Ухвала

від 19.02.2024 по справі 522/6217/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1095/24

Справа № 522/6217/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, в об`єднаних кримінальних провадженнях №12020167500000753 від 19 грудня 2020 року та №12020166470000264 від 04 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 23 березня 2024 року включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржену ухвалу та застосувати до нього запобіжний захід якою змінити йому запобіжний захід на такий, що не пов`язаний із позбавленням волі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:

- судом не враховано належним чином незадовільний, тяжкий стан його здоров`я та не витребувані відповідні документи;

- обвинувачення ґрунтується на доказах, його провина органом обвинувачення не доведена;

- під час досудового розслідування до нього були застосовані заходи фізичного примусу, що також мало негативні наслідки для його здоров`я;

суд взагалі не розглядає його клопотання, які подаються під час судового розгляду, зокрема щодо відводу прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі не порушував питання щодо його особистої участі в судовому засіданні апеляційного суду.

Захисник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про час та місце апеляційного розгляду повідомлялася належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду не зверталася.

Прокурор ОСОБА_8 надіслав до апеляційного суду клопотання про розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 без участі прокурора.

Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

За таких обставин, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без участі сторін кримінального провадження.

Дослідивши виділені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

З матеріалів провадження убачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси перебуває к/п №12020167500000753 від 19.12.2020 та №12020166470000264 від 04.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1)ухвалупро обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою абопро продовження строку тримання під вартою; 2)клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметомбезпосереднього дослідження суду,крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Таким чином, надаючи оцінку доводам обвинуваченого відносно того, що, обвинувачення ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, матеріали провадження сформовані із обвинувальним ухилом, колегія суддів наголошує, що апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим, зокрема, у вигляді позбавлення на строк до 6 років ту обставину, що обвинувачений постійного джерела доходів не має, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на викладене, та з урахуванням тієї обставини, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності та не має законних джерел доходів, апеляційний суд вважає обґрунтованим посилання прокурора у клопотанні на існування ризику, передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК України.

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Що стосується доводів обвинуваченого відносно незадовільного стану його здоров`я, апеляційний суд зауважує, що вони не підтверджені жодними доводами. В той же час, обвинувачений чи його захисник не позбавлені можливості надати суду відповідні підтверджуючі документи.

Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст. 331 КПК, а обвинувачений або його захисник не позбавлені можливості надати суду документи які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, на які посилався прокурор у своєму клопотанні та які на теперішній час продовжують існувати.

Щодо інших доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про незаконність оскарженої ухвали апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

В той же час, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Приписами ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюзобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні у випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

При цьому, інкриміновані ОСОБА_6 злочини не відносяться до зазначеного вище переліку, окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що прокурор у своєму клопотанні просив визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах, встановлених КПК України.

Натомість, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора у повному обсязі, не визначив розмір застави, що на переконання апеляційного суду є істотним порушенням прав обвинуваченого та вимог кримінального процесуального законодавства, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Визначаючи розмір застави, апеляційний суд враховує вимоги п.2) ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якого розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межахвід двадцяти до вісімдесятирозмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, який раніше судимий,офіційно не працевлаштований, тобто постійного джерела прибутку не має, не має міцних соціальних зв`язків, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, колегія суддів вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 у якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне довести до відома голови Приморського районного суду м. Одеси про систематичне порушення вимог КПК України суддею ОСОБА_1 під час розгляду клопотань прокурора про застосування (продовження) обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 року, під головуванням судді ОСОБА_1 , обвинуваченому ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2023 року вказана ухвала суду першої інстанції була скасована, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме невиконання положень ст.183 КПК України, та ухвалено нове рішення, яким до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 року, головуючий суддя ОСОБА_1 , продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, знову не визначив останньому розмір застави.

Вказана ухвала була скасовано ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.12.2023 року, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме невиконання ст.183 КПК України, та ухвалено нове рішення, яким обвинуваченому ОСОБА_6 був продовжений строк тримання під вартою та у якості альтернативного запобіжного заходу визначено розмір застави.

Між тим, суддя ОСОБА_1 не звернув уваги на вказані порушення вимог кримінального процесуального закону та оскарженою ухвалою від 24.01.2024 року знов продовжив обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, не визначивши обвинуваченому розмір застави.

Апеляційний суд вважає недопустимим таке систематичне порушення суддею ОСОБА_1 вимог КПК України під час розгляду об`єднаних кримінальних провадженнях №12020167500000753 від 19 грудня 2020 року та №12020166470000264 від 04 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки це призводить до порушення прав обвинуваченого, відносно якого застосований найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п.2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому, ч. 1 ст. 412 КПК України наголошує на тому, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, скасування ухвали суду із постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора, застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 406, 407, 409, 412, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - частково задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 23 березня 2024 року включно, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 березня 2024 року, із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор".

Визначити в якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень. (3028 грн. * 50 ).

Обвинувачений, або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок:

Банківські реквізити; Депозитний рахунок для зарахування заставних сум

Отримувач: Одеський апеляційний суд, код ЄДРПОУ 42268321

Рахунок отримувача UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, код банку 820172. Призначення платежу: згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року, заставна сума за ОСОБА_6 , (номер провадження №11-кп/813/1095/24; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 )

У разі внесення застави на відповідний рахунок Одеського апеляційного суду ОСОБА_6 підлягає негайному звільненню з під варти, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;

2) не відлучатися із Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали до 23 березня 2024 року.

Довести до відома голови Приморського районного суду м. Одеси про встановлені апеляційним судом систематичні порушення вимог КПК України суддею ОСОБА_1 при розгляді клопотань прокурора про застосування (продовження) обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою під час судового розгляду об`єднаних кримінальних проваджень №12020167500000753 від 19 грудня 2020 року та №12020166470000264 від 04 листопада 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4