Ухвала

від 15.02.2024 по справі 1-81/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 1/81/11

провадження № 51-5945км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовомузасіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_9 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2021 року:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Василівки Запорізького району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

визнано невинуватим і виправдано за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,

визнано невинуватим і виправдано за відсутністю в його діях складу злочинів, передбаченихч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК.

1. Органом досудового слідства ОСОБА_7 і ОСОБА_9 обвинувачувалися у привласненні та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК), та у службовому підробленні, а саме внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК).

2. За обвинувальним висновком, у вересні 2006 року ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора МП «Мехбуд», і ОСОБА_9 , працюючи з 28 червня 2006 року на посадах: спеціаліста ІІ категорії, спеціаліста І категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста та начальника виробничого відділу Управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (далі - УКБ ЧОДА), а також на посаді заступника начальника управління технічного забезпечення будівництва - начальника відділу технічного нагляду Головного УКБ ЧОДА, вступили у попередню змову між собою та з іншою службовою особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, з метою привласнення й заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчинення службового підроблення під час виконання будівельно-монтажних робіт МП «Мехбуд» на об`єктах будівництва в с. Суботові й м. Чигирині Черкаської області, включених до переліку об`єктів державної цільової програми «Золота підкова Черкащини», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2006 року № 671.

3. Так, у період з 28 серпня 2006 року до 16 жовтня 2008 року УКБ ЧОДА (замовник) і МП «Мехбуд» (підрядник) в особі директора ОСОБА_7 уклали ряд договорів будівельного підряду і додаткових угод до них, на підставі яких МП «Мехбуд» та інші субпідрядні організації виконали будівельно-монтажні роботи на об`єктах «Реставраційне відтворення об`єктів історико-архітектурного комплексу «Резиденція Б. Хмельницького» у м. Чигирині», «Відтворення бастіону Дорошенка, ІІ черга в м. Чигирин», «Реставраційне відтворення оборонних стін Чигиринського замку, бастіону Дорошенка та упорядження території, прилеглої до замкової гори; благоустрій території резиденції Б. Хмельницького (територія Богданової гори) ІІІ черга у м. Чигирині», «Консервація та музеєфікація автентичних залишків кам`яниці Хмельницьких у с. Суботів Чигиринського району Черкаської області», «Консервація автентичних залишків церкви Святих Петра і Павла та відтворення підлеглого історичного середовища в м. Чигирин», «Реставрація Іллінської церкви в с. Суботів та упорядження прилеглої території Чигиринського району», «Будівництво будинку Б. Хмельницького та в`їзної вежі в с. Суботів Чигиринського району».

4. Після проведення будівельно-монтажних робіт на зазначених об`єктах протягом 2006-2009 років ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншою особою, з метою реалізації єдиного злочинного плану, спрямованого на розкрадання державних коштів шляхом службового підроблення, склав, підписав і скріпив печаткою МП «Мехбуд» офіційні документи, а саме акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в із завідомо неправдивими відомостями - завищеними в них обсягами виконаних робіт порівняно з фактично виконаними роботами, завищеними вартостями машин і механізмів, одиницями робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій та транспортно-заготівельних і складських витрат, а також із включеними роботами, які фактично не виконувалися, і надав ці акти до УКБ ЧОДА, що стало підставою для перерахування з бюджету на рахунок МП «Мехбуд» 5 353 266,26 грн.

5. ОСОБА_9 упродовж 2006-2009 років, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, у тому числі щодо здійснення контролю за ходом та якістю виконаних МП «Мехбуд» робіт на всіх вищевказаних об`єктах, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншою особою, з метою розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, достовірно знаючи про те, що за результатами проведення будівельно-монтажних робіт на всіх вищевказаних об`єктах акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в містять недостовірні відомості про обсяги фактично виконаних генпідрядником і субпідрядниками робіт, достовірно знаючи, що МП «Мехбуд» й інші субпідрядні організації виконали роботи в меншому обсязі, ніж зазначено в актах, як представник замовника прийняв і підписав в інтересах службових осіб, з якими вступив у попередню змову, усі зазначені акти з наявними в них порушеннями і таким чином склав і видав завідомо неправдиві документи, на підставі яких із державного бюджету генпідряднику МП «Мехбуд» було безпідставно перераховано 5 353 266,26 грн, що в 30 590 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений у 2006 році, і в 17 696 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на грудень 2009 року, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

6. Таким чином, у результаті спільних злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інша особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, у період із вересня 2006 року до грудня 2009 року шляхом зловживання службовим становищем, привласнили та заволоділи державними коштами на суму 5 353 266,26 грн, чим спричинили державним інтересам шкоду в особливо великих розмірах.

7. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачувався органом досудового слідства у вчиненні правочину з коштами, одержаними внаслідок скоєння суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких коштів (ч. 1 ст. 209 КК).

8. Так, за обвинувальним висновком,у рамках виконання Державної цільової програми «Золота підкова Черкащини» 28 серпня 2006 року ОСОБА_7 як директор МП «Мехбуд», уклавши з УКБ ЧОДА договір будівельного підряду № 1 на виконання будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Реставраційне відтворення об`єктів історико-архітектурного комплексу «Резиденція Б. Хмельницького» у м. Чигирині» та ряд додаткових угод до цього договору, з метою розкрадання державних коштів після часткового проведення будівельно-монтажних робіт на об`єкті виготовив фіктивні акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за жовтень і грудень 2006 року, до яких вніс неправдиві відомості щодо завищених обсягів та вартостей робіт, матеріалів і одиниць, а також стосовно виконання робіт, які фактично не були виконані, і надав їх замовнику для погодження (затвердження). Представник замовника - ОСОБА_9 підписав ці акти і на їх підставі на розрахунковий рахунок МП «Мехбуд» протягом жовтня - грудня 2006 року УКБ ЧОДА перерахувало бюджетні кошти в завищених обсягах на суму 886 457,80 грн, які ОСОБА_7 одержав злочинним шляхом внаслідок вчинення ним суспільно небезпечного протиправного діяння.

9. З метою приховання і маскування незаконного походження вищевказаних грошей та ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 уклав угоду із ЗАТ «Українська торгово-промислова корпорація», що в м. Києві, про придбання вантажного автомобіля МАЗ-555102-223, на виконання умов якої 25 грудня 2006 року перерахував на розрахунковий рахунок цього товариства 163 400 грн з отриманих злочинним шляхом від УКБ ЧОДА бюджетних коштів, а 28 грудня 2006 року, продовжуючи свої злочинні дії з легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, уклав угоду з цим же товариством про придбання ще двох вантажних автомобілів, а саме: кузова-фургона МАЗ «КУПАВА» НОМЕР_1 та напівпричепа МАЗ-975800-041, на виконання умов якої згідно з платіжним дорученням від 28 грудня 2006 року № 1448 перерахував на розрахунковий рахунок товариства 309 294 грн з отриманих із бюджету злочинним шляхом грошей.

10. Після цього ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний план, спрямований на легалізацію (відмивання) вищевказаних коштів, протягом тривалого часу (близько чотирьох місяців) не отримав кузов-фургон і напівпричіп, а 13 квітня 2007 року придбав у ЗАТ «Українська торгово-промислова корпорація» автокран КС-55727-1 на базі шасі МАЗ-630303-245 (№ НОМЕР_2 ) вартістю 618 588 грн шляхом здійснення доплати трьома платежами на загальну суму 309 294 грн і зарахування раніше перерахованих МП «Мехбуд» на розрахунковий рахунок цього товариства 309 294 грн за платіжним дорученням від 28 грудня 2006 року№ 1448.

11. У такий спосіб, за версією досудового слідства, ОСОБА_7 здійснив приховання та маскування незаконного походження коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, і заволодів грошима на суму 472 694 грн.

12. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, перевіривши всі надані сторонами докази у справі та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала належних, достовірних і допустимих доказів, які були б достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК, а також про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, поза розумним сумнівом, і можливість збирання доказів вичерпана, а результати експертиз Кіровоградського відділення Одеського НДІСЕ від 31 березня 2014 року № 3564-3566 та Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 31 серпня 2016 року № 7087-7092 у повній мірі спростовують причетність ОСОБА_7 і ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих їм злочинів, тому 22 вересня 2021 року постановив вирок про виправдання кожного з підсудних за відсутністю в їхніх діях складу злочинів.

13. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 19 грудня 2022 року вказаний вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону й неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі доводи, зазначає, що місцевий суд однобічно розглянув справу, а докази оцінив неповно, внаслідок чого постановив вирок, який не ґрунтується на вимогах статей 64, 65, 67, 323, 327, 334 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року). Стверджує, що суд першої інстанції, належним чином не перевіривши показань самих підсудних, безпосередньо не дослідивши і не оцінивши показань свідків, не проаналізувавши всіх зібраних у справі доказів, дійшов безпідставного висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Уважає, що всупереч положенням ч. 4 ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина вироку не містить належного обґрунтування для виправдання підсудних із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Стверджує, що суд упереджено підійшов до оцінки протоколу обшуку від 10 вересня 2010 року, протоколу огляду предметів від 13 вересня 2010 року та протоколу визнання документів речовими доказами від 14 вересня 2010 року, визнавши їх неналежними доказами, незважаючи на те, що вказані процесуальні дії було проведено з дотриманням вимог статей 183, 186, 191 КПК 1960 року, а протокол визнання документів речовими доказами від 14 вересня 2010 року складено відповідно до вимог статей 78, 82, 83 зазначеного Кодексу. Прокурор зауважує, що суд також без належного обґрунтування дав критичну оцінку висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи Черкаського відділення Київського КНІДСУ від 24 травня 2011 року № 245/334-БТ, № 89/10-БТ, визнавши його неналежним доказом, незважаючи на те, що розрахунки цієї експертизи було покладено в основу інших експертних досліджень, проведених у справі. На думку прокурора, вказані порушення місцевого суду не було усунуто під час апеляційного розгляду. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу з порушеннями вимог КПК 1960 року, оскільки не провів судового слідства, безпосередньо не допитав свідків і, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, не зазначив підстав, через які визнав її необґрунтованою. Також акцентує увагу на тому, що апеляційний суд не навів в ухвалі належних обґрунтувань і мотивів, з яких виходив, і положень закону, яким керувався, залишаючи виправдувальний вирок без змін, при цьому не звернув уваги на невиконання судом першої інстанції обов`язкових указівок Кропивницького апеляційного суду, зазначених в ухвалі від 09 вересня 2020 року, якою було скасовано попередній вирок щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , у частині безпідставної відмови прокурору у призначенні повторної судової комплексно-технічної, оціночно-будівельної, економічної та будівельно-технічної експертизи.

15. Виправданий ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора.

Позиції учасників судового провадження

16. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу прокурораОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просила скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_9 й направити справу на новий апеляційний розгляд.

17. Виправданий ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили залишити судові рішення без змін.

Мотиви Суду

18. Заслухавши доповідь судді, промову прокурора ОСОБА_5 , думку виправданого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

19. Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.

20. Відповідно до ст. 323 КПК 1960 року як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21. Доводи прокурора про невмотивованість вироку та відсутність у ньому формулювання обвинувачення є безпідставними з огляду на таке.

22. Вмотивованим є судове рішення, в якому належним чином зазначені підстави, на яких воно ґрунтується. Під вмотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався під час ухвалення свого рішення, оцінювання доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду в ході застосування норм матеріального і процесуального права.

23. Як убачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд з дотриманням указаних вимог кримінально-процесуального закону дійшов переконання про необхідність виправдання ОСОБА_7 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кожному з них злочинів, вказавши, на яких підставах ґрунтується такий висновок.

24. Із мотивувальної частини оскаржуваного вироку видно, що суд навів докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду, та дав їм належну правову оцінку.

25. Визнаючи протоколи обшуку від 10 вересня 2010 року, огляду предметів від 13 вересня 2010 року та визнання документів речовими доказами від 14 вересня 2010 року, а також висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи Черкаського відділення Київського КНІДСУ від 24 травня 2011 року № 245/334-БТ, № 89/10-БТ неналежними доказами, суд першої інстанції навів відповідні аргументи, у точності дотримавшись вимог кримінального процесуального законодавства.

26. Зокрема, суд зазначив, що згідно з протоколом обшуку від 10 вересня 2010 року працівники міліції під час обшуку та виїмки не вилучали документів, не пред`являли їх понятим та не складали опису всупереч вимогам ч. 2 ст. 186 КПК 1960 року, натомість працівники міліції вилучили папки, не вказуючи, що саме або які саме документи містяться в них, та зазначили в протоколі обшуку саме про вилучені папки. З протоколу огляду від 13 вересня 2010 року видно, що в ході обшуку 10 вересня 2010 року було вилучено не предмети (папки), а документи (т. 33, а. с. 37-42). Протокол від 14 вересня 2010 року містить інформацію про визнання речовими доказами документів, вилучених під час обшуку 10 вересня 2010 року, проте в останньому протоколі немає даних щодо таких документів (т. 60, а. с. 256-265). Ураховуючи зазначене, суд обґрунтовано визнав указані процесуальні дії проведеними з порушенням вимог статей 78, 82, 83, 186 КПК 1960 року, апротоколи обшуку від 10 вересня 2010 року, огляду предметів від 13 вересня 2010 року (т. 60, а. с. 229-255) та визнання документів речовими доказами від 14 вересня 2010 року неналежними доказами.

27. Крім того, суд зауважив, що саме ці документи, отримані з порушенням вимог КПК, не в повному обсязі були предметом дослідження в ході експертизи, проведеної Черкаським відділенням КНДІСЕ від 24 травня 2011 року № 245/334-БТ, № 89/10-БТ (т. 103, а. с. 58-187), що викликає сумнів у повноті викладених експертами висновків указаного дослідження.

28. Порівнюючи дані висновків експертиз, суд дійшов переконання, що експертні висновки Кіровоградського відділення Одеського НДІСЕ від 31 березня 2014 року № 3564-3566 (т. 119, а. с. 2-48) та Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 31 серпня 2016 року № 7087-7092 (т. 124, а. с. 23-42) сформовані на підставі більш ґрунтовних досліджень та є більш умотивованими, змістовними й повними, а висновок Черкаського відділення Київського НДІСЕ від 24 травня 2011 року № 245/334-БТ, № 89/10-БТ ґрунтується на недостатніх і неповних дослідженнях (не було досліджено повного обсягу документів, не враховано транспортних витрат у ході будівництва, витрат на відрядження, не з`ясовано та не досліджено повною мірою всіх обставин, які мають значення для справи), тому цей висновок не є доказом вчинення злочинів підсудними, а будь-який сумнів і неточності використовуються на їхню користь.

29. Твердження прокурора про невиконання судом першої інстанції обов`язкових указівок Кропивницького апеляційного суду, зазначених в ухвалі від 09 вересня 2020 року, якою було скасовано попередній вирок щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , у частині безпідставної відмови прокурору у призначенні повторної судової комплексно-технічної, оціночно-будівельної, економічної та будівельно-технічної експертизи, на що не звернула уваги апеляційна інстанція, є безпідставним.

30. Як видно з матеріалів провадження, Кропивницький апеляційний суд повернув справу стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на новий судовий розглядчерез допущену неповноту та однобічність судового слідства. У своїй ухвалі від 09 вересня 2020 року цей суд зазначив, що під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі зібрані у справі докази, вирішити всі заявлені клопотання сторонами, ретельно перевірити усі наявні в матеріалах кримінального провадження докази, дати кожному зібраному доказу належну правову оцінку, відповідно до вимог КПК, перевірити усі доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, у тому числі, у разі доведеності вини, доводи прокурора з приводу призначення покарання обвинуваченим, усунути всі вищевказані недоліки, та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване рішення.

31. Отже, Кропивницький апеляційний суд не давав місцевому суду вказівки щодо обов`язкового призначення повторної судової комплексно-технічної, оціночно-будівельної, економічної та будівельно-технічної експертизи за клопотанням прокурора, а залишив вирішення цього питання на розсуд суду першої інстанції. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області розглянув клопотання прокурора та відмовив у його задоволенні, про що навів у вироку відповідні мотиви.

32. Так, на обґрунтування відмови стороні обвинувачення в необхідності й доцільності призначення додаткових експертиз у цій справі у зв`язку з розбіжностями, що містяться у висновках експертів Черкаського відділення Київського НДІСЕ від 24 травня 2011 року № 245/334-БТ, № 89/10-БТ, Кіровоградського відділення Одеського НДІСЕ від 31 березня 2014 року № 35644-3566, Волинського відділення Львівського НДІСЕ від 31 серпня 2016 року № 7087-7092, суд зазначив, що проведення четвертої експертизи на цей час у справі суперечитиме поняттю «розумних строків розгляду справи» і не відповідатиме завданням кримінального судочинства, а, крім того, сплив десятирічного строку після припинення проведення будівельних робіт, незаконсервованість спірних об`єктів унеможливить надання експертами змістовних відповідей на поставлені питання, що буде суперечливим і сумнівним, а отже, трактуватиметься на користь підсудних. Апеляційний суд небезпідставно погодився з цим рішенням суду першої інстанції. У Суду також немає сумніву в його законності.

33. Не знайшли свого підтвердження також доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, щодо неповноти судового розгляду через те, що суд безпосередньо не допитав свідків, показання яких, на його думку, доводили б винуватість обвинувачених.

34. Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК 1960 року прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

35. Як убачається з матеріалів справи, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створив усі необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Зокрема, суд неодноразово вживав заходів для виклику і доставки в судове засідання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , однак вони не з`явилися та не були доставлені в судове засідання приводом працівниками поліції, у зв`язку з чим прокурор визнав за можливе обмежитись оголошенням їх письмових показань, наданих під час досудового слідства.

36. Водночас, дослідивши показання зазначених свідків у порядку ст. 306 КПК 1960 року, суд визнав їх неналежними доказами, оскільки ті мали інформативний характер і не містили підтвердження вчинення підсудними інкримінованих їм злочинів, а крім того, були спростовані показаннями підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , які вони дали в ході судового розгляду справи, а також висновками Кіровоградського відділення Одеського НДІСЕ і Волинського відділення Львівського НДІСЕ.

37. Касаційний суд наголошує, що під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, і не перевіряє вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду з підстав неповноти та однобічності досудового чи судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, поняття яких визначено у статтях 368 та 369 КПК 1960 року, на що прокурор указує в касаційній скарзі.

38. Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається прокурор, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

39. Так, апеляційний суд у своєму рішенні, визнаючи ці доводи безпідставними, навів відповідні мотиви. Колегія суддів уважає зазначені висновки апеляційного суду обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

40. За приписами ч. 2 ст. 377 КПК 1960 року при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано

необґрунтованою.

41. Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Toriya v. Spaine»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»).

42. Під час розгляду апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог.

43. Як убачається з апеляційної скарги прокурора, суть доводів скаржника зводилася до невмотивованості вироку суду першої інстанції.

44. Апеляційний суд, переглядаючи вказаний вирок, провів часткове судове слідство, допитав обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , дослідив показання допитаних у судовому засіданні місцевого суду свідків, а також показання свідків, допитаних під час досудового слідства в кримінальному провадженні, письмові докази, у тому числі висновки експертиз, та визнав рішення суду першої інстанції обґрунтованим і законним, детально навівши в ухвалі свої аргументи.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

46. Проте прокурор у своїй касаційній скарзі, хоча і посилається на невмотивованість судових рішень, однак не конкретизує, в чому саме вона полягає, а оспорювання установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінальної справи та неповноту судового розгляду, що не є предметом дослідження і перевірки касаційним судом згідно з вимогами ч. 1 ст. 398 цього Кодексу, як про це вже йшлося вище.

47. Більше того, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, прокурор не уточнює, які доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 377 КПК 1960 рокуапеляційний суд належним чином не дослідив, не перевірив і не оцінив та на які з них не надав відповіді.

Крім цього, прокурор у касаційній скарзі не вказує безумовних підстав, передбачених КПК 1960 року, які би були підставою для скасування судових рішень.

48. Колегія суддів бере до уваги, що розумні строки розгляду справи є невід`ємною складовою права на справедливий суд - одного з ключових елементів європейських стандартів правосуддя.

49. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

50. Ключовими принципами вищезгаданої статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

51. Як видно з матеріалів, кримінальна справа щодо підсудних не знаходила свого вирішення упродовж тривалого часу (більше 13 років), а тому її направлення на новий судовий розгляд у суд першої інстанції без наявних на те обґрунтованих підстав не кореспондується з указаними принципами.

52. За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394-396, 400-2 КПК 1960 року та пунктами 11, 15 розд. ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд

постановив:

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 вересня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_9 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3