Ухвала

від 21.09.2023 по справі 939/534/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 22 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 22 серпня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2023 року та визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 214 720 грн.

Таке рішення суд, врахувавши тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, а також репутацію обвинуваченого і дані про його особу, який не має постійного джерела доходів, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, та те, що на даному етапі судового розгляду судом продовжується дослідження доказів і обвинувачений показання суду не давав, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, яким не може запобігти жоден з більш м`яких запобіжних заходів, і тому визнав необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Справа №11-кп/824/5048/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7

Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з ухвалою суду, просить її змінити на альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до набрання вироком законної сили із покладенням на нього відповідних обов`язків.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що прокурором не надано доказів, які б відповідали ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а суд не досліджував ці обставини.

Вказує й на те, що свідки та потерпілі вже надали свої показання в суді, які є незмінні, а тому ніякого впливу на них не може бути здійснено.

Також прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що він переховувався від слідства чи суду або залишив місце проживання, не було цього встановлено і в суді під час розгляду справи.

Крім того, під час розгляду справи не було доведено, що він приймав участі у приховувані тіла покійного ОСОБА_8 і не спотворював жодних доказів.

Звертає увагу на те, що в матеріалах судової справи містяться довідки про його місце проживання, роботи, де йому надають працевлаштування і беруть на поруки.

До того ж, вказує на те, що він знаходиться під вартою більш як 3 роки і 8 місяців, тому судом першої інстанції було призначено йому заставу, але її розмір є не підйомним для його сім`ї з урахуванням того, що джерелом доходу була його основна праця на виробництві, так як його батьки похилого віку (пенсіонери).

Окрім цього, зазначає, що він є військовозобов`язаним та приймав участь в захисті своєї країни в 2017-2018 роках, та перебуваючи в СІЗО пройшов медичну комісію і подав заяву щодо вступу до ЗСУ, а також направив відповідне клопотання до прокурора, але останній проігнорував його з власних спонукань та не надає до суду клопотання про застосування ст. 615 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

З огляду на вказані вимоги закону та враховуючи, що захисник ОСОБА_9 повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, від якого хоч і надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням, але будь-яких документів на підтвердження вказаних обставин до клопотання долучено не було, а також зважаючи на скорочені терміни розгляду апеляційних скарг на такі судові рішення та те, що обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував щодо апеляційного розгляду без участі його захисника ОСОБА_9 , апеляційний розгляд здійснено без участі захисника ОСОБА_9 , участь якого у даному провадженні є необов`язковою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність підстав для продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.

Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , Бородянським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12019110120000758 по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, а також репутацію обвинуваченого і дані про його особу, який не має постійного джерела доходів, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, та те, що на даному етапі судового розгляду судом продовжується дослідження доказів і обвинувачений показання суду не давав, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, яким не може запобігти жоден з більш м`яких запобіжних заходів, і тому визнав необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до нього жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Враховуючи тяжкість і обставини кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, мало наслідком спричинення смерті потерпілого і було вчинено у стані алкогольного сп`яніння, а також репутацію обвинуваченого і дані про його особу, який не має постійного джерела доходів, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, та те, що на даному етапі судового розгляду судом продовжується дослідження доказів і обвинувачений показання суду не давав, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається обвинувачений ОСОБА_6 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що він переховувався від слідства чи суду або залишив місце проживання, і такого не було встановлено і під час судового розгляду справи, то вказані обставини жодним чином не вказують на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діяння, яке йому інкримінується, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у його вчиненні.

Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що під час розгляду справи не було доведено, що він приймав участь у приховувані тіла покійного ОСОБА_8 і не спотворював жодних доказів - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.

Не заслуговують на увагу і доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що свідки та потерпілі вже надали свої показання в суді, які є незмінні, а тому ніякого впливу на них не може бути здійснено, оскільки прокурор має право заявити про допит свідків на будь-якій стадії судового розгляду, відповідно до визначеного судом обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження, тому з великою ймовірністю існує ризик незаконного впливу на них.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що в матеріалах судової справи містяться довідки про його місце проживання, роботи, де йому надають працевлаштування і беруть на поруки, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.

Що стосується прохання обвинуваченого ОСОБА_6 про зменшення розміру застави, то воно не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто тяжкого злочину проти життя особи, отже суд першої інстанції з урахуванням тривалого часу перебування обвинуваченого під вартою та положень ч. 3 ст. 183, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України вірно визначив заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що він є військовозобов`язаним та приймав участь в захисті своєї країни в 2017-2018 роках, та перебуваючи в СІЗО пройшов медичну комісію і подав заяву до вступу до ЗСУ, а також направив відповідне клопотання до прокурора, але останній проігнорував його з власних спонукань та не надає до суду клопотання про застосування ст. 615 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Бородянського районного суду Київської області від 22 серпня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 22 серпня 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2023 року та визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 214 720 грн., - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3