Ухвала

від 20.02.2024 по справі 990/41/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 990/41/24

адміністративне провадження № П/990/41/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Васильєвої І. А., Гімона М. М., Пасічник С. С., Хохуляка В. В.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і нечинним указу, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

15 лютого 2024 року до Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 23 грудня 2023 року № 851/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 грудня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію пункту 14 Додатку 1 щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати виключити пункт 14 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 грудня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позивач зазначив у позовній заяві таку інформацію щодо себе: прізвище, ім`я, персональний номер, а також номер паспорта громадянина Латвійської Республіки.

Водночас у позові не зазначено місце проживання чи перебування позивача, номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, а також відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету.

Крім того, частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

З огляду на те, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 2422,40 грн.

Позивачка до позовної заяви додала квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 15 лютого 2024 року № ПН18683С1, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Водночас, як вбачається із вказаної квитанції, платником/ініціатором платежу зазначено ОСОБА_2 .

Указана платіжна інструкція не може уважатися належним доказом сплати судового збору у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами статті 2 Закону України "Про судовий збір" платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Особлива правова природа судового збору як різновиду авансових платежів й грошових зобов`язань та його значення в судовому процесі вимагають від суду на стадії прийняття документу про його сплату визначення належності такого платежу, в тому числі встановлення належного платника такого збору. Аналіз змісту й системного взаємозв`язку норм КАС України, Закону України «Про судовий збір» і Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, вказують, що розуміння належного платника судового збору пов`язується із учасником справи (стороною у справі, третьою особою), зокрема, із суб`єктом, який має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Сплата судового збору за своєю суттю є грошовим зобов`язанням у відносинах особи з судом, яке покладається саме на заявника (скаржника), який звертається до суду, залежне від волевиявлення такої особи, та не може бути перекладене для виконання на інших осіб.

Зважаючи на те, що судовий збір становить складову судових витрат, які в своїй сукупності складають фінансовий (матеріальний) тягар сторони (заявника) в судовому процесі, з метою забезпечення юридичних гарантій такої особи щодо повернення або відшкодування їй визначених в судовому порядку та/або відповідно до законодавства видів і сум відповідних витрат, а також з метою сприяння й стимулювання учасників судового процесу дотриманню загального фінансового правопорядку, підвищення ефективності правосуддя, що передбачає недопущення нових спорів, уважається необхідним визнавати належним платником судового збору виключно заявника (сторону, третю особу).

Ураховуючи викладене, подана позивачкою квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН18683С1 від 15 лютого 2024 року про сплату ОСОБА_2 судового збору не може уважатися належним доказом сплати судового збору у цій справі.

Отже, ОСОБА_1 слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме: надати належний документ про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, а також позовну заяву, яка відповідає за змістом положенням частини п`ятої статті 160 КАС України.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо направлення та вручення копії судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положення частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, положення статті 130 КАС України регулюють порядок виклику (повідомлення) відповідача, третіх осіб, свідків, місце проживання (перебування) яких невідоме.

Своєю чергою, зазначені положення не врегульовують порядок виклику (повідомлення) учасника справи у разі, якщо позивач не зазначив у позовній заяві адресу місця проживання та будь-яких інших засобів зв`язку, якими було б можливо повідомити останньому про стан розгляду справи.

Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі шляхом зазначення у процесуальних документах адреси місця проживання та засобів зв`язку для належного вручення судових викликів та рішень.

Необхідно також урахувати, що у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов`язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому можливість застосування аналогії у процесуальному праві неодноразово застосовувалася у практиці Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14, від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.

У контексті наведеного з метою належного повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху Верховний Суд зазначає про необхідність застосувати у цій ситуації аналогії закону на підставі частини шостої статті 7 КАС України.

Застосовуючи аналогію процесу, та ураховуючи, що позивач не зазначив жодних засобів зв`язку, якими було б можливо повідомити його про постановлення цієї ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повідомлення позивача про залишення позовної заявим без руху у порядку статті 130 КАС України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно, строк для усунення недоліків позовної заяви слід обчислювати з дня розміщення зазначеного оголошення.

Керуючись статтями 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним і нечинним указу, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді І. А. Васильєва

М. М. Гімон

С. С. Пасічник

В. В. Хохуляк