Рішення

від 21.02.2024 по справі 756/5726/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.02.2024 Справа № 756/5726/22

Ун.№756/5726/22

Пр.№2/756/255/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Любін А.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що за період з 2006 року по 2017 рік позивач неодноразово надавав у позику грошові кошти відповідачу.

На підтвердження виникнення боргових зобов`язань та забезпечення їх виконання ОСОБА_3 власноруч написані наступні розписки, що посвідчують передання йому позивачем визначеної грошової суми, а саме: розпискою від 27 листопада 2006 року, підтверджено отримання у борг строком в один рік 200 000 доларів США, розпискою від 03 червня 2008 року - 500 000 доларів США, розпискою від 04 жовтня 2016 року, про те , що ОСОБА_3 має заборгованість перед ОСОБА_2 у розмірі 800 000 доларів США раніше отриманих, розпискою від 27 квітня 2017 року проте, що станом на 27 квітня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 750 000 доларів США.

Листом від 27 червня 2022 року, направленим за адресою місця реєстрації ОСОБА_3 відповідачу пред`явлено вимогу про повернення заборгованих коштів позивачу в розмірі 750 000 доларів США.

Станом на 28 липня 2022 року, тобто через 30 днів після пред`явлення вимоги, борг відповідачем не повернутий.

В зв`язку з вищезазначеним просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь основну суму боргу у розмірі 750 000 доларів США, 3% річних у розмірі 1 911 доларів США та судові витрати.

14 червня 2023 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Попова М.Г надійшов відзив.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 16 серпня 2023 року відмовлено в поновленні строку на подачу відзиву та відзив залишено без розгляду.

Ухвалами суду від 24 квітня 2023 року забезпечено позов в цій справі.

14.06.2023 представник відповідача, звернувся до суду із заявою, в якій просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування, якої зазначає, що остання за хронологією розписка датована 28 квітня 2017 року і містить відомості про сукупний дохід відповідача перед позивачем. Вважає, що таким чином, строк звернення позивача до суду за захистом своїх прав розпочався саме 28 квітня 2017 року.

Крім того, за заявою позивача від 04 серпня 2018 року розпочато кримінальне провадження за фактом нібито вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК України за тими подіями, які є предметом і підставою цивільного позову у цій справі, отже враховуючи вищезазначене, позивач, мав право звернутися з цим позовом до 04 серпня 2021 року.

В судовому засіданні представниця позивача адвокат Біла Р.В. позовні вимоги підтримала, та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 був присутній в підготовчому засіданні 23 березня 2023 року, в якому позов визнав. Після надання йому часу на ознайомлення з позовною заяво в судове засідання прибув його представник, подавши відзив, який залишено без розгляду та ряд клопотань та заяв.

В судове засідання 01.02.2024 року відповідач та його представник не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу, до якого додано роздруківку консультації засобами зв`язку, яка на думку суду, не підтверджує наявність поважних причин для неявки в судове засідання, оскільки не є належним підтвердженням звернення за медичною допомогою.

Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутністю відповідача та його представника.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого відповідачу було надано у позику грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США, строком на один рік, які він зобов`язався повернути своєчасно, що підтверджується борговою розпискою (а.с. 20).

Згідно розписки без дати, ОСОБА_3 підтвердив те, що станом на 03.06.2008 загальна сума отриманих коштів від ОСОБА_2 складає 500 000 доларів США або 2 518 750 грн. Прийнято від ОСОБА_2 25.11.2006 - 200 000 доларів США, 01.02.2007 - 100 000 доларів США, 05.03.2007 - 75 000 доларів США, 03.06.2008 - 625 000 грн, що еквівалентно 125 000 доларів США (а.с.21).

Відповідно до розписки від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_3 підтвердив, те, що станом на 04 жовтня 2016 року маж борг перед ОСОБА_2 в розмірі 800 000 доларів США, яку отримав за договором позики (а.с. 22).

Як вбачається з розписки ОСОБА_3 від 27 квітня 2017 року, станом на 28 квітня 2017 року загальна сума заборгованості складає 750 000 доларів США, та цією розпискою він підтвердив заборгованість у цій сумі і відсутність будь-яких інших боргів за розписками, що видані раніше (а.с. 17).

27 червня 2022 року позивачем на адресу ОСОБА_3 була направлена вимога про повернення заборгованих грошових коштів, однак станом на день розгляду справи, кошти не повернуті.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

В зв`язку з вищезазначеним, позовна вимога щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договорами позики складає 750 000 доларів США, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи договором розмір процентів не встановлений.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення зобов`язання у розмірі 1 911доларів США, однак жодного розрахунку матеріали справи не містять, що не дозволяє суду встановити період за який розраховано цю суму, здійснити свій перерахунок для перевірки правильності здійснених нарахувань.

В зв`язку з вищезазначеним, суд вважає правильним відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо доводів представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено судом, розписки, надані відповідачем позивачу на підтвердження укладання договору позики не містять строку виконання зобов`язань, а тому строк позовної давності має рахуватись з дня, коли у кредитора виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Таку вимогу направлено позивачем відповідачу 27.06.2022, запропоновано погасити заборгованість протягом 30 днів. З позовом до суду позивач звернувся 28.07.2022.

З цих підстав, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Посилання представника відповідача на те, що строк має обраховуватись, починаючи з моменту звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів з заявами про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК України за тими подіями, які є предметом і підставою цивільного позову у цій справі, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці звернення спрямовані на порушення кримінального провадження відносно відповідача і не підміняють собою письмову вимогу останньому про стягнення боргу за договором позики.

З урахуванням викладеного, суд вважає, задовольнити позовні вимоги частково,

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 12 405 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 :

- 750 000 (сімсот п`ятдесят тисяч) доларів США - сума основного боргу;

- 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень - судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Дані учасників справи.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.02.2024

Суддя А.М. Майбоженко