Ухвала

від 19.02.2024 по справі 160/19750/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа №160/19750/22

адміністративне провадження №К/990/4000/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Громадської організації "Збережи Дніпро" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", Громадської організації "Збережи Дніпро" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та нечинними рішень,-

УСТАНОВИВ:

12.12.2022 Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями.

27.12.2022 Громадська організація "Збережи Дніпро" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- зобов`язати Дніпровську міську раду внести інформацію про території віднесені до екологічної мережі, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 №176-8/VII "Про затвердження проєкту формування екологічної мережі Дніпропетровської області" (зі змінами) до Генерального плану м. Дніпра та плану зонування м. Дніпра.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 справи за позовами Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" та Громадської організації "Збережи Дніпро" об`єднано в одне провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позовні вимоги позивачів задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра".

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

26.01.2024 Громадська організація "Збережи Дніпро" звернулася до Верховного Суду із касаційної скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з підстав визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування пункт 3 статті 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Законом України від 06.07.1999 № 832-XIV (далі - Орхуська конвенція) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 та Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №826/3820/18 і від 02.11.2021 у справі №420/2719/20.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

В справі № 910/8122/17 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір не було вирішено по суті, а закрито провадження у справі з підстави порушення правил юрисдикції.

В справі №420/2719/20 на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки зазначеною постановою спір не було вирішено по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В справі №826/3820/18 на постанову Верховного Суду від 21.10.2019 у якій скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, предметом оскарження є наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря".

Натомість у цій справі предметом оскарження є рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" та від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території.

Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Окрім того, скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 2, 5 Орхуської конвенція, статті 11 Закону України від 05.11.2009 №1704-VI "Про будівельні норми" та пунктів 3.20, 5.15 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» стосовно обов`язків органів місцевого самоврядування при розроблені змін до містобудівної документації.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України без обґрунтування того у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Окрім того, згідно з частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Закон України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону №3674-VI, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, розмір судового збору складав 1,5 % ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, розмір судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.

Як видно з оскаржуваного судового рішення позов у цій справі містить дві позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 9924,00 грн.

За таких обставин, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) та документа про сплату судового збору в сумі 9924,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації "Збережи Дніпро" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 160/19750/22 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду