБА_1 , гарантовані статтями 40 та 41 та право на публічність судового розгляду гарантованого йому статтею 6 Європейської Конвенції);

- зобов`язання Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича негайно з дня набрання чинності рішення суду відновити вільний доступ ОСОБА_1 до приміщень суду, які за законом він має право відвідувати, відновити особистий прийом працівниками суду та апарат суду;

- визнання дій працівників Служби судової охорони щодо блокування ОСОБА_1 пропуску до приміщень суду від 21 квітня 2023 року незаконними та протиправними;

- заборону працівникам Служби судової охорони здійснювати охоронну діяльність без отримання Службою судової охорони відповідної ліцензії;

- визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (виділення коштів державного бюджету на виконання робіт щодо встановлення метало-детекторної рамки та турнікету на вході до суду) незаконними та протиправними в порушення вимог пункту 7.1.2 ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди", перешкоджаючими праву ОСОБА_1 вільного доступу до суду, встановлюючими загрозу його здоров`ю та життю;

- заборону Службі судової охорони примушувати ОСОБА_1 проходити через працюючу метало-детекторну рамку;

- зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області вжити заходів щодо демонтажу на вході в суд метало-детекторну рамку та турнікет в 10-денний термін з дня набрання чинності рішення суду;

- визнання бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР незаконною та протиправною;

- стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України грошової суми в розмірі 4 000 000,00 грн в якості компенсації моральної шкоди, завданої йому діями / бездіяльністю голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 440/8839/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, за виключенням вимоги щодо зобов`язання Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича негайно з дня набрання чинності рішення суду відновити вільний доступ ОСОБА_1 до приміщень суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наказом голови суду №7/од.с від 03.03.2022 протиправно заборонено доступ до судових засідань осіб, які не є їх учасниками, що є порушенням принципу публічності. З цього приводу вказує, що судом першої інстанції протиправно відмовлено у вирішення питання щодо правовідносин, які можуть настати у майбутньому, що не відповідає правилу ч. 2 ст. 264 КАС України.

Крім того, позивач зазначає, що наразі його відновлено у правах щодо прийому та відвідування суду (але через МДР і турнікет), але вказані обставини не скасовують факт порушення його прав 21.04.2023 та 08.05.2023, так само і факт нанесення позивачу таким порушенням його прав моральної шкоду.

Так само, усунення 04.08.2023 бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги позивача від 21.04.2023 на слідчого ДБР не усуває факту бездіяльності впродовж строку з 21.04.2023 по 04.08.2023.

Крім того зауважує, що Державна судова адміністрація та Служба судової охорони не є державними органами, а названі законодавцем органами державної влади системі правосуддя, а тому апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги Закону України "Про охоронну діяльність", встановлені для суб`єктів господарювання, не поширюються на Службу судової охорони як орган державної влади, який відповідно до положень ч. 1 ст. 8 ГК України не відноситься до суб`єктів господарювання.

Також зазначає, що метало-детекторна рамка та турнікет були встановлені з порушенням вимог ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди", а тому мають бути демонтовані як такі, що встановлення ТУ ДСА протиправно.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі Октябрський районний суд м. Полтава та Голова Октябрського районного суду м. Полтава у задоволенні вимог апеляційної скарги просять відмовити. Зазначають, що наказ №7/од.с від 03.03.2022 був винесений у зв`язку з запровадженням в Україні військового стану та на виконання рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні» і він жодним чином не порушує права позивача. Вказують, що вільний доступ позивачу у приміщення суду ніким не обмежувався. Щодо вимог про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги позивача від 21.04.2023 на слідчого ДБР зазначають, що у разі незгоди в прийнятим судовим рішенням, таке має оскаржуватися в рамках кримінального судочинства.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, наголошує, що у нього відсутні інші способи поновлення його прав (щодо визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги позивача від 21.04.2023 на слідчого ДБР), аніж визначення відповідачем у справі за вказаною позовною вимогою Октябрський районний суд м. Полтава.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Служба судової охорони просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити. Вказує, що з огляду на покладені на Службу завдання, її діяльність не підлягає ліцензуванню. У своїй діяльності, зокрема, щодо порядку пропуску громадян до приміщень суду, Служба керується приписами чинного законодавства та Правилами, затвердженими спільним наказом ДСА та ССО від 30.01.2020 № 43/61, який передбачає облаштування пунктів пропуску турнікетами та металодетекторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області « 61/36/од від 05.12.2019 «Про прийняття під охорону будівлі Октябрського районного суду м. Полтави за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5» з 08.00 год 06.12.2019 прийнято цілодобово під охорону будівлю Октябрського районного суду м. Полтави, що розташована за адресою: м. Полтава, вул. Навроцького, 5.

03.03.2022 головою Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г. винесено наказ № 7/од.с «Про організацію роботи суду», яким у зв`язку з запровадженням Верховною Радою України воєнного стану в Україні та на виконання рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні», на виконання наданих статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноважень наказано: 1. Тимчасово, з 04 березня 2022 року, на період дії воєнного стану в Україні, припинити роботу з прийому громадян головою суду та його заступником, керівником апарату та його заступником; 2. Визначити відповідальну особу, яка має забезпечити актуальний облік працівників апарату та суддів - головного спеціаліста по роботі з персоналом, а на час її відсутності заступника керівника апарату суду Загорулько Олену Станіславівну, щоденно збирати інформацію про фактичне місцезнаходження суддів та працівників апарату судів, з`ясовувати причини відсутності на роботі або причини неможливості явки на роботу та передавати ці дані ГУ ДСА України в Полтавській області; 3. Суддям та працівникам апарату суду передавати інформацію про своє місцезнаходження, в тому числі й про вступ до сил територіальної оборони або до лав Збройних сил України; 4. Рекомендувати працівникам суду та суддям, які не можуть здійснювати повноваження, подавати заявки про відпустку (в тому числі і за власний рахунок); 5. Обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань; 6. Контроль за виконанням наказу залишено за головою суду.

10.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави зі скаргою від 08.05.2023 за вх. №30902 від 10.05.2023, в якій повідомив, що 21.04.2023 він відвідав Октябрський районний суд м. Полтави з метою передати через канцелярію суду скаргу слідчому судді, але на вході охоронець судової адміністрації не впустив його до приміщень суду, хоча він пояснив йому мету його візиту та пред`явив йому документи. В заявника прийняла скаргу робітниця канцелярії, яка вийшла до прохідної, але це відбулося в принизливій для нього обстановці через бар`єр, через голову охоронця, який сидів під бар`єром в непристосованих умовах. Вимагав надати йому роз`яснення за чиїм розпорядженням його не впускають до приміщень суду і на підставі чого.

23.05.2023 листом Октябрського районного суду м. Полтави № 01.2-10/1462/2023 позивачу на його скаргу повідомлено, що починаючи з 2020 року в Октябрському районному суді м. Полтави тимчасово з метою дотримання карантинних заходів усі документи приймались альтернативними засобами зв`язку, зокрема через скриньку поштової кореспонденції, розміщеної на посту охорони в приміщенні суду. Крім того, в суді припинено проведення масових заходів, не пов`язаних із процесуальною діяльністю, зокрема, особистий прийом громадян, відвідування особами, які не є учасниками розгляду конкретних справ, екскурсії, круглі семінари тощо. Також обмежено допуск у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань. У випадку, якщо громадянам необхідна відмітка про отримання документів пост Служби судової охорони виходить відповідальний працівник апарату суду та проставляє усі необхідні відмітки на заявах (клопотаннях). Жодних розпоряджень, щоб особисто його не пропускали до приміщення суду, ніким із керівництва суду не видавались.

21.06.2023 листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № ЕП-03/701/2023-Вих позивачу на його запит повідомлено, що турнікети в приміщеннях судів м. Полтави встановлені відповідно до пункту 7.1.2 ДБН В.2.2.-26-2010 «Будинки і споруди. Суди» за рахунок коштів Державного бюджету України.

Листом Служби судової охорони позивачу на його запит від 16.06.2023 повідомлено, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) утворено Службу судової охорони як державний орган у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу відповідно до вимог ст. 160 Закону. Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 162 Закону Служба забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Закону Службі та її співробітникам для здійснення покладених на них повноважень надається право вимагати від осіб, які входять до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, пред`явлення документа, що посвідчує особу, перевіряти в осіб, які входять до приміщень суду, органів і установ системи правосуддя, документи, що посвідчують особу, та за наявності обґрунтованих підстав вважати, що перебування особи у приміщенні суду, органу, установи системи правосудця створює загрозу безпеці суддів, працівників апарату суду, органів і установ системи правосуддя, порушення громадського порядку, обмежувати допуск таких осіб до приміщень суду, органів і установ систему правосуддя. Згідно наказу Державної судової адміністрації України та Служби судової охорони від 30.01.2020 № 43/61 (зі змінами) «Про затвердження примірних правил пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів», пропуск осіб здійснюється відповідно до затверджених внутрішніми актами суду Правил пропуску осіб до будинків (приміщень) судів і транспортних засобів на їх територію.

Вважаючи, що рішеннями та діями відповідачів були порушення права позивача та заподіяно йому моральну шкоду, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову та дійшов висновку про відмову у задоволенні всіх позовних вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції (зокрема, в частині позовних вимог про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21.04.2023 на слідчого ДБР) з огляду на наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання наказу №7/од.с від 03 березня 2022 року Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича незаконним, протиправним та нечинним (таким, що порушує права ОСОБА_1 , гарантовані статтями 40 та 41 та право на публічність судового розгляду гарантованого йому статтею 6 Європейської Конвенції) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 згаданого Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 1402 VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Закону № 1402 VIII рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України.

Рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з`їздом суддів України або в судовому порядку (абз. 2 ч. 9 ст. 133 Закону № 1402 VIII).

Пунктом 2 Рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні», вирішено з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На виконання рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні», а також на виконання наданих статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноважень головою Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А.Г. винесено наказ №7/од.с від 03 березня 2022 року «Про організацію роботи суду», яким визначено організацію роботи Октябрського районного суду м. Полтави в період дії воєнного стану в Україні, зокрема пунктами 1 та 5 наказу визначено, що тимчасово, з 04 березня 2022 року, на період дії воєнного стану в Україні, припинити роботу з прийому громадян головою суду та його заступником, керівником апарату та його заступником та обмежити допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань.

В обґрунтування своїх вимог про скасування спірного наказу голови Октябрського районного суду м. Полтави позивач стверджує, що при наявності відповідних положень наказу його право з`явитися на особистий прийом до голови суду та його заступника, керівника апарату та його заступника, а також бути присутнім в судовому засіданні як особи, яка не є учасником судового засідання, не зможе бути реалізовано у разі виникнення у позивача відповідного наміру (бажання) скористатися таким правом.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що обов`язковою умовою здійснення судового захисту є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин та суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав особи, суд, беручи до уваги встановлені у справі обставини та показання позивача як свідка, доходить висновку, що на час розгляду цієї справи права позивача не порушені.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що неодноразово наголошував і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 по справі № 1340/4630/18, від 27.04.2020 у справі № 826/17354/17.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів стосовно того, що оскаржуваний наказ фактично став підставою для перешкоджання йому 21 квітня 2023 року та 08 травня 2023 року у вільному доступі до приміщень суду, оскільки зміст спірного наказу жодним чином не регулює питання доступу громадян до канцелярії суду, куди позивач мав намір пройти 21 квітня 2023 року та 08 травня 2023 року.

Щодо посилання позивача на ч. 2 ст. 264 КАС України, то колегія суддів зауважує, що вказаною статтею передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Натомість наказ голови суду є відомчим актом і встановлює порядок роботи суддів та працівників апарату суду.

У зв`язку з вищевказаним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання незаконним, протиправними та нечинним наказу №7/од.с від 03 березня 2022 року Голови Октябрського районного суду м. Полтава.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича негайно з дня набрання чинності рішення суду відновити вільний доступ ОСОБА_1 до приміщень суду, які за законом він має право відвідувати, відновити особистий прийом працівниками суду та апарат суду, то, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, необхідність задоволення вказаної позовної вимоги відпала, оскільки право позивача було відновлене у позасудовому порядку. Відтак, з огляду на те, що у вимогах апеляційної скарги позивач просить задовольнити всі його вимоги, окрім сказаної, оцінка обґрунтованості даної позовної вимоги колегією суддів не надається.

Щодо позовних вимог до Служби судової охорони колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 160 Закону України № 1402 VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Закону № 1402 VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (ч. 2 ст. 161 Закону № 1402 VIII).

Закон України від 22.03.2012 № 4616-VI «Про охоронну діяльність» визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону № 4616-VI суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 4616-VI ліцензування охоронної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

За приписами ч. 1 ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

У відповідності до Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої Ради правлосуддя 4 квітня 2019 року, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 448543 від 14.02.2024) Служба судової охорони за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що чинним законодавством не вимагається наявності ліцензії для виконання Службою судової охорони повноважень, визначених Законом № 1402 VIII, щодо охорони суду, суддів та членів їх сімей, працівників суду, тощо, оскільки Служба судової охорони (та її територіальні органи) не є суб`єктом господарювання, натомість Закон України «Про охоронну діяльність» регулює порядок здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян за умови отримання ліцензії виключно суб`єктами господарювання, а не органами державної влади.

Щодо посилань апеляційної скарги на наявність у Служби судової охорони коду ЄДРПОУ як ознаки, властивої суб`єктам господарювання, то колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 161 Закону № 1402 VIII центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України від 15.05.2003 № 755 IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 755 IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, ідентифікаційний код.

Тобто, ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) представляє собою унікальний ідентифікаційний номер будь-якої юридичної особи, втому числі з організаційно-правовою формою «орган державної влади».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог щодо заборони працівникам Служби судової охорони здійснювати охоронну діяльність без отримання Службою судової охорони відповідної ліцензії, а доводи апеляційної скарги, що Служба судової охорони не є органом державної влади та підпадає під визначення суб`єкта господарювання, оскільки має код ЄДРПОУ, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду та спростовуються матеріалами справи і приписами чинного законодавства.

Повноваження Служби судової охорони визначені у ст. 162 Закону № 1402-VIII, за приписами якої Служба судової охорони: 1) забезпечує пропуск осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів; 2) забезпечує підтримання та реагує на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вживає заходів до припинення проявів неповаги до суду; 3) здійснює заходи з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього; 4) здійснює заходи із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх сімей, працівників суду, а також у суді - учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; вживає у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї; 5) реагує в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, членів їх сімей, працівників суду, учасників судового процесу.

Службі судової охорони та її співробітникам для здійснення покладених на них повноважень надається право:

1) вимагати від осіб, які входять до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, пред`явлення документа, що посвідчує особу; перевіряти в осіб, які входять до приміщень суду, органів і установ системи правосуддя, документи, що посвідчують особу, та за наявності обґрунтованих підстав вважати, що перебування особи у приміщенні суду, органу, установи системи правосуддя створює загрозу безпеці суддів, працівників апарату суду, органів і установ системи правосуддя, порушення громадського порядку, обмежувати допуск таких осіб до приміщень суду, органів і установ системи правосуддя;

2) здійснювати поверхневу перевірку осіб, які входять до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, шляхом їх візуального огляду та огляду їх речей, проведення по поверхні вбрання осіб спеціальним приладом або засобом;

3) затримувати осіб, які незаконно проникли або намагаються незаконно проникнути до приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, перевіряти у них документи, що посвідчують особу, здійснювати у встановленому законом порядку особистий огляд затриманих та огляд їх речей, які є при них, і передавати їх правоохоронним органам;

4) не допускати громадян до окремих приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх, тимчасово обмежувати фактичне володіння річчю, якщо це необхідно для забезпечення громадського порядку в суді, забезпечення особистої безпеки суддів та членів їх сімей, працівників суду, безпеки учасників судового процесу;

5) використовувати інформаційні ресурси в порядку, установленому для Національної поліції України Законом України "Про Національну поліцію", одержувати в установленому порядку від керівників органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності за письмовим запитом Голови Служби або його заступників відомості, необхідні для здійснення покладених на Службу повноважень;

6) вживати заходів з метою запобігання протиправним посяганням на суддів, членів їхніх сімей, працівників суду, умисному пошкодженню або знищенню майна суду, органів і установ системи правосуддя;

7) застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису;

8) оглядати територію, будинки, приміщення суду, органів і установ системи правосуддя;

9) залучати за погодженням з керівниками правоохоронних та інших державних органів їх працівників, співробітників, військовослужбовців, технічні та інші засоби;

10) застосовувати зброю, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби в порядку та випадках, визначених законами України "Про Національну поліцію" та "Про охоронну діяльність".

Частинами 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано до суду жодних доказів вчинення співробітниками Служби судової охорони відносно позивача дій щодо блокування йому входу до приміщення суду чи примушування проходити через працюючу метало-детекторну рамку.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового визначення судом першої інстанції предмету позову в цій частині як «відмова від прийняття звернень позивача», оскільки судом першої інстанції була надана оцінка саме недоведеності обставин блокування позивачу доступу до приміщень суду співробітниками Служби судової охорони, натомість встановлені на підставі свідчень позивача, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, обставини подання позивачем 21 квітня 2023 року до канцелярії Октябрського районного суду м. Полтави скарги на слідчого ДБР спростовують твердження позивача про відсутність у нього доступу до приміщень суду через стверджуванні ним протиправні дії Служби судової охорони.

Відтак, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення пазових вимог про визнання дій працівників Служби судової охорони щодо блокування ОСОБА_1 пропуску до приміщень суду від 21 квітня 2023 року незаконними та протиправними та відповідно про заборону Службі судової охорони примушувати ОСОБА_1 проходити через працюючу метало-детекторну рамку.

Щодо позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Державної судової адміністрації України та Служби судової охорони від 30.01.2020 № 43/61 затверджено Примірні правила пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів /надалі Примірні правила/.

Так, відповідно до п. 1.5 Примірних правил на вході до приміщень судів, інших органів та установ системи правосуддя обладнуються пункти пропуску з турнікетом (з автоматичною системою контролю та управління доступом), стаціонарним металодетектором арочного типу або ручними металошукачами, рентгенотелевізійним інтроскопом (у разі необхідності), кабіною (кімнатою) для вибіркового огляду осіб, засобами відеонагляду та зв`язку та інших спеціальних технічних та інших засобів, призначених для виявлення заборонених для пронесення (провезення) речей.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.5 Правил пропуску осіб до приміщення Октябрського районного суду м. Полтави та його територію транспортних засобів, затверджених головою Октябрського районного суду м. Полтави та погоджених начальником територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області 01.01.2023, ці Правила визначають порядок пропуску осіб до приміщення Октябрського районного суду (далі суд) та його територію транспортних засобів з метою забезпечення належних умов роботи суддів та працівників апарату суду, забезпечення їх особистої безпеки, підтримання громадського порядку в суді, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу.

На вході до будинку суду обладнуються пункти пропуску з турнікетом (з автоматичною системою контролю та управління доступом), стаціонарним металодетектором арочного типу або ручними металошукачами, рентгенотелевізійним інтроскопом (у разі необхідності), кабіною (кімнатою) для вибіркового огляду осіб, засобами відеонагляду та зв`язку та інших спеціальних технічних та інших засобів, призначених для виявлення заборонених для пронесення (провезення) речей.

Відповідно до розділу 1 ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди" ці будівельні норми поширюються на суди загальної юрисдикції та встановлюють вимоги до проектування, будівництва нових і реконструкції існуючих будинків під суди, а також приміщень судів, вбудованих у будинки іншого призначення.

Згідно з пунктом 7.1.2 ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди" при головному вході в будинок суду, в зоні вестибюлю, належить передбачити контрольно-пропускний пункт вхідного контролю та охорони за місцем пропуску через турнікет та рамку стаціонарного металодетектора.

Метало-детекторні рамки є пристроями, призначеними для виявлення джерел небезпеки, Встановлення метало-детекторної рамки є забезпечення належних умов роботи суддів та працівників апарату суду, забезпечення їх особистої безпеки, підтримання громадського порядку в суді, забезпечення в суді безпеки учасників судового процесу.

З огляду на положення наведених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність турнікету та метало-детекторної рамки у час відвідування позивачем приміщення Октябрського районного суду м. Полтави 21.04.2023 та 08.05.2023 є правомірною та такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для висновку про протиправність дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо встановлення метало-детекторної рамки та турнікету на вході до Октябрського районного суду м. Полтави.

Щодо посилання позивача на те, що метало-детекторна рамка та турнікет не відповідають вимогам ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди", то колегія суддів зауважує, що такі твердження документально не підтверджені та грунтуються на візуальному обстеженні позивачем вказаних споруд, а надані позивачем фотографії не є належним доказом наявності певних невідповідностей зазначених конструкцій приписам діючого законодавства. Крім того, позивачем не доведено, що певна конструкція метало-детекторної рамки та турнікету порушує безпосередньо якимось чином права позивача.

Доводи апеляційної скарги, щодо імовірного створення загрози здоров`ю людей внаслідок випромінювання під час проходження метало-детекторної рамки, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені жодними належними доказами та не можуть бути достатньої підставою для задоволення позовної вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (виділення коштів державного бюджету на виконання робіт щодо встановлення метало-детекторної рамки та турнікету на вході до суду) незаконними та протиправними в порушення вимог пункту 7.1.2 ДБР В.2.2-26-2010 "Будинку і споруди. Суди", перешкоджаючими праву ОСОБА_1 вільного доступу до суду, встановлюючими загрозу його здоров`ю та життю, а також похідної від неї вимоги про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області вжити заходів щодо демонтажу на вході в суд метало-детекторну рамку та турнікет в 10-денний термін з дня набрання чинності рішенням суду.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР незаконною та протиправною колегія суддів зауважує наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 1402 VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч. 3 ст. 6 Закону № 1402 VIII).

З цього приводу колегія суддів зауважує, що Закони України не передбачають можливість розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви, скарги, тощо та визначення складу суду для її розгляду, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Консультативна рада європейських суддів вважає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

Колегія суддів зауважує, що такий підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній або адміністративній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач зазначав, що його скарга від 21 квітня 2023 року на дії слідчого ДБР в порушення вимог частини другої статті 306 КПК України не розглянута судом. Позивач зазначає, що в даному випадку розумний строк обчислюється процесуальним строком, що дорівнює 72 години з моменту надходження скарги.

У відповідності до відзиву на апеляційну скаргу, наданого Октябрським районним судом м. Полтави, в провадженні судді Октябрського районного суду м. Полтави перебувають матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіялність службової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Розгляд вказаної скарги здійснюється у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

В апеляційній скарзі позивач також вказує, що усунення 04.08.2023 бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги позивача від 21.04.2023 на слідчого ДБР не усуває факту бездіяльності впродовж строку з 21.04.2023 по 04.08.2023.

У відповідності до ч. 2 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги.

Отже, розгляд скарги, строки розгляду якої оспорює позивач, здійснюється в порядку кримінального судочинства, а тому дотримання строків розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавалась чи прокурора, передбачені приписами ст. 306 КПК України, були обов`язками суду під час здійснення судового провадження у конкретній судовій справі (кримінальному провадженню).

Таким чином, вказана позовна вимога про оскарження бездіяльності посадових осіб відповідача стосується вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.

Відтак, вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

З огляду на наведені вище аргументи колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР незаконною та протиправною не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Вказаний підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 по справі № 757/43355/16-ц, від 08.10.2020 у справі № 826/56/18, а також правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного Суду у постановах від 09.11.2020 р. по справі № 420/3143/20, від 18.11.2021 по справі № 580/3638/21, від 26.01.2023 по справі № 420/9956/22, від 21.07.2022 у справі № 580/5292/21, від 08.05.2023 по справі № 580/2605/22.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР незаконною та протиправною, однак вказаного не зробив, розглянув зазначені позовні вимоги по суті, чим допустив порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України).

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув в порядку адміністративного судочинства позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду його скарги від 21.04.2023 на слідчого ДБР, тому ухвалене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі щодо вказаної позовної вимоги закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України грошової суми в розмірі 4 000 000,00 грн в якості компенсації моральної шкоди, завданої йому діями / бездіяльністю голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди пов`язані з позовними вимогами, у задоволенні яких судом в частині відмовлено та в частині закрито провадження у справі, то вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 440/8839/23 - в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Октябрського районного суду м. Полтава Савченка Анатолія Григоровича, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР - закрити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 по справі № 440/8839/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич