Ухвала

від 21.02.2024 по справі 761/6547/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/6547/23

Провадження № 22-ц/824/6928/2024

УХВАЛА

21лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В.,-

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31жовтня2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізігенератор Україна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року заяву про витребування доказів від 23 жовтня 2023року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 12 січня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріли справи, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені у вказаній нормі.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Перелік, зазначений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, не містить ухвали про залишення без задоволення заяви про витребування доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору,та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Право на апеляційне оскарження учасники справи та заінтересовані особи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхнім процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про витребування доказів по справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на неї можуть включатися до доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023рокуслід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023року - вважати неподаною та повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді