Рішення

від 12.02.2024 по справі 592/6648/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6648/22

Провадження №2/592/69/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м.Суми

Ковпаківського районного суду м. Суми в особі судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., за участю представника позивача Погрібної О.С., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Нікітченко Є.В., представник третьої особи: Четвертак Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради (місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, буд. 35) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (які проживають за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Ковпака, буд. 22) про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який представник підтримала у судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що у період з 24.05.2019 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на первинному обліку в Управлінні «Служба у справах дітей» (далі-Служба) Сумської міської ради. Дитина влаштована до КНП ОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради йому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншомузакладі охорони здоров`я від 11.04.2022 р.

В поле зору Служби дитина вперше потрапила від народження. Згідно р інформацією КНП «Клінічного пологового будинку Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради від 05.11.2021 року, до приймального відділення закладу машиною центру екстреної медичної допомоги, доставлена гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народила вдома дитину, а потім викликала бригаду швидкої допомоги. При собі не мала речей першої необхідності для себе та своєї новонародженої дитини. Під час перебування у відділенні, породілля періодично вела себе агресивно до персоналу та своєї новонародженої дитини. Медиками відділення був встановлений нагляд дитині стосовно добору у вазі. Породіллю планували виписати 05.11.2021 р.. але гр. ОСОБА_2 відмовилася від подальшого нагляду та забажала покинути пологовий будинок 04.11.2021 р. Співробітниками закладу був викликаний патруль поліції та був складений акт- відмови про подальше перебування її в лікарні. Враховуючи асоціальний спосіб життя та вживання наркотичних засобів ОСОБА_2 , їй було запропоновано перевести дитину до Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини, від чого породілля відмовилася, аргументуючи тим, що буде проживати разом з чоловіком ОСОБА_1 і дитиною за його місцем проживання. Також, було з`ясовано що ОСОБА_1 відбував покарання та на даний час ніде не працює.

Згідно з інформацію КПП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» родина ОСОБА_4 , після повернення додому з пологового будинку, не відчинила двері для огляду новонародженої дитини не дільничному педіатру, не медичній сестрі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відчинили двері також соціальним працівникам, не йшла ні з ким на контакт. Фактично працівники соціальних служб, служби у справах дітей, медичні працівники не мали можливості з`ясувати умови утримання новонародженої дитини.

18.03.2022 року о 15.40 до КНП СОР «ОДКЛ» дитина була госпіталізована і разом із матір`ю доставлена до лікарні у супроводі працівника патрульної поліції, на час звернення перебувала у важкому стані. Після огляду педіатра був виставлений діагноз: постнатальна гіпотрофія важкого ступеню, дефіцит маси тіла - 52 %. Дитина терміново госпіталізована до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Дані лікарського огляду свідчили про те, що батьки злісно не виконували свої батьківські обов`язки: дитина була виснажена, практично не мала підшкірно-жирового шару, що вказує на хронічну нестачу харчування. Мати дитини поводилась неадекватно: не вірно вказувала вік дитини, дату народження, не знала, чи додає дитина в вазі, не могла відповісти на поставлені питання з приводу стану дитини.

Дитина після виписки з пологового будинку жодного разу не була оглянута дільничними лікарем, не мала підписаної декларації з педіатром, у віці 4 місяці не була зареєстрована у державних органах ДРАЦС.

З 23.03.2022 року батьки покинули дитину в лікарні та не повернулися, тому 11.04.2022 року було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я. На підставі рішення виконавчого комітету СМР було зареєстровано народження ОСОБА_5 .

Відповідно інформації «Обласної дитячої клінічної лікарні» з 23.03.2022 року батьки не відвідували дитину, не надавали будь-якої матеріальної допомоги на її утримання та жодним чином не цікавилися здоров`ям хлопчика. Протягом усього терміну перебування дитини в лікарні, жодний із батьків не виявив до дитини батьківського піклування.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , але на контакт не виходять, двері не відчиняють, на телефонні дзвінки не відповідають.

Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_5 проводиться з метою вирішення питання про надання йому статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, призначення опіки, усиновлення, для захисту особистих немайнових та майнових прав дитини.

На даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зверталася до Управління «Служба у справах дітей» Сумської МР щодо повернення їм сина на спільне виховання та проживання.

Таким чином, у поведінці батьків вбачається повна байдужість до стану здоров`я дитини, його виховання та розвитку, що проявляється у наступному:відповідачі не відвідували дитину більше ніж півроку та не проявляли ініціативи у спілкуванні;не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини;не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини;їхні дії, під час спільного проживання, створювали загрозу життю та здоров`ю дитини.

Вказані обставини та факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх обов`язків по відношенню до дитини, тому саме застосування до них крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення їх батьківських прав, надасть змогу в подальшому змінити умови життя дитини на краще та забезпечити найкращі інтереси малолітнього сина.

Тому представник позивача просить суд на підставі н. 2 ч. 1 ст. 164 СК України та з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини вирішити питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов`язків; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліменти на особистий рахунок дитини, у розмірі 1/4 частки їх заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини;стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30.09.2022 року відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі та призначено по справі підготовче судове засідання з участю сторін.

Ухвалою суду від 27.10.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечував проти задоволення позову, мотивуючи тим, що так, дійсно, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.05.2019 року перебувають узареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 348 та видано Свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 року.

З моменту спільного проживання, народження дитини та до цього часу відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

18.03.2022 року дитина була госпіталізована до НКП СОР «ОДКЛ» разом з матір`ю, на час госпіталізації дитини в лікарню їй виповнилося майже п`ять місяців. Під час огляду лікарями звернуто увагу на те, що дитина знаходиться на грудному вигодовуванні. Мати ОСОБА_2 постійно вигодовує дитину за її вимогою і за необхідним часом, всього біля дев`яти разів на добу.

Щодо того, що мати дитини - відповідачка по справі поводилася неадекватно, оскільки не вірно зазначала вік, дату народження та не могла відповісти на поставленні питання щодо стану дитини відповідач зазначає, що вона розгубилася і розхвилювалася, адже ніколи не потрапляла з дитиною до стаціонару лікарні. ОСОБА_2 не зловживає спиртними напоями. Під час спільного проживання разом із відповідачем ОСОБА_1 , він не бачив щоб його дружина вживала наркотичні засоби. Крім того, вони з дружиною придержуються здорового способу життя, відвідували спортивну залу. Сусіди відповідачів підтверджують, що ніколи не бачили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 19.07.2019 по 09.04.2021 року дійсно відбував покарання у Сумській виправній колонії № 116 за самооборону, вважає, що цей факт не може слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав. В квартирі, де проживають відповідачі, створені належні умови для проживання дитини. Із Акту обстеження умов проживання дитини працівниками Управління «Служби у справах дітей» від 07.09.2022 року відомо, що двері ніхто не відчинив. Можливо, на час візиту Служби у справах дітей нікого вдома не було, а тому ніхто двері і відкрив.

ОСОБА_1 зазначає, що дійсно ніде не працює, але він тривалий час проживав та працював за кордоном, а тому має заощадження для забезпечення всім необхідним та повноцінного харчування дитини.

Серед додатків до позовної заяви мається рішення № 95 від 16.04.2022 року «Про реєстрацію народження дитини, яку батьки покинули в закладі охорони здоров`я», відповідно до якого вирішено зареєструвати дитину, яка залишилася без піклування батьків, вказавши дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 та присвоївши дитині прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_5 . Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 20.04.2022 року, актовий запис № 514. Однак, до відзиву відповідач додав Свідоцтво про народження дитини на ім`я ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , видане 15.03.2022 року, актовий запис № 348.

Відповідач ОСОБА_1 зазначає, що він разом із дружиною зверталися до лікарні для того, щоб забрати дитину додому, але її їм не віддавали. Спілкувались з працівниками Служби, але не відчули підтримки з боку управління і не забажали мати з ними справ по поверненню дитини.

Відповідачі мають постійне місце проживання, ОСОБА_1 на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. ОСОБА_2 не зловживає алкогольними напоями, її чоловік не бачив, щоб вона вживала наркотичні засоби. З дитиною гуляв, що можуть підтвердити сусіди і працівники магазину, що поруч із домом. Дитину із лікарні хотіли забрати, однак їм не дозволили. Таким чином, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Управління «Служби у справах дітей» СМР в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, висловив позицію щодо можливості позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатково пояснила, що за весь підготовки до розгляду та за час розгляду справи відповідачі не цікавились долею дитини, місцем її перебування, не спілкувались з нею, не турбувались про неї.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом із своїм представником ОСОБА_7 підтримали позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, свідків та вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 24.05.2019 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.53), в якому у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54), який перебуває на первинному обліку в Управлінні «Служба у справах дітей» (далі-Служба) Сумської міської ради. Дитина влаштована до КНП ОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради йому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.22,23), на підставі акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншомузакладі охорони здоров`я від 11.04.2022 р.(а.с.19).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Відповідач ОСОБА_2 по м. Суми не зареєстрована (а.с.10).

Відповідно до листа КНП «Клінічного пологового будинку Пресвятої Діви Марії» СМР від 05.11.2021 року до начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР вбачається, що до приймального відділення закладу машиною центру екстреної медичної допомоги, доставлена гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народила вдома дитину, а потім викликала бригаду швидкої допомоги. При собі не мала речей першої необхідності для себе та своєї новонародженої дитини. Під час перебування у відділенні, породілля періодично вела себе агресивно до персоналу та своєї новонародженої дитини. Медиками відділення був встановлений нагляд дитині стосовно добору у вазі. Породіллю планували виписати 05.11.2021 р.. але гр. ОСОБА_2 відмовилася від подальшого нагляду та забажала покинути пологовий будинок 04.11.2021 р. Співробітниками закладу був викликаний патруль поліції та був складений акт- відмови про подальше перебування її в лікарні (а.с.11).

Як вбачається із листа КНП «ЦПМСД №1» СМР до Начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР від 05.11.2021 року, ОСОБА_2 після виписки із пологового будинку не відчиняла двері лікарю педіатру та медсестрі для проведення огляду дитини, для документування факту були викликані працівники поліції (а.с.12). Аналогічна інформація наявна від Сумського міського центру соціальних служб в листі від 05.11.2021 року №898, де зазначено, що батько ОСОБА_1 не дозволив зайти до помешкання для з`ясування потреб сім`ї (а.с.13).

Повідомленням КНП СОР «ОДКЛ» від 18.03.2022 року заявлено, що до лікарні поступила дитина ОСОБА_5 , яка доставлена працівниками поліції (а.с.14).

З листа КНП СОР «ОДКЛ» від 23.03.2022 року вбачається, що дитина госпіталізована 18.03.2022 року у важкому стані до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Після огляду педіатра був виставлений діагноз: постнатальна гіпотрофія важкого ступеню, дефіцит маси тіла - 52 %. Дані лікарського огляду свідчили про те, що батьки злісно не виконували свої батьківські обов`язки: дитина була виснажена, практично не мала підшкірно-жирового шару, що вказує на хронічну нестачу харчування. Мати дитини поводилась неадекватно: не вірно вказувала вік дитини, дату народження, не знала, чи додає дитина в вазі, не могла відповісти на поставлені питання з приводу стану дитини (а.с.15).

Листом КНП СОР «ОДКЛ» від 17.08.2022 року повідомлено в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР про стан дитини та те, що батьки не відвідували дитину з 23.03.2022 року, не надавали матеріальної підтримки, жодним чином не цікавились станом хлопчика (а.с.16).

Актом обстеження умов проживання від 07.09.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі інформації від КНП СОР «ОДКЛ» від 17.08.2022 року встановлено, що двері ніхто не відчинив. За інформацією сусідів подружжя ОСОБА_4 ні з ким не спілкується, поводять себе неадекватно (а.с17).

11.04.2022 року був складений Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншомузакладі охорони здоров`я про те, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишена в КНП СОР «ОДКЛ» (а.с.19).

На підставі зібраних доказів та вжитих заходів, 21.09.2022 року Управління «Служби у справах дітей» СМР склало Висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20-21).

Із витягу картки новонародженого, наданої КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР до листа від 09.12.2022 року вбачається, що зі слів матері ОСОБА_2 вона народила на дому ІНФОРМАЦІЯ_4 . На обліку у жіночій консультації не стояла, не вагітність не спостерігала. Хлопчик поступив в стані середньої важкості. Зі шкідливих звичок у матері тютюнопаління, вживання наркотичних речовин з 14 років, стояла на обліку в наркологічному диспансері (а.с.77).

Представник відповідача ОСОБА_7 долучила відповідь на адвокатський запит, з якого слідує, що гр. ОСОБА_1 на обліку у лікарів наркологів та психіатрів у КНП СОР «ОКМЦСНЗ» не перебуває (а.с.86).

На запит суду за клопотанням представника позивача КНП СОР «РКФМЦ» повідомило, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на диспансерному обліку в закладі не перебувають (а.с.102).

Головою правління ОСББ «Д. Галицького, буд. 27» видана позитивна характеристика ОСОБА_1 (а.с.89).

16.02.2023 року представником позивача було уточнено позовні вимоги, у зв`язку із тим, що під час розгляду даної справи в суді стало відомо, що дитину, яку батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покинули в закладі охорони здоров`я та була зареєстрована рішенням Виконавчого комітету СМР як ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовим записом № 514 від 20.04.2022 року, була зареєстрована раніше її батьками як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 актовим записом № 348 від 15.03.2022 року, про що було видано відповідне свідоцтво про народження дитини (а.с.104-105).

Висновком № 01/09.1-51 від 12.01.2023 року заступника начальника Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було анульовано актовий запис про народження №514 від 20.04.2022 року, повторно складений ВД РАЦС у м. Суми СМУМЮ на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.106).

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_8 , яка працює в КНП СОР «ОДКЛ» завідувачкою приймального відділення, зазначила наступне.

Навесні, в березні 2022 року дитину привезли до лікарні у супроводі матері та працівників поліції. Дитині було 4 місяці, вона мала важити близько 5 кг, а важила близько трьох, як новонароджена. Близько 80 % не вистачало ваги, в пологовому будинку отримали певні данні з історії хвороби. Відомо, що мати вживала наркотичні засоби, з приймального відділення дитина була госпіталізована до реанімаційного відділення.

Підставою для лікування був огляд, дитина доставлена у критичному стані до медичного закладу. Стан дитини був важким, у нього майже не було підшкірно-жирового шару, мляво реагував на огляд, спілкування відбувалося з матір`ю дитини. Свідок ОСОБА_8 безпосередньо здійснювала огляд дитини. Такі випадки поодинокі, рідкісні в роботі, свідок працює з 1997 року.

Свідок ОСОБА_9 , яка працює в КНП СОР «ОДКЛ» завідувачкою відділення інтенсивної терапії новонароджених пояснила наступне.

18.03.2022 року дитина 4-х місяців від народження поступила до лікарні, знаходилась у відділенні інтенсивної терапії до 12 вересня 2022 року. Влітку йому було 6-7 місяців, медсестри приносили їжу, дитина прийшла у себе. За цей період перебування батьків бачила 2 рази. Вони зверталися до медичного персоналу, що можуть забрати дитину, але не питали про стан здоров`я дитини. Протягом всього періоду дитина була в палаті реанімації, коли перевели в палату покинутих дітей, місяці через 1,5-2 свідок ОСОБА_9 бачила мати два рази. Були умови, щоб мати там перебувала з дитиною, треба мати бажання, флюорографію і особисті документи. Дідусь телефонував два рази, питав чи дитинці всього вистачає, говорив, що дає гроші на лікування батькам, але до лікарні взагалі нічого не надходило. Однозначно, дитину просто не годували, тому вона поступила з дефіцитом ваги на 50 %. З медичною точки зору, у хлопчик поступив у 4,5 місяці з вагою як у новонародженого. Сил плакати у нього вже не вистачало, не було діареї, бо в необхідній кількості його просто не годували. Головний мозок страждає через голодування, була наявна затримка розвитку, моторного розвитку і дитина в 3 місяці повинна тримати голову, також хлопчик сів пізніше норми. Щодо передання батьками будь-яких подарунків свідок зазначає, що такого не було, до неї з цього приводу ніхто не звертався.

Питання позбавлення батьківських прав належать до сімейних правовідносини, що регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані поважати дитину, виховувати її в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 3 статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як зазначено в ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 року по справі №753/2025/19, де також вказано, що оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є біологічними батьками неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак вони не беруть ніякої участі у вихованні дитини. Не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, коли дитина жила в родині, не виявляли тоді та не виявили такого інтересу на стадії розгляду справи в суді щодо стану здоров`я дитини, її потреб; не цікавились місцезнаходженням дитини, що суперечить забезпеченню інтересів дитини.

Згідно Висновку про можливість позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданого Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради № 01/09.1-51 від 12.01.2023 року, батьки покинули з 23.03.2022 року в лікарні і не повернулися, не цікавилися її подальшою долею та здоров`я протягом усього терміну перебування дитини у лікарні, жоден із батьків не виявив батьківського піклування. Будь-яких заяв про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною чи повернення їм сина на спільне виховання та проживання до Управління від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило. Управління «Служба у справах дітей» СМР вважає за можливе позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, враховуючи викладене та аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради у повному обсязі, позбавивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачі участі у вихованні дитини не приймали, матеріально не забезпечували та не піклувались про неї, свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, що суперечить забезпеченню інтересів дитини; доводи та аргументи на спростування встановлених обставин відповідачами оцінюються судом критично, з огляду на надані позивачем доказами в їх сукупності. Тому, з відповідачів необхідно стягувати аліменти на особистий рахунок дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, з 28.09.2022 року.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1984 грн. 80 коп., тобто по 992 грн 40 коп. окремо з кожного.

Керуючись ст.ст. 7, 150, 155, 164, Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Суми та мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , та з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Суми та мешканки АДРЕСА_1 , ідентифікаційного номеру немає, не працює, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів їх заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду з 28.09.2022 року на особистий рахунок дитини відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1984 грн. 80 коп. по 992 грн. 40 коп. з кожного окремо.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2024 року.

Суддя І.М. Фоменко