Постанова

від 12.02.2024 по справі 911/3323/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 911/3323/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023

у справі №911/3323/14 (суддя Карпечкін Т.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

на бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСВІТ"

про стягнення 8 763,32 грн,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2021 у справі № 911/3323/14 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) задоволено повністю:

- визнано за період із 01.09.2020 по 07.07.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 у справі № 911/3323/14;

- зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 28.10.2014 у справі № 911/3323/14 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

07.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" надійшла заява № 06-1/09 від 06.09.2021 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Вознесенського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 6 770,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2021 призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" вих. № 06-1/06 від 06.09.2021 про стягнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2021 відкладено вирішення питання про стягнення з Вознесенського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Дніпро) на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/3323/14 до набрання законної сили судового рішення за результатами перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 01.09.2021 у справі № 911/3323/14 в апеляційному порядку.

Постановою від 17.01.2022 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 01.09.2021 у справі № 911/3323/14.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 911/3323/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: присуджено до стягнення з Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.08.2022 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 911/3323/14 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" № 06-1/09 від 06.09.2021 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: присуджено до стягнення з Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" 3 385,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постановою від 20.09.2023 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14. Виклав його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про стягнення з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/3233/14 в розмірі 6 770,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) (69006, місто Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 6, ідентифікаційний код 45028225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 526; ідентифікаційний код 38964292) 739 (сімсот тридцять дев`ять) грн 08 коп. витрат на правничу допомогу.".

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 911/3323/14, а справу № 911/3323/14 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників Товариства та ДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає виходячи з наступного.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права у зв`язку з чим воно є необґрунтованим.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що розмір витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3 385,00 грн є значно завищеним, оскільки представник позивача неодноразово звертався з аналогічними скаргами на дії державних та приватних виконавців у різних справах та надсилав до суду аналогічного змісту заяви про відшкодування витрат на правову допомогу. Також скаржник зазначив, що, переглядаючи додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у даній справі, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з ДВС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Товариство скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, та надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 є повністю обґрунтованим, прийняте відповідно до приписів чинного процесуального законодавства, з урахуванням актуальної практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" про стягнення з Вознесенського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/3233/14 місцевий господарський суд в рішенні від 13.03.2023 зазначив, що оцінивши витрати заявника з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем, у відповідності до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судових засіданнях, врахувавши заяву виконавчої служби про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 385,00 грн витрат на професійну правничу допомогу представника позивача.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду від 13.03.2023 Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/3323/14 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

Частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем, відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу за період з 05.11.2021 по 17.01.2022, участь адвоката в судових засіданнях, врахувавши заяву виконавчої служби про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС про вішкодування додаткових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом судом скарги за період з 26.02.2021 по 01.09.2021 підлягає частковому задоволенню в сумі 3 385,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 244, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі № 911/3323/14 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2024.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов