Постанова
від 20.02.2024 по справі 172/1241/23
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2034/24 Справа № 172/1241/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу про звільнення, стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горшкова Лілія Володимирівна,

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

11.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу про звільнення, стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, в якому просив суд:

Визнати незаконним та скасувати наказ № 311-к від 06.06.2023 року генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» Колотієвського Р.О. в частині підстави звільнення;

Визнати підставу звільнення позивача у зв`язку з невиконання роботодавцем вимог трудового законодавства, за ч.3 ст.38 КЗпП України;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача вихідну допомогу відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України у розмірі 255 990 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 277836, 80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача середній заробіток за кожен день затримки розрахунку при звільненні із розрахунку середньоденної заробітної плати 3968, 84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу про звільнення в частині підстави звільнення, визнання підстави звільнення, стягнення компенсації при звільненні, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

14.12.2023 року від ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ГоршковаЛілія Володимирівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що позивач звільнився з підприємства тому, що у підприємства перед ним була заборгованість по виплаті заробітної плати за березень-червень 2023 року на загальну суму 276890, 01 грн. і саме це було підставою звільнення з підприємства, але суд першої інстанції ці обставини не взяв до уваги.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України, в якому ставиться питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві зазначено, невстановленими особами у період часу з 2020 року по 05.06.2023 року були знищена первісна бухгалтерська документація підприємства. З цього приводу є кримінальне провадження, внесено до ЄРДР за № 12023041420000228 від 27.07.2023 року та підприємство визнано потерпілим.

А тому підприємство не мало можливості розрахуватись з позивачем на момент звільнення. Тобто в несвоєчасному розрахунку не має вини підприємства.

Заборгованість із заробітної плати були повністю погашена під час розгляду справи судом першої інстанції та ці обставини не заперечуються позивачем.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Горшкова Л.В. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали. Позивач пояснив, що за весь час роботи на підприємстві він три дні виконував обов`язки генерального директора, коли останній був у відрядженні, але виплатити собі заробітну плату не міг, бо це бо прераготивою генерального директора товариства.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, а тому відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до наказу заступника генерального директора з фінансів ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» Савчука І. № 112к від 03.03.2023 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 06 березня 2023 року заступником генерального директора з економіки.

31.05.2023 року та 05.06.2023 року позивач на ім`я генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_2 написав письмові заяви про звільнення його з посади заступника генерального директора з економіки на підставі та в порядку ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з наказом генерального директора ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» Колотієвського Р. № 311к від 06.06.2023 року ОСОБА_1 звільнений з 06.06.2023 року з посади заступника генерального директора з економіки за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, власне бажання. Підставою звільнення є заява.

Відповідні записи містяться і в трудовій книжці позивача, витяг з якої останній надав суду.

У наказі № 311к від 06.06.2023 року зазначено про виплату компенсації за 6 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 06.03.2023 по 06.06.2023 року.

З розрахункового листка вбачається, ТОВ «Демурінський ГЗК» має заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 за березень, квітень, травень, червень 2023 року на загальну суму 276890,01 грн.

Факт сплати ТОВ «Демурінський ГЗК» позивачу заборгованості із заробітної плати на загальну суму 276890,01 грн. підтверджується такими документами: довідкою від 01.08.2023 року про виплату 31 липня 2023 року частини заборгованості, а саме: в сумі 58680,01 грн. (а.с.74); копією платіжної інструкції № 8250605 від 27.09.2023 року, згідно з якою на рахунок ОСОБА_1 зарахована заробітна плата за березень-червень 2023 року в сумі 218 210,00 грн. (а.с.99). Таким чином, 27.09.2023 року заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати позивачу була повністю погашена.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Судом першої інстанції зазначено, що заборгованість з виплати заробітної плати позивачу, виникла за період, у тому числі, коли останній тимчасово виконував обов`язки генерального директора товариства, тобто з вини самого ОСОБА_1 як т.в.о. керівника, а тому вини ТОВ «Демурінський ГЗК» у не виплаті заробітної плати ОСОБА_1 за період з березня по 06.06.2023 року немає, оскільки заборгованість із заробітної плати допустили самі колишні керівники ТОВ «Демурінський ГЗК» ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 ), які діяли на шкоду підприємству, що й призвело до виникнення заборгованості із заробітної плати. А якщо не має вини відповідача у невиплаті заробітної плати немає, то відсутні й обґрунтовані підстави для визнання незаконним і скасування наказу № 311-к від 06.06.2023 року про припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 з 06 червня 2023 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, «власне бажання», в частині підстави звільнення, а також визнання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з економіки на ТОВ «Демурінський ГЗК» з 06 червня 2023 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто у зв`язку із невиконанням роботодавцем вимог трудового законодавства.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, згідно з наказом т.в.о. генерального директора Савчука І. від 31.03.2023 року на період відрядження останнього, на ОСОБА_1 покладені обов`язки генерального директора 03.04.2023 року.

Але у матеріалах цивільної справи не має даних про те, чи перебував ОСОБА_5 хоч один день у відрядженні.

Так саме не має даних про те, коли, який період часу позивач виконував обов`язки генерального директора підприємства.

А тому висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість із заробітної плати позивача виникла внаслідок його власних дій є помилковим.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Положеннями частини 1 статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як вбачається з копії наказу про звільнення позивача (а.с.19), його підписав генеральний директор Колотієвський Р., який й несе відповідальність за виконання підприємством вимог трудового законодавства.

З розрахункового листа (а.с.20), вбачається, що позивачу з першого місяця його роботи на підприємстві систематично не виплачувалась заробітна плата, що й змусило його звернутись з відповідною заявою про звільнення (а.с.21).

А тому у позивача були всі підстави для звернення з заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до доводу відзиву на апеляційну скаргу щодо втрати первісних документів бухгалтерського обліку, а тому підприємство не мало можливості розрахуватись з позивачем на момент звільнення. Тобто в несвоєчасному розрахунку не має вини підприємства. Як вбачається з розрахункового листа наданого позивачу при звільненні (а.с.20), облік та нарахування заробітної плати працівникам на підприємстві був у відповідній бухгалтерській комп`ютерній програмі, а тому втрата певних бухгалтерських документів не мала наслідком втрати контролю щодо нарахування заробітної плати.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Таким чином, позовна вимога щодо зміни формулювання підстави звільнення підлягає задоволенню.

Відповідно підлягає задоволенню й позовна вимога щодо стягнення вихідної допомоги.

Відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З розрахунку заборгованості із заробітної плати (а.с.20) вбачається, що заробітна плата позивача становила 106000 грн., таким чином розмір вихідної допомоги становить 318000 гривень, з відрахуванням від зазначеної суми відповідних податків та зборів.

Щодо стягнення його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивача було звільнено з підприємства 06.06.2023 року. Повний розрахунок проведено 27.09.2023 року. Тобто з 06.05.2023 року по 27.09.2023 року пройшов 81 робочий день.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середньоденна заробітна плата обчислюється, виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивача було звільнено у червні 2023 року, тобто враховується його заробітна плата за квітень та травень 2023 року. З розрахунку (а.с.20) вбачається, що розмір його заробітної плати за місяць становив 106000 грн., відповідно за два місяця 212000 грн. Кількість робочих днів за ці два місяці становила 43 дні, таким чином середньоденна заробітна плата дорівнює 4930 грн.

Отже, враховуючи строки погашення заборгованості по день фактичного розрахунку (81 день) загальна сума компенсації середнього заробітку за весь час затримки становить 399330 грн. (4930 х 81).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція застосована також Верховним Судом і у справі № 165/622/20 (постанова від 20 травня 2021 року).

При вирішенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує, що середній заробіток у розмірі 399330грн.є більше ніж заборгованість з заробітної плати у розмірі 276890, 01 грн., яку відповідач добровільно виплатив під час розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, зменшення суми середнього заробітку до 100000 грн., з відрахування відповідних податків та зборів, на думку суду, відповідає вимогам справедливості та пропорційності.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що відповідачем допущено порушення законних прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати, але апеляційний суд вважає, що сума компенсації моральної шкоди є завищеною, а тому вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги в цієї частині частково, стягнувши з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що позивачем при зверненні до суду, у позові були здійснені розрахунки середнього заробітку, але ці розрахунку були зроблені взявши за основу заробітну плату після відрахування з неї податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому судом при розгляді справи зроблені розрахунки, які відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 3285, 22 грн. (а.с.38), при зверненні з апеляційною скаргою сплачений судовий збір у розмірі 4918, 16 грн. (а.с.132), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у загальному розмірі 8203 (вісім тисяч двісті три) гривні 38 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горшкова Лілія Володимирівна задовольнити частково.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про скасування наказу про звільнення, стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 , та вважати його звільненим з посади заступника генерального директора з економіки Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» наказом генерального директора товариства № 311-к від 06.06.2023 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 30454644) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

-матеріальну допомогу при звільненні у розмірі 318000 (триста вісімнадцять тисяч) гривень, з відрахуванням від зазначеної суми відповідних податків та зборів;

-середній заробіток за час розрахунку при звільненні у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, з відрахування від зазначеної суми відповідних податків та зборів:

-в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень;

-сплачений судовий збір у розмірі 8203 (вісім тисяч двісті три) гривні 38 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 20.02.2024 року.

Судді:

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.02.2024
Оприлюднено22.02.2024
Номер документу117132059
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця

Судовий реєстр по справі —172/1241/23

Ухвала від 22.03.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Осіян Олексій Миколайович

Постанова від 05.03.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 28.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Постанова від 20.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Постанова від 20.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 23.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 23.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 15.01.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 18.12.2023

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Рішення від 14.11.2023

Цивільне

Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Битяк І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні