Ухвала

від 21.02.2024 по справі 530/59/24

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №530/59/24

Провадження №1-кс/538/15/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року м. Лохвиця

Слідчий суддя Лохвицького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника скаржника- адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лохвиця скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» в особі представника- адвоката ОСОБА_3 , заінтересовані особи: старший слідчий ВП № 4 Полтавського районного управління поліції ГУНП у Полтавській області, прокурор Диканської окружної прокуратури, на постанову про закриття кримінального провадження від 27.12.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшла скарга Приватного підприємства «Агроекологія» в особі представника- адвоката ОСОБА_3 відповідно до вимог якої, скаржник прохає визнати поважними причини пропуску, поновити строк на оскарження, скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 27.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170490000481, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що слідчим під час досудового розслідування було порушено порядок збирання доказів та їх правової оцінки, не вчинено жодної слідчої дії спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження. Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що слідчим перевірялось повідомлення заявника та усім вказаним у заяві обставинам слідчим надано належної оцінки, зважаючи на тотальну відсутність у справі доказів зібраних слідчим. Тотальна відсутність доказів у справі вбачається з відсутності їх згадування у тексті мотивувальної частини оскаржуваної ухвали. ПП «Агроекологія» на законних підставах користується земельною ділянкою з кадастровим номером 5321386000:00:009:0013 на підставі права оренди, зареєстрованого 16.06.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області, номер запису про інше речове право № 10050727. Договір оренди землі є чинним і не розірваним у судовому порядку, а тому ПП «Агроекологія» є законним орендарем, а Л.Сиволога протиправно коритується земельною ділянкою та перешкоджає ПП «Агроекологія» у здійсненні законної господарської діяльності з обробітку орендованої земельної ділянки. Проте, слідчий не витребував відповідних письмових доказів ані у реєстраційної служби, ані у Л.Сивологи, ані у законного орендаря задля встановлення доведеності фактів, на які передчасно посилається як на доведені в оскаржуваній постанові.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила слідчому, що передала на примусове виконання до Зіньківського ВДВС ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області у справі №530/342/17 про вжиття заходів забезпечення позову. Орган Державної виконавчої служби відкрив виконавче провадження з примусового виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області у справі №530/342/17 про вжиття заходів забезпечення позову. Л.Сиволога повідомила, що у 2023 році виконавче провадження було закрите Зіньківським ВДВС. Постановою від 29.06.2023 ВП № 60402021 державним виконавцем Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_5 закінчене виконавче провадження при примусовому виконанні ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області № 530/342/17 від 15.03.2017. Закінчуючи виконавче провадження, державний виконавець встановив: «Приватне підприємство «Агроекологія» сільськогосподарські роботи на земельній ділянці площею 4,7800 га кадастровий номер 5321386000:00:009:0013,що належить ОСОБА_6 , яка розташована на тереторії Ставківського старостату Зіньківської міської ради не ведуться. Земельною ділянкою користується ОСОБА_6 ». Отже, компетентний державний орган визначив, що Л.Сиволога всупереч чинному договору оренди землі протиправно користується земельною ділянкою, яка орендується ПП «Агроекологія», чим прямо порушує права орендаря на користування земельною ділянкою та містить ознаки злочинів, передбачених ст. 197- 1, 206 КК України.

Крім того, вважає, що слідчим необхідно провести наступні дії, спрямовані на встановлення істини у справі:

-виїмки в Зіньківському районному суді Полтавської області. Полтавському апеляційному суді матеріалів справи №530/342/17, №530/1662/19,

-огляду місця події за фактичним місцем знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 5321386000:00:009:0013 з метою документування протиправних дій ОСОБА_7 на орендованій ПП «Агроекологія» на підставі чинного договору оренди землі земельній ділянці,

-виїмки в Полтавській районній військовій адміністрації реєстраційної справи щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5321386000:00:009:0013 на підставі договору оренди землі,

-виїмки у ОСОБА_6 оригіналу договору оренди землі,

-виїмки у Зіньківського ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) виконавчі провадження №60402021 з примусового виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області у справі 530/342/17.

В судовомузасіданні представник ПП «Агроекологія»- адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав з викладених підстав та просив її задовольнити.

Старший слідчий СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 на електронну адресу надіслав клопотання про розгляд скарг у його відсутність. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Прокурор Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури на адресу суду надіслав клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні скарги, зазначивши, що земельна ділянка (пай) загальною площею 4,7800 га з кадастровим номером 5321386000:00:009:0013 успадкована ОСОБА_6 21.12.2016 року після смерті чоловіка. Остання земельну ділянку не обробляє, оскільки не має такої можливості. Крім того, вказана земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий суддя, вислухавши скаржника, дослідивши наявні матеріли поданої скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як зазначає представник скаржника, оскаржувана постанова отримана 10.01.2024 року. З даною скаргою скаржник звернувся до слідчого судді 10.01.2024 року, тобто у визначений законом строк.

Тобто, враховуючи те, що скаржник фактично у визначений законом строк звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що даний строк поновленню не підлягає, оскільки він скаржником не пропущений.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України). Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Слідчим суддеювстановлено,що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, земельна ділянка загальною площею 4,7800 га з кадастровим номером 5321386000:00:009:0013 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 51-52) та належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.122016 року. (а.с. 50).

31.08.2023 року ПП «Агроекологія» в особі представника звернулося з заявою про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 206 КК України (а.с. 27-28).

Слід зазначити, що ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Згідно ст.150ЗК України,до особливоцінних земельвідносяться: а)у складіземель сільськогосподарськогопризначення:чорноземи нееродованінесолонцюваті налесових породах;лучно-чорноземнінезасолені несолонцюватісуглинкові ґрунти;темно-сіріопідзолені ґрунтита чорноземиопідзолені налесах іглеюваті;бурі гірсько-лісовіта дерново-буроземніглибокі ісередньо глибокіґрунти;дерново-підзолистісуглинкові ґрунти;коричневі ґрунтиПівденного узбережжяКриму,дернові глибокіґрунти Закарпаття; б)торфовища зглибиною заляганняторфу більшеодного метраі осушенінезалежно відглибини,торфовища ускладі водно-болотнихугідь міжнародногозначення; в)землі,надані впостійне користуванняНВАО "Масандра"та підприємствам,що входятьдо йогоскладу;землі досліднихполів науково-досліднихустанов інавчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Землі вохоронних зонахварто тлумачитиз урахуваннямінтерпретації поняття«охоронні зони».Відповідно доч.1ст.112ЗК України,охоронні зонистворюються: а)навколо особливоцінних природнихоб`єктів,об`єктівкультурної спадщини,гідрометеорологічних станційтощо зметою охорониі захистуїх віднесприятливих антропогеннихвпливів; б) навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Згідно ст. 113 ЗК України зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі ВК України), поняття «зона санітарної охорони» має дещо інший зміст. Під нею розуміється територія й акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд. У ст. 93 ВК України уточнюється, що відповідні зони встановлюються з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб і діляться на пояси особливого режиму. Створення зон санітарної охорони передбачається в ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Більш детально порядок визначення об`єктів і зон санітарної охорони визначається в розділі VII Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Відповідно до положень цього Закону, межі зон санітарної охорони встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та органами державної санітарно-епідеміологічної служби (ч. 3 ст. 34). Окрім того, правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів регулюється в однойменній Постанові Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024. Отже, для наявності такої кваліфікуючої ознаки, як самовільне зайняття земельних ділянок у зонах санітарної охорони (ч. 2 ст. 197-1 КК України), варто встановити наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про зарахування відповідного об`єкта до зони санітарної охорони.

Санітарно-захисні зони, як передбачено в ч. 1 ст. 114 ЗК України, створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених, відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки й іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель (ст. 115 ЗК України). Правовий режим земель зон особливого режиму визначається, зокрема, у Закону України «Про використання земель оборони».

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 від 27.12.2023 кримінальне провадження № 12023170490000481 від 25.10.2023 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України (а.с. 17-18).

З наданихслідчому суддіматеріалів вбачається,що земельна ділянка загальною площею 4,7800 га з кадастровим номером 5321386000:00:009:0013 має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та не відноситься до категорії земель, передбачених ст. 112-114, 150 ЗК України.

Отже, скарга Приватного підприємства «Агроекологія» в особі представника- адвоката ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження від 27.12.2023 року не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Приватного підприємства «Агроекологія» в особі представника- адвоката ОСОБА_3 , заінтересовані особи: старший слідчий ВП № 4 Полтавського районного управління поліції ГУНП у Полтавській області, прокурор Диканської окружної прокуратури, на постанову про закриття кримінального провадження від 27.12.2023 року- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Повний текст ухвали складений 21.02.2024 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1