Рішення

від 21.02.2024 по справі 507/1936/23

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1936/23

Провадження № 2/507/23/2024

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

за участю секретарясудового засідання - Войковської І.П.,

представника позивача - адвоката Десятника В.С.,

представника відповідача - адвоката Приміч Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Науково-Виробниче підприємство «Агро-Ритм» про визнання недійним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25 жовтня 2023 року звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до відповідача про визнаннянедійним договоруоренди землі,скасування державноїреєстрації договоруоренди землі,зобов`язання повернутиземельну ділянкута стягненнясудових витрат. В обгрунтування своїх вимог позивач вказує, що вона є власником земельної ділянки площею 3.47 га, кадастровий номер 5123380600:01:004:0125, яка розташована на території Бобрицького старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області. 01 вересня 2016 року вона уклала договір оренди вказаної земельної ділянки із ПП «НВП «Агро-Ритм»» строком на 49 років. Згідно вказаного договору орендна плата складає одноразово 55000 грн. Вона вважає вказаний договір недійсним, так як керівника ПП «НВК «Агро-Ритм» вона не бачила, а договір на підпис їй надав працівник вказаного господарства ОСОБА_2 , який не мав на це повноважень. Договір оренди був надрукований, з нею ніхто його умови не погоджував. Крім того, у договорі визначено орендну плату одноразово 55000 грн., однак не конкретизовано: чи 55000 грн. в місяць, в рік, чи за весь період оренди. Крім того, розмір орендної плати 55000 грн. на 49 років (1122 грн. на рік) складає менше 3% від нормативно грошової оцінки, що становить 3145 грн. 77 коп. на рік. Крім того, при підписані договору оренди землі ОСОБА_2 , змісив скласти заповіт на ім`я ОСОБА_3 . Таким чином, фактично відповідач уклав не договір оренди землі, а договір купівлі-продажу земельної ділянки, хоча купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення в 2016 року заборонялась. Тому, вважає, що договір оренди землі від 01.09.2016 року, укладений між нею та відповідачем є недійсним, так як сторони не погоджували його умови, орендна плата суперечить вимогам законодавства, фактично відповідач намагався укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що суперечить законодавству, а також вказаний договір було укладено внаслідок обману з боку відповідача.

Представник позивача адвокат Десятник В.С. надав суду аналогічні пояснення, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому не визнав позовні вимоги, а також в судовому засіданні пояснив, що відповідач та ОСОБА_1 , яка є стороною договору, домовились про укладення договору оренди землі та виплату орендної плати наперед. Відповідач передав ОСОБА_1 кошти в сумі п`ятдесят п`ять тисяч гривень в рахунок орендної плати згідно умов договору. Позивач власноручно написала розписку про отримання коштів, а також підписала договір оренди землі. Тому, вважає, що сторонами було виконано умови договору, так як земельна ділянка була передана та обумовлена договором орендна плата була сплачена в повному обсязі наперед, а тому просив відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Процесуальні дії у справі.

30 жовтня 2023 року ухвалою судді провадження по даній справі було відкрито і постановлено провести розгляд справи за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку № 351345518 від 23 жовтня 2023 року видно, що з 10.11.2016 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.47 гектари території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, кадастровий номер 5123380600:01:004:0125,згіднос свідоцтвапро правона спадщину№ 970від 20.07.2012року (а.с. 14).

З договору оренди землі від 01 вересня 2016 року видно, що ОСОБА_1 передала в оренду належну їй земельну ділянку площею 3.47 гектари кадастровий номер512338060:01:004:0125, Приватному підприємству «Науково-Виробниче підприємство «Агро-Ритм» строком на 49 років. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 104859 грн. 36 коп. Орендна плата вноситься у грошовій формі одноразово 55000 грн. не менше 3% від нормативноїгрошової оцінкиземельної ділянки. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 15-16).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду видно, що ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку ПП «Науково-Виробниче підприємство «Агро-РИТМ» (а.с. 17).

З розписки ОСОБА_1 від 22.09.2016 року видно, що вона отримала від директора ПП «НВП «Агро-Ритм» 55000 грн. орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:004:0125згідно укладеногодоговору орендина термін49років. (а.с. 40).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Вислухавши сторони, дослідивши докази, надані сторонами, суд приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до вимогстатті 124 ЗК Українипередача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно достатті 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Устатті 21 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України "Про оренду землі"орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями13,21 Закону України "Про оренду землі"основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Згідно ст. 531Цивільного кодексу боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, внесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі (постанова ВС від 22.06.2021 у справі № 364/546/19).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення - правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатівнабути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети;породжуючи правовий наслідок, правочинце завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявленняпід впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і у статтях229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за нимне виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1ст. 16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей46,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно між сторонами виникли договірні відносини з приводу оренди землі, а саме ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агро-Ритм» уклали договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2016 року. Вказаний договір містить підписи сторін, що підтверджує їх волевиявлення щодо умов договору. Будь-яких заперечень з боку сторін щодо умов договору не зазначено. Згідно умов вказаного договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, в тому числі строк оренди 49 років, орендна плата одноразово 55000 грн. Вказаний факт також підтверджується і розпискою від 22 вересня 2016 року, яка підписана ОСОБА_1 , в якій вона особисто підтвердила факт отримання від відповідача грошей в сумі 55000 грн. в якості орендної плати за передану в оренду земельну ділянку строком на 49 років, а також зазначила, що вона розуміє, що орендна плата є одноразова за увесь термін оренди та не підлягає перегляду, в подальшому претензій до ПП «НВП «Агро-Ритм» не має, в чому і розписується. Зазначені в розписці відомості спростовують доводи позивача щодо неузгодження строків та розміру орендної плати за земельну ділянку (а.с. 40).

З наведеногослідує,що сторонивикористали своїправа відповіднодо укладеногодоговору таст.21Закону України«Про орендуземлі»,згідно якоїрозмір,умови істроки внесенняорендної платиза землювстановлюються зазгодою сторін. Для земель приватної власності сторони визначають розмір орендної плати самостійно, без будь-яких обмежень.

Позивачем не доведено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного договору оренди землі та порушення її прав при укладанні оспорюваного правочину. Законні права та інтереси позивача не були порушені, вона підписала договір від 01 вересня 2016року, а відповідач сплатив орендну плату позивачці та вона її отримала.

Доводи позивачкитаїїпредставника,яківобґрунтування позовупослалисянаположенняУказу ПрезидентаУкраїни,щоплатаза орендуземельнихділяноксільськогосподарського призначення,земельнихчасток(паїв)маєстановитине менше3відсотківвизначеноївідповідно дозаконодавствавартостіземельної ділянки,тодіякспірним договороморендиземлі від01вересня2016року,розмірорендної платисторонамивизначенийодноразово взагальномурозмірі55000грн.завесьперіод діїдоговору(завсі49років),щостановить менше3 % від нормативної грошової оцінки землі, судом не приймаються до уваги, виходячи із наступного.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008внесено зміни доУказу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», з урахуванням яких визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Разом із тим, відповідно до частини другоїстатті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У встановленомустаттею 23Закону України«Про орендуземлі» позивач не ініціювала питання щодо перегляду розміру орендної плати.

У постанові Верховного Суду 10 червня 2019 року у справі №540/1354/16-ц зазначено, що невідповідність розміру орендної плати, визначеного сторонами за взаємною згодою, розміру, передбаченому Указом № 92/2002, не служить підставою для визнання договорів недійсними. Аналогічна думка міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 539/232/18.

В УказіПрезидента Українивід 02лютого 2002року №92/2002«Про додатковізаходи щодосоціального захистуселян -власників земельнихділянок таземельних часток(паїв)»,не йдетьсяпрообов`язковевстановлення орендноїплатинарівні неменше3%нормативногрошовоїоцінки.Зазначений Указ ПрезидентаУкраїни,наякийпосилається позивачнаобґрунтуванняпозову, носить лише рекомендаційний характер , оскільки розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю визначаються виключно сторонами договору.

Таким чином, позивачем не доведено належним чином підстави, передбачені ст.ст.203,215ЦК України для визнання спірного договору від 01 вересня 2016 року недійсним. Тому права позивача у зв`язку з укладеними договорами від 28 лютого 2013 р. не порушені й у відповідності до статей15,16 ЦК Українине підлягають захисту судом.

Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на підпис договір їй надав не керівник відповідача, а інша особа, так вказана обставина не впливає на умови договору, а також волевиявлення сторін.

Будь-яких доказів укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами суду не надано. Пояснення про складення заповіту на ім`я керівника ПП «НВП «Агро-Ритм» не є належним доказом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, суду взагалі не надавався заповіт для дослідження.

Посилання на укладення договору оренди на 49 років, як на підставу для визнання договору оренди землі недійсним, не може бути прийнято до уваги судом, так як сторони самостійно визначають строк дії договору.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2016 року, укладеного між сторонами, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. 81 ЦПК України, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійнимдоговору орендиземлі,скасування державноїреєстрації договоруоренди землі,зобов`язання повернутиземельну ділянку належить відмовити.

Інших позовних вимог та підстав для розірвання договорів оренди землі сторонами не заявлялось.

Розподіл судовихвитрат міжсторонами.

Відповідно дост. 141 ЦПК України,судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги залишено без задоволення, то підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Науково-Виробничепідприємство «Агро-Ритм»про визнаннянедійним договоруоренди землі,скасування державноїреєстрації договоруоренди землі,зобов`язання повернутиземельну ділянкута стягненнясудових витрат відмовити повністю.

Апеляційнаскаргана рішення судуподається до Одеського апеляційного суду через Любашівський районнийсуд Одеської областіпротягом тридцяти днів з дня йогопроголошення.

Суддя: Вужиловський О.В.

Повний текст рішення виготовлено о 13 годині 21 лютого 2024 року.