Постанова

від 23.07.2024 по справі 592/6648/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м.Суми

Справа №592/6648/22

Номер провадження 22-ц/816/1117/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Нікітченко Євгенії Вікторівни

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2024 року, у складі судді Фоменко І.М., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 22 лютого 2024 року,

в с т а н о в и в :

28 вересня 2022 року Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення їх батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на первинному обліку в Управлінні «Служба у справах дітей» (далі-Служба) Сумської міської ради. Дитина влаштована до КНП ОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради йому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 11 квітня 2022 року.

У поле зору Служби дитина вперше потрапила від народження. Згідно з інформацією КНП «Клінічного пологового будинку Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради від 05 листопада 2021 року, до приймального відділення закладу машиною центру екстреної медичної допомоги, доставлена гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народила вдома дитину, а потім викликала бригаду швидкої допомоги. При собі не мала речей першої необхідності для себе та своєї новонародженої дитини. Під час перебування у відділенні, породілля періодично вела себе агресивно до персоналу та своєї новонародженої дитини. Медиками відділення був встановлений нагляд дитині стосовно добору у вазі. Породіллю планували виписати 05 листопада 2021 року, але гр. ОСОБА_2 відмовилася від подальшого нагляду та забажала покинути пологовий будинок 04 листопада 2021 року. Співробітниками закладу був викликаний патруль поліції та був складений акт- відмови про подальше перебування її в лікарні. Враховуючи асоціальний спосіб життя та вживання наркотичних засобів ОСОБА_2 , їй було запропоновано перевести дитину до Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини, від чого породілля відмовилася, аргументуючи тим, що буде проживати разом з чоловіком ОСОБА_1 і дитиною за його місцем проживання. Також, було з`ясовано що ОСОБА_1 відбував покарання та на даний час ніде не працює.

Згідно з інформацію КПП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» родина ОСОБА_1, після повернення додому з пологового будинку, не відчинила двері для огляду новонародженої дитини не дільничному педіатру, ні медичній сестрі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відчинили двері також соціальним працівникам, не йшла ні з ким на контакт. Фактично працівники соціальних служб, служби у справах дітей, медичні працівники не мали можливості з`ясувати умови утримання новонародженої дитини.

18 березня 2022 року о 15.40 до КНП СОР «ОДКЛ» дитина була госпіталізована і разом із матір`ю доставлена до лікарні у супроводі працівника патрульної поліції, на час звернення перебувала у важкому стані. Після огляду педіатра був виставлений діагноз: постнатальна гіпотрофія важкого ступеню, дефіцит маси тіла - 52%. Дитина терміново госпіталізована до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Дані лікарського огляду свідчили про те, що батьки злісно не виконували свої батьківські обов`язки: дитина була виснажена, практично не мала підшкірно-жирового шару, що вказує на хронічну нестачу харчування. Мати дитини поводилась неадекватно: не вірно вказувала вік дитини, дату народження, не знала, чи додає дитина в вазі, не могла відповісти на поставлені питання з приводу стану дитини.

Дитина після виписки з пологового будинку жодного разу не була оглянута дільничними лікарем, не мала підписаної декларації з педіатром, у віці 4 місяці не була зареєстрована у державних органах ДРАЦС.

Із 23 березня 2022 року батьки покинули дитину в лікарні та не повернулися, тому 11 квітня 2022 року було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я. На підставі рішення виконавчого комітету СМР було зареєстровано народження ОСОБА_4 .

Відповідно інформації «Обласної дитячої клінічної лікарні» з 23 березня 2022 року батьки не відвідували дитину, не надавали будь-якої матеріальної допомоги на її утримання та жодним чином не цікавилися здоров`ям хлопчика. Протягом усього терміну перебування дитини в лікарні, жодний із батьків не виявив до дитини батьківського піклування.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , але на контакт не виходять, двері не відчиняють, на телефонні дзвінки не відповідають.

Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_4 проводиться з метою вирішення питання про надання йому статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, призначення опіки, усиновлення, для захисту особистих немайнових та майнових прав дитини.

На даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зверталася до Управління «Служба у справах дітей» Сумської МР щодо повернення їм сина на спільне виховання та проживання.

Тобто, у поведінці батьків вбачається повна байдужість до стану здоров`я дитини, його виховання та розвитку, що проявляється у наступному: відповідачі не відвідували дитину більше ніж півроку та не проявляли ініціативи у спілкуванні; не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини; не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; їхні дії, під час спільного проживання, створювали загрозу життю та здоров`ю дитини.

Вказані обставини та факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх обов`язків по відношенню до дитини, тому саме застосування до них крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення їх батьківських прав, надасть змогу в подальшому змінити умови життя дитини на краще та забезпечити найкращі інтереси малолітнього сина.

Представник позивача просить суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України та з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини вирішити питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов`язків; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліменти на особистий рахунок дитини, у розмірі 1/4 частки їх заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2024 року позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів їх заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня звернення з позовом до суду з 28 вересня 2022 року на особистий рахунок дитини відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1984 грн 80 коп., по 992 грн 40 коп. з кожного окремо.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Нікітченко Є.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі повністю не згодні з рішенням суду про позбавлення їх батьківських прав щодо сина.

Вказує, що доводи позивача про ведення відповідачами аморального способу життя та вживання ОСОБА_2 наркотичних засобів є лише припущенням, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі докази. Суд не звернув уваги на пояснення ОСОБА_1 про їх з дружиною активний спосіб життя, заняття спортом, він ніколи не бачив, щоб дружина вживала наркотичні засоби, що підтверджується відповідями на адвокатські запити про не перебування відповідачів на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Зазначає, що через перебування м. Суми в окупації з 24 лютого 2022 року були проблеми з продуктами харчування та можливістю придбання ліків та дитячого харчування, тому є невірними висновки суду про не піклування батьків про дитину та нехтування батьківськими обов`язками. ОСОБА_2 в 2014 році вже перебувала в окупації у м. Шахтарськ та в м. Торез Донецької області, тому ця ситуації негативно відобразилась на її психоемоційному стані, у неї пропало молоко і вони відразу звернулися до лікарні.

Вони мають постійне місце проживання - квартира АДРЕСА_2 , власником якої є мати відповідача ОСОБА_1 , де створені належні умови для їх проживання з дитиною.

Обставини відбування ОСОБА_1 покарання у виправній колонії ніяк не впливає на прояв батьківської турботи до сина, в подальшому він до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, не зловживає спиртними напоями, тому це не може слугувати підставою для позбавлення його батьківських прав.

Про участь відповідачів у лікуванні дитини свідчить надання благодійної допомоги на рахунок Обласної дитячої клінічної лікарні в розмірі 20000 грн.

Відповідачі приходили до лікарні після госпіталізації дитини, але в палату їх не пустили через відсутність щеплень та флюрографії, тому є помилковими висновки суду про їх байдужість до життя та здоров`я дитини. Крім того, дитину відвідував дід ОСОБА_5 , приносив подарунки, а після передачі дитини у патронатну сім`ю звернувся до Управління «Служба у справах дітей» про надання дозволу на побачення з дитиною.

Звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, а відповідачі не втрачали інтерес до сина, хочуть зберегти сім`ю, тому суд міг би відмовити у позові та зобов`язати відповідачів змінити своє ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін. Вказує, що інформація про перебування дитини у важкому стані з діагнозом постнатальна гіпотрофія важкого ступеня, дефіцит маси тіла 52%, що є наслідком злісного невиконання батьками своїх обов`язків і підтверджено офіційним листом Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради та свідками в судовому засіданні.

Зазначає, що ОСОБА_2 не перебувала на обліку під час вагітності, дитину народила вдома, після чого не заключила декларацію з педіатром, жодного разу не відвідували з дитиною дільничного лікаря. Батьки всіляко перешкоджали оглядам дитини медичними працівниками, соціальним працівникам, патрульній поліції. У витягу з карти розвитку новонародженого КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії», яка заповнювалася зі слів породіллі, вказано, що ОСОБА_2 вживає наркотичні речовини з 14 років та перебувала на обліку у наркологічному диспансері.

Крім того, у виписці з пологового будинку ОСОБА_2 вказано, що вона має дитину 17.12.2017 року народження, але про долю дитини та її місце перебування вона суду не повідомила.

Відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі не є підставою для позбавлення батьківських прав, але є характеризуючою ознакою відповідача.

Звертає увагу, що благодійна допомога на рахунок КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» внесена відповідачами вже після пред`явлення позов про позбавлення їх батьківських прав, а не під час перебування дитини в лікарні.

Відвідування батьками судових засідань не доводить факту спроможності належного виконання батьківських обов`язків.

Вказує, що відповідачі ніде не працюють, а їх доводи щодо проживання за рахунок заощаджень, не підтверджено жодними доказами.

Третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів - адвоката Нікітченко Є.В., який підтримав скаргу, заперечення представника позивача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_7 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 24 травня 2019 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 53, 54),

Малолітній син сторін перебуває на первинному обліку в Управлінні «Служба у справах дітей» Сумської міської ради. Дитина влаштована до КНП ОР «Обласна дитяча клінічна лікарня». Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради йому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 22, 23), на підставі Акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 11 квітня 2022 року (а.с. 19).

Згідно Витягів з реєстру територіальної громади відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 по м. Суми не зареєстрована (а.с. 9, 10).

Відповідно до листа КНП «Клінічного пологового будинку Пресвятої Діви Марії» СМР від 05 листопада 2021 року до начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР вбачається, що до приймального відділення закладу машиною центру екстреної медичної допомоги, доставлена гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народила вдома дитину, а потім викликала бригаду швидкої допомоги. При собі не мала речей першої необхідності для себе та своєї новонародженої дитини. Під час перебування у відділенні, породілля періодично вела себе агресивно до персоналу та своєї новонародженої дитини. Медиками відділення був встановлений нагляд дитині стосовно добору у вазі. Породіллю планували виписати 05.11.2021 р.. але гр. ОСОБА_2 відмовилася від подальшого нагляду та забажала покинути пологовий будинок 04.11.2021 р. Співробітниками закладу був викликаний патруль поліції та був складений акт- відмови про подальше перебування її в лікарні (а.с. 11).

Як вбачається із листа КНП «ЦПМСД №1» СМР до Начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР від 05 листопада 2021 року, ОСОБА_2 після виписки із пологового будинку не відчиняла двері лікарю педіатру та медсестрі для проведення огляду дитини, для документування факту були викликані працівники поліції (а.с.12).

Аналогічна інформація наявна від Сумського міського центру соціальних служб в листі від 05 листопада 2021 року №898, де зазначено, що батько ОСОБА_1 не дозволив зайти до помешкання для з`ясування потреб сім`ї (а.с. 13).

Повідомленням КНП СОР «ОДКЛ» від 18 березня 2022 року заявлено, що до лікарні поступила дитина ОСОБА_4 , яка доставлена працівниками поліції (а.с. 14).

Із листа КНП СОР «ОДКЛ» від 23 березня 2022 року вбачається, що дитина госпіталізована 18 березня 2022 року у важкому стані до відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Після огляду педіатра був виставлений діагноз: постнатальна гіпотрофія важкого ступеню, дефіцит маси тіла - 52 %. Дані лікарського огляду свідчили про те, що батьки злісно не виконували свої батьківські обов`язки: дитина була виснажена, практично не мала підшкірно-жирового шару, що вказує на хронічну нестачу харчування. Мати дитини поводилась неадекватно: не вірно вказувала вік дитини, дату народження, не знала, чи додає дитина в вазі, не могла відповісти на поставлені питання з приводу стану дитини (а.с. 15).

Листом КНП СОР «ОДКЛ» від 17 серпня 2022 року повідомлено в.о. начальника Управління «Служба у справах дітей» СМР про стан дитини та те, що батьки не відвідували дитину з 23 березня 2022 року, не надавали матеріальної підтримки, жодним чином не цікавились станом хлопчика (а.с. 16).

Актом обстеження умов проживання від 07 вересня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі інформації від КНП СОР «ОДКЛ» від 17 серпня 2022 року встановлено, що двері ніхто не відчинив. За інформацією сусідів подружжя ОСОБА_8 ні з ким не спілкується, поводять себе неадекватно (а.с. 17).

11 квітня 2022 року був складений Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я про те, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишена в КНП СОР «ОДКЛ» (а.с. 19).

На підставі зібраних доказів та вжитих заходів, 21 вересня 2022 року Управління «Служби у справах дітей» СМР склало Висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 20-21).

Із витягу картки новонародженого, наданої КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР до листа від 09 грудня 2022 року вбачається, що зі слів матері ОСОБА_2 вона народила на дому ІНФОРМАЦІЯ_6 . На обліку у жіночій консультації не стояла, вагітність не спостерігала. Хлопчик поступив в стані середньої важкості. Зі шкідливих звичок у матері тютюнопаління, вживання наркотичних речовин з 14 років, стояла на обліку в наркологічному диспансері (а.с. 77).

Із відповіді на адвокатський запит вбачається, що гр. ОСОБА_1 на обліку у лікарів наркологів та психіатрів у КНП СОР «ОКМЦСНЗ» не перебуває (а.с. 86).

На запит суду за клопотанням представника позивача КНП СОР «РКФМЦ» повідомило, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на диспансерному обліку в закладі не перебувають (а.с. 102).

Головою правління ОСББ «Д. Галицького, буд. 27» видана позитивна характеристика ОСОБА_1 (а.с. 89).

16 лютого 2023 року представником позивача було уточнено позовні вимоги, у зв`язку із тим, що під час розгляду даної справи в суді стало відомо, що дитину, яку батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покинули в закладі охорони здоров`я та була зареєстрована рішенням Виконавчого комітету СМР як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . актовим записом № 514 від 20.04.2022 року, була зареєстрована раніше її батьками як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . актовим записом № 348 від 15.03.2022 року, про що було видано відповідне свідоцтво про народження дитини (а.с.104-105).

Висновком № 01/09.1-51 від 12 січня 2023 року заступника начальника Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було анульовано актовий запис про народження №514 від 20.04.2022 року, повторно складений ВД РАЦС у м. Суми СМУМЮ на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.106).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка працює в КНП СОР «ОДКЛ» завідувачкою приймального відділення, зазначила, що навесні, в березні 2022 року дитину привезли до лікарні у супроводі матері та працівників поліції. Дитині було 4 місяці, вона мала важити близько 5 кг, а важила близько трьох, як новонароджена. Близько 80 % не вистачало ваги, в пологовому будинку отримали певні данні з історії хвороби. Відомо, що мати вживала наркотичні засоби, з приймального відділення дитина була госпіталізована до реанімаційного відділення.

Підставою для лікування був огляд, дитина доставлена у критичному стані до медичного закладу. Стан дитини був важким, у нього майже не було підшкірно-жирового шару, мляво реагував на огляд, спілкування відбувалося з матір`ю дитини. Свідок ОСОБА_9 безпосередньо здійснювала огляд дитини. Такі випадки поодинокі, рідкісні в роботі, свідок працює з 1997 року.

Свідок ОСОБА_10 , яка працює в КНП СОР «ОДКЛ» завідувачкою відділення інтенсивної терапії новонароджених пояснила, 18 березня 2022 року дитина 4-х місяців від народження поступила до лікарні, знаходилась у відділенні інтенсивної терапії до 12 вересня 2022 року. Влітку йому було 6-7 місяців, медсестри приносили їжу, дитина прийшла у себе. За цей період перебування батьків бачила 2 рази. Вони зверталися до медичного персоналу, що можуть забрати дитину, але не питали про стан здоров`я дитини. Протягом всього періоду дитина була в палаті реанімації, коли перевели в палату покинутих дітей, місяців через 1,5-2 свідок ОСОБА_10 бачила матір два рази. Були умови, щоб мати там перебувала з дитиною, треба мати бажання, флюорографію і особисті документи. Дідусь телефонував два рази, питав чи дитині всього вистачає, говорив, що дає гроші на лікування батькам, але до лікарні взагалі нічого не надходило. Однозначно, дитину просто не годували, тому вона поступила з дефіцитом ваги на 50 %. З медичною точки зору, хлопчик поступив у 4,5 місяці з вагою як у новонародженого. Сил плакати у нього вже не вистачало, не було діареї, бо в необхідній кількості його просто не годували. Головний мозок страждає через голодування, була наявна затримка розвитку, моторного розвитку і дитина в 3 місяці повинна тримати голову, також хлопчик сів пізніше норми. Щодо передання батьками будь-яких подарунків свідок зазначає, що такого не було, до неї з цього приводу ніхто не звертався.

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Задовольняючи позовні вимоги Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції, оцінивши у сукупності доводи позивача та аргументи відповідачів, виходив з того, що свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, всупереч забезпеченню інтересів дитини не приймали участі у вихованні сина, матеріально його не забезпечували та не піклувались. Також судом визначено до стягнення з відповідачів аліменти на особистий рахунок дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, з 28 вересня 2022 року.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вона, він ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

У ст. 150 СК України перелічені обов`язки батьків щодо виховання дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з роз`ясненнями п. п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснення п. 18 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У рішенні від 16 липня 2015 року по справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

При ухваленні судового рішення суд першої інстанції врахував вказані норми та встановивши доведеність фактів свідомого, систематичного, умисного ухилення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , врахувавши малолітній вік дитини та можливі загрози для його життя та здоров`я, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову про позбавлення їх батьківських прав відносно сина.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядалася, суд дійшов висновків про те, що відповідачі нехтують потребами свого сина, порушують права дитини на належне батьківське виховання та не виконують батьківських обов`язків. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за сином.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про фізичний і духовний розвиток сина, його розвиток, забезпечення елементарних життєвих потреб новонародженої дитини (незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання), недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі тощо, відповідає найкращим інтересам дитини.

Лише факт заперечення відповідачами проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про їх інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18). Останні навіть не знайшли час, щоб з`явитися в суд апеляційної інстанції і особисто підтримати доводи апеляційної скарги та спростувати заперечення позивача.

Суду надані достатні письмові докази, складені компетентними органами, обставини та факти викладені в яких підтверджені показами свідків, які у сукупності підтверджують винну поведінку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про їх свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про наявність у батьків дитини об`єктивних причин, які перешкодили їм забезпечити дитині належне харчування та медичний нагляд. Дані обставини жодними доказами не підтверджені.

Суд першої інстанції правильно взяв до уваги ставлення відповідачів до виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, те, що таке позбавлення забезпечуватиме інтереси малолітньої дитини, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина за обставин, що склалися.

Колегія судів дійшла переконання, що висновок суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Нікітченко Євгенії Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов