Постанова

від 14.02.2024 по справі 755/15668/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1795/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/15668/23

14 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

при секретарі - Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнання нікчемним договору дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у цивільній справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснення перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнання нікчемним договору дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до обраного виду забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 просила суд: забезпечити позов по справі №755/15668/23 шляхом накладення арешту на 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Відповідачу-3 ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити Відповідачу-3 ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належної їй на праві власності 19/100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду та задовольнити її заяву. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що ЦПК не передбачає права суду при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти подання позивачем аналогічної заяви про забезпечення позову по іншій цивільні справі. При цьому, зауважувала, що заява про забезпечення позову у даній справі не є аналогічною у справі № 755/4774/22. Посилалася на те, що судом не надано належної правової оцінки всім аргументам заявника, не враховано, що заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам.

Відповідач ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Зімін С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 липня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалене рішення у цивільній справі №:755/4774/22 про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева Ігоря Анатолійовича, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця, стягнення моральної шкоди.

В межах розгляду вказаної цивільної справи, 04 липня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Арапіна Н.Є.) постановлено ухвалу про часткове задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , до набрання рішенням законної сили.

В решті заяви відмовлено.

08 вересня 2023 року Київським апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року.

Відповідно до поданої до суду заяви про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 та шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належної їй на права власності 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 , а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 в рамках іншої цивільної справи подано аналогічну заяву про забезпечення позову, яка вирішення судом шляхом вжиття заходів забезпечення позову - накладено арешт на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , доказів, які мали підтвердити той факт, що вжитті заходи забезпечення позову в іншій справі скасовано судом, позивачем суду не надано, за даними, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень така інформація (ухвала про скасування заходів забезпечення позову) також відсутня.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутностіпідстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки на дату звернення з цією заявою до суду арешт на спірний об`єкт нерухомого майна - 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , є актуальним, у встановленому порядку судом не скасований, нових доказів та обставин для накладення арешту на об`єкт нерухомого майна позивачем не наведено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_4 є власником частини квартири, у неї існує реальна можливість вчинити дії по її відчуженню до вирішення спору по суті, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Враховуючи зміст позовних вимог, предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 19/100 частини квартири є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність арешту вказаного майна ніяким чином не обмежує відповідача в праві користування майном, обмеження стосується лише права відчуження даного майна на час розгляду спору судом.

Стосовно вимог заяви позивача про забезпечення позову способом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження належної їй на праві власності 19/100 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу, колегія суддів зазначає, що в даному випадку такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірну частину квартири є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі, а тому підстав для застосування інших вказаних у заяві засобів забезпечення позову не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, дослідивши матеріали справи, доводи учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року про відмову у забезпеченні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та накладення в порядку забезпечення позову арешту на належні відповідачу ОСОБА_4 на праві власності 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий: Судді: