Постанова

від 23.04.2024 по справі 922/4179/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4179/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №628Х) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 (додаткове рішення ухвалено суддею Присяжнюком О.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 21.02.2024 о 12:24, повний текст складено 21.02.2024) у справі №922/4179/23

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Тобольська, 55А, м. Харків, 61072) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, місто Харків, 61003)

до фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/4179/23 заяву представника ФОП Жили Лариси Миколаївни (Документ сформований в системі "Електронний суд" 10.02.2024) про розподіл судових витрат про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю, стягнуто з Харківської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/4179/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника ФОП Жили Лариси Миколаївни про ухвалення додаткового рішення; а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації здійснених фізичною особою ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи, Харківська міська рада просить зменшити їх розмір.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх. №628Х) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/4179/23, встановлено учасникам справи строк по 29.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 23.04.2024.

20.03.2024 від Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4080), у якому прокурор просить задовольнити апеляційну скаргу Харківської міської ради в частині відмови у задоволенні заяви представника ФОП Жили Лариси Миколаївни про розподіл судових витрат, або у разі наявності підстав для компенсації зменшити їх розмір стягнення з Харківської міської ради.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій на підставі ст. 1212 ЦК України просив стягнути з фізичної особи-підприємця Жили Лариси Миколаївни на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 118927,78 гривень за використання земельної ділянки комунальної форми власності без виникнення відповідного права та його державної реєстрації.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4179/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 закрито провадження у справі №922/4179/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

10.02.2024 від представника ФОП Жили Лариси Миколаївни надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій він на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України у зв`язку з закриттям провадження у справі, вважаючи необґрунтованими дії позивача, просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Оскаржуваним додатковим рішенням від 21.02.2024 суд першої інстанції, врахувавши положення ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, обставини закриття провадження у справі, а також те, що ні прокурор, ні позивач клопотання про зменшення понесених відповідачем витрат на правову допомогу не подали, дійшов висновку, що вони є підтвердженими матеріалами справи, не є завищеними щодо іншої сторони спору, а є співмірними та цілком обґрунтованими з огляду на надані адвокатом послуги (підготовка процесуальних документів і ведення справи у суді), задовольнив заяву представника ФОП Жили Лариси Миколаївни про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції розглянув заяву представника відповідача за правилами, встановленими для розподілу судових витрат між сторонами справи у разі вирішення спору по суті, та не надав оцінку діям Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова та позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України. При цьому, Харківська міська рада вважає, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання процесуальними правами позивачем та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано учасникам справи розумних строків для підготовки до судового засідання, а тому позивач не мав можливості направити письмові клопотання та заперечення проти заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, в тому числі письмового клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, оскаржуване рішення не містить відомостей щодо заявлених Харківською обласною прокуратурою та Харківською міською радою у судовому засіданні усних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та, відповідно, їх мотивованої оцінки судом.

Колегія суддів частково погоджується із апеляційними доводами позивача щодо недотримання судом першої інстанції певних процесуальних норм.

Так, в додатковому рішенні від 21.02.2024 у справі №922/4179/23 місцевий господарський суд, розглянувши вказану заяву відповідача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу, не дотримався обов`язку щодо надання правової оцінки обґрунтованості дій позивача, як підстави для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розумінні приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України, а також відповідним доводам відповідача.

А тому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне надати власну правову кваліфікацію цим обставинам справи.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 1 ст.123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було обґрунтовано та підтверджено належними та допустимими доказами як обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт, так і їх вартість.

Зокрема, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься договір №25/2023 про надання правової (правничої) допомоги, укладений 27.10.2023 між ОСОБА_1 та адвокатом Рижковим Іваном Петровичем (далі договір), предметом якого, зокрема, є надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі, складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, представництво інтересів клієнта у судах загальної та спеціальної юрисдикції під час здійснення господарського судочинства.

Відповідно до п.3.2. договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього договору. Сторони також можуть узгодити фіксований розмір гонорару за окремим видом правової допомоги, а також «гонорар успіху», про що обов`язково має бути зазначено в додатковій угоді.

Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є Акт приймання-передачі наданих послуг (пункти 3.6, 3.7. договору).

Відповідно до п.3.8. договору клієнт сплачує гонорар протягом 5 банківських днів з дня підписання ним акту приймання-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з 27.10.2023 і діє по 31.12.2024 (п. 4.1. договору).

Завданням №1 від 30.10.2023 до договору на виконання підпункту 2.4.2 пункту 2.4. ст. 2 договору клієнт доручає, а адвокат приймає до виконання таке завдання: здійснити правовий аналіз позовної заяви керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради від 27.09.2023 №55-3451-23 та долучених до неї доказів, сформувати правову позицію клієнта та здійснити весь комплекс дій з представництва інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області по справі №922/4179/23.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.10.2023 до договору сторони погодили, що на підставі завдання №1 від 30.10.2023 до договору адвокат готуватиме правовий аналіз позовної заяви керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради від 27.09.2023 року №55-3451-23 та долучених до неї доказів, формуватиме правову позицію клієнта та здійснюватиме весь комплекс дій з представництва інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області по справі №922/4179/23. Сторони також дійшли згоди про застосування до правовідносин з виконання адвокатом завдання №1 положень пункту 3.2. договору №25/2023 та вирішили встановити фіксований розмір гонорару адвоката з виконання завдання №1, який складає 13000,00 грн та не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт за завданням №1.

Адвокат Рижков І.П. здійснював представництво інтересів клієнта в суді на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ від 28.10.2023, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №25/2023 від 27.10.2023.

Згідно з актом приймання-передачі послуг №1 від 05.02.2024 по договору №25/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2023 адвокат Рижков І.П. передав, а Жила Л.М. прийняла такі послуги:

- підготовка відзиву на позов від 12.11.2023 у справі №922/4179/23, включаючи правовий аналіз позовної заяви прокурора від 27.09.2023 №55-3451-23 та долучених до неї доказів, вивчення наявних у клієнта письмових доказів, отримання та аналіз письмових доказів, наявних у ТОВ фірми "Карусель, ЛТД", формування правової позиції та складення тексту відзиву;

- підготовка заяви від 12.11.2023 про закриття провадження у справі №922/4179/23;

- підготовка клопотання від 21.11.2023 про долучення доказів у справі №922/4179/23; включаючи збирання письмових доказів шляхом подання адвокатського запиту від 10.11.2023 до ГУ ДПС у Х/обл. та отримання відповіді від 15.11.2023 за №58266/6/20-40-04-02-14;

- підготовка заперечення від 28.11.2023 на відповідь на відзив прокурора у справі №922/4179/23, включаючи правовий аналіз пояснень, міркувань та аргументів прокурора, викладених у відповіді на відзив від 17.11.2023 №55-104-6568вих-23, формування правової позиції та складання тексту заперечення;

- підготовка клопотання від 28.11.2023 про долучення доказів у справі №922/4179/23, включаючи збирання письмових доказів, а саме відомостей з ЄДРПОУ стосовно ТОВ фірми "Карусель, ЛТД";

- участь в підготовчому засіданні 01.11.2023, 21.11.2023, 29.11.2023 (включаючи проїзд до будівлі суду, очікування початку підготовчого засідання) у справі №922/4179/23 в Господарському суді Харківської області,

- участь в судових засіданнях 03.01.2024, 23.01.2024, 05.02.2024 (включаючи проїзд до будівлі суду, очікування початку судового засідання) у справі №922/4179/23 в Господарському суді Харківської області.

В акті сторони також погодили, що у відповідності до додаткової угоди №1 від 30.10.2023 до договору загальна сума та вартість послуг складає 13000,00 грн.

Наданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Рижковим І.П. за договором №25/2023 про надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2023 в Господарському суді Харківської області по справі №922/4179/23 підтверджує наведений в акті обсяг наданих адвокатом послуг.

Матеріалами справи також підтверджуються обставини надання зазначених послуг адвокатом клієнту.

Факт оплати відповідачем наданих адвокатом послуг вартістю 13000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3462289905.1 від 10.02.2024 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частиною 5 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17 від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Окрім того, поняття "необґрунтовані дії позивача" не є тотожним поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).

Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).

Оскільки наведена норма ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

В той же час, при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Як свідчать обставини справи, пред`являючи позов до ОСОБА_1 , саме як до фізичної особи-підприємця, прокурор посилався на обставини виникнення та існування між нею та позивачем правовідносин щодо використання в її господарській (підприємницькій) діяльності земельної ділянки для експлуатації та обслуговування належної їй нежитлової будівлі під магазин.

Проте, провадження у даній справі було закрито судом відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України з огляду на те, що спір у справі №922/4179/23 відноситься до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами в порядку ст. 76 - 79 ГПК України обставини використання фізичною особою - підприємцем Жилою Ларисою Миколаївною спірної земельної ділянки в період 2020, 2021 років та у січні, лютому 2022 року в господарській, комерційній діяльності, і тому дані правовідносини виникли між Харківською міською радою та громадянкою ОСОБА_1 як фізичною особою, а не суб`єктом підприємницької діяльності.

Перевіряючи наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи, колегією суддів також встановлено, що в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначав про необґрунтованість дій позивача, які полягали на його думку, в тому, що прокурор, звертаючись з позовом до Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства, посилався на акт обстеження від 27.06.2023 спірної земельної ділянки, складений головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С., який був наданий прокурору цим Департаментом.

Також відповідач звертав увагу, що представник Харківської міської ради на стадії підготовчого провадження заперечував проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі, стверджуючи, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що відповідачем використовувалася спірна земельна ділянка та розташоване на ній нерухоме майно в своїй господарській діяльності. Оскільки вказані обставини були спростовані судом в ухвалі від 05.02.2024, тому витрати відповідача на професійну правову допомогу стали наслідком саме необґрунтованих дій позивача та прокурора, який діяв в його інтересах.

Окрім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що він звертав увагу суду першої інстанції та у відзиві на позовну заяву посилався на недотримання позивачем положень Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.10.2018 №1247/18, зокрема, щодо невиконання органом місцевого самоврядування обов`язку щодо вжиття заходів добровільного (досудового) врегулювання спору у даних правовідносинах, що також свідчить про необґрунтованість його дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в розділі 1 "Документальні матеріали та наявна інформація" акту обстеження від 27.06.2023 зазначено, що ФОП Жила Л.М. з 05.12.2007 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:006:0015 площею 0,0103 за адресою: АДРЕСА_2 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125,126 Земельного кодексу України. Також, в розділі 2 "Обстеження на місцевості" акту зроблено висновок, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:006:0015 площею 0,0103 за адресою: АДРЕСА_2 використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» під магазин.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що вказані дії позивача, в тому числі, по необґрунтованому складанню акту, призвели до помилкового звернення прокурора з даним позовом до господарського суду та наступного закриття провадження у справі.

Окрім того, слушними апеляційний господарський суд вважає і доводи відповідача щодо недотримання позивачем затвердженого ним же вказаного вище Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства, що призвело до передчасного звернення з позовом до суду та позбавило відповідача можливості в досудовому порядку без понесення відповідних додаткових судових витрат укласти з позивачем відповідний договір про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Колегія суддів також зазначає, що закриття провадження у справі не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність яких була породжена реалізацією прав на судовий захист у рамках ініційованого прокурором в інтересах держави в особі позивача судового спору. Надаючи оцінку діям учасників справи в контексті предмету апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи свідчать про те, що відповідач упродовж всього розгляду справи займав активну процесуальну позицію, подаючи відзив на позов, заперечував проти позовних вимог, звертався з клопотанням про закриття провадження у справі.

З огляду на наявність за обставинами даної справи необґрунтованих дій позивача, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для компенсації понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було надано достатнього та розумного строку для підготовки до судового засідання, письмових клопотань та заперечень проти задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, оскільки ухвалою від 19.02.2024 (яка отримана сторонами 19.02.2024 після 17:00 год) судове засідання було призначено на 21.02.2024.

Втім, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не завадили прокурору та представнику позивача бути повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, прийняти участь у судовому засіданні 21.02.2024 та виступити перед судом, при цьому надавши відповідні ґрунтовні пояснення щодо предмету розгляду, а тому не мали наслідком порушення судом процесуальних прав прокурора або позивача.

Окрім того, як виявилося за результатами дослідження матеріалів справи та заслуховування пояснень учасників справи, відображена у додатковому рішенні інформація про те, що позивач не подавав клопотання про зменшення понесених відповідачем витрат на правову допомогу не відповідає дійсності, оскільки таку заяву представник позивача зробив усно під час судового засідання 21.02.2024. Суд першої інстанції також не надав оцінку заявленим позивачем доводам щодо зменшення суми витрат відповідача, які підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приймає до розгляду заяву позивача про зменшення витрат на правову допомогу та вважає за необхідне надати оцінку таким його доводам.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Отже, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/2.

Отже, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, позивачем до справи не надано.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Колегія суддів не може визнати наведені позивачем доводи для зменшення розміру компенсації понесених відповідачем витрат на правничу допомогу обґрунтованими, оскільки не вважає встановлений у договорі між адвокатом та клієнтом розмір гонорару не співмірним із характером та складністю даної справи, а також фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Необхідно звернути увагу, що в договорі на правову допомогу сторони визначили фіксований розмір гонорару, який не залежить від конкретного обсягу виконаної адвокатом роботи. Проте, колегія суддів вважає обсяг вчинених адвокатом дій, пов`язаних із захистом інтересів клієнта у даній справі достатньо значним (підготовка відзиву на позов, заперечень на відповідь на відзив, клопотань та заяви про закриття провадження у справі, а також безпосередня участь в ряді судових засідань) та таким, що цілком відповідає розміру визначеної йому винагороди.

Суд апеляційної інстанції не вважає також обґрунтованими доводи позивача про те, що оскільки адвокат відповідача вважав, що справа не підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, та ним була подана заява про закриття провадження у ній, то не було підстав для подання інших заяв по суті справи. Адвокат самостійно визначає стратегію та засоби захисту інтересів клієнта. Окрім того, вирішення долі клопотання про закриття провадження у справі залежало від наслідків її розгляду судом, тобто було поза волею адвоката. А тому, останній (не будучі наперед обізнаним про результати розгляду справи) цілком логічно використовував всі доцільні, на його думку, та законні засоби захисту.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано, належних доказів або обґрунтувань, які б підтвердили неналежність послуг адвоката у даній справі, тоді як самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру компенсації витрат відповідача на правову допомогу.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що виявлені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не мали істотного значення для вирішення справи по суті, не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та не призвели до прийняття неправильного рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 у справі №922/4179/23 залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини, викладеної у даній постанові.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна