Постанова

від 20.02.2024 по справі 420/24267/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24267/23

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про зміну запису щодо підстав звільнення, стягнення у дохід держави безпідставно одержану допомогу при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУМВС), Ліквідаційної комісії ГУМВС та просив:

- змінити запис у наказі ГУМВС №9 по особовому складу від 08.08.2023 року щодо підстави звільнення на пункт 64 «з» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

- стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави безпідставно одержану при звільненні зі служби 06.11.2015 року одноразову грошову допомога у розмірі 16661,58 грн, що була виплачена 25.12.2015 року;

- зобов`язати ГУМВС внести відповідні зміни до облікової, бухгалтерської та іншої документації, де містяться відомості щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 16661,58 грн, що була виплачена 25.12.2015 року про скасування та повернення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 16661,58 грн, що була виплачена 25.12.2015 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУМВС внести зміни в наказ № 9о/с від 08.08.2023 року, змінивши підставу звільнення ОСОБА_1 на пункт 64 «з» -у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, замість пункту 64 «г» (через скорочення штатів). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01 грудня 2004 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.

Наказом №1329о/с від 04.11.2015 року, відповідно до пункту 64 «г», позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України з 06.11.2015 року у зв`язку із скороченням штатів.

При звільненні зі служби у 2015 р. ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні 25.12.2015 в розмірі 16661,58 грн. згідно з листом Ліквідаційної комісії ГУМВС від 22.08.2023 року № 14/1-107аз.

Не погоджуючись з винесеним наказом №1329 о/с від 04.11.2015 року, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 року по справі №815/6877/15, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС №1329 о/с від 04.11.2015 року;

-зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУМВС розглянути рапорт, поданий 04.11.2015 року ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 31.10.2016 року №1163 о/с «По особовому складу» відповідно до ст.56 Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу в поліції та призначено з установленням посадового окладу згідно зі штатним розписом з 31.10.2016 року ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області, за рахунок посади старшого дільничного офіцера поліції цього відділу, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн. (Підстава: заява ОСОБА_1 від 25.10.2016 року та прокол засідання поліцейської комісії ГУ НП в Одеській області №13 від 24.10.2016 року).

В подальшому, наказом голови Ліквідаційної комісії ГУМВС від 08.08.2023 № 8о/с:

-скасовано наказ ГУМВС від 04.11.2015 року №1329о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (с. Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУ МВС України в області;

-поновлено з 06.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ по посаді дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (м.Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУМВС.

Крім того, наказом голови Ліквідаційної комісії від 08.08.2023 року №9о/с, згідно з п.10 та п.11 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, враховуючи заяву ОСОБА_2 від 21.03.2023 року та наказ ГУНП в Одеській області від 31.10.2016 року №1163о/с уважати звільненим з 30.10.2016 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів): майора міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (с.Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУМВС.

Вважаючи помилковою підставу звільнення зазначену у вищевказаному наказі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судами при вирішенні справи № 815/6877/15 зазначено, що в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України «Про національну поліцію» (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) його рапорт не було розглянуто, не було перевірено можливості його подальшого використання на службі, відповідності вимогам до поліцейського та не вирішено питання про звільнення позивача за переведенням до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

В подальшому, згідно заяви позивача від 21.03.2023 року та з урахуванням судових рішень по справі №815/6877/15, наказом від 08.08.2023 року №9о/с змінено формулювання звільнення позивача на «з 30 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), що суперечить попередньому наказу т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області від 31.10.2016 року, яким позивача прийнято на службу в поліції з 31 жовтня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

02.07.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, (далі - Закон №580-VIII), яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до пунктів 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

За приписами п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, приймаються на службу до поліції саме за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом. У свою чергу, для визначення їх відповідності таким вимогам Законом України "Про Національну поліцію" передбачено інститут атестування.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465), якою було встановлено такий порядок.

Згідно з пунктом 1 Розділу 1 Інструкції вона розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" і визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті НП України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) НП України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Отже, під час атестації перевіряється чи відповідають займаній посаді ділова кваліфікація, рівень знань і навичок, інші суспільно значущі якості поліцейського. Атестація повинна сприяти поліпшенню якісного складу поліцейських, їх ефективному використанню, росту професійної компетентності, підвищенню кваліфікації, посиленню організованості, відповідальності, дисциплінованості. Атестація має здійснюватися на засадах законності, об`єктивності, гласності, колегіальності, неупередженості.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі Положення).

Пунктом 64 «г» Положення (в редакції Постанови КМУ №885 від 28.10.2015 року, чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, зазначені норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач підпадав під будь-який з вищезазначених критеріїв для звільнення особи зі служби через скорочення штатів.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення через скорочення штатів, за відсутності відмови та неприйнятті працівника до поліції в тримісячний термін починаючи з 06.08.2015 року, начальник органу зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, в межах справи №815/6877/15 судами було встановлено, що позивачем був поданий рапорт 04.11.2015 року про звільнення за пунктом 64 «з» у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, але згідно з довідкою члена ліквідаційної комісії від 23.02.2016, заяви щодо прийняття на службу до поліції не надавав та по книзі реєстрації вхідних документів канцелярії управління кадрового забезпечення ГУМВС таких матеріалів не надходило.

Згідно з інформацією, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Одеській області проведена 07.11.2015 року, номер запису: 15561020000056462, тобто на наступний день після звільнення позивача.

Судом враховано, що на момент прийняття 04.11.2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) з 06.11.2015 року, Головне Управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач висловив бажання проходити службу, ще не було утворено, що зумовило неможливість подання заяви ним особисто до такого органу поліції.

З наведеного вбачається, що позивач мав бажання працювати в поліції, подавав відповідний рапорт, але ГУМВС при звільненні позивача не враховано бажання позивача проходити подальшу службу в поліції, не обґрунтовано відсутність можливості подальшого використання позивача на службі, та не перевірено можливість реалізації його права на прийняття на службу до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

У зв`язку із цим судами при вирішенні справи №815/6877/15 зазначено, що в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, з моменту опублікування цього Закону (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 «г» (через скорочення штату) його рапорт не було розглянуто, не було перевірено можливості його подальшого використання на службі, відповідності вимогам до поліцейського та не вирішено питання про звільнення позивача за переведенням до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

В подальшому, згідно заяви позивача від 21.03.2023 року та з урахуванням судових рішень по справі №815/6877/15, наказом від 08.08.2023 року № 9о/с змінено формулювання звільнення позивача на «з 30 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), що прямо суперечить попередньому наказу т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області від 31.10.2016 року, яким позивача прийнято на службу в поліції з 31 жовтня 2016 року.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо необхідності зміни підстави звільнення на пункт 64 «з» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, замість пункту 64 «г» (через скорочення штатів).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді О.А. Шевчук А.В. Бойко