Постанова

від 21.02.2024 по справі 640/2919/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/2919/20

адміністративне провадження № К/990/29111/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/2919/20

за позовом Міністерства юстиції України

до Політичної партії «Діти війни «Народна партія України»

про анулювання реєстраційного свідоцтва

за касаційною скаргою Політичної партії «Діти війни «Народна партія України»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року (головуючий суддя: Аверкова В.В.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Горяйнов А.М., Мєзєнцев Є.І.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України (далі також - «Мін`юст») пред`явило позов до Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» (далі також - «Партія»), у якому просило суд:

- анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» №171-п.п. від 14 квітня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог Мін`юст покликався на приписи частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та зазначав, що Партія протягом останніх десяти років не здійснювала висування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що є підставою для анулювання її реєстраційного свідоцтва.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Суди розглядали цю справу неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року частково задоволено касаційну скаргу Партії, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, позов задоволено:

- анульовано реєстрацію Політичної партії «Діти війни «Народна партія України».

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що:

- протягом десятирічного строку Партія жодного разу не прийняла участь у виборах народного депутата України чи Президента України через висунення та реєстрацію в Центральній виборчій комісії кандидатів;

- відсутні докази вчинення Партією активних дій, спрямованих на реєстрацію кандидата в Центральній виборчій комісії;

- неподання документів на реєстрацію кандидатів з мотивів неможливості сплати партією виборчої застави не може вважатися «висуванням кандидатів» у контексті статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» і засвідчує неспроможність партії виконати свій конституційний обов`язок;

- неможливість сплатити розмір гарантійного внеску з метою реєстрації кандидатів Центральною виборчою комісією не є підставою для не застосування положень частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», а саме висування кандидатів, без їхньої реєстрації в Центральній виборчій комісії, не створює юридичних наслідків для цілей визначення партії як спроможної політичної сили.

Короткий зміст касаційної скарги

Партія просить Верховний Суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також Партія просить стягнути з Мін`юсту судові витрати, понесені нею під час першого й повторного розгляду справи, у виді судового збору у загальному розмірі: 14730 грн та витрат на правову допомогу у загальному розмірі: 75000 грн.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження Партія послалася на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позиція скаржника полягає в тому, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину першу статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», та не врахували висновок Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №640/2919/20 під час її першого розгляду, про обчислення десятирічного строку з здати реєстрації партії, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для анулювання реєстрації Партії.

У цьому контексті скаржник зазначає, що Партія дотрималася вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», оскільки з моменту її реєстрації у десятирічний період з 14 квітня 2019 року до 14 квітня 2019 року двічі висувала кандидата на вибори народних депутатів України, які відбувалися 28 жовтня 2012 року і 26 жовтня 2014 року, втім після висування своїх кандидатів Партія не подавала документи на реєстрацію до Центральної виборчої комісії у зв`язку з відсутністю фінансування.

Скаржник вважає, що такого висування достатньо для дотримання вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», тож реєстрація кандидата у Центральній виборчій комісії значення немає.

Крім цього, скаржник вказує, що Партія висувала і реєструвала у Центральній виборчій комісії свого кандидата на проміжних виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №179, які відбулися 15 березня 2020 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Мін`юст просить Верховний Суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення лишити без змін.

Позивач вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування норм частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Крім цього, позивач вважає, що неподання Партією документів до Центральної виборчої комісії на реєстрацію кандидатів з мотивів неможливості сплати виборчої застави не може вважатися «висуванням кандидатів» у розумінні статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» і засвідчує неспроможність партії виконати свій конституційний обов`язок.

Також позивач вважає, що висування Партією кандидата після спливу десятирічного строку та після подання позову про анулювання її реєстраційного свідоцтва не може братися до уваги, оскільки це не впливає на застосування статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Зрештою Мін`юст стверджує, що заявлені відповідачем судові витрати на правову допомогу є завищеними.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Політична партія «Діти війни «Народна партія України» зареєстрована Міністерством юстиції України 14 квітня 2009 року (свідоцтво № 171-п.п. від 14 квітня 2009 року).

Діяльність відповідача здійснюється на підставі Статуту Політичної партії «Діти війни «Народна партія України», прийнятому Установчим з`їздом партії від 7 лютого 2009 року.

Статут Партії затверджено рішенням Установчого з`їзду, протокол другого етапу установчого з`їзду Партії від 7 лютого 2009 року.

Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що Політична партія «Діти війни «Народна партія України» є всеукраїнською лівоцентристською політичною партією громадян України, неприбутковою організацією, яка діє на засадах законності, гуманності, спільності інтересів, рівності прав її членів, гласності, добровільності у відповідності з Конституцією України, Закону України "Про політичні партії", чинного законодавства України та цього Статуту.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Партія має право: здійснювати свою діяльність у межах, що не суперечать Конституції України та чинному законодавству України; висувати кандидатів у народні депутати України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голів відповідно до норм Закону України "Про вибори народних депутатів України", закону України "Про вибори Президента України", Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"; самостійно або в коаліції з іншими політичними партіями брати участь у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування; у своїй діяльності використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації; ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні; здійснювати опозиційну діяльність: викладати публічно і відстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя, брати участь в обговоренні та оприлюднювати оцінку дій і рішень органів влади, вносити до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозиції для розгляду; відстоювати права, свободи, соціальні, культурні та інші інтереси членів партії та її прихильників.

Пунктом 12.1. Статуту зазначено, що Партія припиняє свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або, в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва, в порядку, встановленому чинним законодавством.

15 січня 2020 року, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», Міністерство юстиції України направило до Центральної виборчої комісії (далі - «ЦВК») лист №430/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь ЦВК листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до ЦВК документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» відсутня.

На основі інформації, яку надала ЦВК, Міністерство юстиції України виснувало, що політична партія «Діти війни «Народна партія України» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, у зв`язку з чим 7 лютого 2020 року звернулося з цим позовом до суду.

Партія надала суду:

- протокол №3 ІІІ з`їзду Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» від 30 липня 2012 року та рішенні ІІІ з`їзду Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» від 30 липня 2012 року, відповідно до яких Партія прийняла рішення висунути та затвердити ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України від ПП «Діти війни «Народна партія України» для участі у виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №47, що відбудуться 28 жовтня 2012 року;

- протокол №5 V з`їзду Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» від 9 вересня 2014 року та рішенні V з`їзду Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» від 9 вересня 2014 року, відповідно до яких Партія прийняла рішення висунути та затвердити ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України від ПП «Діти війни «Народна партія України» для участі у позачергових виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №47, що відбудуться 26 жовтня 2014 року.

Партія зазначала, що після висування своїх кандидатів на вказаних виборах не подала документів на реєстрацію до ЦВК у зв`язку з відсутністю фінансування.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Згідно зі статтею 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року №2365-III (далі також - «Закон №2365-ІІІ)».

За частиною першою статті 1 Закону №2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону №2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону №2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої тієї самої статті 10 Закону №2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі також - «Закон №835-VIII»), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону №2365-ІІІ (у редакції, викладеній згідно із Законом №835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону №2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; .

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом №835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року №2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року було зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №640/2919/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Частина перша статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом №835-VIII) передбачає, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва такої партії.

Партія у касаційній скарзі стверджує, що суди першої й апеляційної інстанції не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №640/2919/20, де Верховний Суд зазначив, що обов`язок політичної партії висувати своїх кандидатів на виборах Президента України і виборах народних депутатів України, з яким пов`язується обчислення десятирічного строку, передбаченого частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, має розпочинатися з дати реєстрації політичної партії.

Надаючи оцінку доводам Партії, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 у подібних правовідносинах досліджував питання можливості анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, визначеного у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від правових позицій, сформованих раніше, і констатував, що визначений приписами статті 24 Закону №2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Згідно із позицією судової палати, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Мін`юсту до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон №2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Одночасно з цим, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 констатував, що в аспекті вирішення питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може бути достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

Зрештою у справі №640/2933/20 Верховний Суд дійшов висновку, що ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії є те, що анулювання її реєстрації як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. Подібне застосування частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Отже, зважаючи на наведений підхід, при вирішенні питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, сам факт висування політичною партією кандидата (навіть після десяти років «неучасті» в них) потрібно оцінити на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 після подання касаційної скарги у справі, яка переглядається, є релевантною і підлягає врахуванню колегією суддів.

У цій справі Партія була зареєстрована 14 квітня 2009 року, а позов пред`явлений 7 лютого 2020 року.

Суди першої й апеляційної інстанції встановили, що у вказаний проміжок часу Партія жодного разу не прийняла участь у виборах народних депутатів України чи Президента України через висунення та реєстрацію у Центральній виборчій комісії кандидатів і докази вчинення Партією активних дій, спрямованих на реєстрацію кандидата у ЦВК у вказаний період, відсутні.

Партія не заперечує проти обставин не реєстрації нею кандидатів у ЦВК для участі у виборах Президента України та виборах народних депутатів України, втім вказує, що такі обставини були обумовлені відсутністю матеріальної можливості сплатити гарантійний внесок для реєстрації останніх ЦВК.

Оцінюючи обставини справи й позицію сторін, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що неподання Партією документів на реєстрацію кандидатів з мотивів неможливості сплати виборчої застави не може вважатися «висуванням кандидатів» у контексті статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» і засвідчує неспроможність партії виконати обов`язок щодо участь у виборах.

З огляду на обставини справи і приписи частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, Верховний Суд вважає указаний висновок судів попередніх інстанцій правильним і погоджується з тим, що висування Партією кандидатів було суто для формального, а не реального виконання вимог закону, що загалом свідчить про відсутність у Партії інституційної спроможності взяти участь у виборчому процесі та невиконання Партією свого призначення як виразника політичної волі громадян.

На тлі установлених обставин справи, довід Партії про висування й реєстрацію її кандидата у ЦВК на проміжних виборах народних депутатів України після пред`явлення Мін`юстом позову не спростовує вказаний висновок судів попередніх інстанцій.

Повноту обставин справи, встановлених судами першої й апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях, Партія не оспорює.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та дій Партії свідчать про наявність підстав для застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та пропорційність застосування з боку держави такого заходу реагування щодо Партії як анулювання її реєстрації.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

За таких обставин і висновків касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін та поновити їхнє виконання.

З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, 375 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії «Діти війни «Народна партія України» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду