Рішення

від 08.02.2024 по справі 911/2513/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р. Справа № 911/2513/23

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури, 01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2

в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ", 02081, місто Київ, Дніпровська набережна, будинок 19В

2. Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, 03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14

про повернення земельної ділянки та скасування рішення про її державну реєстрацію

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Філіпенко О.І. (прокурор);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Шеховцов Є.С. (адвокат);

від відповідача 2: не з`явився.

суть спору:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ" та Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, в якому просить:

1) усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від:

- 14.07.2016 № 10-14586/15-16-сг, яким затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6024;

- 14.07.2016 № 10-14581/15-16-сг, яким затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6025;

- 14.07.2016 № 10-14579/15-16-сг, яким затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6026;

- 14.07.2016 № 10-14584/15-16-сг, яким затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6027;

- 18.08.2016 № 10-17350/15-16-сг, яким затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6028;

2) усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на неї за ТОВ "ХАРРЕНХОЛ";

3) усунути перешкоди у здійсненні Вишгородською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 шляхом її повернення від ТОВ "ХАРРЕНХОЛ" на користь Вишгородської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області законодавчих вимог, зокрема статей 19, 20, 59, 60, 84, 122 Земельного кодексу України та статей 88-90 Водного кодексу України, під час надання у приватну власність фізичних осіб землі водного фонду, які потім передані до статутного капіталу ТОВ "ХАРРЕНХОЛ" та за заявою директора товариства об`єднано та утворено за їх рахунок земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25 вересня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ" реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави заперечень щодо позовних вимог відповідач-1 стверджує, що офіційними відомостями Державного земельного кадастру будь-яких обмежень щодо початкових та спірної земельних ділянок, пов`язаних з їх перебуванням у прибережній захисній смузі водного об`єкта не зареєстровано. Таким чином, твердження Прокурора про перебування спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна безпідставні, а докази на підтвердження заявленої прокурором обставини перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Десна неналежні.

27 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку від Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 стверджує, що Прокурором не наведено жодних обставин та не додано жодних доказів підтвердження порушення Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області прав позивача. Також відповідач-2 вказав, що оспорюванні накази Головного управління не підлягають скасуванню, оскільки вони вичерпали свою дію фактом їхнього виконання.

Окрім того, у відзиві відповідач-2 просив розгляд справи здійснювати без участі їх представника та судові витрати не розподіляти на Головне управління.

20 листопада 2023 року Прокурором подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій Прокурор просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050, в тому числі реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельної ділянки, засти або іншого виду зміни власника та об`єкту цивільних прав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 частково задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050, в тому числі реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельної ділянки, засти або іншого виду зміни власника та об`єкту цивільних прав.

23 листопада 2023 року Прокурором подано відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти позиції відповідача-1 та твердить, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2513/23 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

01 грудня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ" подано заперечення на відповідь на відзив, які за своїм змістом є аналогічними змісту відзиву та додатково зазначено щодо недоліків Інформації ДП "Картографії", як доказу перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Десна.

28 січня 2024 року через підсистему Електронний суд від відповідача-1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач також просив поновити йому строк для подання доказів. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 зазначив, що у ході дослідження доказів справи № 911/2513/23 постало питання про підстави виконання Фізичною особою підприємцем, сертифікованим інженером-геодезистом Литвинчук Ольгою Миколаївною Інструментальної геодезичної зйомки та передачі її результатів відповідачеві-1, а відтак виникла потреба у долученні та дослідженні договору № 19/09/23 від 19.09.2023 та акта здачі - приймання робіт (надання послуг) № 09 від 25.09.2023, укладених між відповідачем-1 та ФОП Литвинчук О.М. Таким чином, оскільки питання постало у судовому засіданні 25.01.2024, відповідач твердить, що причини неподання даних документів у визначений законом строк є поважними та наявні підстави для поновлення строку на подання доказів у справі.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши заявлене відповідачем-1 клопотання, господарський суд вважає можливим його задовольнити, поновивши строк для подання доказів до матеріалів справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 08.02.2024, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.07.2016 № 10-14586/15-16-сг затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6024 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2016 № 2647 ОСОБА_1 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.07.2016 № 10-14581/15-16-сг затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6025 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2016 № 2646 ОСОБА_2 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.07.2016 № 10-14579/15-16-сг затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6026 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2016 № 2648 ОСОБА_3 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.07.2016 № 10-14584/15-16-сг затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6027 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2016 № 2672 ОСОБА_4 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18.08.2016 № 10-17350/15-16-сг затверджено проект із землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6028 для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2016 № 654 ОСОБА_5 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6 .

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ" ОСОБА_7 від 13.02.2019 надано згоду ОСОБА_6 на вступ до складу учасників ТОВ "ХАРРЕНХОЛ" та внесення до його статутного капіталу нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221888800:38:111:6024, 3221888800:38:111:6025, 3221888800:38:111:6026, 3221888800:38:111:6027, 3221888800:38:111:6028.

Вказані земельні ділянки передані ОСОБА_6 до статутного капіталу TOB "ХАРРЕНХОЛ" відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 13.02.2019.

В подальшому на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ" Артемової Ірини Федорівни від 10.04.2019, земельні ділянки площею 0,1000 га кожна, з кадастровими номерами 3221888800:38:111:6024, 3221888800:38:111:6025, 3221888800:38:111:6026, 3221888800:38:111:6027, 3221888800:38:111:6028 об`єднано та утворено за їх рахунок земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРРЕНХОЛ".

Звертаючись з даним позовом до суду Прокурор твердить, що за інформацією державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 01.02.2023 № 65 з долученими картографічними матеріалами, земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050, яка утворена в результаті об`єднання 5 земельних ділянок, знаходиться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна, що відповідно до статей 19, 20, 59, 60, 84 Земельного кодексу України та статей 88-90 Водного кодексу України не може передаватися у приватну власність для індивідуального садівництва. Також Прокурор зауважив, що з огляду на приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, Головне управління Держгеокадастру при прийнятті наказів про надання у приватну власність земельних ділянок фізичним особам грубо порушило вимоги частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, оскільки до повноважень останнього належало виключно право розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Таким чином, звертаючись до суду з цим позовом, Прокурор твердить, що вірним способом захисту інтересів держави у даних правовідносинах є пред`явлення до суду негаторного позову про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні дійсним власником земельними ділянками з обмеженим оборотом, шляхом визнання недійсними наказів, скасування реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначає, що позовні вимоги нормативно не обґрунтовані та доказово не підтверджені, зокрема із Витягу з Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить відповідачу-1 не зареєстровано жодних відомостей про обмеження у користуванні земельною ділянкою, як це передбачає Закон України "Про Державний земельний кадастр". Також відповідач вказує, що на його замовлення, на підставі договору № 19/09/23 від 19.09.2023 Фізичною особою підприємцем, сертифікованим інженером-геодезистом Литвинчук Ольгою Миколаївною (сертифікат № 013281 від 07.12.2017) було виконано Інструментальну геодезичну зйомку спірної земельної ділянки, з якої слідує, що відстань від крайньої точки межі спірної земельної ділянки до межі річки Десна становить 163,34 метри, а відстань від крайньої точки межі спірної земельної ділянки до межі ставка, що знаходиться на північний захід від неї, становить 102,71 метр. Таким чином, відсутність в офіційних відомостях Державного земельного кадастру будь-яких обмежень щодо початкових та спірної земельних ділянок, пов`язаних з їх перебуванням у прибережній захисній смузі водного об`єкта, у сукупності з інформацією, наведеною у Інструментальній геодезичній зйомці спірної земельної ділянки свідчать про безпідставність тверджень Прокурора про перебування спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна, як єдиного аргументу, покладеного в основу підстав позову.

Також відповідач-1 стверджує, що в якості єдиного доказу на підтвердження заявленої Прокурором обставини перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Десна до позовної заяви додано інформацію державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 03.02.2023 № 65 з долученими картографічними матеріалами, однак зазначена Інформація є неналежним та неякісним доказом через: а) недостатність компетенції ДП "Картографія" для визначення прибережних захисних смуг та знаходження в їх межах спірної земельної ділянки; б) застарілість та суперечливість Інформації ДП "Картографія".

Прокурор, в свою чергу стверджує, що доводи відповідача-1 про відсутність відповідних відомостей про наявні обмеження у використанні земельної ділянки у Державному земельному кадастрі необґрунтовані, оскільки відомості про розмір прибережної захисної смуги для території, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, могли бути внесені до Державного земельного кадастру лише на підставі відповідного окремого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а не на підставі технічної документації щодо відведення (поділу, об`єднання) конкретної земельної ділянки. Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки розміри встановлені законом.

Також Прокурор зазначив, що Державне науково-виробниче підприємство "Картографія" було створено за наказом Ради народних комісарів СРСР № 4788 від 03.03.1944, як Київська державна картографічна фабрика Головного управління геодезії та картографії. Зі створенням 01.11.1991 Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України Київське науково-редакційне картоскладальне підприємство (КНРКП) стає структурним підрозділом Державної картографо-геодезичної служби України.

В подальшому КНРКП реорганізовано у Науково-дослідне та експериментально-виробниче підприємство картографії (НВП "Картографія"), від 01.01.2001 називається державним науково-виробничим підприємством "Картографія".

Метою діяльності ДНВП "Картографія" є: забезпечення економіки, науки, освіти, культури, широкого загалу населення України картографічними матеріалами в паперовому та цифровому вигляді; проведення науково-дослідницьких та дослідно-методичних робіт для розвитку картографічної науки, державних прогнозів щодо розвитку картографії, створення банків та баз даних; поліпшення якості та конкурентоспроможності картографічної продукції.

Серед основних видів діяльності підприємства є, зокрема створення цифрових і електронних карт, географічних інформаційних систем, проведення науково-дослідницької діяльності у сферах тематичного картографування, встановлення й унормування географічних назв, тощо.

Отже, найважливішим напрямом діяльності підприємства є створення електронних великомасштабних карт та планів міст, ГІС і баз даних.

Тематичне картографування, що здійснює ДНВП "Картографія", зорієнтоване на розробку і видання фундаментальних науково-довідкових картографічних матеріалів, політико-адміністративних, загальногеографічних, туристичних та довідкових атласів і карт України, інших країн та світу загалом, а також атласів та планів міст України, атласів і карт автошляхів України та Європи, стінних навчальних карт та атласів з географії та історії, контурних та рельєфних карт.

ДНВП "Картографія" розробляє загальнодержавні програми розвитку картографічної діяльності, нормативно-правові та нормативно-технічні документи у сфері картографії, керівні матеріали з унормування географічних назв, створює Державний реєстр географічних назв України.

З урахуванням викладеного Прокурор твердить, що інформація державного науково-виробничого підприємства "Картографія" у повній мірі відповідає критерію належного, допустимого, достовірного та вірогідного доказу в розумінні статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначає, що Головне управління на момент прийняття оспорюваних наказів було єдиним органом державної влади на території Київської області, яке наділено повноваженнями, щодо передачі у власність та надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, які він реалізує шляхом видачі наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Відповідач-2 твердить, що оспорювані накази належать до актів, які передбачають конкретні приписи, є індивідуальними нормативно-правовими актами та застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а отже не можуть бути скасовані.

Окрім того, відповідач-2 зазначив, що право власності на земельну ділянку скасовується з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який в свою чергу передбачає скасування права власності, а не підстав щодо реєстрації такого права.

Відповідач-2 вважає, що Прокурором не наведено жодних обставин та не додано жодних доказів на підтвердження порушення Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області прав позивача.

Щодо наявності правових підстав звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Київська обласна прокуратура звернулась 13.02.2023 з листом № 15/1-112вих-23 до Вишгородської міської ради щодо надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення їй спірних земельних ділянок водного фонду.

У відповіді на вказаний лист Вишгородська міська рада повідомила про відсутність підстав для вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, у зв`язку з чим Київська обласна прокуратура звернулась з даним позовом до суду.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено наявність підстав для звернення Прокурора з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суд виходить із наступного.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема на землі водного фонду (пункт "є" частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється за рішенням відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування в межах їх компетенції (частина друга статті 20 Земельного кодексу України).

До земель водного фонду належать, зокрема землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 Земельного кодексу України та стаття 4 Водного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент передачі відповідачем-2 початкових земельних ділянок у власність фізичних осіб) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Частина друга статті 59 Земельного кодексу України передбачає можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у Земельному кодексу України немає.

Відповідно до частини першої статті 60 Земельного кодексу України та частини першої статті 88 Водного кодексу України (в редакції станом на момент передачі відповідачем-2 початкових земельних ділянок у власність фізичних осіб) земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 Земельного кодексу України, статті 89-90 Водного кодексу України).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України "Про землеустрій".

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Матеріали справи не містять доказів розробки окремих проектів землеустрою, або затвердженої у встановленої законом порядку містобудівної документації, які б визначали межі прибережної захисної смуги річки Десна, уздовж якої, за твердженнями Прокурора, розташовано спірну земельну ділянку.

Разом з тим, як вже зазначалось, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 Гоподарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 Гоподарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Гоподарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Гоподарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

Одночасно статтею 86 Гоподарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В якості доказу на підтвердження заявленої Прокурором обставини перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Десна до позовної заяви додано інформацію державного науково-виробничого підприємства "Картографія" від 03.02.2023 № 65 з долученим фрагментом ортофотоплану масштабу 1:10000 2009 року, згідно з якою спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 повністю накладається на землі водного фонду, а саме, на 100-метрову прибережну захисну смугу річки Десна.

Суд зазначає, що із листа ДНВП "Картографія" від 11.09.2023 № 518, наданого у відповідь на адвокатський запит представника відповідача-1 № 1/050923 від 05.09.2023 щодо підстав та порядку виготовлення такої Інформації слідує, що відповідно до розділу 3 Статуту ДНВП "Картографія, метою діяльності підприємства є, крім іншого, формування та ведення державного картографо-геодезичного фонду України, виконання загальнодержавних, спеціальних топографо-геодезичних і картографічних робіт та робіт з землеустрою.

Предметом діяльності ДНВП "Картографія", зокрема є геодезичні роботи з визначення та встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць, геодезичні роботи з інвентаризації та встановлення меж земельних ділянок, створення та оновлення топографічних карт і планів усього масштабного ряду, створення баз топографічних даних, топографо-геодезичні і картографічні роботи для забезпечення геодезичною і картографічною основою.

Також зазначено, що 11.01.2023 від Київської обласної прокуратури надійшов лист № 15/1-23виз.23 з проханням надати наявні картографічні матеріали починаючи з 2000 року та по теперішній час, на яких відобразити, зокрема спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050, водний об`єкт в розумінні положень статей 1 та 88 Водного кодексу України, його контури та прибережну захисну смугу. До вказаного запиту прокуратурою долучено каталоги координат земельних ділянок, в тому числі спірної.

Межа прибережної захисної смуги, наведена в Інформації ДП "Картографія", визначена положенням статей 1 та 88 Водного кодексу України.

ДНВП "Картографія" відповідно до вимог законодавства та Статуту надає послуги з нанесення координат земельних ділянок на топографічну карту або ортофотоплан масштабу 1:10 000 (координати земельних ділянок надає замовник).

З наведеного листа слідує, що ДНВП "Картографія" чітко не ідентифікувало, у прибережній захисній смузі якого водного об`єкта знаходиться саме спірна земельна ділянка; межі прибережної захисної смуги визначено шляхом накладення певної умовної нормативної межі на ортофотоплан масштабу 1:10000; зокрема, геодезичне визначення урізу води, від якого рахується ширина прибережної захисної смуги відповідно до статті 88 Водного кодексу України, не проводилось.

Крім того, Інформація ДНВП "Картографія" базується на відомостях ортофотоплану масштабу 1:10000 станом місцевості на 2009 рік, тоді як рік передачі початкових земельних ділянок у власність фізичних осіб 2016 рік.

Таким чином, Інформація ДНВП "Картографія" не може бути розцінена судом як належний та допустимий доказ перебування спірної земельної ділянки у межах прибережної смуги річки Десна.

Інших доказів на підтвердження перебування спірної земельної ділянки у межах 100-метрової прибережної смуги річки Десна Прокурором до матеріалів справи не надано.

Отже, як встановлено судом, Прокурором належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 відноситься до земель водного фонду не надано.

Посилання Прокурора на правову позицію щодо належності та допустимості інформації ДНВП "Картографія" при вирішенні питання щодо розташування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, висловлену у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 та від 01.11.2023 у справі № 748/2090/22 оцінюється судом критично, оскільки у вказаних справах оцінку обставин знаходження земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги суд надавав виходячи з сукупності доказів, включаючи листи Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України та Державного агентства водних ресурсів України, інформації Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, а не виключно з інформації ДНВП "Картографія". Крім того, з рішень судів у вказаних справах неможливо зробити висновок про точний зміст наявних у них інформацій ДНВП "Картографія" та доданих картографічних матеріалів.

Натомість, відповідачем-1 долучено до матеріалів справи матеріали інструментальної геодезичної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050, виконаної сертифікованим інженером-геодезистом Литвинчук Ольгою Миколаївною (сертифікат № 013281 від 07.12.2017) згідно договору № 19/09/23 на виконання інженерно-геодезичних робіт від 19.09.2023, укладеного між ТОВ "ХАРРЕНХОЛ" та ФОП Литвинчук О.М.

В інструментально-геодезичній зйомці зазначено, що відстань від крайньої точки межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:111:6050 до межі річки Десна становить 163,34 метри, а відстань від крайньої точки межі спірної земельної ділянки до межі ставка, що знаходиться на північний захід від неї, становить 102,71 метр.

Отже вказана зйомка відображає відповідність використання відповідачем-1 зареєстрованої земельної ділянки по розташуванню до прибережної смуги річки Десна.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Режимоутворюючий об`єкт - об`єкт природного або штучного походження (водний об`єкт, об`єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об`єкт, об`єкт культурної спадщини (пам`ятка культурної спадщини та її територія, об`єкт культурної всесвітньої спадщини, буферна зона, історичний ареал населеного місця, історико-культурний заповідник, історико-культурна заповідна територія), акваторія морського порту, військовий об`єкт, інший зазначений законом об`єкт), під яким та/або навколо якого у зв`язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр", об`єктами Державного земельного кадастру є як земельні ділянки, так і обмеження у використанні земель.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції станом на момент передачі відповідачем-2 початкових земельних ділянок у власність фізичних осіб) на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Із витягу з Державного земельного кадастру НВ - 9927085262023 від 30.08.2023 щодо спірної земельної ділянки не вбачається зареєстрованих відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком; не зазначено межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, будучи єдиним органом державної влади, яке було наділене повноваженнями щодо передачі у власність та надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності на території Київської області правомірно реалізувало свої повноваження, шляхом видачі наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, суду для дослідження надано не було.

Щодо заявлених прокурором вимог про визнання недійсними наказів відповідача-2 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем-1, суд зазначає, що в розрізі поданого Прокурором позову такі вимоги не є ефективним способом захисту. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22.

З огляду на вищевикладене в сукупності, суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Відповідно до пункту 5 частини четвертох статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рушення зазначається, зокрема мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.94 р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокуратуру.

Окрім того, відповідно до частини дев`ятої статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись статями 129, 145, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. У позові відмовити повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний екст рішення складено та підписано: 20.02.2024