Рішення

від 07.02.2024 по справі 206/5441/21

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5441/21

2/206/113/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретареві Мовшовичі Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни в частині позовних вимог про скасування рішення про реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року. В той же день, 17 серпня 2006 року між банком та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 095/65-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту між ОСОБА_1 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 095/65-IP, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м у АДРЕСА_1 . 14 березня 2019 року позивачці стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. був внесений запис про право власності № 30300260 на підставі рішення від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45534486. Цей запис встановлював право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на вищезгадане домоволодіння позивачки. Як підставу для виникнення вищезгаданого права власності у ПАТ «Укрсоцбанк» державним реєстратором було зазначено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості № 163/18, видану 07 лютого 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до якої у випадку непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» зверне стягнення на предмет іпотеки, зазначивши одним із способів такого звернення передання цього майна у власність ПАТ «Укрсоцбанк». Вказану вимогу позивач не отримувала, але це не завадило банку звернутися разом з даною вимогою до державного реєстратора з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на зареєстровану малолітню дитину та, відповідно, без отримання дозволу органів опіки та піклування. ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», набуло у власність домоволодіння позивача на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК, в якому викладена вимога про сплату боргу за кредитним договором, розмір якого, станом на 31 січня 2018 року, складає 119 006,44 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 31.01.2018 становить 3 333 226,51 грн. Вказане повідомлення банку не містить інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя. Позивач також не була ознайомлена з оцінкою спірного нерухомого майна в інший спосіб та, відповідно, ця оцінка не погоджувалась з власником майна, однак ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником. Крім цього, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (частина 6 ст. 120 Земельного кодексу України). В даному випадку, набуття банківською установою права власності на спірне нерухоме майно було здійснено ще й з порушенням згаданої норми земельного законодавства. 10 травня 2022 року позивач подала заяву щодо уточнення підстав її позову, в якій вказує на те, що державна реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», проведена на підставі рішення за індексним номером 45534486 від 14.02.2019, прийнятим Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В. - є незаконною. Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 095/65-ДК не містить інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя, однак ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Матеріали реєстраційної справи не містять оцінки предмету іпотеки. Укладаючи іпотечний договір, сторони керувались законодавством, діючим на час укладення договору, тим самим погоджено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно - є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя щодо передачі останньому права власності на предмет іпотеки, який, в свою чергу, не укладався. Крім того, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, однак, всупереч нормам Земельного кодексу України, реєстрація права власності на спірне домоволодіння за банківською установою здійснено за відсутності кадастрового номеру земельної ділянки.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: скасовано рішення за індексним номером 45534486 від 14.02.2019 про реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк» на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: А-1 - житловий будинок, загальною площею 83,6 кв. м. та житловою площею 51,0 кв. м.; В-2 - житловий будинок загальною площею 330,2 кв. м. та житловою площею 157,1 кв.м.; Б - гараж; Г- вбиральня; Д,Ж - навіси; 1-11, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м. на підставі рішення Придніпровської міськради від 13 вересня 1960 року за №16/218, крім того, лишки площею 378,0 кв.м., прийняте Обласним комунальним підприємством «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року - в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»), обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про реєстрацію права власності - відмовлено.

03 жовтня 2023 року на підставі постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Вищевказаною постановою рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про скасування рішення про реєстрацію права власності - скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2023 року дану справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

22 листопада 2023 року на адресу суду надійшло клопотання від представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» Тернової І.В. про залучення додаткових доказів та пояснень у справу. В даному клопотанні зазначає, що підстави на які посилалася позивач в частині відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя - є помилковим. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення Стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону;

Крім того касаційний суд зазначив, що реєстрація права власності на спірне

домоволодіння за банківською установою здійснена правомірно за відсутності

кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки положення статей 120 ЗК

України та 377 України про те, що кадастровий номер земельної ділянки є істотною

умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок,

будівлю або споруду, на які посилається позивач, не поширюється на процедуру

звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачену Законом України «Про

іпотеку». Питання щодо не належного отримання вимоги про усунення порушення

вирішувалося судом при розгляді судової справи №206/6043/19 за позовом

ОСОБА_4 до АТ «Альфа-Банк» третя особа - Обласне комунальне підприємство

«Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос

Олени Володимирівни, про скасування рішення про державну реєстрацію та

поновлення запису про право власності. І остаточне рішення було прийнято

Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного

цивільного суду Постановою від 06.10.2021 року, якою встановлено правомірність

дій АТ «Альфа-Банк» щодо порядку направлення повідомлення. Крім того, перевірячи доводи позивача в частині не проведення експертної оцінки щодо вартості майна (предмета іпотеки) Касаційний суд зазначив, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи проводилась оцінка спірного домоволодіння на момент набуття права власності на предмет іпотеки.

27.11.2023 року та 04.12.2023 року представником позивача було подано додаткові пояснення у справі та заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів та додаткових пояснень відповідача, в яких він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, раніше її представник ОСОБА_5 надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, а позовні вимоги задовольнити.

Представник АТ «Сенс Банк» Тернова І.В. в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, раніше надала клопотання, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, а розгляд справи провести без її участі.

Державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В. в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що 17 серпня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №095/64-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року.

В той же день, 17 серпня 2006 року між банком та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 095/65-ДК, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США зі сплатою 13,00% річних та комісій, з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2016 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами кредиту між ОСОБА_1 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 095/65-IP, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається з: літ.«А-1» - житловий будинок (шлакоблочний, обкл. цеглою) загальною площею 83,6 кв.м, житловою площею 51,0 кв.м; літ.«В-2» житловий будинок (цегловий) загальною площею 330,2 кв.м, житловою площею 157,1 кв.м, літ. «Б» - гараж (цегловий), літ. «Г» - убиральня (цеглова), літ.«Д»,«Ж» - навіси, І-ІІ, І-ІІІ - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 кв.м у АДРЕСА_1 .

У березні 2019 року позивачу стало відомо, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. був внесений запис про право власності № 30300260 на підставі рішення від 14 лютого 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45534486. Цей запис встановлював право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на вищезгадане домоволодіння позивачки.

Як підставу для виникнення права власності у ПАТ «Укрсоцбанк» державним реєстратором було зазначено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості №163/18, видану 07 лютого 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до якої у випадку непогашення заборгованості у 30-тиденний строк з моменту отримання цієї вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» зверне стягнення на предмет іпотеки, зазначивши одним із способів такого звернення передання цього майна у власність ПАТ «Укрсоцбанк».

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк» у порядку правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у даній справі зазначено: «суд першої інстанції зробив висновок, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності банк не надав доказів, що підтверджують проведення оцінки спірного домоволодіння, у зв`язку з чим зробив висновок про порушення відповідачем процедури такого звернення (частина третя статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Проте суд не звернув уваги, що у справі №206/6043/1 встановлено, що відповідно до звіту №ВА 180904-110 про незалежну оцінку вартості домоволодіння у АДРЕСА_1 вартість об`єкту оцінки становить 3449831 грн. не надав оцінки цій обставині в контексті положень частини четвертої статті 82 ЦПК України».

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 вищевказаного Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Наведені правові норми визначають порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до п.4.2. іпотечного договору №095/65-ІР від 17.08.2006 у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання 1 та/або основного зобов`язання 2, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.1 Іпотечного договору №095/65-ІР від 17.08.2006 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання 1 та/або позичальником основного зобов`язання 2, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 4.6 іпотечного договору №095/65-ІР від 17.08.2006 іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на положення ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи звіт №ВА 180904-110 про незалежну оцінку вартості домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що вартість вищевказаного домоволодіння станом на 04 вересня 2018 року становить 3449831 грн. (т.3 а.с.144).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року встановлено, що право приватної власності на домоволодіння у АДРЕСА_1 , зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора Волос О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45534486 від 14 лютого 2019 року, номер запису про право власності 30300260.

Таким чином, на момент набуття права власності на спірне домоволодіння, а саме на 14 лютого 2019 року, оцінку вартості предмета іпотеки було проведено у відповідності до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначена оцінка була чинною на момент переходу права власності та не спростована в подальшому позивачем.

Суд ставиться критично до посилань представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16, оскільки позивач зазначає, що у вищевказаній постанові зазначено: письмова вимога від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності має містити інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

В той же час, у вищевказаній постанові зазначено наступне: «При цьому суди зробили обґрунтований висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Крім того, правильно встановлено, що оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності (станом на 10 вересня 2016 року) не проводилась».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, з аналізу вищевказаної постанови вбачається, що у справі №306/2053/16 відповідач не отримував письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності та більш того, оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності не проводилась, що суттєво відрізняється від обставин даної справи.

Таким чином, представником позивача невірно застосовано практику Верховного Суду в рамках даної цивільної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За встановлених обставин, суддя приходить до висновку, що оскільки на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності оцінку вартості предмета іпотеки було проведено відповідно до чинного (на момент вчинення державної реєстрації права власності) законодавства у зв`язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку» (в редакції на момент проведення державної реєстрації права власності), ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос Олени Володимирівни (Дніпропетровська обл., с. Софіївка, вул. Больнична, буд. 78, ЄДРПОУ 32627145) в частині позовних вимог про скасування рішення про реєстрацію права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2024 року.

Суддя О.П.Румянцев