Постанова від 21.02.2024 по справі 175/43/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1040/24 Справа № 175/43/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Борисов С. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року в цивільній справі номер 175/43/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 з 09.04.1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали магазин (вбудоване приміщення №2) по АДРЕСА_1 (що підтверджується копією рішення Заводського районного суд м. Дніпродзержинська від 20.02.2008 року) та садовий будинок АДРЕСА_2 .

Рішенням Заводського районного суд м. Дніпродзержинська від 20.02.2008 року за відповідачем ОСОБА_2 було визнано право власності на магазин (вбудоване приміщення №2) по АДРЕСА_1 , як на новостворене майно.

Фактично сімейно-шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені з 2014 року.

У вересні 2015 року позивачці стало відомо, що 31.07.2007 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, як позичальником, та ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») з другої сторони, було укладено кредитний договір №8/2007/840-МК19/26.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник ( ОСОБА_2 ) уклав з банком договір іпотеки №19/26/1.

Зокрема, згідно з вказаним договором іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року іпотекодавець

ОСОБА_2 передав ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , на який приватним нотаріусом було накладено заборону, та який належав іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу серії АВ1 №172051 від 07.02.2000 року, укладеного між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В.М. 07.02.2000 року за реєстром №327 і зареєстрований у Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №181 у реєстровій книзі №2 від 10.02.2000 року.

ОСОБА_2 розпорядився спільним майном без згоди позивачки, і передав в іпотеку належне також позивачці нерухоме майно, не порадившись з нею як дружиною та співвласником майна.

З договором іпотеки позивачка не згодна, так як договір був укладений без її згоди, тому що на час його укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах і даний договір значно порушує права позивачки встановлені чинним законодавством, накладає на неї певні обов`язки.

Позивачка просила суд визнати недійсним договір іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. 31.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №3637, та в порядку застосування недійсності договору іпотеки скасувати заборону відчуження, накладену даним нотаріусом щодо нерухомого іпотечного майна, а саме: магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок АДРЕСА_2 та внести відповідні відомості про виключення вказаного майна із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна; скасувати заборону на магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м, накладену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. 31.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі заборон за №3638, та скасувати заборону на садовий будинок АДРЕСА_2 , що складається з: садового будинку літ. «А», (1 поверх: «1» кухня 7,8 кв.м, «2» коридор 6.0 кв.м, «3» - літня кімната 20.2 кв.м, «МС» мансарда: «4» - літня кімната 13,2 кв.м, «5» - вбудована шафа 0,4 кв.м, «6» санвузол 3.0 кв.м, «7» сходова клітка 2.5, кв.м, «8» - коридор 8,3 кв.м, «9» - літня кімната 12,8 кв.м) загалом по будинку 74,2 кв.м, а також, господарські будівлі та споруди: «а» - прибудова, «Б, В» - навіси, «Г» - літній душ, «Д» - сарай, «Е» - вбиральня, «з/я» - зливна яма, на земельній ділянці площею 546 кв.м; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно з договором іпотеки 19/26/1 від 31.07.2007 року; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборон відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, - задоволено частково.

Визнано недійсним договір іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. 31.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі за №3637, та в порядку застосування недійсності договору іпотеки скасовано заборону відчуження накладену даним нотаріусом, щодо нерухомого іпотечного майна, а саме: магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 та внесено відповідні відомості про виключення вказаного майна із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Скасовано заборону на магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,2 кв.м, накладену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. 31.07.2007 року та зареєстрованого в реєстрі заборон за №3638.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно договору іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо накладення заборон відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №19/26/1 від 31.07.2007 року.

У задоволенні позову у частині скасування заборони на садовий будинок АДРЕСА_2 та внесення відповідних відомостей про виключення вказаного майна із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна - відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 сплачений позивачкою при подачі позову судовий збір у сумі 487,20 грн.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», про перегляд заочного рішення по справі №175/43/16-ц залишено без задоволення.

Із вказаним заочним рішенням не погодився правонаступник відповідача ПАТ КБ «Надра» ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області винесене 29.01.2016 року по цивільній справі №175/43/16-ц та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосуванням судом першої інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Судом було розглянуто справу за відсутності ПАТ КБ «Надра, який був розташований за адресою: м. Київ, вул. Артема, 15. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо направлення будь-яких листів та процесуальних документів ПАТ КБ «Надра», на адресу: м. Київ, вул. Артема, 15. 3 цього випливає, що ПАТ КБ «Надра» не було повідомлено про дану справу у відповідності до вимог діючого законодавства, зокрема, не було направлено, а ні процесуальні документи, а ні судові повістки.

Відповідно дорішення виконавчоїдирекції Фондугарантування вкладівфізичних осібвід 05.06.2015№113«Про початокпроцедури ліквідаціїПАТ «КБ«НАДРА» булорозпочато процедуруліквідації банкута призначеноуповноважену особуФонду гарантуваннявкладів фізичнихосіб наліквідацію банку. А отже до даної справи не було залучено належного відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єкт нерухомого майна, вартість якого більша, взагалі знаходиться в м. Дніпродзержинську (нині м. Кам`янське). Тобто, не була підсудна даному суду, а отже позовна заява повинна була бути передана іншому районному суду за підсудністю. Суд в порушення процесуальних вимог не тільки не передав справу до іншого суду за підсудністю, а й виніс рішення.

По справі взагалі не витребувались будь які докази на підтвердження вимог позивачки, а також нею жодних доказів не надано, не заявлено клопотання про витребування копії нотаріальної справи щодо посвідчення оскаржуваного договору іпотеки. А отже не доведено належними та допустимими доказами, що такий договір було укладено з порушенням вимог діючого законодавства України.

Також не відповідають дійсності твердження позивачки, що про оскаржуваний договір їй стало відомо лише в 2015 році.

Як вбачається з укладеного договору поруки 31.07.2007 року між позивачкою та ВАТ КБ «Надра», позивачка зобов`язалась відповідати перед кредитором за належне виконання кредитного договору №8/2007/840-МК19/26 від 31.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра». Отже вона була обізнана про укладення оскаржуваного договору ще в 2007 році. Більш того, при укладенні договору іпотеки №8/2007/840-МК19/26-І від 31.07.2007 року, між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра», 31.07.2007 року позивачка надала згоду на передачу спільного нерухомого майна, що є предметом розгляду даної справи, в іпотеку.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами той факт, що довідалась про укладений спірний договір іпотеки лише в 2015 року та що на протязі 8 років не могла довідатись про порушене право. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», яке є правонаступником ПАТ КБ «Надра», адвокат Чміль Ю.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідно до довідки АТ Укрпошта рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення судові повістки повернуті в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, є належним повідомленням (а.с. 141, 142).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю не з`явившихся сторін.

Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 09.04.1994 року уклала шлюб з ОСОБА_2 .

Рішенням Заводського районного суд м. Дніпродзержинська від 20.02.2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на магазин (вбудоване приміщення №2) по

АДРЕСА_1 , як на новостворене майно (а.с. 24-27).

31.07.2007 року між ОСОБА_2 , з однієї сторони, як позичальником, та ВАТ КБ «Надра», з другої сторони, було укладено кредитний договір №8/2007/840-МК19/26. Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 51000,00 доларів США, в строк до 20.07.2022 року, зі сплатою відсотків у розмірі 14,4% річних, в порядку та на умовах визначених кредитним договором на споживчі цілі. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник ( ОСОБА_2 ) уклав з банком договір іпотеки №19/26/1 (а.с. 22-23).

Згідно з Іпотечним договором №19/26/1 від 31.07.2007 року іпотекодавець ОСОБА_2 передав ВАТ КБ «Надра» в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , на який приватним нотаріусом було накладено заборону, та який належав іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В.М. 07.02.2000 року, за реєстром №327 і зареєстрований у Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №181 у реєстровій книзі №2 від 10.02.2000 року (а.с. 18-21).

До матеріалів справи долучено технічний паспорт на садовий (дачний будинок) АДРЕСА_2 та технічний паспорт на магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-16, 28).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Апеляційний суд не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки при його прийнятті було порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Разом з тим, правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Отже, спори, що пов`язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, пред`являються до суду за місцезнаходженням майна.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 липня 2019 року у справі №462/7217/18, від 17 жовтня 2019 року у справі №461/6956/17.

Згідно з роз`ясненнями даного питання, що містяться у пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК, що аналогічна ч. 1 ст. 30 ЦПК України у новій редакції). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Розгляд справи судами з порушенням правил виключної підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду.

Судом встановлено, що згідно з іпотечним договором №19/26/1 від 31.07.2007 року, іпотекодавець ОСОБА_2 передав ВАТ КБ «Надра» в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: магазин (вбудоване приміщення №2) за адресою: АДРЕСА_1 , на який приватним нотаріусом було накладено заборону, та який належав іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісієнко В.М. 07.02.2000 року, за реєстром №327 і зареєстрований у Дніпродзержинському БТІ за реєстровим №181 у реєстровій книзі №2 від 10.02.2000 року.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору №19/26/1 від 31.07.2007 року визначена вартість предмету іпотеки у розмірі 320650,00 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день укладення цього договору складає 63495,05 доларів США.

Матеріали справи не містять відомостей, що на праві власності відповідачу ОСОБА_4 належить садовий (дачний) будинок в АДРЕСА_2 та вартість цього будинку. В Технічному паспорті на садовий (дачний) будинок відповідач ОСОБА_4 зазначений як користувач (а.с. 11).

Ураховуючи, що даний спір пов`язаний з правом позивачки на нерухоме майно, позов у цій справі про визнання недійсними договорів має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, за правилами виключної підсудності. Зазначене в позові нерухоме майно: магазин (вбудоване приміщення №2) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та відноситься до підсудності Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 378 ЦПК України і направленню справи для нового розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до положень ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження та розгляду справи за правилами ст. 27 ЦПК України (місцем проживання або перебування відповідача), в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю за місцем знаходження нерухомого майна до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 367, 374, 378, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» - задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року скасувати та направити справу на розгляд до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.

Суддя: