Рішення

від 21.02.2024 по справі 211/2594/23

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/2594/23

Провадження № 2/211/281/24

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бірж Д.В., Брюхової В.О.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Лозицького О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Автомобіліст-2» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за невидачу наказу про звільнення та протоколу загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Автомобіліст-2» та просить суд зобов`язати відповідача в особі голови правління Бешльова С.Г. сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, викликаний (невидачею) затримкою видачі копії наказу про його звільнення у сумі 57 105,00 грн., стягнувши моральну шкоду у сумі 23 419,00 грн. та матеріальну шкоду у сумі 9 263,30 грн., посилаючись на порушення його прав та завдання бездіяльністю відповідача йому шкоди. В обґрунтування вимог зазначено, що у період з 16.09.2019 по 30.04.2020 він займав посаду голови ОК ЖБК «Автомобіліст-2», у період з 01.05.2020 по 08.08.2021 він працював за сумісництвом. 09.08.2021 ним була написана заява про звільнення з посади голови правління ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України. Загальними зборами членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» у кількості 25 осіб, що є неправомочними зборами, прийнято рішення про звільнення його з посади. 08.08.2021 після зборів він віддав усі документи, ключі від приміщень та комор і попросив видати йому наказ про звільнення. Проте в порушення вимог ст. 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення не видав йому копію оформленого належним чином наказу. 10.08.2021 йому надали наказ № 11 про звільнення, який був оформлений неналежним чином, так як з 10.06.2021 стаття 47 КЗпП України зобов`язує будь-якого роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення. Рішенням суду від 24 червня 2022 року його позов до ОК ЖБК «Автомобіліст-2» було задоволено та зобов`язано відповідача видати йому під особистий підпис копію належним чином оформленого наказу про його звільнення від 09.08.2021 та копію протоколу загальних зборів кооперативу від 08.08.2021. Рішення суду не було оскаржено та набрало законної сили 25.07.2022, що говорить про визнання своєї провини головою ОК ЖБК «Автомобіліст-2» Бешльовим С.Г. Отримавши копію рішення, він звернувся до виконавчої служби за його виконанням, де 10.08.2022 йому головою правління було видано наказ про звільнення та протокол загальних зборів у присутності державних виконавців, виконавче провадження 15.08.2022 було закрито. 09.08.2022 відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення суду від 24.06.2022, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2022 скасовано рішення суду першої інстанції. 23.12.2022 він подав касаційну скаргу, яка не розглядалася та залишена без змін. Вважає, що оскільки він виграв суд першої інстанції, отримав через рік наказ про звільнення та протокол загальних зборів через виконавчу службу у примусовій формі та програв апеляцію і касацію, однак в жодному суді не було винесено рішення про повернення і скасування наказу та протоколу загальних зборів, вважає, що він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяною йому головою правління ОК ЖБК «Автомобіліст-2» Бешльовим С.Г . Так, позбавивши його права отримати копію наказ про звільнення, він не міг підтвердити свій майновий стан і йому неодноразово відмовляли у наданні субсидії, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по комунальних платежам у сумі 14 946,21 грн. Він змушений був витрачати час та нерви для звернення до відповідача щодо надання копії наказу, звернення за правничою допомогою, до суду, постійно перебуваючи у роздратованому та напруженому стані. Неправомірні дії відповідача призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації, при цьому що він являється інвалідом ІІІ групи та йому складно переміщатися містом для здійснення захисту своїх прав. На обґрунтування матеріальної шкоди позивач зазначає про витрати на суму 9 263,30 грн., пов`язані з купівлею бензину, оскільки задля відстоювання своїх прав він змушений був їздити до суду, поліції, адвокатів, виконавчої служби ГУ Держпраці в Дніпропетровській області, та інших державних установ. Крім того, оскільки він отримав наказ про звільнення лише через рік, то має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі частини 5 статті 235 КЗпП України. У зв`язку з викладеним наполягає на задоволенні вимог.

Ухвалою суду від 02 травня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Представник відповідача Лозицький О.П. вимоги позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву головою ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» Бешльовим С.Г. зазначено, що предметом розгляду справи № 211/1592/22 було те, що ОСОБА_1 , як голова ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» був присутній на загальних зборах членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» 08 серпня 2021 року та був обізнаний про прийняте рішення щодо його звільнення з 09.08.2021 із займаної посади через незадовільну роботу на підставі рішення загальних зборів, при цьому хотів звільнитися за згодою сторін, що підтверджено його заявою від 09.08.2021 і саме тому 10.08.2021 позивач відмовився отримувати протокол загальних зборів та наказ про його звільнення. Відмова від отримання зазначених документів підтверджена актом про відмову від отримання копій указаних документів від 10.08.2021. Крім того, так як протоколом загальних зборів від 08 серпня 2021 року було прийнято рішення звільнити голову кооперативу ОСОБА_1 з 09 серпня 2021 року, а до його повноважень згідно статуту кооперативу входить підписання наказів про звільнення, то він особисто мав підписати наказ про своє звільнення і провести розрахунок відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, однак він відмовився і підписувати наказ про його звільнення і отримувати його. Стосовно відшкодування моральної шкоди, то згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2022 у справі № 211/1592/22 в діях голови ОК ЖБК «Автомобіліст-2» Бешльова С.Г. відсутні порушення трудових прав позивача, а моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Стосовно відшкодування матеріальної шкоди у сумі 9 263,30 грн., то із поданих до суду письмових доказів не вбачається, що вони стосуються саме ОК ЖБК «Автомобіліст-2» та не доведено, що саме таку кількість бензину було витрачено на поїздки в зазначені установи. Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.08.2021 по 10.08.2022, то реалізація права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й добросовісною поведінкою самого працівника. Він, за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не повинен ухилятися від їх отримання. ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» провело розрахунок при звільненні позивача та виплатило ОСОБА_1 на зарплатну картку відповідно до статей 116, 117 КЗпП України всю суму коштів, яка підлягала виплаті при його звільненні, тому оскільки права ОСОБА_1 не порушені, бо він відмовився від отримання про звільнення та в день звільнення з ним було проведено повний розрахунок при звільненні, просить відмовити у задоволенні вимог повністю.

У відповіді на відзив позивачем ОСОБА_1 зазначено, що належно оформлений наказ про звільнення він отримав лише через рік після рішення суду першої інстанції, що є підставою для розгляду справи. Відповідач вводить суд в оману, оскільки якби існував належно оформлений наказ про його звільнення, то цей наказ йому голова Бешльов С,Г. міг спокійно віддати у присутності людей на наступних зборах, які відбулися у листопаді. Він неодноразово просив віддати йому вказаний наказ, що підтверджується відеозаписом, які відповідачем ігнорувались. При документальному оформленні звільнення працівника можна скористатися п.п. 4.4. ДСТУ 4163-2003. Працівник повинен бути ознайомлений із наказом про звільнення. Стосовно загальних зборів, то вони були неправомірні, без достатньої кількості людей, йому не дали виступити, це не були збори звітно- перевиборні. Бешльов С.Г. видав наказ про його звільнення та протокол загальних зборів на виконання рішення суду, у примусовій формі, що вважається вимушеним прогулом не з вини ОСОБА_1 , а через неправомірні дії відповідача. Тому наполягає на задоволенні вимог.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона являється дружиною позивача, який працював головою ОК ЖБК «Автомобіліст-2» . Наказ про його звільнення був неправильно оформлений. Моральна шкода, отримана чоловіком, полягає у тому, що він їздив по всім інстанціям, витрачав гроші на поїздки та адвокатів, йому в отриманні документів відмовляв відповідач, в чаті були образи на них, чоловік дуже емоційно все це переживав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він є сином позивача та працював 2 роки там. Голова ОК ЖБК «Автомобіліст-2» заважав працювати батьку. Наказ про звільнення батька не видавав, видав документ неналежним чином оформлений, на зборах некоректно висловлювався та й наразі так висловлюється. Наказ про звільнення батько отримав уже у виконавчій службі. Моральний стан батька дуже погіршився.

Вислухавши учасників процесу, свідків, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 16.09.2019 до 30.04.2020 займав посаду Голови ОК «ЖБК «Автомобіліст-2», а з 01.05.2020 працював за сумісництвом.

08.08.2021 загальними зборами членів ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади голови ОК «ЖБК «Автомобіліст-2», що підтверджується протоколом загальних зборів членів ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» №НРМ 079486 від 08.08.2021, а 09.08.2021 на виконання вказаного рішення, видано наказ про звільнення позивача з посади за №11.

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Автомобіліст-2» (далі - ОК «ЖБК «Автомобіліст-2») про захист порушених трудових прав та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову зазначав, що з 16 вересня 2019 року по 30 квітня 2020 року займав посаду Голови ОК «ЖБК «Автомобіліст-2». З 01 травня 2020 року працював за сумісництвом. Його було повідомлено про звільнення з посади згідно протоколу загальних зборів ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» від 08 серпня 2021 року. Проте, ані в день звільнення, а ні пізніше копія належним чином оформленого наказу йому не була видана. 09 серпня 2021 року він написав заяву про звільнення з посади за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. Оскільки відповідач не надав йому копії наказу про звільнення а ні за згодою сторін, а ні за рішенням загальних зборів ОК «ЖБК «Автомобіліст-2», йому було скасовано субсидію. Ураховуючи викладене, просив суд зобов`язати ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» видати йому під особистий підпис копію належним чином оформленого наказу про звільнення з посади голови правління ОК ЖБК «Автомобіліст-2» від 09 серпня 2021 року та копію протоколу загальних зборів кооперативу від 08 серпня 2021 року.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у справі № 211/1592/22 позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов`язано ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» видати ОСОБА_1 під особистий підпис копію належним чином оформленого наказу про його звільнення з посади голови правління ОК ЖБК «Автомобіліст-2»від 09 серпня 2021 року та копію протоколу загальних зборів кооперативу від 08 серпня 2021 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що підставою звернення позивача до суду стало скасування субсидії, а відповідачем не надано доказів отримання копії наказу про звільнення або направлення на почтову адресу позивача з описом вкладення та повідомлення про вручення або відмови в отримання такого поштового відправлення, письмові ж звернення ОСОБА_1 та адвокатський запит про надання копії наказу про звільнення з посади голови ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» від 08 грудня 2021 року відповідач залишив без відповіді, тому наявні підстави для задоволення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Автомобіліст-2» задоволено. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 , який був присутній на загальних зборах членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» 08 серпня 2021 року, був обізнаний про прийняте рішення щодо свого звільнення з 09 серпня 2021 року з займаної посади через незадовільну роботу на підставі рішення загальних зборів, водночас виявляв бажання звільнитися за згодою сторін, що підтверджено його заявою від 09 серпня 2021 року, і саме тому 10 серпня 2021 року позивач відмовився отримувати протокол загальних зборів та наказ про звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Автомобіліст-2» про захист порушених трудових прав та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала мотивована тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності (малозначній справі), що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності (малозначній справі) підлягає касаційному оскарженню.

Згідно частин 4 та 5 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 211/1592/22 було встановлено, що 10 серпня 2021 ОСОБА_1 було запропоновано отримати протокол загальних зборів членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» від 08 серпня 2021 та наказ про звільнення №11 від 09.08.2021, однак позивач відмовився від отримання вказаних документів, у зв`язку з чим і було складено та підписано відповідний акт. З відповіді начальника управління праці та соціального захисту населення від 11 грудня 2021 року №6/15-131 вбачалося, що за наданою позивачем інформацією останній звільнився з роботи 06.12.2021 та за механізмом розрахунку житлової субсидії, право на призначення житлової субсидії з урахуванням лише пенсії позивач набуває у червні 2022 року, що спростовує твердження позивача про те, що через відсутність у нього належним чином оформленої копії наказу про звільнення було скасовано субсидію.

Колегія суддів при перегляді справи вважала, що наявні у справі докази, які були надані суду сторонами по справі, в їх сукупності підтверджують позицію сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 , який був присутній на загальних зборах членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» 08 серпня 2021, був обізнаний про прийняте рішення щодо звільнення з 09.08.2021 із займаної посади через незадовільну роботу на підставі рішення загальних зборів, при цьому хотів звільнитися за згодою сторін, що підтверджено його заявою від 09.08.2021, і саме тому 10.08.2021 позивач відмовився отримувати протокол загальних зборів та наказ про звільнення. Доводи сторони позивача про те, що доданий до відзиву акт про відмову отримання копії протоколу загальних зборів та копії наказу про звільнення не відповідає дійсності та є сфальсифікованими, що події, які описані в акті про відмову в отриманні рішення загальних зборів та наказу про звільнення не відбувалися, що за місцем проживання ніхто з представників відповідача до нього не приходив, та про зміст рішення засідання членів правління та наказу не повідомляли, колегія суддів вважала необґрунтованими, оскільки і протокол загальних зборів, і наказ про звільнення є чинними, позивач не ставив питання про визнання їх недійсними та належними і допустимими доказами не довів суду апеляційної інстанції фальсифікацію перелічених доказів та акту від 10 серпня 2021 року.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Щодо посилання відповідача про примусове виконання рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 24.06.2022 щодо отримання ним 10.08.2022 року наказу про звільнення та протоколу загальних зборів суд відноситься критично, оскільки вказане рішення Постановою Дніпровського апеляційного суду скасоване та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та вказаною постановою було, що ОСОБА_1 , який був присутній на загальних зборах членів ОК ЖБК «Автомобіліст-2» 08 серпня 2021, був обізнаний про прийняте рішення щодо звільнення з 09.08.2021 з займаної посади через незадовільну роботу на підставі рішення загальних зборів, при цьому хотів звільнитися за згодою сторін, що підтверджено його заявою від 09.08.2021, і саме тому 10.08.2021 позивач відмовився отримувати Протокол загальних зборів та наказ про звільнення. Відмова від отримання зазначених документів підтверджена наведеним вище Актом від 10 серпня 2021 року, що в даній справі доказуванню не підлягає.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачених трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частин першої-другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Реалізація передбаченого статтею 47 КЗпП України права працівника отримати в день звільнення трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов`язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 справа № 387/326/20.

Статтями 116, 117 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В день звільнення роботодавець провів розрахунок ОСОБА_1 шляхом зарахування коштів на картковий рахунок позивача ( а.с. 54-55).

Працівник був обізнаним про дату та підставу свого звільнення, не отримав наказ про звільнення від 09.08.2021 року, маючи фактичну можливість його отримати 09.08.2021 року, безпідставно відмовлявся від отримання цих документів.

Така поведінка працівника не може бути визнана добросовісною.

В свою чергу, за обставин розглядуваної справи, роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який діючи на власний розсуд, свідомо відмовився від їх отримання без поважних причин.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Із наведених міркувань суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для оплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в затримці видачі наказу про звільнення немає вини відповідача.

За вищевказаних обставин також відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, так як такі не доведені належними доказами.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, на яку посилається позивач, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Ураховуючи те, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Згідно частин 1 та 22 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином , доводи позивача, викладені у тексті позовної заяви та відповіді на відзив зводяться по своїй суті з незгодою його із постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 211/1592/22, де судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних та обґрунтованих доказів на підтвердження порушення трудових прав ОСОБА_1 при його звільненні, у тому числі вчасного отримання наказу про його звільнення. При розгляді цієї справи суд приймає до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі № 211/1592/22, а тому не знаходить підстав для задоволенні вимог ОСОБА_1 як про стягнення моральної та матеріальної шкоди, так і про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог за недоведеністю.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач ухвалою суду від 02 травня 2023 року звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, він підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за невидачу наказу про звільнення та протоколу загальних зборів - повністю.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 02 2024.

Суддя: С. В. Ткаченко