Ухвала

від 13.02.2024 по справі 946/3844/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/509/24

Справа № 946/3844/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_9 , на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 року, відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, розлученого, раніше не судимого у відповідності до ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023162150000197 від 12.02.2023 року,

установив

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироку законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з часу фактичного затримання, а саме: з 14.04.2023 року.

Також данимвироком вирішенопитання речовихдоказів.

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції

Як вбачаєтьсяз вироку, 11 лютого 2023 року о 22 годині під час воєнного стану ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою заздалегідь підготовлених будівельних інструментів демонтував частину стіни торгівельного павільйону «Точка», що розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 5К, та через утворений отвір в стіні проник до приміщення, та таємно викрав з сейфу грошові кошти в сумі 30000 гривень, які належать потерпілому ТОВ «БАРХАН», після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ТОВ «БАРХАН» матеріальну шкоду на вказану суму.

Окрім того, 05 квітня 2023 року о 02 годині 24 хвилини під час воєнного стану ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою заздалегідь підготовлених будівельних інструментів демонтував частину стіни торгівельного павільйону «Точка», що розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська, 5К, та через утворений отвір в стіні проник до приміщення, та намагався викрасти з сейфу грошові кошти в сумі 5000 гривень, які належать потерпілому ТОВ «БАРХАН», проте ОСОБА_8 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так як спрацювала у приміщенні сигналізація. Після чого ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник.

Таким чином ОСОБА_8 вчинив незакінчений замах на таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Окрім того, 09 квітня 2023 року о 02 годині 23 хвилини під час воєнного стану ОСОБА_8 , знаходячись біля магазину «Блиск та Відро» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 7, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, з метою особистого збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом віджиму металевого кожуху та екрану монітору терміналу самообслуговування, таємно викрав USB модем зв`язку терміналу, марки Huawei, модель E352s-5, в корпусі чорного кольору вартістю 416,66 гривень та грошові кошти на суму 8175 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_10 після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 8591,66 гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого, вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а саме через надмірну м`якість покарання, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції:

Невірно виклав фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки не зазначив ряд ознак кримінальних правопорушень, а саме: «поєднане з проникненням у інше приміщення», «вчинення повторно», «поєднане з проникненням у сховище». Оскільки ці ознаки стосуються частини фактичних обставин справи, що визначені в обвинувальному акті.

Крім того, невірно призначив покарання за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, тоді як санкція статті передбачає призначення покарання на строк від п`яти до восьми років, при цьому, підстав чи належних обґрунтувань застосування до призначеного покарання обвинуваченому вимог ст.69 КК України судом не наведено.

Також, суд не визнав обставину, що обтяжує покарання «рецидив злочинів», проте мотивів прийняття такого рішення не виклав.

На підставі цього, прокурор просить вирок відносно ОСОБА_8 в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання скасувати та постановити в цій частині новий вирок, яким:

Призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України - 5 років 3 місяці позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 15 ч.4 ст.185 КК України - п`ять років позбавленця волі.

У відповідності до вимог ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточним покаранням визначити п`ять років три місяці позбавлення волі.

Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги, але положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Зміни до апеляційної скарги подані прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_9 до суду першої інстанції 09.08.2023 року, апеляційний суд до розгляду не приймає, оскільки відповідно до ч.4 ст. 403 КПК внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає не в повному обсязі з огляду на наступні обставини.

Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, суд 1-ої інстанції, враховуючи позицію обвинуваченого, який провину визнав повністю та не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, що всі учасники провадження правильно розуміють обставини справи, впевнившись у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши обмеження щодо апеляційного оскарження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники провадження, та обмежився лише допитом обвинуваченого.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою провину у висунутому органом досудового розслідування обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України визнав в повному обсязі за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на підставі чого суд здійснив судовий розгляд кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження будь-яких інших доказів, за виключенням проведення допиту обвинуваченого, що свідчить про те, що суд погодився із викладом формулювання обвинувачення стороною обвинувачення.

Так, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, аналогічне змісту формулювання обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті у кримінальному проваджені №12023162150000197 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 2-8 та 110-111 відповідно).

При цьому, дії ОСОБА_8 за епізодом крадіжки від 11.02.2023 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану (а.с. 6).

Суд в оскаржуваному вироку неповно виклав формулюванню обвинувачення, визнаного доведеним та з кваліфікацією дій ОСОБА_8 , за епізодом від 11.02.2023 року, а саме, як вчинене повторно та поєднане з проникненням у інше приміщення не погодився.

Крім цього, за іншим епізодом від 09.04.2023 року неповно виклав формулюванню обвинувачення, визнаного доведеним та з кваліфікацією дій ОСОБА_8 , а саме, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище також не погодився.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Так відповіднодо п.1ч.1ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

При застосуванні ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Суд першої інстанції виключаючи кваліфікуючі ознаки, а саме, як вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення та поєднане з проникненням у сховище, повинен був дослідити докази на обґрунтування своїх висновків. Оскільки цього зроблено не було, оскаржений вирок суду не можна вважати законним і обґрунтованим.

Вказані обставини свідчать про те, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали ухвалення судом законного та обґрунтованого вироку, а тому з урахуванням положень ст. 2, 7, 9, 412, 415 КПК, апеляційний суд визнає вказані порушення істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, апеляційним судом встановлені інші підстави для скасування вироку.

Так, ст. 343 КПК України визначено, що секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового засідання, які передбачені ч. 5 ст. 27 КПК України, а саме: під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас у матеріалах судової справи відсутній звукозапис фіксації судового процесу розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частина 1 ст. 415 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, при цьому, зазначений перелік не містить можливості призначення нового судового розгляду у разі відсутності в мотивувальній частині вироку зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин та правової кваліфікації діяння.

Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.

За таких обставин, враховуючи те, що допущені судом 1-ої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час провадження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи в даному випадку аналогію закону та засаду законності, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.

Після ухвалення оскаржуваного вироку суду першої інстанції та під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 утримувався під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Повернення обвинуваченого під контроль суду першої інстанції, з огляду на скасування вироку та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, складатиме певний період часу, який потребує застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого, апеляційний суд враховує його особу, який не працює, міцних соціальних зв`язків не має, та той факт, що останній обвинувачується у вчинені декількох епізодів кримінальних правопорушень.

Обставини, які б свідчили про зменшення ризиків, встановлених судом під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, на думку колегії суддів під час апеляційного розгляду не зменшились, клопотань сторони захисту щодо наявності підстав та обставин, які б свідчили, що вказані ризики зменшились або відпали, в апеляційному суді не заявлені.

Окрім того, приймаючи до уваги характер вчинення злочину та покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, на даний час є доцільним продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою з визначенням розміру застави в межах строку передбаченого КПК України, з метою забезпечення судового провадження та виконання завдань кримінального судочинства, а саме забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави колегія суддів враховує насамперед специфіку цього кримінального провадження, що полягає в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, з проникненням інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану, тяжкість інкримінованого правопорушення, існування встановлених ризиків та приходить до висновку, що необхідно визначити мінімальний розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду 1-ої інстанції скасуванню із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України зі стадії підготовчого судового провадження,в іншому складі суду.

Частиною 2 та 3 ст. 415 КПК передбачено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, у тому числі щодо м`якості призначеного покарання, мають бути ретельно перевірені під час нового розгляду кримінального провадження.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2023 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України скасувати, та призначити новий розгляд кримінального провадження №12023162150000197 від 12.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України в суді 1-ої інстанції,в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження.

Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» до 10.04.2024 року, із визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Обвинувачений, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:

Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720

Призначення платежу: згідно ухвали суду від 13.02.2024 року, заставна сума за ОСОБА_8 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 .

У разі внесення визначеної застави звільнити обвинуваченого з-під варти та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали апеляційного суду в частині покладених обов`язків становить до 10 квітня 2024 року

Роз`яснити обвинуваченому або заставодавцю наслідки невиконання вимог ухвали, передбачені ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4