Постанова

від 19.02.2024 по справі 761/46258/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року місто Київ

Справа № 761/46258/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6586/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировської О. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року (у складі судді Фролової І.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року справу передано за територіальною підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області.

Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Карапетян Акоп Рубенович 27 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місце проживання відповідача визначена ним самостійно у розписці, а тому позивач звернувся до суду за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України. Вказує, що суд посилався на відповідь Єдиного державного демографічного реєстру, яку надано стосовно іншого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість відповідач у цій справі - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що сторонами у розписці було визначено місце укладення договору позики, а саме - місто Київ, у якому обидві сторони проживають. Крім того, розпискою підтверджується виконання позивачем свого обов`язку за договором позики, що полягає у передачі грошових коштів відповідачу. Крім того, відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором саме у Шевченківському районі міста Києва, а тому позовна заява подавалася у тому числі за місцем виконання договору позики відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Передаючи справу за територіальною підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області суд першої інстанції керувався тим, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього судом не встановлено, що сторонами погоджено місце виконання зобов`язання.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України встановлені правила територіальної юрисдикції (підсудності), однак їхдотримання розуміється законодавцем як невід`ємна ознакадобросовісної поведінки суб`єкта звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

За наданою відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 380502 від 25.12.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 29.03.2016 року, з 14.12.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19).

Аналогічна адреса місця реєстрації відповідача вказана позивачем у позовній заяві та відповідачем у розписці (а. с. 10).

Таким чином, за загальними правилами територіальної підсудності справа підсудна Херсонському міському суду Херсонської області.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо посилання суду першої інстанції на відповідь, надану стосовного іншого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки як вбачається із матеріалів справи, зокрема з відповіді з ЄДДР № 380502 від 25.12.2023 року, зазначена судом в ухвалі дата народження є арифметичною помилкою у вигляді перестановки цифр та не впливає на правильність висновку суду першої інстанції в цілому.

Щодо посилання апелянта на можливість застосування правил альтернативної підсудності, визначених ч. 8 ст. 28 ЦПК України апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

За правилами ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що із наданої розписки від 27.03.2023 року не вбачається, що сторонами було встановлене місце виконання зобов`язання боржника з повернення коштів. Зазначення у розписці місця її укладення «г. Киев», без деталізації точної адреси, не дає підстав для висновку про визначення хоча б місця вчинення правочину (укладення договору). Безпідставними також є доводи про підсудність справи Шевченківському районного суду м. Києва через те, що часткове виконання зобов`язання відбулося саме у цьому районі поблизу місця проживання відповідача, оскільки це не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджено будь-якими доказами.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18, згідно з яким, відповідно до положень зазначеної норми (частини 8 статті 28 ЦПК України) за місцем виконання договору можуть пред`являтися позови за наявності однієї з таких умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.

Грошове зобов`язання не є таким, що може виконуватися в певному місці, а як було встановлено, сторони не погодили у договорі конкретне місце його виконання.

Апеляційний суд також звертає увагу, що належним місцем виконання боржником свого зобов`язання з повернення коштів може бути місце проживання кредитора (п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України).

Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально віднесено до підсудності Солом`янського районного суду м. Києва.

Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року у справі № 552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що позивачем не дотримано ні правил територіальної ні альтернативної підсудності, а справа, за загальним правилом територіальної підсудності (за місце реєстрації відповідача-фізичної особи), підлягає розгляду у Херсонському міському суду Херсонської області.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про направлення справи за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області, оскільки на етапі відкриття провадження у справі суд обов`язково повинен перевіряти дотримання правил підсудності при реалізації особою суб`єктивного права на звернення і, у випадку їх порушення, самостійно виправити їх, при цьому для особи жодних негативних наслідків процесуально-правового характеру не настає.

Відповідно до п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення. а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Шевченківського районного суду від 26 грудня 2023 року.

Керуючись ст. 27, 28, 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий суддяО. В. ЖелепаСуддіО. Ф. Мазурик О. В. Немировська