Ухвала

від 18.04.2024 по справі 761/6547/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 761/6547/23

провадження № 61-5129ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року та на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постановлену за результатами перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізігенератор Україна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізігенератор Україна» (далі - ТОВ «Ізігенератор Україна») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі.

27 жовтня 2023 року на адресу суду надійшла заява позивача від 23 жовтня 2023 року про витребування доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

02 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року та на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постановлену за результатами перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Щодо оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року не була предметом апеляційного переглядупо суті, на предмет законності не перевірялася, ця ухвала не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постановленої за результатами перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в зазначеній частині мотивована порушенням судом норм процесуального права.

Заявник, зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, тим самим відмовляє у задоволенні заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року, чим порушує право позивача на судовий захист.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Ухвала щодо залишення без задоволення заяви про витребування доказів відсутняв переліку ухвал, визначеному частиною першою статті 353 ЦПК України, на які може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про витребування доказів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що частина перша статті 353 ЦПК не містить у своєму переліку ухвали про залишення без задоволення заяви про витребування доказів.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про витребування доказів по справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на неї можуть включатися до доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постановлену за результатами перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року, слід відмовити, оскільки скарга в цій частині є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись пунктом 1 частини другої та частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року та на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, постановлену за результатами перегляду ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року про залишення без задоволення заяви про витребування доказів від 23 жовтня 2023 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізігенератор Україна» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко