Рішення

від 19.02.2024 по справі 908/2324/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/157/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 справа № 908/2324/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2324/23

за позовом комунального підприємства Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради (юридична адреса: вул. П.Орлика, буд. 15, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; фактична адреса: вул. І. Франка, 14, м. Дрогобич, Львівська область, 82100)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Ореховський завод сельгостмашин (вул. Овчаренка, буд. 140, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70502)

про стягнення 189140,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ореховський завод сельгостмашин 189140,00 грн., з яких: 98000,00 грн. основного боргу (вартості товару) за договором №12897/12.2022 від 12.12.2022 щодо поставки товару та 91140,00 грн. пені на підставі договору № 1 про надання послуг відповідального зберігання від 14.12.2022.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №12897/12.2022 від 12.12.2022 року, яким передбачалась оплатна передача товару - Напівпричепу НТС-5, та договору № 1 про надання послуг відповідального зберігання від 14.12.2022, умовами якого визначалось прийняття на відповідальне зберігання цього товару (Напівпричепу НТС-5). За поясненнями позивача, ним, згідно умов договору №12897/12.2022, перераховано відповідачу кошти в сумі 98000,00 грн., відповідач, в свою чергу, всупереч досягнутій домовленості, не виконав свій обов`язок, визначений в п. 3.4, 3.5 цього договору, та не здійснив поставку товару позивачу протягом 10-ти робочих днів після оплати ним товару. Також позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача, у відповідності до п. 6.2, 6.4 договору № 1 від 14.12.2022, 91140,00 грн. пені за порушення строків повернення Товару зі зберігання (0,5% від вартості несвоєчасно повернутого Товару за кожну повну добу затримки). Позивач 30.01.2023 та 27.02.2023 направляв засобами поштового зв`язку відповідачу на його юридичну адресу вимогу про повернення товару згідно з умовами Договору № 1, однак товар так і не отриманий. Представник позивача 07.03.2023 прибув у відрядження до м. Запоріжжя для проведення переговорів з постачальником, але домовитись із менеджерами ТОВ Ореховський завод сельгостмашин про зустріч та передачу товару не вдалось. Позивач вважає, що товару взагалі не має у наявності, тому просить стягнути з відповідача заподіяні збитки у вигляді втрачених коштів, які позивач сплатив за товар, та пені за порушення строків повернення товару. За доводами позивача, мають місце всі складові елементи цивільного (господарського) правопорушення. Протиправну поведінку позивач вбачає у бездіяльності відповідача щодо поставки оплаченого товару та неповернення відповідачем, як зберігачем за договором зберігання, товару з відповідального зберігання. Вину відповідача у формі умислу (усвідомлював необхідність виконання умов договорів, але 8 місяців не повертає оплачений товар), розмір понесених збитків та причинно-наслідковий зв`язок позивач вважає доведеним. Посилаючись на приписи ст.ст. 938, 949 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193, 218 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Разом із позовом комунальним підприємством Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради подано заяву про забезпечення позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу № 908/2324/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 19.07.2023 у забезпеченні позову судом відмовлено.

Ухвалою суду від 21.08.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2324/23, присвоєно справі номер провадження 18/157/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2324/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 13.09.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку,

Згідно із довідками про доставку електронного листа копію ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2023 доставлено до електронної скриньки позивача 22.08.2023 та до електронної скриньки відповідача 22.08.2023.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 21.08.2023 повернулась до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Ореховський завод сельгостмашин є: вул. Овчаренка, буд. 140, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70502, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про закінчення терміну зберігання, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2324/23 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 21.08.2023 у справі № 908/2324/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/2324/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом серпня 2023 року лютого 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 19.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради (Покупцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Оріхівський завод сельгостмашин (Постачальником, відповідачем у справі) 12.12.2022 укладений договір №12897/02.2022 (надалі - Договір).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 20.06.2023 відбулась державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу відповідача, а саме зміна найменування юридичної особи на товариство з обмеженою відповідальністю Ореховський завод сельгостмашин.

Згідно із п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти наступний Товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору: Напівпричепу НТС-5 - 1 штука, вартістю 98000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість Товару становить 98000,00 грн.

За визначенням п. 3.2 Договору, оплата Товару проводиться в національний валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний в реквізитах даного договору в наступному порядку:

3.3. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

3.4. Поставка товару здійснюється протягом 10-ти робочих днів, після оплати товару Покупцем.

3.5. Вартість послуг доставки входить до загальної вартості Товару та здійснюється Постачальником.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що Постачальник поставляє Товар за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. І.Франка, буд. 14.

Постачальник поставляє товар за адресою вказаною в п 4.1 Договору, про що повідомляє представника Покупця не пізніше ніж за 1 (один), робочий день до за планової дати поставки (п. 4.2 Договору).

В пункті 4.8 Договору узгоджено, що факт підписання Акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної представником покупця підтверджує передачу покупця Товару та відсутність претензій щодо якості Товару з боку Покупця.

Розділом 10 Договору сторони узгодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2022, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань по даному Договору, в тому числі гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, яке мало місце під час дії Договору.

Додатком № 1 до Договору є Специфікація № 1, якою визначено найменування Товару та вартість: Напівпричеп НТС-5, 1 шт., вартість 98000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачу виставлений рахунок на оплату № 000382 від 14.12.2022 на суму 98000,00 грн. з ПДВ.

Позивачем оплату виставленого відповідачем рахунку здійснено 22.12.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 5 на суму 98000,00 грн.

Крім того, комунальним підприємством Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради (Поклажодавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Оріхівський завод сельгостмашин (Зберігачем, відповідачем у справі) 14.12.2022 укладений договір №1 про надання послуг відповідального зберігання (надалі Договір зберігання).

Згідно із п. 1.2 цього Договору товаром є Напівпричеп НТС-5.

Зберігач безкоштовно здійснює зберігання Товару за адресою: Запорізька область, місто Оріхів, вулиця Овчаренка, 140 (п. 1.3 Договору зберігання).

Послуги відповідального зберігання виконуються безкоштовно (п. 1.4 Договору зберігання).

Згідно із п. 2.1 Договору зберігання Зберігач зобов`язаний, зокрема, забезпечити схоронність Товару Поклажодавця; у випадку припинення дії цього договору за вимогою Поклажодавця повернути останньому весь Товар зі зберігання.

Пунктом 3.1 Договору зберігання визначено, що передача Товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 6.2 Договору зберігання Зберігач зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцю Товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки в разі: зокрема, втрати (нестачі) Товару - в розмірі вартості втраченого Товару або Товару, якого не вистачає.

За визначенням п. 6.4 Договору зберігання, за порушення строків повернення Товару зі зберігання, Зберігач зобов`язується сплатити Поклажодавцю, за його вимогою, пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно повернутого Товару за кожну повну добу затримки.

Відповідно до п. 9.1 Договору зберігання договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно із Актом прийому-передачі № 1 від 14.12.2022 до договору про надання послуг відповідального зберігання Поклажодавець (КП Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради) передав, а Зберігач отримав на зберігання наступний Товар: Напівпричеп НТС-5, 1 шт., вартість 98000,00 грн. з ПДВ.

За пояснення позивача, 30.01.2023 засобами поштового зв`язку відповідачу на його юридичну адресу направлено вимогу про повернення товару згідно з умовами Договору № 1 (вих. № 1-3001X23), в якій висловлено прохання повернути вказаний товар у строк до 03.02.2023. Повторну вимогу позивачем на адресу відповідача направлено 27.02.2023 (вих. №1-2702/23). Однак, станом на теперішній час позивач так і не отримав оплачений ним товар та переданий на зберігання відповідача.

Також за поясненнями позивача, з 30.01.2023 по 07.03.2023 представники відповідача у телефонних розмовах запевняли про відвантаження товару. З 13 березня по даний час представники відповідача у телефонних розмовах обіцяють повернути кошти в повному обсязі.

Представник позивача - заступник директора з тваринництва, птахівництва та аграрного напрямку 07.03.2023 прибув у службове відрядження у м. Запоріжжя (наказ КП «Фермерського господарства «Тарком» Дрогобицької міської ради від 03.03.2023 № 1в «Про направлення у відрядження заступника директора з тваринництва, птахівництва та аграрного напрямку Якимчука С.П.») для проведення безпосередніх переговорів з постачальником. Представник позивача також телефонував менеджерам відповідача з метою домовитись про ділову зустріч щодо повернення напівпричепу НТС-5, однак менеджери відмовили представнику позивача у зустрічі та відмовили надати товар для огляду та передачі, як це передбачено в п. 3.4 Договору зберігання, відповідно до якого сторони можуть, зокрема, проводити інвентаризацію Товару.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення товару із відповідального зберігання, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді втрачених коштів за товар, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором №1 про надання послуг відповідального зберігання від 14.12.2022.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало передання товару (Напівпричепу НТС-5) на зберігання, а обов`язком відповідача прийняття товару на зберігання та повернення його у випадку припинення договору на вимогу Поклажодавця.

Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

За визначенням ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору зберігання позивачем передано, а відповідачем прийнято на відповідальне товар: Напівпричеп НТС-5.

Пунктом 2.1 Договору зберігання до обов`язків відповідача зокрема віднесено зобов`язання у випадку припинення дії договору за вимогою Поклажодавця повернути останньому весь товар зі зберігання.

Договір припинив свою дію 31.12.2022, однак, відповідач свої зобов`язання, всупереч умов Договору зберігання та вимог чинного законодавства України, не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт неповернення на вимогу позивача переданого на відповідальне зберігання товару є доведеним. Доказів повернення товару або відшкодування його вартості відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу 98000,00 грн. вартості неповернутого товару.

З часу здійснення позивачем оплати вартості Товару та направлення вимоги про повернення Товару з відповідального зберігання відповідачем жодних дій не здійснено, після пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань, а тому суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача 98000,00 грн. збитків (суми основного боргу, внесеної як передоплата за товар) обґрунтованими.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення Товару зобов`язання позивач нарахував відповідачу 91140,00 грн. пені за період з 01.01.2023 по 05.07.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 6.4 Договору зберігання визначена відповідальність відповідача за порушення зобов`язання строків повернення Товару зі зберігання у вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно повернутого Товару за кожну повну добу затримки.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за період з 01.01.2023 по 05.07.2023 (186 к/дн прострочення). Визначення періоду нарахування з 01.01.2023 позивач обґрунтовує закінчення строку дії договору зберігання 31.12.2022. Разом з тим, суд звертає увагу, що в пункті 2.1.5 Договору зберігання передбачено обов`язок Зберігача повернути Товар зі зберігання у випадку припинення дії цього договору за вимогою Поклажодавця.

Таку вимогу направлено позивачем 02.02.2023 (квитанція Нової Пошти №59000924267569 від 02.02.2023).

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 N 958, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за N 173/24950, «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»:

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

місцевої Д+2, пріоритетної Д+1

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва) Д+3, пріоритетної Д+2

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) Д+4, пріоритетної Д+3

між іншими населеними пунктами різних областей України Д+5, пріоритетної Д+4,

де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання

1, 2, 3, 4, 5 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, зважаючи на направлення позивачем вимоги 02.02.2023 та строки пересилання (Д+4), семиденний термін повернення Товару з дня отримання вимоги сплинув 13.02.2023 (останній день виконання зобов`язання).

Зважаючи на наведене, суд погоджується з доводами позивача відносно прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення Товару з відповідального зберігання, однак, визначення позивачем періоду прострочення з наступного дня після закінчення терміну дії Договору зберігання 01.01.2023 є помилковим. Оскільки за умовами Договору зберігання обов`язок Зберігача щодо повернення Товару з відповідального зберігання пов`язується з наявністю вимоги Поклажодавця, строк повернення Товару слід відраховувати з часу направлення позивачем відповідної вимоги.

Таким чином, суд визнав, що правильним періодом нарахування пені за прострочення строків повернення Товару зі зберігання є період з 14.02.2023 (наступний робочий день після настання строку виконання зобов`язання) по 05.07.2023 (визначено позивачем) і, виходячи із вартості неповернутого Товару, розмір пені становить 69580,00 грн. Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в сумі 69580,00 грн., в іншій частині вимоги про стягнення пені (21560,00 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував частково, а відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів повернення Товару з відповідального зберігання або відшкодування вартості втраченого Товару не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення суми 98000,00 грн. вартості неповернутого товару та 69580,00 грн. пені. В іншій частині позову (21560,00 грн. пені) суд відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2513,70 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ореховський завод сельгостмашин (вул. Овчаренка, буд. 140, м. Оріхів, Пологівський район, Запорізька область, 70502; ідентифікаційний код 45093226) на користь комунального підприємства Фермерське господарство Тарком Дрогобицької міської ради (юридична адреса: вул. П.Орлика, буд. 15, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; фактична адреса: вул. І. Франка, 14, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 44546188) 98000,00 грн. (дев`яносто вісім тисяч грн. 00 коп.) вартості неповернутого товару, 69580,00 грн. (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн. 00 коп.) пені та 2513,70 грн. (дві тисячі п`ятсот тринадцять грн. 70 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 21.02.2024.

Суддя В.В. Левкут