Рішення

від 21.02.2024 по справі 922/4179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024м. ХарківСправа № 922/4179/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі Тонкій Є.М.

розглянувши заяву представника ФОП Жили Лариси Миколаївни надійшла заява (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2024) про розподіл судових витрат про ухвалення додаткового рішення. по справі

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова(вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072 ) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради(майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003 ) до Фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за участю представників сторін:

прокурора - Клейн Л.В. (посвідчення № 072868 від 01.03.2023);

позивача- Бенденжук Л.О. (в порядку самопредставництва);

відповідача - Рижков І.П. (ордер серія ВІ № 1174765 від 28.10.2023)

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни, в якій просить суд:

- стягнути з фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК м. Харків, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002) кошти у розмірі 118 927,78 гривень (сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 78 копійок);

- судовий збір стягнути з відповідача та такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4179/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.11.2023 об 11:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 лютого 2024 року, закрито провадження у справі № 922/4179/23.

10.02.2024 року від представника ФОП Жили Лариси Миколаївни надійшла заява ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2024) про розподіл судових витрат, в якій представник позивача просить суд: ухвалити додаткове рішення про стягнення компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 року, судове засідання для розгляду заяви представника ФОП Жили Лариси Миколаївни (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2024) про розподіл судових витрат про ухвалення додаткового рішення, призначено на до розгляду у судовому засіданні на 21 лютого 2024 року о 12:00 год.

В судовому засіданні 21.02.2024 року представник прокуратури та позивача заперечували проти заяви відповідача що стягнення витрат на правову допомогу вказуючи на відсутність протиправної поведінки зі сторони останніх.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.204 року підтримав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Розв`язуючи питання щодо витрат ФОП Жили Лариси Миколаївни на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з наступного.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Близький за змістом висновок застосування ч.2 ст.124 ГПК України є послідовним та сталим і міститься також у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, №916/2087/18 від 31.03.2021.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В підготовчому засіданні у справі, яке відбулося 29.11.2023 року, представником відповідача було оголошено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що докази витрат на професійну правничу допомогу, які ФОП Жила Л.М. сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом Господарським судом Харківської області справи №922/4179/23, що підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, ФОП Жила Л.М. повинна подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в період з 06.02.2024 року по 10.02.2024 року включно, що і було подано представником відповідача.

В матеріали справи представником відповідача подано засвідчені належним чином копії Договору №25/2023 про надання професійної (правничої) допомоги від 27.10.2023 року (надалі - Договір № 25/2023), завдання №1 від 30.10.2023 та додаткову угоду №1 від 30.10.2023 до Договору №252023.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.10.2023 до Договору №25/2023 встановлено фіксований розмір гонорару з представництва адвокатом Жили Лариси Миколаївни в Господарському суді Харківської області під час розгляду справи №922/4179/23, який складає 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень та не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт за Завданням № 1.

Вказаний розмір гонорару повністю відповідає попередньому (орієнтовному) розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, зазначеному у відзиві від 12.11.2023.

Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3462289905.1 від 10.02.2024 року (долучена до даної заяви).

Суд зазначає, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у додаткових постановах від 15.06.2023 у справі №874/15/22 та від 07.08.2023 у справі №910/14262/21.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є стягнення з фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 118 927,78 гривень (сто вісімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 78 копійок)

За змістом абз.2 ч.3 ст.12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 02.10.2023 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Урахувавши предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що дана справа належить до складних, у тому сенсі, що її вирішення потребувало значних зусиль і затрат процесуальних ресурсів як з боку суду, так із боку інших учасників судового розгляду, зокрема і від Фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни, як відповідача за заявленими позовними вимогами.

На переконання суду, розмір витрат Фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни на оплату вартості послуг адвоката за надану професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп. є пропорційним до ціни та предмета спору і відповідає критерію розумності.

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Разом з тим, відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Прокурор та позивач клопотання про зменшення понесених відповідачем витрат на праву допомогу не подали.

Таким чином , у даному випадку позивачем не було надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість та непропорційність витрат на правничу допомогу, які понесені відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на надані адвокатом послуги (підготовка процесуальних документів і ведення справи у суді), закриття судом першої інстанції в провадження у справі, у зв`язку із тим , що вказана справа не підлягає розгляду в господарських судах України, суд вважає, що у даному випадку витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу не є завищеними щодо іншої сторони спору, є співмірними та цілком обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений відповідними доказами факт понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 922/4179/22, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 13000,00 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу по справі № 922/4179/22.

Керуючись ст.ст.126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника ФОП Жили Лариси Миколаївни (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2024)про розподіл судових витрат про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

Стягнути з Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) на користь фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) - компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець Жила Лариса Миколаївна (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243).

Повний текст рішення складено 21 лютого 2024 року.

Суддя О.О. Присяжнюк