Ухвала

від 12.11.2024 по справі 755/15668/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15668/23

Провадження №: 2/755/7767/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2024 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Лазоренко Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі в частині заявлених вимог в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , з вимогами:

«Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині покупця, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), удавано зазначена ОСОБА_4 покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 та визнати, що дійсним покупцем 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 .

Визнати Договір купівлі-продажу частин квартири від 05 липня 2006 року недійсним в частині ціни, зокрема визнати, що у договорі купівлі-продажу, укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), зазначена ціна у розмірі 60000,00 гривень є удаваним та визнати, що продаж 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 за домовленістю сторін вчинено за 4936,00 гривень.

Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058).

Перерахувати на користь Відповідача-3 ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4936,00 гривень, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду призначенням платежу «Оплата зав переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року.

Визнати нікчемним Договір дарування частини квартири АДРЕСА_2 , який укладено 06 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Телегою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за 31242, який не був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених договором.

Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_2 »

13 вересня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

За змістом положень ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

29 жовтня 2024 року (вх. № 59363) відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про закриття провадження у цивільній справі в частині заявлених вимог, які пред`явленні до неї особисто як до відповідача, та просила закрити провадження у цивільній справі №755/15668/23 в частині заявлених позовних вимог, а саме: «Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058). Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_2 », мотивуючи свою позицію відповідач посилалась на наступне.

В період з 2014 по 2023 рік включно на розгляді Дніпровського районного суду м.Києва знаходились (п`ять) завершених судовими рішеннями цивільних справ, які набули законної сили, за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в якості відповідача або третьої особи з позовними вимогами, при цьому щонайменше в 2-х

цивільних справах за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , вже є набувші законної сили рішення судів з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме:

- цивільна справа Дніпровського районного суду м.Києва № 755/13887/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частини квартири та припинення права власності.

Рішенням від 10 червня 2015 року, яке набуло законної сили 13 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому з тексту названого рішення суду у названій цивільній справі вбачається, що позивач ОСОБА_2 просила, зокрема, суд: «перевести на неї права та обовязки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири від 05 липня 2006 року за адресою АДРЕСА_3 ., укладеного між відповідачем ОСОБА_3 , як продавцем та відповідачкою ОСОБА_9 , як покупцем».

Вищевказану обставину розгляду вказаної позовної вимоги фактично підтверджує і позивач у позовній заяві, а саме вказує, що рішенням Дніпровського районного суду від 10.06.2015р. по справі № 755/13887/14-ц було встановлено що «договір купівлі-продажу від 05.07.2006 р. про продаж спільної нерухомості сторонній особі був укладений без повідомлення Позивача про намір Відповідача-1 ОСОБА_3 продати свою частку власності в спільній частковій власності» (сторінка № 3 позовної заяви).

Таким чином у цивільній справі № 755/13887/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті`особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вже є набувше законної сили рішення суду за позовною вимогою ОСОБА_2 до вказаних Відповідачів про переведення на Позивача прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частини квартири АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року приватним нотаріусом КМНО ТелегоюТ.М. за реєстровим N° 1058, при цьому підставою вказаних позовних вимог також як і в цивільній справі № 755/15668/23 було порушення Відповідачем ОСОБА_3 норм статті 362 ЦК України при укладенні вищевказаного договору купівлі-продажу щодо переважного права Позивача ОСОБА_2 на купівлю частки квартири у спільній частковій власності.

При цьому зловживаючи правом на подання позову Позивач вводить суд в оману, оскільки при наявності вже набувшого законної сили рішення суду у цивільній справі № 755/13887/14-ц, за названою вимогою Позивача про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частини квартири від 05 липня 2006 року у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав, Позивач на сторінці 9 позову в порушення п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж Відповідача (Відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто, позивач ОСОБА_2 заявлюючи в цивільній справі № 755/15668/23 повторно до вказаних Відповідачів позовну вимог/ з тих самих підстав про переведення на Позивача прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частини квартири АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. за реєстровим № 1058, намагається здійснити повторний перегляд вже ухваленого названого рішення Дніпровського районного суду м. Києва у цивільній справі № 755/13887/14-ц у справі між тими ж сторонами і з того ж предмету позову, яке набуло законної сили, чим порушує вимоги ст. 2 ЦПК України в частині обов`язковості судового рішення та непримустимості зловживання процесуальними правами.

- цивільна справа Дніпровського районного суду м.Києва № 755/4774/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_6 , приватний нотаріус КМНО Виходцева, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця, стягнення моральної шкоди.

Рішенням від 27 липня 2023 року, яке набуло законної сили 21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

З тексту названого рішення суду у вказаній цивільній справі вбачається, що позивач ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду, яку Позивач оцінила в суму 700 000,00 грн, при цьому вищевказані позовні вимоги Позивач обгрунтовала слідуючими обставинами:

«поштова скринька з написом «квартира 207», що знаходиться при вході у під`їзд належала та належить сім`ї позивача, однак відповідач ОСОБА_1 зламувала замок на поштовій скриньці, постійно здійснювала та здійснює збирання, поширення та розголошування конфіденційної інформації про позивача та її сім`ю без її згоди, чим порушувала та порушує гарантовану Конституцією України таємницю листування позивача та її сім`ї. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинила позивачу моральні, фізичні страждання та душевний біль".

Однією з позовних вимог в цивільній справі № 755/15668/23 є вимога Позивача стягнути з Відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 800000,00 грн., при цьому вищевказані позовні Позивача у позовній заяві обгрунтовує слідуючими обставинами:

«поштова скринька з написом «квартира АДРЕСА_1 », що знаходиться при вході у під`їзд належала та належить лише сім`ї позивача.. Проте Відповідач-3 ОСОБА_1 щоб забрати кореспонденцію Позивача та передати ключі стороннім особам, зламувала замок на поштовій скриньці 207".

Таким чином підстави позовних вимог щодо стягнення з Відповідача ОСОБА_1 на користь Позивача ОСОБА_2 моральної шкоди у цивільній справі № 755/4774/22 та у цивільній справі № 755/15668/23 є тотожними, оскільки обгрунтовані однаковими порушеннями, які за твердженням позивача ОСОБА_2 , виявились у порушенні порядка користування поштовою скринькою з написом квартира АДРЕСА_1 ", її зламування та наданням до неї доступу стороннім особам з боку Відповідача ОСОБА_1 , при цьому виходячи з додатків до вказаних позовних заяв у обох названих цивільних справах в якості доказу обгрунтованості вимог щодо стягнення моральної шкоди прикладений однаковий доказ - копія листа Національної поліції № №Г-567/125/12101-2017 від 04.01.2018р. про пошкоджений замок в поштовому ящику.

Тобто, позивач ОСОБА_2 заявлюючи в цивільній справі № 755/15668/23 повторно до Відповідача ОСОБА_1 вимогу про стягнення з неї моральної шкоди намагається фактично здійснити перегляд вже ухваленого названого рішення Дніпровського районного суду м.Києва у цивільній справі № 755/4774/22 у справі між тими ж сторонами і з того ж предмету позову, яке набуло законної сили, чим також порушує вимоги статті 2 ЦПК України в частині обов`язковості судового рішення та непримустимості зловживання процесуальними правами.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зімін С.В. в підготовчому судовому засіданні висловили позицію на підтримку подланої до суду заяви про закриття провадження у цивільній справві, просила заяву задовльнити з урахванням підстав навдених у письмовому клопотанні поданому до суду.

Позивач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за відсуності позивача.

Інші учасники цивільного процесу в підготовче судове засідання не зяивлись, про дату слухання справи повідоені належним чином.

Вислухавши позицію відповідача та її представаника, оцінивши наведені відповідачем підстави для закриття провадження у цивільній справі в частині заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1,3 Цивільного кодексу України, статей 2,4-5,12-13,19 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Пред`явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175,176,177 ЦПК України; 4)належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. ( ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України)

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а також подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. ( п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України)

ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Конвенції, де вказано, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується Судом у кожному конкретному випадку окремо.

Виходячи з положень частини третьої статі 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2019 року у справі №540/406/19, від 22 травня 2019 року у справі №640/7778/18 (провадження № 61-48585св18) зазначив, що закриття провадження у справі разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як з`ясовано судом під час проведення підготовчого судового засідання, в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/13887/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частини квартири та припинення права власності.

В межах розгляду цивільної справи 10 червня 2015 року ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 13 жовтня 2015 року.

Виходячи з мотивувальної частини ухваленого рішення судом встановлено, що «26.05.2014 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів в якому, з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог та залишення частини позовних вимог без розгляду, просить суд:

- перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , укладеного між відповідачем ОСОБА_3 , як продавцем та відповідачкою ОСОБА_4 , як покупцем;

- стягнути на користь відповідачки ОСОБА_4 шляхом видачі з депозитного рахунку суду грошових коштів у сумі 60000,00 грн., внесених позивачем згідно квитанції №63 від 14.08.2014 року, що складає суму вартості 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 , яку сплатила відповідачка ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_3 ;

- припинити право власності відповідачки ОСОБА_1 на 19/100 частин квартири АДРЕСА_4 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачка та її родина є власниками у рівних долях 81/100 частини квартири АДРЕСА_2 . Інша 19/100 частина вказаної квартири на праві спільної часткової власності належала відповідачу ОСОБА_3 . Восени 2006 року до квартири з`явилась жінка, яка представилась ОСОБА_1 та повідомила, що вона є співвласницею квартири, оскільки за договором дарування укладеним з відповідачем ОСОБА_3 вона набула права власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 . Позивачка стверджує, що відповідачка ОСОБА_1 категорично відмовилась надати позивачу договір дарування або його копію та ніколи такого договору позивачці не показувала, а жодної юридичної можливості витребувати у відповідачки ОСОБА_1 даний договір дарування для ознайомлення позивачка не мала. Оскільки відповідач ОСОБА_3 в літку 2006 року повідомляв позивача про намір подарувати свою 19/100 частину квартири своїй родичці, то позивач вирішила, що це і є та сама родичка відповідача ОСОБА_3 , якій він і подарував 19/100 частин вказаної квартири. Згодом позивачка у довідці форми №3 побачила, що новою сусідкою по вищезазначеній квартирі є саме відповідачка ОСОБА_1 . Плату за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 здійснювала за своїм особовим рахунком, а щодо сплати за електроенергію, то вона не бажала і не бажає зараз встановлювати собі окремого лічильника та укладати договір з ПАТ «Київенерго», як це вимагає чинне законодавство України, а споживає електроенергію від лічильника позивача, проте сплачувати кошти за домовленістю, в залежності від кількості побутових приладів, в розмірі 1/3 частини від загальної спожитої кількості кВт., відповідачка ОСОБА_1 відмовляється. Позивачка зазначає, що на початку 2014 року її терпець увірвався, оскільки на рахунку позивача, згідно з укладеним з ПАТ «Київенерго» договором, постійно накопичується борг, на ім`я позивача надходять попередження про відключення квартири від електропостачання, тому позивач змушена бала подати позовну заяву до суду, з метою вирішення цього питання в судовому порядку. 26.03.2014 року під час розгляду судової справи №755/19314/13-ц про відключення від лічильника позивача електропостачання ОСОБА_1 та стягнення шкоди, разом із запереченнями ОСОБА_1 долучила до матеріалів справи копію договору дарування 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 . Під час ознайомлення 15.04.2014 року з матеріалами справи №755/19314/13-ц позивачка з цього договору дарування дізналась, що насправді відповідач ОСОБА_3 , який згідно договору дарування був власником 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 , продав цю частку в спільній частковій власності сторонній особі - відповідачці ОСОБА_4 , не повідомивши про це позивача в порушення вимог ст. 362 ЦК України та взагалі ввів позивача в оману, сказавши, що в його кімнаті буде проживати його родичка за договором дарування. Позивачка зазначає, що ніколи не чула та не бачила в очі покупця 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 , не знала та не могла знати про факт продажу даної частки квартири, оскільки покупець ОСОБА_4 жодного разу не з`являлась до квартири АДРЕСА_1 , не реєструвалась за даною адресою та жодної копійки не сплачувала за електроенергію, про що свідчить копія рахунку на сплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_4 , який був долучений ОСОБА_1 до матеріалів справи №755/19314/13-ц. Як виявилось зі змісту договору дарування, відповідачка ОСОБА_4 вже 06.09.2006 року, тобто через два місяці після купівлі частини квартири (05.07.2006 року), подарувала куплену власність відповідачці ОСОБА_1 та в даному договорі дарування зазначила свою адресу реєстрації відмінну від квартири АДРЕСА_2 , що, на думку позивача, підтверджує не проживання її за даною адресою. Позивачка стверджує, що вона не була повідомлена про факт продажу відповідачем ОСОБА_3 19/100 частин квартири в спільній частковій власності, та не знала, що 05.07.2006 року був укладений договір купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. Позивачка зазначає, що ніколи б не погодилась, і зараз не погоджується із цим договором купівлі-продажу, оскільки завжди бажала і бажає сама купити дану спірну частку квартири, в тому числі на підставі першочергового права купівлі, згідно ст. 362 ЦК України. Питання придбання позивачкою спірної 19/100 частин квартири АДРЕСА_1 є для останньої нагальним, зокрема, з метою: об`єднати розділену квартиру в одне ціле, покращити умови проживання своєї сім`ї, яка складається з шести осіб з часткою житлової площі на кожного члена сім`ї по 5,8 кв.м., що менше існуючої санітарно норми; забезпечення спокою у квартирі, оскільки коли б не було в ній сторонніх осіб, зникли б і неприязні стосунки між сторонніми сім`ями щодо потреби в прокладанні окремих електромереж, встановленні лічильників, інших комунікацій, тощо. Позивачка зазначає, що договір купівлі-продажу 19/100 частин квартири від 05.07.2006 року був укладений з порушенням переважного права купівлі позивача, оскільки позивач маючи 81/100 частину цієї квартири з правом спільної часткової власності, має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, але не могла скористатись своїм правом, так як відповідач ОСОБА_3 , в порушення вимог ст. 362 ЦК України, не повідомив її про намір продати свою частку та приховав від позивача факт купівлі-продажу 19/100 частин квартири, яка є спільною частковою власністю з позивачем. Також позивачка зазначила, що у випадку якщо суд вважатиме пропущеним строк позовної давності, то позивачка просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної даності та поновити його.

Також, в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/4774/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_6 , приватний нотаріус КМНО Виходцева, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця, стягнення моральної шкоди.

В межах розгляду цивільної справи 27 липня 2023 року ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 21 листопада 2023 року.

Виходячи з мотивувальної частини ухваленого рішення судом встановлено, що «позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за участю третіх осіб ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виходцева Ігоря Анатолійовича, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання договору дарування удаваним, визнання укладання договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21 січня 1997 року Дарницьким вагоноремонтним заводом, позивачу ОСОБА_2 та членам її сім?ї належить 81/100 частини квартири АДРЕСА_2 в рівних долях. Відповідачу ОСОБА_1 належить 19/100 частини спірної квартири. 30 квітня 2002 року між ОСОБА_3 (обдарований) та ОСОБА_10 (дарувальник) укладено договір дарування, згідно якого обдарований прийняв в дар 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 . 30 серпня 2021 року позивач вперше довідалася зі слів відповідача ОСОБА_1 , що відповідач ОСОБА_3 не в дар отримав від відповідача ОСОБА_10 спірну нерухомість, а купив її через договір дарування, що підтверджується аудіозаписом, зробленим у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, де відповідач ОСОБА_1 по іншій цивільній справі, публічно та під запис заявила про це. Тому відповідач ОСОБА_10 продав без повідомлення позивача про намір продати свою частку в спільній частковій власності сторонній особі ОСОБА_3 , але сторони умисно і свідомо оформили договір купівлі-продажу через договір дарування з метою приховати договір купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю 19/100 частин спірної квартири за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах. Отже, вказаний договір дарування є удаваним, оскільки сторони мали на меті приховати іншу угоду-договір купівлі-продажу, що потягло за собою порушення переважного права позивача на придбання частки у праві спільної часткової власності. Більш того, поштова скринька з написом «квартира АДРЕСА_1 », що знаходиться при вході у під`їзд належала та належить сім`ї позивача, однак відповідач ОСОБА_1 зламувала замок на поштовій скриньці, постійно здійснювала та здійснює збирання, поширення та розголошування конфіденційної інформації про позивача та її сім`ю без її згоди, чим порушувала та порушує гарантовану Конституцією України таємницю листування позивача та її сім`ї. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинила позивачу моральні, фізичні страждання та душевний біль, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду, яку оцінює в 700 000 грн. У зв`язку з чим просить визнати договір дарування 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , посвідчений 30 квітня 2002 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803 удаваним правочином, вчиненим сторонами з метою приховання договору купівлі-продажу; визнати, що 30 квітня 2002 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803; перевести на позивача права та обов`язки покупця 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за укладеним 30 квітня 2002 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 договором купівлі-продажу 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Виходцевим І.А. та зареєстрованим в реєстрі № 2803; передати у власність та перерахувати на користь ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 4 000 грн з депозитного рахунку суду, які зараховані позивачем за переведення на позивача прав та обов`язків покупця 19/100 частин спірної квартири; стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 700 000 грн; припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Дніпровської РДА в м. Києві провести державну реєстрацію (зареєструвати) права власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_2 за позивачем».

Виходячи з підстав та предмету позову в межах даного спору, позивачем ОСОБА_2 пред`явлено позов до відповідача ОСОБА_1 в частині вимог, а саме: «Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), та відшкодування моральної шкоди у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_2 », на дату звернення з цим позовом до суду Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено остаточне рішення у цивільній справі № 755/13887/14-ц ( в частині вимог про переведення прав та обовязків покупця ) та у цивільній справі № 755/4774/22 (вимоги в частині відшкодування моральної шкоди з тих самих обставин).

Отже, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов`язані з доведенням наявності підстав для переведення на позивача ОСОБА_2 прав та обов`язків покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058), та щодо підстав відшкодвання моральної шкоди, аналогічні вимоги розглянуті судом та їм надана відповідна правова оцінка, з урахуванням наданих позивачем доказів, які повторно в тому ж обсязі долучено до нової позовної заяви, рішення суду по іншім справам, залишене в силі судом апеляційної інстанції та набрало законної сили.

За наведених обставин та враховуючи підстави та предмет позову, суб`єктивний склад сторін спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цивільній справі №755/15668/23 в частині заявлених позовних вимог, пред`явлених до відповідача ОСОБА_1 , а саме: «Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058). Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_2 », за наявності встановлених судом обставин щодо тотожності підстав та предмету позову в цій частині за позовами, які розглянути судом по суті з ухваленням остаточного рішення, що зумовлює застосування наслідків передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 2-5, 12-13, 19, 255, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у цивільній справі в частині заявлених вимог, подане до суду 29 жовтня 2024 року, зареєстроване за вх. № 59363, - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі №755/15668/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу квартири, здійснити перерахування коштів внесених на депозитний рахунок на користь одного із відповідачів, визнати нікчемним договір дарування частини квартири, відшкодування моральної шкоди, в частині заявлених позовних вимог, а саме:

«Перевести на позивача права та обов`язки покупця за Договором купівлі-продажу 19/100 частин АДРЕСА_2 , укладеного та посвідченого 05 липня 2006 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Телегою Т.М. (реєстровий номер 1058).

Стягнути з Відповідача-3 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 800000,00 гривень завдану позивачу ОСОБА_2 »

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я