Ухвала

від 29.04.2024 по справі 440/8839/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 440/8839/23

адміністративне провадження № К/990/14982/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 440/8839/23 за позовом ОСОБА_1 до Голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2, Октябрського районного суду м. Полтави, Служби судової охорони, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, у якому просив:

- визнати наказ № 7/од.с від 03 березня 2022 року Голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2 незаконним, протиправним та нечинним (таким, що порушує права ОСОБА_1 , гарантовані статтями 40 та 41 та право на публічність судового розгляду гарантованого йому статтею 6 Європейської Конвенції);

- зобов`язати Голову Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2 негайно з дня набрання чинності рішення суду відновити вільний доступ ОСОБА_1 до приміщень суду, які за законом він має право відвідувати, відновити особистий прийом працівниками суду та апарат суду;

- визнати дії працівників Служби судової охорони щодо блокування ОСОБА_1 пропуску до приміщень суду від 21 квітня 2023 року незаконними та протиправними;

- заборонити працівникам Служби судової охорони здійснювати охоронну діяльність без отримання Службою судової охорони відповідної ліцензії;

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (виділення коштів державного бюджету на виконання робіт щодо встановлення метало-детекторної рамки та турнікету на вході до суду) незаконними та протиправними в порушення вимог пункту 7.1.2 ДБР В.2.2-26-2010 «Будинку і споруди. Суди», перешкоджаючими праву ОСОБА_1 вільного доступу до суду, встановлюючими загрозу його здоров`ю та життю;

- заборонити Службі судової охорони примушувати ОСОБА_1 проходити через працюючу метало-детекторну рамку;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області вжити заходів щодо демонтажу на вході в суд метало-детекторну рамку та турнікет в 10-денний термін з дня набрання чинності рішення суду;

- визнати бездіяльність Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР незаконною та протиправною;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України грошової суми в розмірі 4 000 000,00 грн в якості компенсації моральної шкоди, завданої йому діями/бездіяльністю голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР скасовано.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2, Октябрського районного суду м. Полтава, Служби судової охорони та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання незаконною та протиправною бездіяльності Октябрського районного суду м. Полтава щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року на слідчого ДБР закрито.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

18 квітня 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить повністю скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає, що судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18, а також правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного Суду у постановах від 09 листопада 2020 року у справі № 420/3143/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/3638/21, від 26 січня 2023 року у справі № 420/9956/22, від 21 липня 2022 року у справі № 580/5292/21, від 08 травня 2023 року у справі № 580/2605/22 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС України та пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Так, пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України заявнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

Проте, заявником не наведено належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 420/3143/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/3638/21, від 26 січня 2023 року у справі № 420/9956/22, від 21 липня 2022 року у справі № 580/5292/21, від 08 травня 2023 року у справі № 580/2605/22, а отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо обставин справи, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 440/8839/23 за позовом ОСОБА_1 до Голови Октябрського районного суду м. Полтава ОСОБА_2, Октябрського районного суду м. Полтави, Служби судової охорони, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання протиправним та нечинним наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя М.В. Білак