Постанова

від 19.02.2024 по справі 320/15412/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15412/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геріта" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геріта» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення- рішення від 05.08.2021 № 0172610705 та від 14.08.2021 № 0186240705;

- зобов`язати ГУ ДПС у Київській області здійснити заходи по відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі, зазначеній у рядку 20.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2021 року, із внесенням електронного повідомлення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за квітень, травень 2021, з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ «Геріта» в обслуговуючому банку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.08.2021 № 0172610705 та від 14.08.2021 № 0186240705.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області здійснити заходи по відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі, зазначеній у рядку 20.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2021 року із внесенням електронного повідомлення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за квітень, травень 2021, з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ «Геріта» в обслуговуючому банку.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а твердження ТОВ «Геріта» про недопущення порушення вимог податкового законодавства є непідтвердженими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Геріта» згідно КВЕД є 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 52.10 Складське господарство.

Відповідно до відомостей витягу № 2110294500174 з Реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Геріта» є платником податку на додану вартість з 01.02.2018.

20.05.2021 ТОВ «Геріта» подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2021 року, у якій п.20.2 відображено суми податку на додану вартість в розмірі 1 000 000,00, яка підлягає відшкодуванню.

У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 1 000 000,00 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

У відповідності до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України разом з податковою декларацією ТОВ «Геріта» подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у розмірі 1 000 000,00 грн.

Направлення позивачем податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2.

Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ від 25.06.2021 №1167-п «Про проведення відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Геріта» (податковий номер 40624604), яким наказано провести документальну невиїзну перевірку ТОВ «Геріта» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Дата початку перевірки з 06.07.2021; тривалість перевірки : 5 робочих днів.

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 09.07.2021 №1279-п змінено вид перевірки з документально позапланової невиїзної та документальну позапланову виїзну та продовжено строки проведення перевірки з 13.07.2021 тривалістю на 2 робочі дні.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.07.2021 №11815/10-36-07-05/40624604.

Згідно висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків вимог п. 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та відмовлено в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку на загальну суму 1000000,00грн.

Підставою для висновків викладених в акті від 19.07.2021 №11815/10-36-07-05/40624604 про порушення платником податків вимог п. 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та відмову в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку на загальну суму 1000000,00 грн, відповідачем зазначено наступне.

У ході проведення перевірки ТОВ «Геріта» (код ЄДРПОУ 40624604) надано наказ №24 від 13.07.2021 про проведення інвентаризації запасів товариства з перевіркою їх наявності, фактичного стану і придатності до подальшого використання за адресою: Львівська обл., Мостиський р-н., с. Берегове, вул. Центральна, 84-А. До інвентаризації приступити з 13.07.2021 і закінчити 13.07.2021 року. Для проведення інвентаризації призначити на роботу інвентаризаційну комісію: Голова комісії директор ОСОБА_1 , член комісії вантажник ОСОБА_2 . Надано наказ від 08.07.2021 №23 Про призначення ОСОБА_1 матеріально-відповідальною особою. Згідно протоколу інвентаризаційної комісії від 13.07.2021 зазначено, що інвентаризація проводилася станом на 13 липня 2021 року комісією у складі: Голова комісії - директор ОСОБА_4, член комісії вантажник ОСОБА_5 За даними інвентаризації станом на 13 липня 2021 року встановлено наявність товару на загальну суму 13 408 136,55грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 №0172610705, яким виявлено відсутність права ТОВ «Геріта» на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у розмірі 1 000 000,00грн.

ТОВ «Геріта» 22.06.2021 подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2021 року, у якій п.20.2 відображено суми податку на додану вартість в розмірі 1 000 000,00, яка підлягає відшкодуванню.

У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 1 000 000,00 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України разом з податковою декларацією ТОВ «Геріта» подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у розмірі 760 000,00грн.

Направлення позивачем податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2.

Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято наказ від 07.07.2021 №1268-п «Про проведення відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Геріта» (податковий номер 40624604), яким наказано провести документальну виїзну перевірку ТОВ «Геріта» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Дата початку перевірки з 14.07.2021; тривалість перевірки: 5 робочих днів.

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 16.07.2021 №1471-п продовжено строки проведення перевірки з 21.07.2021 тривалістю на 2 робочі дні.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.07.2021 № 12500/10-36-07-05/40624604

Згідно акту перевірки контролюючим органом було встановлено порушення платником податків вимог п. 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та відмовлено в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку на загальну суму 760 000,00 грн.

Підставою для висновків, викладених в акті від 19.07.2021 № 11815/10-36-07-05/40624604 про встановлені порушення платником податків слугувало наступне.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2021 №0186240705, яким виявлено відсутність права ТОВ «Геріта» на отримання бюджетного відшкодування за період травень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у розмірі 760 000,00грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.09, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення наданого у статті 1 закону № 996-ХІV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З системного аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

Також положеннями пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що чинне законодавство не ставить для платника податків обов`язкової умови заявляти до бюджетного відшкодування від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду виключно в наступному податковому періоді.

Натомість, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, ключовою умовою для виникнення у платника податків права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є сплата такого податку у складі вартості товарів/послуг.

Визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту податку на додану вартість по «першій події» відповідає також міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему податку на додану вартість.

Статтею 167 вказаної Директиви встановлено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов`язання виникає за фактом виникнення податкових зобов`язань за податком, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов`язання.

Відповідно до статті 168 Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему податку на додану вартість у тому обсязі, в якому товари й послуги використовуються в цілях операцій платника податку, що підлягають оподаткуванню, такому платникові податку надається право відносити на зменшення податкового зобов`язання зазначені нижче суми з податку на додану вартість, що має бути ним сплачений, у Державі-члені, в якій такий платник податку виконує зазначені операції: a) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у такій Державі-члені, у зв`язку з поставкою такому платникові податку товарів і послуг, що були чи мають бути надані іншим платником податку; b) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв`язку з операціями, котрі вважаються поставками товарів або послуг згідно зі статтею 18(a) та статтею 27; c) податок на додану вартість, що належить до сплати у зв`язку з придбанням товарів у межах Співтовариства згідно зі статтею 2(1) (b) (i); d) податок на додану вартість, що належить до сплати за операціями, котрі вважаються придбанням у межах Співтовариства згідно зі статтями 21 та 22; e) податок на додану вартість, що належить до сплати або був сплачений у зв`язку з імпортуванням товарів у таку Державу-члена.

З аналізу наведених норм законодавцем передбачено дві обов`язкові умови, що надають право платнику податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а саме, наявність суми від`ємного значення як від`ємної різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту та фактична сплата податку грошовими коштами постачальникам товарів як у звітному, так і попередніх податкових періодах.

Аналогічний правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 819/1237/17, від 05 березня 2019 року у справі № 807/782/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 810/933/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, причиною формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період квітень-травень 2021 року є поставка товару ТОВ «Електрал».

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Електрал» встановлено, що 01.03.2021 ТОВ «Геріта» (покупець) та ТОВ «Електрал» (постачальник) було підписано договір поставки товару №01/03, відповідно до умов якого та специфікацій постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність (повне господарське відання) товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах цього договору. Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього договору.

У квітні 2021 року ТОВ «Геріта» отримало від ТОВ «Електрат» за договором №03/21 від 01.03.2021 наступні товари: туфлі чоловічі, сумочка дамська, туфлі жіночі, взуття жіноче, кросівки дитячі, що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями до договору, товарно-транспортними накладними.

Оплата за товар перерахована постачальнику у тому числі, сплачено податок на додану вартість відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

За наслідками господарської операції ТОВ «Електрал» було складено та зареєстровані податкові накладні, що відображено в акті перевірки, на підставі яких заявлено бюджетне відшкодування.

У травні 2021 року ТОВ «Геріта» отримало від ТОВ «Електрат» за договором №03/21 від 01.03.2021 наступні товари: чоботи дитячі, кросівки дитячі, сумочка дамська, взуття жіноче, плотик дитячий надувний, що підтверджується видатковими накладними №НФ-0000019 від 28.05.2021, №НФ-0000020 від 28.05.2021, №НФ-0000022 від 31.05.2021, №НФ-0000023 від 31.05.2021, №НФ-0000024 від 31.05.2021, №НФ-0000031 від 01.06.2021, специфікаціями до договору, товарно-транспортними накладними: №НФ-0000019 від 28.05.2021, №НФ-0000020 від 28.05.2021, №НФ-0000022 від 31.05.2021, №НФ-0000023 від 31.05.2021, №НФ-0000024 від 31.05.2021, №НФ-0000031 від 01.06.2021.

Оплата за товар перерахована постачальнику, у тому числі сплачено податок на додану вартість відповідно до платіжних доручень.

За наслідками господарської операції ТОВ «Електрал» було складено та зареєстровані податкові накладні, що відображено в акті перевірки, на підставі яких заявлено бюджетне відшкодування.

Для здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем укладено наступні договори: договір оренди №29/2020 від 01.12.2020 з ТОВ «Центр Логістичних послуг» (код ЄДРПОУ 43476494) щодо оренди офісу, договір оренди нерухомого майна №5 від 03.01.2021 з ТОВ «ТД Агро-Торг» (код ЄДРПОУ 43077836) щодо оренди складського приміщення розташованого за адресою м. Дніпро пр. Слобожанський 20, договір оренди нежитлового приміщення від 08.07.2021 з ФОП ОСОБА_3 .

Так, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Наявність суми від`ємного значення як від`ємної різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту та фактична сплата податку постачальникам товарів як у звітному, так і попередніх податкових періодах надає платнику податків право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Між ТОВ «Геріта» та ТОВ «Електрал» дійсно склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін.

ТОВ «Геріта» має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару ТОВ «Електрал». Суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку.

Колегія суддів вказує, що будь-яких недоліків або відсутності обов`язкових реквізитів у первинних документах, складених в результаті проведення господарських операцій позивача із ТОВ «Електрал», податковим органом не виявлено та в актах перевірки не зафіксовано.

Також в актах перевірки податковим органом підтверджено фактичну сплату позивачем сум податку на додану вартість, які заявлені платником податків до бюджетного відшкодування.

При цьому, у пунктах 3.3.3 та 3.3.4 акта перевірки відображено, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (показник рядка 2.1 Декларації) не встановлено порушень податкового законодавства.

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показника рядка 21 Декларації) не встановлено порушень податкового законодавства.

Тобто, відповідачем підтверджено правильність показників суми від`ємного значення, заявленого позивачем до відшкодування.

Крім того, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

З урахуванням наведеного, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.09, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення неправомірними, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області здійснити заходи по відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі зазначеній у рядку 20.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2021 року із внесенням електронного повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за квітень, травень 2021, з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ «ГЕРІТА» (ідентифікаційний код 40624604) в обслуговуючому банку, то відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 31 травня 2016 року у справі № 826/11379/14, від 10 травня 2016 року у справі № п/800/362/15, від 20 квітня 2016 року у справі № 826/16796/14, від 12 квітня 2016 року у справі № 813/7851/13-а, від 01 березня 2016 року у справі № 826/4860/13-а, від 03 лютого 2016 року у справі № 826/72/15, від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14, від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14 (21-3669а15), від 17 листопада 2015 року у справі № 2а-18442/11/2670, від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14 (21- 1465а15).

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем були надані докази, які наявні в матеріалах справи, досліджені судами обох інстанції, та не свідчать про нереальність господарських операцій.

Більше того, апелянтом обґрунтовано не спростовано висновки суду попередньої інстанції, та викладено норми ПК України та правові позиції Верховного Суду, які належно не спростовують висновки, викладені в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геріта" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко