Ухвала

від 08.04.2024 по справі 320/15412/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 320/15412/21

адміністративне провадження № К/990/11034/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №320/15412/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геріта» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ

Зі змісту наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Геріта» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2021 №0172610705 і від 14.08.2021 №0186240705; зобов`язати відповідача здійснити заходи щодо відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі, зазначеній у рядку 20.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2021 року, із внесенням електронного повідомлення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за квітень, травень 2021, з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023, позов задовольнив; визнав протиправними відповідні податкові повідомлення-рішення; зобов`язав Головне управління ДПС у Київській області здійснити заходи з відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у сумі, зазначеній у рядку 20.2 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2021 року, із внесенням електронного повідомлення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про узгоджені суми бюджетного відшкодування по деклараціях за квітень, травень 2021, з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Геріта» (ідентифікаційний код 40624604) в обслуговуючому банку.

21.03.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, в якій останнє, посилаючись як на підстави касаційного оскарження судових рішень на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу), вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовані положення абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №320/6625/18; також суди не дослідили наявні у справі докази та не надали належної оцінки доводам відповідача.

При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

В той же час посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права, як умови для скасування судових рішень, можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обгрунтованості заявлених у такій скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Перевіркою ж поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не погоджується із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 в цілому. При цьому касаційне оскарження цих судових рішень відповідачем визначене наступним чином: за пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - в частині задоволення основних позовних вимог (а саме про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) із вказівкою на недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів; за пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - виключно в частині вимог зобов`язального характеру.

У контексті наведеного Суд звертає увагу відповідача на те, що за змістом пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано за умови обгрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, заперечуючи проти скасування судами попередніх інстанцій податкових повідомлень-рішень, Головне управління ДПС у Київській області не вказало на норми матеріального права, які, на його думку, були застосовані судами під час судового розгляду справи неправильно, та не аргументувало, у чому саме полягало таке неправильне застосування норм права; натомість зміст його доводів зводиться до опису фактичних обставин й тверджень щодо необхідності переоцінки встановлених судами у справі обставин і досліджених доказів.

Таким чином, саме по собі таке посилання скаржника на вказаний пункт частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України без викладення обов`язкового обгрунтування підстави касаційного оскарження за одним із трьох інших пунктів частини четвертої статті 328 зазначеного Кодексу, не є прийнятним для касаційного оскарження судових рішень в частині задоволених основних позовних вимог.

Що ж до оскарження судових рішень в іншій частині - щодо задоволення вимог зобов`язального характеру на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 зазначеного Кодексу з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції щодо застосування норм абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, наведеної у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №320/6625/18, то такі вимоги є похідними від основних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Більш того, наразі оскаржувані судові рішення набрали законної сили, що є підставою для внесення податковим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо відповідної узгодженої в судовому порядку суми бюджетного відшкодування платника (позивача).

Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №320/15412/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геріта» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.сання та не може бути оскаржена.

СуддяС.С. Пасічник