Постанова

від 08.02.2024 по справі 904/6011/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6011/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 (прийняту суддею Назаренко Н.Г., повне судове рішення складено 17.11.2023) у справі № 904/6011/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр"

про стягнення збитків та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" про відшкодування завданої майнової шкоди в наслідок не виконання договірних зобов`язань у сумі 1 848 117 гривень 03 копійки, шляхом заборони Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" вчиняти дії з відчуження будь-яким шляхом належного йому на праві власності нерухомого майна, яке складається з:

- комплексу будівлі та споруд, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Чаплинська, будинок № 1 (один) та складається з: літера А-заводоуправління, загальною площею 891,8 кв.м; літера Б-АПК, загальною площею 313,6 кв.м; літера В-слюсарні майстерні, загальною площею 156,7 кв.м; літера Г-склад енергогосподарства, загальною площею 31,8 кв.м; літера Д-майстерні, загальною площею 56,8 кв.м; літера Б-складське приміщення (тимчасове); літера Ж-навіс; літера З-навіс; №1- 3-огорожа; №4-9-ємності; літера К-К'-свердловини; І-замощення;

- комплексу будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вулиця Соснова, будинок № 4 (чотири), який складається з: літера .А-вагова, загальною площею 11,3 кв.м; літера Б-адміністративно-побутовий комплекс, загальною площею 391,6 кв.м; літера В-побутова будівля; літера Г- майстерня, загальною площею 89,9 кв.м; літера Д-гаражні бокси (незакінчені готовністю 43%); літера Б-насосна, загальною площею 11,5 кв.м; літера Ж-склад, загальною площею 47,5 кв.м; літера И-склад, загальною площею 45,6 кв.м; літера М-майстерня, загальною площею 98,3 кв.м; літера Н-вбиральня; літера З-електромайстерня з прибудовами та навісом, загальною площею 117,6 кв.м; літера Л-склад, загальною площею 18,7 кв.м; літера бас-басейн; № 1-2- огорожа; І-причал; ІІ,ІІІ-ємності; ТП-трансформаторна підстанція; ТП'-трансформаторна підстанція.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 у справі № 904/6011/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії з відчуження будь-яким шляхом належного йому на праві власності нерухомого майна.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на фактичне відчуження належного йому майна, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення. Однак, жодна з наведених обставин не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 у справі № 904/6011/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" про забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на час подання позову до суду Відповідач шляхом тривалого, більше року, не виконання своїх зобов`язань на вимог Податкового законодавства України вже завдав шкоди та збитків Позивачеві.

Факт відсутності дій Відповідача направлених на фактичне відчуження належного йому майна та наміру здійснення таких дій до ухвалення судом рішення до моменту виконання такого рішення також жодним способом не доведено, однак суд посилається на відсутність таких обставин як на доведений факт. Отже рішення суду ґрунтується на припущені та має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. При цьому факт наявності у Відповідача можливості у будь-який продати належне йому майно, яке є єдиним чим володіє Відповідач, та за рахунок чого можуть бути задоволені позовні вимоги, який випливає з основ матеріально права власності, судом відкидається та не приймається до уваги. Також судом не враховано, що продаж нерухомого майна не потребує будь-яких тривалих підготовчих дій та може бути здійснено протягом кількох часів. А отримання відомостей та доказів наміру здійснення Відповідачем продажу нерухомого майна є неможливим для Позивача, оскільки такі наміри існують лише в свідомості Відповідача.

Суд не вивчав та не досліджував надані до вказаної заяви докази, а лише формально на них послався у оскаржуваній ухвалі. До заяви про вжиття заходів забезпечення позову надані правовстановлюючі документи на нерухомість з яких видно, що нерухоме майно було передано Відповідачу ТОВ "Любимівський гранітний кар`єр" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр". Як видно із перших двох параграфів договорів з продажу нерухомого майна і продавець и покупець мають один і той же юридичний адрес, якій є і адресом за яким знаходиться нерухоме майно яке продавець за договором передає покупцю, тобто Відповідачу. Також до заяви про вжиття заходів забезпечення позову додано витяг з ЄДРПОУ ТОВ "Любимівський гранітний кар`єр" з якого видно, що засновком Відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю є "Юмин Груп", яке має ту ж саму юридичну адресу за якою знаходяться об`єкти нерухомості, а також ТОВ "Любимівський кар`єр" та Відповідач - ТОВ "Любимівський гранітний кар`єр". Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар`єр" є одноособовим засновником Відповідача ТОВ "Любимівський гранітний кар`єр" (витяг з ЄДРПОУ додається). Все це свідчить про те, що у будь-який момент нерухоме майно, яке є єдиним чим володіє Відповідач та за рахунок чого може бути фактично виконано судове рішення в разі задоволення позову, може бути передано Відповідачем пов`язаним із ним Товариствам ТОВ "Любимівський кар`єр" або ТОВ "Юмин Груп" без будь-яких підготовчих дій, та така передача може бути здійснена протягом кількох годин. І це припущення не є безпідставним, оскільки підтверджене доданими до заяви про вжиття заходів забезпечення позову та додатково доданими документами.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що апелянтом не надано будь-яких належних доказів на підтвердження вчинення Відповідачем дій, направлених на фактичне відчуження належного йому майна, у той час, як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, ТОВ "СТОУН ЛАЙН" не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Всі фактичні обставини справи, які наводяться Позивачем у якості підстав застосування заходів забезпечення позову, є лише порівняльним аналізом фінансових/господарських показників Відповідача і не несуть жодної доказовості щодо можливого вибуття майна Відповідача з його володіння або можливого ускладнення виконання рішення суду у майбутньому.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 08.02.2024 о 14:15 год.

В судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" про стягнення збитків у розмірі 990 913,31 грн., інфляційних втрат у розмірі 243 069,27 грн., пені в розмірі 487 094,97 грн., 3% річних у розмірі 29 727,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач своєчасно не зареєстрував податкові накладні, внаслідок чого позивач не отримав податковий кредит у розмірі сум ПДВ та був змушений сплатити його, що є збитками позивача. На суму збитків нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчиняти дії з відчуження будь-яким шляхом належного йому на праві власності нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" протягом тривалого часу не вживались дії щодо відшкодування заподіяної шкоди, а поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. Також позивач вказує, що на цей час господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" зупинена, частково штатний персонал підприємства звільнено, грошових коштів, обладнання підприємство не має, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача.

Позивач вказує, що згідно з відомостями з сайту "Опендатабот" за посиланням: http:/opendatabot.ua/c/40061268, за 2022 рік Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр", згідно податкової звітності, не отримало чистого прибутку, кількість працівників з 2021 до 2022 зменшилась з 80 осіб до 39, що свідчить, на думку заявника, про неспроможність виконувати свої грошові зобов`язанім та неможливість виконання рішення суду без вжиття забезпечення позову.

Заявник зазначає, що 17 жовтня 2022 року Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/1762/22 було видано наказ про примусове стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський гранітний кар`єр" на користь одного з контрагентів, з яким Відповідач тривалий час не здійснював розрахунок за грошовими зобов`язаннями. Крім того, Відповідач протягом тривалого часу в порушення умов Договору не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що у Відповідача весь цей час відсутній податковий кредит.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відносно Відповідача 12.06.2023 року відкрито виконавче провадження № АСВП: 71942866, яке на цей час не завершено.

Статутний капітал ТОВ "Любимівський гранітний кар`єр", згідно відомостей з ЄДРПОУ складає 100 000,00 грн., у зв`язку із чим Відповідач має змогу нести майнову відповідальність у розмірі, який у 18 разів менший заявлених по справі позовних вимог.

Єдине чим володіє відповідач та за рахунок чого може бути виконано рішення у даній справі є вищевказане нерухоме майно.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову судом першої інстанції прийнято ухвалу про відмову у її задоволенні.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення збитків, завданих внаслідок не проведення відповідачем реєстрації податкових накладних та штрафні санкції.

У даному випадку позивачем не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного позивачу майна на момент виконання рішення.

Самі лише посилання позивача на те, що відповідач має можливість розпоряджатися нерухомим майном, а також припущення відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.

Накладення арешту на нерухоме майно, яке за результатами вирішення спору не набуватиметься позивачем, не є доцільним заходом забезпечення, оскільки збереження саме зазначеного майна не є необхідним для виконання рішення у справі, якщо позов буде задоволено.

Таким чином, твердження позивача про можливість подальшого відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб ґрунтуються лише на припущеннях та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Посилання позивача на наявність у відповідача спірної заборгованості (завданих збитків) не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказані збитки на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів не вбачає можливості з поданих позивачем доказів дійти висновків, що відповідач може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов`язані з виконанням судового рішення.

Так на підтвердження своїх доводів позивачем надано правовстановлюючі документи на нерухоме майно відповідача, витяг з сайту "Опендатабот", витяг з Єдиного реєстру виконавчих проваджень, судовий наказ у справі № 904/1762/22.

Придбання відповідачем нерухомого майна у пов`язаного з ним підприємства у 2015 році, так само як і факт наявності пов`язаних підприємств вцілому, жодним чином не доводить наміру відповідача здійснити наразі відчуження такого майна.

Також, не доведено відсутності у відповідача іншого нерухомого майна чи коштів на рахунках тощо.

Позивач посилається на наявність відкритого щодо відповідача з 12.06.2023 виконавчого провадження, яке на теперішній час не виконано. Проте, наявність одного відкритого виконавчого провадження не свідчить про незадовільний фінансовий стан відповідача.

З поданого позивачем наказу від 17.10.2022 у справі № 904/1762/22 неможливо взагалі встановити, що заборгованість за ним не погашена.

Отже такі докази на доводять наявність значної кількість невиконаних виконавчих проваджень, відкритих відносно відповідача, чи значної кількості непогашеної відповідачем заборгованості перед контрагентами або ініціювання контрагентами відповідача значної кількості судових справ зі стягнення боргів.

Відносно поданої позивачем роздруківки з сайту "Опендатабот" суд зазначає, що такий доказ не є належним, оскільки зазначений сервіс лише акумулює та аналізує інформацію з відкритих офіційних джерел. Однак за відсутності даних першоджерел суд позбавлений перевірити достовірність такої відображеної інформації на сайті.

Проте і дані вказаного веб-ресурсу не доводять припинення відповідачем своєї діяльності, оскільки вбачається лише скорочення обсягів діяльності підприємства у 2022 році. При цьому, дані відображені лише за 2021 та 2022 роки, жодні актуальні дані за 2023 рік відсутні. Розмір статутного капіталу також не доводить стан платоспроможності підприємства.

Жодна з викладених позивачем обставин у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення. Докази подані позивачем окремо чи у сукупності також не доводять вказані позивачем обставини.

Отже, позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, надавши належні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун Лайн" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 у справі № 904/6011/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2023 у справі № 904/6011/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.02.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко