Рішення

від 22.02.2024 по справі 303/11639/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Мукачево Справа № 303/11639/23

2/303/1839/23

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни

про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер №61048971 від 21.10.2021 14:10:57 про реєстрацію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будинок), за товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що відповідач набувши статус іпотекодержателя, звернув стягнення на предмет іпотеки (Будинок) у позасудовому порядку, внаслідок порушення ним законодавчо визначеної процедури. Крім того, державним реєстратором також були допущені істотні порушення законодавства, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 жовтня 2021 року №61048971 є незаконним.

Доводячи перед судом необхідність задоволення позовних вимог, позивач посилається також на те, що матеріали реєстраційної справи не містять оригіналу іпотечного договору та довідки іпотекодержателя, в якій є відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Крім того, позивач посилається на те, що не отримувала повідомлення про усунення порушення зобов`язання.

Разом з позовною заявою позивачем також було подано заяву про забезпечення позову, яку на підставі ухвали суду від 5 грудня 2024 року було задоволено частково, шляхом накладення арешту на Будинок.

На підставі ухвали суду від 6 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Сіренком ЮЄ. через електронну пошту суду повернуто без розгляду.

В подальшому, на підставі ухвали суду від 17.01.2024, продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено такий через систему «Електронний суд».

У поданому відзиві на позов уповноважений представник відповідача (Том 1, а.с. 178-231) у задоволенні позову просив відмовити, з посиланням на те, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства стало новим кредитором за кредитним договором №244/Св-06 від 17.11.2006 (надалі - Кредитний договір) та новим іпотекодержателем за іпотечним договором №244 Zквіп-06-01 від 17.11.2006 (надалі - Іпотечний договір).

За доводами представника відповідача, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надсилало позивачу та третій особі повідомлення-вимоги від 07.09.2020 за №0500350475381 та за №0500350475420, в яких повідомляло, що є новим кредитором та просило усунути порушення зобов`язання, а також погасити заборгованість.

Після відмови позивача владнати питання заборгованості, відповідач з метою задоволення своїх кредиторських вимог звернув стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, зобов`язання за Кредитним договором є діючим, оскільки доказів його виконання позивачем не надано, заборгованість не сплачено.

Враховуючи, що Іпотечний договір передбачав застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідача), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, твердження позивача про наявність підстав для скасування державної реєстрації є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про іпотеку» та положенням Іпотечного договору.

Представником позивача через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, у якій звернуто увагу на те, що спірні правовідносини виникли на підставі Іпотечного договору, посвідченого 17.11.2006 року, а чинною на той період редакцією ст. 37 Закону України «Про іпотеку» було передбачено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно та продажу предмету іпотеки є саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто шляхом укладення окремого договору з цього приводу.

За доводами представника позивача, матеріали реєстраційної справи, а також докази подані відповідачем не містять даних про належне повідомлення іпотекодавців в порядку ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» з доказами відправлення та отримання письмового повідомлення-вимоги.

Крім того, звернувшись із позовною заявою до суду у 2013 році, ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» змінив строк кредитування, а тому відповідач не мав права нараховувати проценти, пеню, неустойку за межами строку кредитування.

Також порушення прав позивача мало місце у зв`язку з тим, що відповідач не узгоджував з нею ціну продажу предмету іпотеки.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Треті особи пояснень щодо суті позову не надали.

На підставі ухвали суду від 23 січня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни матеріали реєстраційної справи, на підставі якої проведено державну реєстрацію права власності предмету іпотеки (Будинку) за відповідачем.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин з метою встановлення порушення прав позивача, якій на праві спільної часткової власності належав Будинок, внаслідок позасудового звернення стягнення на зазначене нерухоме майно відповідачем, та застосування у зв`язку з цим правових механізмів захисту та відновлення порушеного права у контексті із вимогами за предметом позову (при наявності порушень прав).

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

17 листопада 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», в особі начальника Мукачівського відділення №2 Закарпатської філії ТОВ «Укрпромбанк» - Машкаринець О.В. (далі - Банк) та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) був укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у кредит кошти у розмірі 30000,00 доларів США строком на 180 місяців до 16 листопада 2021 року, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами (том 1, а.с. 16-20).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 17 листопада 2006 року між Банком (Іпотекодержателем) та ОСОБА_1 (Іпотекодавцем-майновим поручителем), яка діяла від свого імені та від імені громадянина Угорщини ОСОБА_4 по довіреності та ОСОБА_2 (Позичальником) було укладено Іпотечний договір (том 1, а.с. 21-26), на підставі якого в іпотеку банківській установі було передано домоволодіння загальною площею 129,20 кв.м., крім цього підвал 16,50 кв.м., в т.ч. житловою площею 63,80 кв. м., що належав ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , іпотекодавцям-майновим поручителям, на праві спільної часткової власності і розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, ПАТ «Дельта Банк», як правонаступник ТОВ «Український промисловий банк», звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем додано до позовної заяви копію рішення з ЄДРСР Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2014 по справі №303/5758/14-ц, яка не містить інформації про учасників справи. Однак, отримані з ЄДРСР судові рішення є належними текстами, які можуть використовуватися судом при здійсненні судочинства. Поряд з цим, суд за необхідності має право і можливість перевірити зміст наданих в такий спосіб рішень, оскільки володіє повним доступом до ЄДРСР (ч. 5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Так, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2014 року по справі №303/5758/14-ц, було задоволено частково позов ПАТ «Дельта Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 229609,05 та судовий збір, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

На підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19.12.2014 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2014 року змінено, зокрема, виключено з резолютивної частини рішення посилання на солідарне стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за Кредитним договором. В решті, рішення суду першої інстанції залишено без змін (том 1? а.с. 30-33).

2 вересня 2020 року за результатами відкритих торгів між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір про відступлення прав вимоги №2303/К/1 (а.с. 200-203, том 1, надалі - Договір відступлення), згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до договору.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна від 03.11.2023 №352955739 вбачається, що Будинок на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», дата та час державної реєстрації: 20.10.2021 12:07:26, державний реєстратор: Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада Закарпатської області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61048971 від 21.10.2021 14:10:57; документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 244/Zквіп-06-01, виданий 17.11.2006, видавник: приватний нотаріус Герцускі-Торжаш В.Л.; довідка про стан заборгованості, серія та номер: 78/Л/ДФ виданий 12.10.2021, видавник: ТОВ «Діджи Фінанс»; повідомлення-вимога, серія та номер: 68/з/лід, виданий 07.09.2020, видавник: ТОВ «Діджи Фінанс»; висновок про вартість об`єкта оцінки, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2021, видавник: оцінювач Давимука І.Я. ; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, видавник УКРПОШТА; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, видавник УКРПОШТА; повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: б/н, видавник УКРПОШТА (том 1, а.с. 14-15).

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Поряд з цим, основою, для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.

Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Передаючи на розгляд суду вказаний позов позивач як на підставу для задоволення позовної вимоги, посилається на обставини відносно того, що відповідачем та державним реєстратором були допущені порушення законодавчо визначеної процедури під час звернення стягнення на предмет іпотеки (Будинок) у позасудовому порядку, а тому оскаржуване за предметом позову рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №61048971 від 21 жовтня 2021 року є незаконним. Стороною позивача наводяться й інші обставини, серед яких, зокрема, відсутність окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутність в матеріалах реєстраційної справи оригіналу Іпотечного договору, даних про належне повідомлення іпотекодавців в порядку ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» з доказами відправлення та отримання письмового повідомлення-вимоги та ін.

Надаючи правову оцінку вищевказаним доводам позивача слід зазначити, що доказів виконанням кредитних зобов`язань матеріали справи не містять.

Водночас, згідно із положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до частини першої ст. 575 Цивільного кодексу України окремим видом застави є іпотека (застава нерухомого майна).

Правовими приписами ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) Верховним Судом зроблено висновок відносно того, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)»

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на момент укладання сторонами Іпотечного договору (надалі - Закон) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

В свою чергу, Іпотечний договір містить погоджені договірними сторонами правила наступного змісту:

«4.3. Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього Договору.

4.4.У випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на Предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 цього Договору, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів:

4.4.1. Шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмету іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов`язання. Цей Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки».

Фактичний аналіз змісту Іпотечного договору свідчить про те, що сторони обумовили, шляхом включення до Іпотечного договору відповідного застереження, що одним із способів задоволення вимог іпотекодержателя є прийняття Іпотекодержателем Предмету іпотеки (Будинку) у власність в рахунок виконання Основного зобов`язання.

При цьому, аналіз статей 36 та 38 Закону у редакції на час укладення іпотечних договорів, дає підстави для висновку, що застереження в Іпотечному договорі також вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя .

Щодо посилань позивача про відсутність в матеріалах реєстраційної справи оригіналу Іпотечного договору, даних про належне повідомлення іпотекодавців в порядку ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» з доказами відправлення та отримання письмового повідомлення-вимоги, оцінки Будинку на момент переходу права власності до відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом четвертим частини першої ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством ( частина перша ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

В свою чергу, пункт перший частини першої ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить нормативне правило, відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок).

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 7 Порядку для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , іншими законами України та цим Порядком.

Згідно із пунктом 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З метою з`ясування всіх обставин справи у контексті з приписами пункту четвертого частини п`ятої ст. 12, ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судом було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Д.В. матеріали реєстраційної справи.

Фактичний аналіз матеріалів реєстраційної справи свідчить про те, що державним реєстратором Тячівської міської ради Лазар Д.В. прийнято рішення від 21.10.2021 №61048971 про реєстрацію Будинку за ТОВ «Діджи Фінанс». Таку реєстрацію проведено на підставі, зокрема, копії іпотечного договору №244/Zквіп-06-01 від 17.11.2006 (міститься штамп «Копія вірна. Закарпатська філія ТОВ «Укрпромбанк»).

Поряд з цим, копія та дублікат є різними версіями оригінального документу, а тому їх значення не є тотожним. Дублікат видається замість втраченого оригіналу для того, щоб замінити такий і, як правило, нумерується. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом. Тому дублікат має власні атрибути оригінального документа: номер, друк, серію і т.д. В свою чергу копія - це точне відтворення документа, виконане ручним або автоматичним способом. Отриманий екземпляр за загальним правилом не має юридичної сили оригіналу, якщо він не завірений в установленому порядку.

Таким чином, пункт 7 Порядку та ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено подання заявником виключно оригіналів необхідних документів або дублікату. Саме на підставі оригіналу документу або його дублікату здійснюється державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Натомість державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності Будинку за відповідачем на підставі копії Іпотечного договору, що прямо суперечить вищевказаним нормам права, а згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Закарпатського апеляційного суду від 05.12.2023 року по справі № 308/3430/22.

У відповідності до частини другої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Поряд з цим, в матеріалах витребуваної реєстраційної справи міститься довідка про стан заборгованості за Кредитним договором, а також повідомлення-вимога, описи вкладення у цінний лист, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення стосовно ОСОБА_8 , тобто боржника за зовсім іншим кредитним договором від 15.09.2018 №913-0221008/ФКВ-08.

Таким чином, слід констатувати, що всупереч вимогам пункту 61 Порядку, матеріали реєстраційної справи не містять необхідних документів для державної реєстрації права власності на Будинок за відповідачем на підставі Іпотечного договору. Не містять вони також і висновку про вартість об`єкта оцінки, тобто предмету іпотеки.

Пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства (пункт 89 постанови Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 757/52805/20-ц).

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У контексті наведеного, слід констатувати, що надані представником відповідача докази: довідка про стан заборгованості за Кредитним договором від 12.10.2021 №78/Л/ДФ, повідомлення-вимоги від 07.09.2021 №68/з/лід, №68/1-2/з/лід, № 68/1-1/з/лід; повторне повідомлення-вимога від 29.03.2021 №68/з/лід-п, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, описи вкладень у цінний лист, висновок про вартість об`єкту оцінки від 11.10.2021, не можуть бути визнані судом в якості належних та допустимих доказів (том 1, а.с. 212-225), оскільки такі в матеріалах реєстраційної справи відсутні.

Крім того, у наданих представником відповідача копіях рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0500350475381 (том 1, а.с.223) щодо відправки повідомлення-вимоги від 07.09.2020 року вих. №68/з/лід, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0500374395486 (том 1, а.с.221) щодо відправки повторного повідомлення-вимоги від 29.03.2021 року вих №68/з/лід-п, відсутні будь-які відмітки щодо фактичного отримання її адресатом або ж відмітки «Укрпошти» про причини невручення такого відправлення, яка, як правило, зазначається у «Довідці про причини повернення», що закріплюється на конверті працівником «Укрпошти».

Враховуючи викладене, встановлені судом обставини, наведенні норми права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на Будинк за відповідачем на підставі копії Іпотечного договору, що суперечить вимогам пункту 7 Порядку та ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та згідно із ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мало бути підставою для відмови у державній реєстрації речових прав. Крім того, в ході судового розгляду знайшли своє підтвердження факти недотримання відповідачем процедури, визначеної частиною першою ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а державним реєстратором вимог ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 61 Порядку, у зв`язку з чим, право власності на Будинок перейшло до відповідача з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4. Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 1073,60 гривень (том 1, а.с. 13) слід покласти на відповідача.

Поряд з цим, у позовній заяві позивачем було наведено попередній розрахунок витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 гривень, які вона просила стягнути з відповідача на свою користь.

У частині восьмій статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Поряд з цим, у поданому відзиві представник відповідача звертає увагу на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не є підтвердженими належними первинними документами, а тому не можуть бути задоволеними.

Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи належних, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги, акт-приймання передачі виконаних робіт, тощо) у стягненні витрат правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задоволити.

2. Скасувати рішення державного реєстратора Тячівської міської ради Лазар Діани Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер №61048971 від 21.10.2021 14:10:57 про реєстрацію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ 42649746).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1073,60 гривень.

4. У стягненні витрат на правничу допомогу - відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_9, АДРЕСА_3

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Представник відповідача: Сіренко Юрій Євгенович, 04071, м.Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48, оф. 1

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тячівська міська рада Закарпатської області в особі державного реєстратора Лазар Діани Василівни, 90500, м.Тячів, вул. Шевченка, 2.

Суддя В.В. Кость