Постанова

від 18.01.2024 по справі 394/840/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2024 року м. Кропивницький

справа № 394/840/22

провадження № 22-ц/4809/205/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Голованівська районна військова адміністрація Кіровоградської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новоархангельська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області (суддя Краснопольська Л. П.) від 28.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

28.12.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (згідно з п. 2 Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/22 «Про утворення військових адміністрацій» - Гайворонська районна військова адміністрація Кіровоградської області) у якому просив про таке:

1)визнання за ним, ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) на території Торговицької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області в порядку спадкування за заповітом після смерті колишнього члена КСП «Колос» ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2)зобов`язати Голованівську районну державну адміністрацію Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву КСП «Колос», або із земель запасу чи резерву колишньої Торговицької сільської ради, у разі неможливості (не витребувані земельні частки (паї).

Свої вимоги позивач обгрунтував так:

-позивач являється єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-з 1976 року по 1995 рік ОСОБА_2 був членом колгоспу ім. «Кірова», який реорганізовано на КСП «Колос» (Новоархангельський район Кіровоградської області), працював на різних посадах. 01.01.1995 він був звільнений з роботи та виведений з членів КСП «Колос»;

-за життя, згідно з п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ОСОБА_2 мав право на отримання земельної частки (паю), але при паюванні земель колективної власності таку йому надано не було;

-у березні 2019 року позивач звертався до Торговицької сільської ради Новоархангельського районну Кіровоградської області щодо виділення йому, спадкоємцю померлого ОСОБА_2 , земельної частки (паю) в натурі із земель резерву, але в задоволені цієї заяви було відмовлено через те, що ОСОБА_3 відсутній у списку, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП «Колос»;

-30.01.2021 нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва на право на спадщину на земельний пай через непред`явлення ним правовстановлюючого документа сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 ;

-Позивач неодноразово звертався до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо реалізації права на спадкування земельної частки (паю) після ОСОБА_2 , а тому вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, який підлягає поновленню.

2.Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) по Торговицькій сільській раді Голованівського району Кіровоградської області, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишнього члена колективного сільськогосподарського підприємства «Колос». Крім того, суд зобов`язав Голованівську районну військову адміністрацію Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель запасу чи резерву КСП «Колос», або із земель запасу чи резерву Торговицької сільської ради, у разі неможливості виділити із земель сільської ради (не витребувані земельні частки (паї).

Суд мотивував своє рішення так:

-за життя спадкодавець ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай), що підтверджується відповідними рішеннями суду, але не отримав правовстановлюючий документ (сертифікат) та не провів державної реєстрації права власності на земельну частку (пай);

-за відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, позивач позбавлений можливості оформити своє право на нього, а тому він не має іншої можливості захистити своє майнове право, окрім як в судовому порядку;

-позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки матеріали справи містять належні докази, що вказують на існування достатніх правових підстав для виділення позивачу земельної частки (паю) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , як колишнього члена СТОВ «Колос».

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач Голованівська районна військова адміністрація Кіровоградської області у поданій до суду апеляційній скарзі просить скасувати рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2023 у справі № 934/840/22 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апелянт вважає, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, на думку апелянта, позивач не довів, що йому належить право на земельну частку (пай) за правом спадкування після смерті ОСОБА_2 , бо у справі відсутні будь-які докази того, коли проведено паювання земель колективної власності КАС «Колос» і того, що на час такого паювання ОСОБА_2 був членом цього КСП. Пославшись у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на те, що право ОСОБА_2 на пай підтверджено рішенням суду, суд не вказав конкретне рішення суду.

Суд першої інстанції не врахував і не дав оцінки тому, що спірні правовідносини виникли у 1995 році, а з позовом до суду позивач звернувся у грудні 2022 року. При цьому за життя ОСОБА_2 не вчиняв дій щодо доведення свого права на земельний пай та його захист. Після відкриття спадщини у 2011 році позивач теж до суду не звертався аж до 2022 року, доказів стверджуваного ним вжиття заходів позасудового вирішення спору не надав. Відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Крім того, вирішення питання виділення громадянам земельних часток (паїв) із земель запасу чи резерву Торговицької сільської ради належить до компетенції Новоархангельської селищної ради, яка є правонаступником Торговицької сільської ради та розпорядником відповідних земель, а не Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області, а тому цей відповідач не є належним.

4.Відзив на апеляційну скаргу від позивача та його представника, а також від третьої особи до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Право позивача та третьої особи на відзив на апеляційну скаргу, яке передбачене ст. 360 ЦПК України, було їм роз`яснене в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 20.11.2022 (а. с. 237), копію якої вручено позивачу та його представнику, а також третій особі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 241 243).

Проте, згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в призначений час до суду не з`явилися.

Апелянт Голованівська районна військова адміністрація не повідомила про причини неявки свого представника в судове засідання.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15.01.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельник Ольги Олександрівни про розгляд справи у судовому засіданні 18.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача за допомогою ВКЗ.

У призначений час 18.01.2024 адвокат Мельник Ольга Олександрівна на відеозв`язок не вийшла.

У клопотанні, яке надійшло після закінчення розгляду справи о 10:52 18.01.2024, представник позивача просив відкласти розгляд справи через неможливість взяти в ньому участь з технічних причин.

Однак, згідно з ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічноїнеможливості участіввідеоконференції позамежами приміщеннясуду,переривання зв`язкутощо несеучасник справи,який подаввідповідну заяву.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - Новоархангельська державна нотаріальна контора Голованівського району Кіровоградської області надіслала заяву про розгляд справи за відсутності її представника (а. с. 244).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 викладено висновок: «З урахуванням розумності положення частини п`ятоїстатті 268 ЦПК Українислід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

У 1976 році ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу ім. Кірова й працював в колгоспі продовж 1976 - 1995 років на різних посадах.

01.01.1995 ОСОБА_2 звільнений з роботи згідно зі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, виведений із членів КСП «Колос».

Згідно з довідкою виконавчого комітету Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області від 15.03.2019 №113 ОСОБА_2 відсутній в списках у технічному звіті по передачі земельних часток (паїв) в натурі та складанню державних актів на право приватної власності на землю членам колишнього КСП «Колос».

Відповідно до Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Торговицькій сільській раді за ОСОБА_3 сертифікат на земельну частку (пай) не зареєстровано.

ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все, що належатиме йому на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 про що склав заповіт від 14.07.2011, посвідчений секретарем сільської ради Макогон С. та зареєстрований в реєстрі за № 82.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

10.01.2012 на підставі заяви ОСОБА_1 Новоархангельською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області заведена спадкова справа №10/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Постановою Новоархангельської державної нотаріальної контори №15/02-31 від 30.01.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Колос», що знаходиться на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, у зв`язку з тим, що за ОСОБА_2 не зареєстровано сертифікат на право на земельну частку.

7.Апеляційний суд додатково встановив такі обставини:

РішеннямНовоархангельського районний суд Кіровоградської області від 30.06.2021 у цивільній справі № 394/130/21 за позовом ОСОБА_1 до Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, третя особа - Новоархангельська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, вимоги позивача задоволено, а саме: поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; визнано занимправо власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , як колишнього члена КСП «Колос» із земель запасу чи резерву КСП «Колос» (з числа невитребуваних земельних часток (паїв), що знаходяться на території села Торговиця.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17.12.2021 у справі № 394/130/21, залишеній без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2022 (а. с. 125 132), рішенняНовоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2021скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та зобов`язання виділення земельної ділянки відмовлено повністю.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд, мотивував своє рішення тим, що Новоархангельська територіальна громада Голованівського району Кіровоградської області не може бути учасником правовідносин, стосовно яких виник спір, адже до її повноважень не належить вирішення питання про виділення земельної частки (паю) в натурі та видача правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі у справі інших осіб, а суд першої інстанції це питання не вирішив. У зв`язку з незалученням до участі в справі всіх суб`єктів в якості відповідачів (співвідповідачів), апеляційний суд не вправі встановлювати обставини справи, зокрема щодо наявності підстав для визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та виділення земельної ділянки, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом з правильно визначеним ним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу. Зважаючи на таку, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неналежного суб`єктного складу відповідачів.

8.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішення судупершої інстанціїне відповідаєзазначеним нормамзакону,а томувимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

9.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

9.1.Застосовні до правовідносин сторін норми права, їх джерела та практика застосування

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 1, ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46цього Кодексу) (ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).

Паювання земель сільськогосподарського призначення проходило у декілька етапів, і нормативно-правовою базою для врегулювання таких правовідносин, зокрема, єЗемельний кодекс Україниу відповідній редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Закон Українивід05.06.2003 № 899-IV«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»(далі - Закон № 899-IV);Указ Президента України від 10.11.1994 № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»,Указ Президента Українивід 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям»(далі - Указ № 720/95), постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 «Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академіїаграрних наук від 04.06.1996 № 47/172/48.

Так згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України (1990) та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Частиною 2 ст. 8 вказаного Закону було передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі (п. 2 Указу № 666/94).

Установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави (п. 3 Указу № 666/94).

Установлено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю (п. 4 Указу № 666/94).

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5 Указу № 720/95).

Таке ж повноваження районних державних адміністрацій передбачене ст. 2 Закону № 899-IV.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у вже згадуваній її постанові від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, право на земельну частку (пай), у тому числі отримане у порядку спадкування, є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав. За таких обставин спори, що виникають з приводу наявного права на земельну частку (пай) та його перетворення у право власності на земельну ділянку, є спорами щодо цивільних прав та обов`язків і мають розглядатися судами цивільної юрисдикції (пункти 8.12, 8.13).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (ст. 1 Закону № 899-IV).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (ст. 3 Закону № 899-IV).

Згідно зі ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

9.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право впорядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 50 ЦПК України).

Відповідач особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав, свобод чи інтересів або особа на яку законом чи договором покладається обов`язок відповідати за таке порушення.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Водночас ЦПК Українисаме на позивача покладає обов`язок визначати належного відповідача у справі, а у випадку множинності учасників спірних матеріальних правовідносин, визначити усіх відповідачів, які мають відповідати за позовом.

Принцип змагальності цивільного судочинства покладає на позивача обов`язок доведення належності та вичерпність визначеного ним кола відповідачів.

Відповідно дост. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Аналіз положеньст. 51 ЦПК Українидає підстави для висновку, що заміна первинного відповідача належним відповідачем, або залучення співвідповідачів належить до повноважень суду першої інстанції.

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц; від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Отже, у матеріальному змісті належним відповідачем є особа, яка є учасником спірних матеріальних правовідносин і яка порушила права, свободи чи інтереси позивача або особа на яку законом чи договором покладається обов`язок відповідати за таке порушення.

У процесуальному змісті сторони по справі, зокрема відповідач, має володіти цивільною процесуальною правосуб`єктністю, яка є передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин та яка обумовлює правовий статус кожного учасника процесу й наділяє конкретними правами й обов`язками.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, позивач пред`явив вимоги про визнання за ним права на земельну частку (пай), яке набуте в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 - колишнього члена КСП «Колос», якому не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). Позивач також висунув вимогу про виділення йому земельної частки (паю) в натурі.

Своївимоги позивач звернув до Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області.

При цьому, як встановив апеляційний суд, раніше позивач уже звертався до суду з такими ж вимогами, які були ним звернуті до Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області (справа № 394/130/21).

Мотивом відмови в задоволенні судом позовних вимог ОСОБА_1 до Новоархангельської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області у тій справі № 394/130/21 стало пред`явлення вимог до неналежного відповідача.

При цьому Верховний Суд, залишаючи без змін постанову Кропивницького апеляційного суду від 17.12.2021 у справі № 394130/21, у своїй постанові від 28.07.2022 вказав: «Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі тощо. […] Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, щодо якого відсутні правовстановлюючі документи, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно».

Колегія суддів апеляційного суду у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, керуючись ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує такий висновок Верховного Суду.

Обгрунтованість такого висновку випливає зі змісту наведених вище за текстом цієї постанови норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Зокрема, згідно з п. 4, п. 5 Указу № 720/95 та ст. 2 Закону №899-IV до повноважень відповідних районних державних адміністрацій віднесено прийняття рішення щодо затвердження обчислених комісіями розмірів земельних часток (паїв) по кожному підприємству, а також видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація.

Натомість згідно з нормами статей 3, 5, 9 Закону №899-IV вирішення питань виділення власникам їх земельних чаток (паїв) в натурі (на місцевості) та розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) належить відповідним сільським, селищним, міським радам за місцем розташування земельних ділянок.

З огляду на те, що у цій справі позивач пред`явив кілька вимог: про визнання за ним права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), право на яку не посвідчено виданим компетентним органом документом (сертифікатом на право на земельну частку (пай)), та про виділення земельного паю в натурі, звернення таких вимог лише до Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області є недостатнім для вирішення цього спору по суті так, як склад відповідачів у справі є неповним без залучення до участі у справі відповідної місцевої ради на території якої знаходиться земельна ділянка з якої, у разі задоволення позову, підлягає виділенню земельний пай.

На стадії апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучати до участі у справі як співвідповідача Новоархангельську селищну раду.

Фактично повторно звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач не повною мірою врахував висновки, викладені у постановах Кропивницького апеляційного суду від 17.12.2021 та Верховного Суду від 22.07.2022 у справі № 394/130/21, пред`явивши свій новий позов не до усіх відповідачів, які мають відповідати за ним.

У суді першої інстанції клопотання про залучення співвідповідача позивач до суду не подав.

Суд першої інстанції також на цю обставину уваги не звернув, не врахував зміст норм матеріального права, які поширюють на спірні правовідносини, не врахував доречних заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, не визначився зі складом належних відповідачів, що потягло ухвалення рішення стосовно прав та обов`язків особи, яка не була залучена до справи.

Отже, аргументи апеляційної скарги відповідача про дефект суб`єктного складу на стороні відповідача знайшов своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Через цю обставину оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові з наведених підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку з тим, що пред`явлення позову не до всіх відповідачів, які мають відповідати за позовом, є істотним порушенням норм процесуального і матеріального права та достатньою підставою для відмови в позову, інші доводи апеляційної скарги апеляційним судом не оцінюються.

Поряд з цим колегія суддів апеляційного суду звертає увагу учасників справи на те, що відмова в позові з зазначених підстав не позбавляє позивача права у передбаченому законом порядку звернутися із відповідним позовом із правильним зазначенням суб`єктного складу учасників процесу.

10.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та справедливості, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову.

11.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати, які поніс позивач, цілком покладаються на нього.

Натомість витрати, які поніс відповідач у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір в сумі 1611,00 грн за подання до суду апеляційної скарги (а. с. 228)), підлягають компенсація коштом позивача.

Про судові витрати під час розгляд справи в суді першої інстанції відповідач не заявив.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Гайворонської районної військової адміністрації Кіровоградської області задовольнити повністю.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2023 скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голованівська районна військова адміністрація Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язання виділити її в натурі відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Голованівська районна військова адміністрація Кіровоградської області (код юридичної особи у ЄДР 04055044) компенсацію за сплачений судовий збір в сумі 1611,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 19.02.2024.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 3ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник