Рішення

від 05.11.2007 по справі 20-5/301-2/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/301-2/432

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"05" листопада 2007 р. справа № 20-5/301-2/432

За позовом відкритого акціонерного товариства  „Кача”

                      (м. Севастополь, п. Кача, вул. Ударна, 24;

                       м. Севастополь, вул. В. Кучера, б. 13, кв. 6)

до відповідача приватного підприємства „Твик”  

                                        (м. Севастополь,  вул. Громова, б. 52, кв. 67)

про витребування майна

та зустрічному позову приватного підприємства „Твик”

до відкритого акціонерного товариства  „Кача”

про визнання права власності

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –Яловега К.А, довіреність № 25/10 від 25.10.2007;

відповідача -  Молчанов А.О., довіреність б/н від 09.08.2007.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне підприємство „Кача” в особі ліквідатора Бикової Світлани Вікторівни звернулось до суду з позовом до приватного підприємства „Твик” про витребування майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що будинок магазину № 437 за адресою: м. Севастополь, вул. Фільченко, 5 вибув з володіння позивача помимо його волі, та на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України він має право його витребувати.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та вважає, що позивачем спірне майно було передане до статутного фонду ТОВ „Ітар-Плюс”, що підтверджується протоколом № 1 від 24.05.2000.  

05.09.2007 та 30.10.2007 позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив предмет позову та просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Кача” право власності на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченко, 5 (арк.с. 69, 129-131).

18.09.2007 відповідач звернувся до господарського суду міста Севастополя з зустрічним позовом про визнання права власності за приватним підприємством „Твик” на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченко, 5. Ухвалою від 18.09.2007 зустрічний позов прийнятий до провадження.

Ухвалою суду від 18.09.2007 вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Фільченко, 5 (арк.с. 94).

10.10.2007 відповідач заявив  клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Вказане клопотання, з урахуванням норм статей 66-68 Господарського процесуального кодексу України, судом залишене без задоволення як необґрунтоване і безпідставне у зв'язку з відсутністю доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою арбітражного суду міста Севастополя від 27.08.2000 порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства „Кача” (далі –ВАТ „Кача”). Ухвалою від 29.01.2001 цього ж суду затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ „Кача”.

Ухвалою цього ж суду від 15 березня 2001 року ВАТ «Кача»визнане банкротом, введена ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно статті 23 Закону з  дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.  Згідно статті 25 Закону ліквідатор виконує функції управління боржником, формує ліквідаційну масу. Ліквідаційна маса - це всі види майнових активів банкрута, що належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури або виявлені в ході ліквідаційної процедури (стаття 26 Закону).

На дату порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття ліквідаційної процедури ВАТ „Кача” у власності ВАТ „Кача” знаходилося майно магазин № 437, що розташоване по вул. Фильченкова, 5 у  с. Верхнєсадове  міста Севастополя.

24.05.2000 загальними зборами акціонерів ВАТ „Кача” було ухвалено рішення про передачу у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю  «Итар-плюс»(далі –ТОВ „Итар-Плюс”) нерухомого майна, у тому числі будівлі магазину № 437, проте фактичної передачі нерухомого майна не відбулося, акти приймання-передачі не оформлялися, більш того, рішення загального збір ухвалене в той час, коли ухвалою ДВС Нахімовського РУЮ був накладений арешт на будівлю магазина № 437.

Рішенням арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001, яке набрало законну силу 15.03.2001, за позовом ТОВ „Итар-Плюс” до державного підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна”  визнане право власності на вищевказаний магазин № 347 за ТОВ „Итар-Плюс”.

11.04.2001 ТОВ «Итар-плюс»уклало з приватним підприємством „Твик” (далі –ПП „Твик”) договір купівлі-продажу магазину № 437. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року рішення арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001, яке є встановлюючим право документом ТОВ «Итар-плюс»на будівлю магазина, скасоване, в позові відмовлено. Іншіх доказів, які підтверджують право власності ТОВ «Итар-плюса»на спірне майно, відсутні. Таким чином, договір купівлі-продажу, укладений 11.04.2001, був укладений особою, що не має права  відчужувати майно.

Згідно статті 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками. Передачі майна не було, було лише ухвалено рішення про передачу.

Таким чином спірне майно вибуло з володіння ВАТ „Кача” помимо його волі. ВАТ «Кача»у володіння зазначене майно ТОВ «Итар-плюс»не передавало, докази  існування наміру у позивача продати вказану будівлю ПП «Твик»відсутні.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Посилання відповідача на існування договору купівлі-продажу спірного майна між ним та ТОВ „Итар-Плюс” судом не приймається до уваги, так як докази існування права власності та права на укладення вказаного договору у ТОВ „Итар-Плюс” відсутні.

Статтями 320, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статей 181, 182 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно,  нерухомість) належать земельні  ділянки,  а  також  об'єкти,  розташовані  на  земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими  речами  є речі,  які можна вільно переміщувати у просторі. Право власності та інші речові  права  на  нерухомі  речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів  щодо нерухомості  є публічною,  здійснюється відповідним органом,  який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію  та  зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова  у  державній  реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості,  ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок    проведення   державної   реєстрації   прав   на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Згідно частини першої статті 319 та статті 325  Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні  та  юридичні   особи   можуть   бути   власниками будь-якого майна,  за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Аналогічні положення про право власності містяться у главі 14 Господарського кодексу України.

Викладене є підставою для визнання позовних вимог за первісним позовом про визнання права власності на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченко, 5 за товариством з обмеженою відповідальністю „Кача” обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги за зустрічним позовом про визнання прав власності на вказане майно за приватним підприємством „Твик” необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити

2.          Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Кача” (м. Севастополь, с. Кача, вул. Ударна, 24, код у ЄДРПОУ 01565394) на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнесадове, вул. Фільченко, 5.

3.          Стягнути з приватного підприємства „Твик”  (99002, м. Севастополь,  вул. Громова, б. 52, кв. 67, код у ЄДРПОУ 24491557) на користь відкритого акціонерного товариства  „Кача” (м. Севастополь, п. Кача, вул. Ударна, 24, код у ЄДРПОУ 01565394) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                                                Н. Г. Шевчук

Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14.11.2007